Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


ѕ»“јЌЌя 8. ≈лл≥нський (римський) пер≥од античноњ ф≥лософ≥њ




(еп≥курењзм, скептицизм, стоњцизм)

 

Ќаприк≥нц≥ IV Ц початок III ст. до н.е. посилюютьс€ прикмети глибокоњ кризи грецькоњ рабовласницькоњ демократ≥њ. ÷е викликало глибок≥ зм≥ни в духовн≥й сфер≥ житт€ давньогрецького сусп≥льства й посилило спогл€дальний характер ф≥лософ≥њ.

” цей час пер≥од, названий добою елл≥н≥зму, виникають три теч≥њ ф≥лософ≥њ: еп≥курењзм, скептицизм та стоњцизм.

≈п≥курењзм (вченн€ ≈п≥кура, 341-270 рр. до н.е.)Ц найвищий етап розвитку давньогрецького атом≥стичного матер≥ал≥зму. √оловним завданн€м ф≥лософ≥њ ≈п≥кур вважав створенн€ етики Ц вченн€ про повед≥нку, що веде до щаст€. јле вона може бути побудована т≥льки за умови, €кщо визначене м≥сце, €ке людина Ц частка природи Ц займаЇ в сам≥й природ≥. “ому етика повинна спиратис€ на ф≥зику, котра включаЇ вченн€ про людину.

≈тика ≈п≥кура св≥домо спр€мована проти приниженн€ г≥дност≥ людини. √оловна теза його вченн€ Ц Ђухил€нн€ в≥д незадоволенн€ї. ÷е той шл€х, що веде до мети Ђмудрого житт€ї: самозаглибленн€, в≥дстороненн€ в≥д переживань повс€кденного житт€, дос€гненн€ атаракс≥њ (незворушност≥)

≈п≥кур прид≥л€в значну увагу питанн€м виникненн€ житт€, походженн€ людини ≥ сусп≥льства. ¬≥н наголошував на тому, що все виникаЇ природним шл€хом. Ќав≥ть сусп≥льство створюЇтьс€ внасл≥док природних процес≥в, в основ≥ €кого лежить догов≥р м≥ж людьми, €к≥ жили в умовах одинокого житт€, керувалис€ природним правом, знали добро ≥ зло. ¬с≥ люди, стверджував ≈п≥кур, мають однакове почутт€ справедливост≥. ¬≥льне волеви€вленн€ людей, догов≥р м≥ж ними, де кожна людина маЇ право на щаст€,- створюють фундамент сусп≥льства. Ћюдина, под≥бно до атом≥в, €к ≥ ран≥ше керована зовн≥шньою необх≥дн≥стю, однак у своЇму ставленн≥ до св≥ту вона здобуваЇ певну самост≥йн≥сть. ” цьому ви€вл€Їтьс€ ≈п≥курове в≥дхиленн€ атома в≥д л≥н≥њ необх≥дност≥. ÷€ ж теза на€вна й у м≥ркуванн€х б≥льш п≥зньоњ школи стоњцизму.

—тоњцизм (в≥д грецьк. Ђсто€ї - портик в јф≥нах, де збиралис€ представники ц≥Їњ школи) Ц одна з основних ф≥лософських теч≥й епохи елл≥н≥зму. —тоњцизм засновуЇ «енон з  ≥тона (333-262 рр. до н.е.) наприк≥нц≥ IV ст. до н.е. ¬≥д √еракл≥та стоњки перейн€ли вченн€ про походженн€ св≥ту з вогню, а також про Ђлогосї чи закон.

ќсобливоњ попул€рност≥ стоњцизм набуваЇ в –им≥ у перш≥ стол≥тт€ нашоњ ери. ѕредставники Ц —енека (4-65 рр.), ≈п≥ктет (50-138 рр.), ћарк јврел≥й (121-180 рр.). «г≥дно з њх ученн€м, людина ц≥лком залежна в≥д усього, що д≥Їтьс€ у зовн≥шньому св≥т≥, природи. —л≥д уважно вивчити природу та шукати у н≥й необх≥дн≥сть. ÷е дасть змогу добров≥льно п≥дкор€тис€ останн≥й. ¬с≥ п≥дкор€ютьс€ необх≥дност≥, стверджували стоњки, але мудрого необх≥дн≥сть веде, нерозумного т€гне. ћудр≥сть допомагаЇ стримувати афекти. ƒл€ цього треба виробити в соб≥ чотири риси: розсудлив≥сть, невибаглив≥сть, справедлив≥сть, мужн≥сть. “≥льки таким чином можна виробити ≥деальний спос≥б ставленн€ до св≥ту Ц апат≥ю (тобто в≥дсутн≥сть переживань).

—тоњки розгл€дали людину водночас ≥ €к сусп≥льну ≥стоту, ≥ €к частину природи, що прагне до самозбереженн€ та приводить до турботи про благо св≥ту в ц≥лому. Ћюдська душа Ї частиною косм≥чноњ душ≥. —усп≥льство виникаЇ природним шл€хом, воно виступаЇ аналогом космосу, де вс≥ процеси Ї в≥дкритими дл€ людей, незалежно в≥д стат≥, соц≥ального стану, етн≥чного походженн€, оск≥льки вони Ї р≥вними за природою.

√носеолог≥чна позиц≥€ стоњк≥в була сенсуал≥стичною: основою п≥знанн€ вони вважали чуттЇве сприйн€тт€, €ке виникаЇ внасл≥док д≥њ одиничних конкретних речей.

ўе одн≥Їю впливовою ф≥лософською школою доби елл≥н≥зму була школа скептик≥в (в≥д грецьк. Ђнедов≥рливийї). √оловна ≥де€ скептицизму пол€гаЇ в сумн≥в≥ щодо ≥снуванн€ ≥стини, у недов≥р≥ до будь-€ких визначених тверджень. «асновником скептицизму був ѕ≥ррон (бл.360-270 рр. до н.е.) з ≈л≥ди. ѕ≥ррон вважав, що ≥стинно н≥що не ≥снуЇ, а людськ≥ вчинки керуютьс€ лише законом ≥ звичаЇм. ™дино правильною позиц≥Їю стосовно св≥ту Ї утриманн€ в≥д будь-€ких категоричних тверджень про нього. “ой, хто хоче дос€гти щаст€, на думку скептик≥в, повинен в≥дпов≥сти на три запитанн€:

1. з чого створен≥ реч≥?

2. €к ми повинн≥ до них ставитись?

3. €ку користь отримаЇмо ми з нашого до них ставленн€?

ўаст€ може бути т≥льки в спокоњ та в≥дсутност≥ страждань Ц вважали скептики.

ќднак, скептицизм вперше звернув увагу ≥ зробив спробу розкрити суперечност≥ в складному процес≥ мисленн€, що зближало його з нањвною стих≥йною д≥алектикою античност≥. —кептицизм в≥дд≥лив субФЇктивну д≥алектику в≥д обФЇктивноњ, перетворив њњ в доведенн€ в≥дм≥нност≥ мисленн€ в≥д обФЇктивноњ д≥йсност≥, що вело до агностицизму, запереченн€ можливоњ тотожност≥ зм≥сту знанн€ з обФЇктом.

≈лл≥н≥стичний декаданс, €к ≥ сама криза античного сусп≥льства, не був розкладом античноњ культури. ¬≥н показав нов≥ шл€хи, нав≥ть парадоксальн≥, у розвитку ф≥лософськоњ думки, ≥ вони були успадкован≥ зах≥дноЇвропейською культурою. ¬елике ≥сторичне значенн€ давньогрецькоњ та римськоњ ф≥лософ≥њ в тому, що вона висунула важлив≥ питанн€, р≥шенн€ €ких стало завданн€м подальшоњ ≥стор≥њ ф≥лософськоњ думки. ¬ цей пер≥од античност≥ зароджуЇтьс€ рел≥г≥йна ф≥лософ≥€, найб≥льш в≥домими напр€мами €коњ були неоп≥фагорейство, вченн€ ‘≥лона ќлександр≥йського, неоплатон≥зм.

 





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2016-11-24; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 350 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

80% успеха - это по€витьс€ в нужном месте в нужное врем€. © ¬уди јллен
==> читать все изречени€...

2059 - | 1929 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.009 с.