Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


ѕоЇднанн€ сусп≥льства й ≥ндив≥дуальност≥




Ѕезл≥ч в≥домих письменник≥в ≥ теоретик≥в ’’ стол≥тт€, зокрема јйн –енд, витратило чимало часу на обговоренн€ пол€рност≥ егоњзму й соц≥ального ≥нтересу, ≥накше кажучи, ≥ндив≥дуал≥зму ≥ колектив≥зму[808]. ” њхн≥х прац€х ‒ байдуже, були це л≥тературн≥ твори, в основ≥ €ких лежала вигадка, чи економ≥чн≥ трактати ‒ р≥дко йшлос€ про можлив≥сть дос€гненн€ балансу м≥ж цими €вищами.

ћарт≥н Ћютер  ≥нг-молодший €кось сказав: Ђ омун≥зм забуваЇ про те, що житт€ Ї ≥ндив≥дуальним.  ап≥тал≥зм забуваЇ про те, що житт€ Ї соц≥альним, але царство братства лежить не в тезах комун≥зму чи кап≥тал≥зму, а в њхньому синтез≥. ѓхн≥й вищий синтез поЇднуЇ в соб≥ ≥стину њх обохї[809].

ЌемаЇ н≥€ких сумн≥в≥в, що люди в процес≥ еволюц≥њ стали глибоко соц≥альними за своЇю природою. ћожна стверджувати, що найкраще нас характеризують взаЇмозвТ€зки, €к≥ ми створили у своЇму житт≥, не згадуючи нав≥ть про великий вплив культурноњ динам≥ки, €ка Ї головним джерелом левовоњ частки культурних ор≥Їнтир≥в будь-коли ≥ в будь-€кому сусп≥льств≥.

ѕроте водночас ми не можемо заперечувати потребу в особистому розвитку, свобод≥ самовираженн€ ≥ незалежност≥ загалом, €ку в≥дчуваЇ б≥льш≥сть людей у своЇму повс€кденному житт≥. ѕон€тт€ Ђусв≥домленоњ свободиї довол≥ складне дл€ анал≥зу, однак здаЇтьс€, що завжди ≥снуватиме €кась частина людськоњ особистост≥, що керуЇтьс€ Ђвиборомї, тож, коли ми в≥дчуваЇмо обмеженн€ свого права обирати, це, €к правило, засмучуЇ ≥ дестаб≥л≥зуЇ нас.

ќтже, правда пол€гаЇ в т≥м, що завд€ки уважному розгл€ду синерг≥њ всього життЇвого досв≥ду можна легко довести, що наш виб≥р зд≥йснюЇтьс€ внасл≥док певних примусу, впливу чи ≥мпульсу, а отже, не Ї ц≥лком Ђв≥льнимї. ќднак ми не можемо ≥гнорувати емоц≥йний ≥нтерес до сприйманн€ себе в≥докремленими, незалежними, певною м≥рою ≥ндив≥дуальними. ѕравда це чи н≥, але сама ≥де€ в≥льного р≥шенн€ Ї критично важливою дл€ розвитку, впевненост≥ й добробуту особистост≥.

ћи розгл€даЇмо це питанн€, оск≥льки найб≥льш важливий соц≥олог≥чний результат ѕ–ќ≈ пол€гаЇ у тому, що не маЇ аналог≥в в ≥стор≥њ людства у широких масштабах. —ьогодн≥ ми маЇмо технолог≥чн≥ засоби, щоб забезпечити вс≥м люд€м не лише змогу жити за високими стандартами завд€ки оптимальному розвитку технолог≥й ≥ базовому розум≥нню науки, а також можлив≥сть структурно рац≥онал≥зуватис€ й справд≥ стати в≥дпов≥дальн≥шими один за одного ≥ «емлю загалом.

–инкова система не може зм≥цнити в≥дчутт€ причетност≥ до середовища нашого ≥снуванн€ чи спри€ти гармон≥йн≥й взаЇмод≥њ з ним, оск≥льки њњ суть спр€мована проти цього €к на р≥вн≥ ц≥нностей, так ≥ на р≥вн≥ чеснот. ” ринков≥й модел≥ «емл€ постаЇ базою ресурс≥в, що чекають експлуатац≥њ задл€ чиЇњсь ф≥нансовоњ вигоди; що б≥льше товар≥в доступн≥, то б≥льше грошей можна заробити, а отже, зростаЇ к≥льк≥сть робочих м≥сць. Ѕа б≥льше ‒ перманентне гнобленн€ людини завше було природним насл≥дком мальтуз≥анськоњ ор≥Їнтац≥њ, що ірунтуЇтьс€ на деф≥цит≥ й лежить в основ≥ ц≥Їњ модел≥ в≥д початку њњ ≥снуванн€.

÷€ застар≥ла система, що сформувала керований деф≥цитом сусп≥льний устр≥й, працювала ≥ в прим≥тивн≥ пер≥оди ≥снуванн€ людства, де вплив на «емлю й р≥вень потенц≥йноњ шкоди, €ку люди могли запод≥ти одне одному, були, так би мовити, обмежен≥. —труктурн≥ проблеми, притаманн≥ ц≥й модел≥, тод≥ не можна було н≥ простежити, н≥ збагнути. ”т≥м, сьогодн≥ ринок про€вив себе €к система, що вже не спри€Ї стаб≥льност≥ чи розумному розпод≥лу ресурс≥в, ба б≥льше Ц вона працюЇ на формуванн€ ворожого середовища, в умовах €кого людина схильна бачити загрозу дл€ свого виживанн€ в ≥нших.

÷€ структура виправдовуЇ антагон≥стичн≥ ≥гри на сусп≥льному р≥вн≥. Ќаприклад, двоЇ людей, €к≥ приход€ть на ту саму сп≥вбес≥ду з нам≥ром отримати роботу, зв≥сно, можуть поважати одне одного, хоча обоЇ розум≥ють, що т≥льки один ≥з них здобуде бажане. “ака конкуренц≥€, що ірунтуЇтьс€ на страху, визначаЇ ц≥лий д≥апазон соц≥альних стосунк≥в Ц в≥д спроб виправдати колосальну майнову нер≥вн≥сть ≥ класовий дисбаланс у розвинених державах св≥ту до ≥гноруванн€ масовоњ б≥дност≥ й геноциду, в≥д €ких потерпають крањни, що розвиваютьс€.

ѕ–ќ≈ структурно поЇднуЇ соц≥альний ≥нтерес ≥з особистим ≥ еколог≥чним. …ого функц≥онуванн€ безпосередньо повТ€зане з ресурсами ≥ довк≥лл€м, базуючись на ст≥йкост≥ й ефективност≥. Ѕа б≥льше Ц у ц≥й модел≥ немаЇ нав≥ть такого пон€тт€, €к вигода в≥д експлуатац≥њ людини або в≥д нечесних, корумпованих д≥й, що ми загалом сприймаЇмо €к звичний стан речей у реал≥€х сьогоденн€. Ѕ≥льше не ≥снуватиме жодних справжн≥х стимул≥в дл€ крад≥жки, обману та ≥нших злочин≥в, €к≥ Ї типовими дл€ ринковоњ модел≥, що базуЇтьс€ на деф≥цит≥, оск≥льки все сусп≥льство ор≥Їнтуватиметьс€ на служ≥нн€ самому соб≥. ќтож завданн€ комусь шкоди обовТ€зково шкодитиме безпосередньо винуватцю.

Ќаприклад, сьогодн≥ Ї чимало закон≥в, ухвалених дл€ захисту чиЇњсь приватноњ власност≥. ” людей можуть бути р≥зн≥ мотиви дл€ крад≥жки, проте, €к св≥дчить статистика, найпоширен≥шою причиною Ї брак засоб≥в дл€ повноц≥нного ≥снуванн€, матер≥альн≥ втрати, а отже, в≥дносна чи абсолютна б≥дн≥сть.  оли люди крадуть матер≥альн≥ реч≥, вони найчаст≥ше крадуть м≥нову варт≥сть. ” ѕ–ќ≈ м≥новоњ вартост≥ просто не ≥снуЇ, а отже, Ђкрастиї реч≥, €к≥ не можна пот≥м продати, просто безглуздо.

 ритики ѕ–ќ≈ дуже часто вказують на те, що €кби товари справд≥ були доступними безкоштовно, то не ≥снувало б жодних обмежень брати значно б≥льше, н≥ж потр≥бно насправд≥. —л≥д детальн≥ше розгл€нути це питанн€. ќск≥льки товари не можна продати, вони просто перебуватимуть в ≥ншому м≥сц≥, ц≥лком ≥мов≥рно, нав≥ть створюючи незручност≥ особ≥, €ка њх вз€ла. ўо можна робити, скаж≥мо, ≥з 200 телев≥зорами? ј нав≥що комусь брати у 5 раз≥в б≥льше њж≥, €кщо њњ й так не вдастьс€ зТњсти ≥ в п≥дсумку зостанетьс€ т≥льки гора в≥дход≥в?

« етичного погл€ду, €кий часто розгл€дають €к культурно субТЇктивний, у сучасному сусп≥льств≥ ми бачимо чимало звичањв, €к≥ базуютьс€ на Ђпривласненн≥ї. ѕрим≥ром, коли людина йде по вулиц≥ й см≥тить, будь-хто з очевидц≥в, най≥мов≥рн≥ше, не схвалить таку повед≥нку. ” рег≥онах, де за воду чи електроенерг≥ю плат€ть за ставкою Їдиного податку, люди не залишатимуть в≥дкрит≥ крани або вв≥мкнене св≥тло на ц≥лий день, не турбуючись про ф≥нансов≥ насл≥дки таких д≥й. ƒл€ сучасного духу часу характерне в≥дчутт€ соц≥альноњ та економ≥чноњ в≥дпов≥дальност≥, ≥ ѕ–ќ≈ врешт≥-решт т≥льки зм≥цнить цю тенденц≥ю зам≥сть того, щоб гальмувати њњ, €к робить чинна система.

 





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2016-11-20; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 367 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

Ѕутерброд по-студенчески - кусок черного хлеба, а на него кусок белого. © Ќеизвестно
==> читать все изречени€...

1611 - | 1576 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.014 с.