Лекции.Орг


Поиск:




Сценарій другий: реальний світ




Тепер, розуміючи основні аспекти та логіку концепції, реалізація якої призвела б до руйнування поточної системи і впровадження атрибутів нової, варто тверезо поглянути на те, як може відбуватися цей перехід суспільства до нової моделі, враховуючи амбівалентність сьогодення.

Насамперед важливо знати, що наміри досягнути соціальної та екологічної стійкості вже віддавна циркулюють у культурному процесі. Наприклад, сьогодні набула популярності ідея «зеленої» економіки, яку пропагують екологи, а інколи – групи, що займаються захистом громадянських прав, приміром «Захопи Уолл-стрит» (англ. «Occupy Wall Street»). Це свідчить про велике зацікавлення спробами надихнути суспільство на досягнення рівності, гуманності й стійкості. І хоча поточна соціальна система, як ми вже зазначали, продукує протилежні цінності, виявляється, у суспільній свідомості досі зостається актуальною концепція рівності й стійкого балансу.

Отже, важливо усвідомлювати, що для створення більш стійкого і гуманного світу необхідний повний вихід із поточної соціальної структури. В іншому випадку базові проблеми зостануться нерозв’язаними і продовжуватимуть негативно впливати на життя людей, навіть якщо їх і вдасться зменшити, вживаючи напівзаходи. Для конструктивних змін конче необхідна тактика глобального соціального руху, що дасть змогу чинити тиск на поточну систему, а також допоможе трансформувати цілі й цінності самої культури завдяки масштабній просвіті й комунікаційним проектам.

Утім, перед тим як розглянути такі ідеї, варто повернутися до питання «соціального колапсу», але цього разу в контексті так званого «екобіосоціального тиску». На фасаді нашої культурної еволюції є фактори тиску, які можуть набувати як позитивної, так і негативної форм. Позитивні чинники тиску можуть включати створення і розвиток технологій, що вдосконалюють життя, а громадськість, яка спостерігає за цими технологіями, настільки вражена їхніми можливостями, що соціальний попит на них стає непохитним.

З іншого боку, є негативні фактори впливу, наприклад ‒ драматичне руйнування соціальних споруд, що вихолощує культуру й викликає в суспільства тривогу, втрату довіри і потребу розв’язати цю проблему новими методами. Зважаючи на сказане у попередньому розділі, слід очікувати, що з ускладненням проблем у поточні моделі поєднання негативних факторів впливу сприятиме появі нових стимулів до змін. Звісно, такі процеси рух «ZEITGEIST» не контролюватиме і за жодних обставин не намагатиметься нашкодити комусь іще більше. У своїй активістській роботі рух «ZEITGEIST» зосереджується на впливі позитивних факторів тиску, показуючи світові те, чого можна досягнути завдяки просвіті й реалізації проектів мозкового центру. Проте рух «ZEITGEIST» не заперечує існування інших негативних чинників тиску, які можуть з’явитися згодом, і вважає їх формою мобілізаційного стимулу.

Також важливо зазначити, що так званий «крах суспільства» не є абсолютною реальністю. Навпаки, він відносний. У своєму повсякденному житті (особливо в країнах Заходу) люди зазвичай не вдивляються у світ довкола і вважають, що суспільство перебуває у стані «краху». Це відбувається тому, що більшість людей просто звикла до забруднення, раку, боргів, бездомності, виснаження, бідності, воєн, повстань, перманентних фінансових криз, безробіття й інших проявів неефективності. Трансформація не відбуватиметься внаслідок казкового прокидання якогось дня й усвідомлення, що весь світ страждає або що на вулицях уже є жертви. Соціальний колапс, або крах системи ‒ це процес, і справжнє питання полягає в тому, наскільки погано ми будемо підготовані до змін.

Насправді всі системи трансформуються, і хоча процес розпаду загалом дуже негативне явище у короткій перспективі, він є природним наслідком культурної еволюції. Проблеми можуть призвести до креативності, а креативність зумовлює пошук нових рішень, якщо ми бажаємо рухатися вперед. Так чи так, беручи до уваги появу екобіосоціальних факторів тиску і умови, у яких, найімовірніше, відбуватиметься перехід (згідно з першим сценарієм), слід поговорити про активізм. Його мета полягає не тільки у сприянні переходу до нової моделі, але й спробах допомогти тим, що страждають у поточній соціальній моделі, залучаючи їх до цього процесу передусім. Це можна робити через створення паралельних систем, які не використовують гроші, але надають корисні послуги людям.

Беручи до уваги зростання технологічного безробіття і те, що більшість урядів і корпорацій досі намагається ігнорувати проблеми якомога довше, прийняття рішень для полегшення переходу і відмова від підтримки поточної системи – безпрограшний варіант. Наприклад, використання систем взаємного кредитування[873] або «банків часу» уможливлює невалютні транзакції певного типу, часто ґрунтуючись лише на праці. Хоча у деяких країнах такі транзакції можуть оподатковувати, загалом, ця система може обійти використання грошей (особливо для тих, що мають вміння, але є бідними), а також зменшити загальний фінансовий обіг (що може втілитися у протест і перехід).

Система взаємного кредитування ‒ це форма бартеру для послуг або товарів, яка уможливлює застосування безгрошової мінової вартості до інших товарів та послуг без співвідношення товарів 1:1, яке є загальнопоширеним для простого бартеру. Системи місцевих обміну й торгівлі (англ. «Local Exchange Trading Systems», або LETS)[874] є таким прикладом. Вони створюють безнацінкову, безінфляційну форму обміну, де вартість не може коливатися, як це відбувається сьогодні, а також мають безліч інших переваг. Що ж до «банку часу», то він, по суті, базується на попередній роботі людини. Є чимало варіацій систем такого типу, і вони стають щоразу витонченішими й доступнішими у своєму програмуванні (і їхнє програмування стає щоразу більш витонченим та доступним?).

Ще одна тактика, що дає схожі результати, ‒ використання суспільних систем спільного користування. Наприклад, у м. Торонто рух «ZEITGEIST» створив мережу спільного користування інструментами, які зберігаються у будівлі, що працює за принципом бібліотеки, і будь-хто, зареєструвавшись, може за потреби брати знаряддя, які перебувають в обігу[875]. Навіть якщо на цьому етапі така новація здається чимось несуттєвим, її можна розширити до безкоштовної експлуатації різних товарів, приміром автомобілів та інших речей, що використовуються рідше. Це допоможе тим, які не мають коштів для отримання доступу до таких товарів, а також зменшить тиск на економічну систему. Звісно, таке рішення більш раціональне і в екологічному аспекті.

Традиційні методи впливу суспільства на політику, як-от масові он-лайн петиції, не надто ефективні, однак досі актуальні для ознайомлення громадськості. Рух «ZEITGEIST» не вважає дієвими методами для досягнення соціальних змін масові протести на кшталт пікетів на паркувальних майданчиках чи блокування офіційних установ, проте водночас не відкидає їх, оскільки такі акції якоюсь мірою привертають увагу до певних проблем. Сьогодні у світі на високопосадовців найчастіше намагаються вплинути шляхом підписання петицій чи залучення їх до публічних дискусій у ЗМІ. Ефективність таких методів залежить від креативності, мужності, а також мотивації ініціатора.

Варто акцентувати на одній конструктивній пропозиції, що вже віддавна циркулює в інформаційному просторі. Її реалізація, на яку знадобиться небагато часу, сприятиме вдосконаленню системи охорони здоров’я й подоланню бідності. Ідеться про систему гарантованого (безумовного) доходу, що полягає у створенні базових фондів підтримки життя для задоволення основних потреб усіх без винятку людей. Наприкінці 2013 року група активістів у Швейцарії наполягала на реалізації цієї ідеї[876].

Сьогодні, окрім усього іншого, найважливішою активістською ініціативою руху «ZEITGEIST» є створення проектів на кшталт мозкового центру для ознайомлення громадськості з кращою моделлю цивілізаційного розвитку. Річард Бакмінстер Фуллер, американський архітектор і філософ, якось сказав: «Ви ніколи не зміните реалії, воюючи з ними. Для того, аби змінити щось, побудуйте нову модель, яка зробить чинну застарілою». Ці слова стали гаслом «ZEITGEIST» у контексті переходу.

Як ми розповімо детальніше в есе «Становлення руху «ZEITGEIST»«, проекти мозкового центру, окрім перманентного інформування громадськості, є справді дієвим методом активізму, який сприятиме побудові нової соціальної моделі як на фізичному рівні, так і на рівні програмування на стійкість і ефективність. Цифрова революція надала можливості для складної розробки індустріального дизайну та віртуальної демонстрації будь-якої ідеї. Ба більше: навіть якщо система співробітницького проектування сьогодні ще не діє, немає підстав вважати, що її не можна створити будь-коли методом програмування – хоча б у формі спрощеної «експериментальної моделі».

Ще одна ідея – створення Інституту глобального перепроектування, що стане інтерфейсом для макроіндустріального проектування. Завдяки йому будь-хто матиме змогу подумати над логікою перепроектування топографічного плану Землі. Насамкінець варто зазначити, що спектр можливостей віртуально втілити ідеї руху «ZEITGEIST» розширюється щодня, а це має потужний комунікаційний потенціал. Уявіть масштабні конференції, які відбуватимуться в кожному регіоні після реалізації цих розробок і зуміють довести, наскільки ефективнішим став би той чи інший регіон, якби на його території функціонувала така технічна система.

 

Перехід для окремих країн

Ґрунтуючись на попередньому розділі, уявіть доволі маленьку країну із великим діапазоном природних ресурсів (що цілком типово, приміром, для Латинської Америки). У контексті технічного прогресу «більше створюватиметься з меншого», унаслідок чого найпопулярніші методи індустріального виробництва потребуватимуть менше сировинних матеріалів. Якщо добре організовані, багаті на ресурси країни зуміють стратегічно адаптуватися до новацій, то вже не матимуть потреби в імпорті або експорті. Такі держави зможуть існувати, так би мовити, «поза мережею» у контексті глобалізації й міжнародного впливу.

Припустімо, лідери цієї країни насправді не знали про нові технічні реалії. А якось родич одного з них випадково потрапить на конференцію руху «ZEITGEIST», де йтиметься про конструктивні дизайнерські ініціативи і вдосконалення методів виробництва. Ця особа, звісно ж, повідомить очільників країни, і уряд візьме новації до уваги. Імовірно, він буде бідним, як і в багатьох країнах Латинської Америки, через міжнародні торговельні угоди, корупцію, борги, безробіття тощо. Однак, незважаючи на обставини, цей гіпотетичний уряд прийме рішення впровадити локалізовану ПРОЕ у міру своїх сил. Він розумітиме, що ПРОЕ функціонує на глобальному рівні й має доступ до управління всіма ресурсами Землі. І хоча в умовах поточного глобального клімату для досягнення максимальних результатів знадобиться чимало часу, уряд бачить, що завдяки певним коригуванням він зуміє використовувати цю модель достатньо великою мірою, аби таким чином розв’язати низку фінансових проблем своєї держави. Відтак ця країна належним чином відкоригує своє індустріальне виробництво, створить внутрішню систему датчиків і мережу управління ресурсами, повністю застосує новий індустріальний потенціал для виготовлення більшого з меншого, встановить алгоритми для протоколів стійкості й ефективності, що властиві для системи співробітницького проектування, і почне розвиватися завдяки новій моделі, що діятиме на повну потужність, буквально припинивши торговельні взаємозв’язки з іноземними державами і ставши цілком самодостатньою у своєму регіоні.

Досягнувши такого успіху, світ поволі усвідомить неймовірну вигоду від безгрошової економіки, до якої вдалася ця країна. Населення, що жило за дуже низькими стандартами, досягне небаченого доти економічного добробуту. Збалансованому прогресу народу суттєво сприятиме й те, що серед його цінностей будуть ощадливість і скромність. Оцінивши безсумнівні переваги цієї моделі, сусідні країни вирішать перейняти досвід. Збільшення кількості держав, які вирішить запровадити цю систему, зумовить розширення ресурсної мережі. І коли всі держави належно оцінять позитивні результати нової моделі й долучаться до неї, світ об’єднається.

Хоча цей приклад дуже спрощений і в ньому не передбачено міжнародного політичного тиску, що найвірогідніше спричинив би конфлікт, читач має розуміти можливість реалізації такої ідеї. По суті, ми навіть не знаємо, що саме може запустити перехід до нової моделі, однак переконані: цьому сприятиме поширення знать про ефективний метод розв’язання екобіосоціальних проблем, які в сучасних реаліях перманентно ускладнюються.

 


-СТАНОВЛЕННЯ РУХУ «ZEITGEIST»-

 

«Інколи незначні речі змінюють напрям нашого життя, найпростіший подих обставин, випадковий момент, що створює логічний ланцюжок, наче метеорит, який падає на Землю. Життя розхитується і змінює напрям силою випадкового зауваження» [877]

- Брюс Куртеней

 

Відповідальність

Концепції, наведені в цій книзі, можуть здатися комусь фантастичними, однак правда полягає в тім, що їх реалізація – правильне і неминуче рішення. Усі ми перебуваємо в русі «Духу часу» (англ. «The Zeitgeist Movement») незалежно від того, подобається нам це чи ні.

Щодня ми приймаємо рішення, що якоюсь мірою впливають на соціум і довкілля, а також сприйняття й добробут інших. Не важливо, які у Вас політичні чи релігійні погляди: якщо Ви живете на цій планеті, то впливаєте на неї і культури, що на ній зросли. Це свідчить про Вашу відповідальність. Ви відповідаєте за те, що чините, а отже – за стан середовища свого життя і баланс чи дисбаланс у ньому.

Усі прояви емпатії або байдужості впливають на осіб, на яких вони спрямовані. Через базові еволюційні закони адаптації на основі цих проявів формуються наші очікування і схильності, адже ми тісно пов’язані із середовищем, у якому живемо. Цілком природно, що у ранньому дитинстві ми чутливі найбільше, намагаючись з’ясувати – безпечний цей новий світ для нас чи ні. Таке програмування хоч і починається у ранньому дитинстві, однак триває впродовж усього життя. Його вплив на вищий рівень культурного сприйняття доволі значний.

Маючи справді великі можливості створювати надскладні технології, які здатні раптово трансформувати всю соціальну конструкцію, можна легко забути, що фундаментальною основою людського існування є підпорядкування факторам, які ми ніколи не зуміємо контролювати, отож просто приймаємо їх. Після тисячоліть омани щодо природи нашого існування, упродовж яких ми вигадували складні, однак хибні системи вірувань, намагаючись відгадати цю загадку, нам вдалося відкрити так звані закони природи. Завдяки цьому ми не тільки здобули засоби для винахідництва, але й збагнули те, що насправді не можемо контролювати у багатьох аспектах.

З’ясувалося, нам підвладні лише способи встановлення взаємозв’язків із чинною системою правил, а сама система не зазнає змін. Підпорядкування людства реаліям лежить в основі технічної пропозиції, яку робить рух «Zeitgeist». Ідеться про процес адаптації, оптимізацію існування людини і створення умов для покращення середовища, що допоможе майбутнім поколінням людства уникнути дефіциту ресурсів і втрати стійкості. Насправді людський вид співіснує не тільки із середовищем, але й із низкою інших видів живих істот, для яких також природно відтворюватися у майбутніх поколіннях.

Виникла шкідлива тенденція ідеалізувати й возвеличувати себе. Традиційні релігії, що декларували принципи на кшталт «Людина створена за Божою подобою», сприяли відокремленню людини від природи, буцімто ми ніколи не могли б стати лише частиною довкілля, як і все суще. Видатний астроном Карл Саган влучно прокоментував цю тенденцію у своїй праці «Бліда блакитна точка»:

«Земля – крихітна сцена на широкій арені космосу. Подумайте про безкінечні кривди, які мешканці одного куточка цієї точки чинять мешканцям другого, що майже від них не відрізняються. Як часто між ними виникають непорозуміння, із яким завзяттям вони вбивають одне одного, яка гаряча їхня ненависть! Подумайте про ріки крові, які ллються через генералів та імператорів, щоб ті в ореолі слави й тріумфу змогли стати володарями частини цієї точки на якийсь час.

Наше становище, наше самозвеличування, ілюзія того, що ми маємо якесь привілейоване місце у Всесвіті, – усе це пасує перед точкою блідого світла. Наша планета – лише самотня піщинка у величезній космічній темряві. У цих пітьмі й грандіозній порожнечі немає навіть натяку на те, що звідкілясь прийде допомога, що порятує нас від нас самих»[878].

Звісно, ніхто не заперечує, що наш спосіб мислення, творення, розв’язання проблем і трансформації світу робить нас унікальними порівняно з іншими живими істотами. Людський організм настільки неймовірний завдяки багатофункціональності й адаптивності, що сучасна наука ще навіть не почала усвідомлювати, як цей надскладний комплекс органів і хімічних процесів може так вправно функціонувати. По суті, наш творчий потенціал настільки потужний, що ми змогли розширити наші розумові здібності для здобуття нових знань, які в іншому випадку були б недоступними. Ось у чому секрет нашої винахідливості.

Комп’ютер, машина, телефон, стіл, ручка та низка інших речей, які ми використовуємо, – не просто втілені у фізичній формі абстракції, а безпосереднє продовження нас самих. Вони удосконалюють дії, які ми виконуємо. Цілком логічно, що з плином часу розв’язання проблем стане значно ефективнішим, відтак соціальні моделі, які ми використовуємо сьогодні, для прийдешнього покоління стануть застарілими. Перехід від ринкової моделі економіки до економіки, що ґрунтується на законах природи та управлінні ресурсами, є виправданим кроком.

 

Ролі та проекти

Рух «Zeitgeist» – це глобальна організація із неформальним вступом, для якого не потрібно заповнювати жодних документів. Зацікавлення пропозиціями «Zeitgeist» і їхня популяризація – єдине, у чому полягає «членство», яке фактично залежить від винахідливості учасника та/або групи. Також важливо зазначити, що бути частиною спільноти – значить робити внесок у процес переходу до нового типу економіки, для якого необхідна зміна соціальних цінностей. Така трансформація починається з популяризації субкультури, що ґрунтується на новій концепції, навіть якщо стара руйнівна модель зостається чинною.

Брати участь у русі – значить намагатися поширювати інформацію про нього в суспільстві, а в ідеалі – робити внесок у розвиток проектів. Активіст може дистанційно виконувати найпростішу роботу, ознайомлюючи цільову аудиторію з необхідною інформацією на форумах, сайтах, у соціальних мережах тощо, або долучатися до розробки і програмування проектів, що сприяють просуванню механізму запропонованої системи.

Три проекти, які розвиваються сьогодні: (а) Інститут глобального перепроектування, або ІГП (англ. «Global Redesign Institute», GRI); (б) Проект місцевих рішень, або ПМР (англ. «Localized Solutions Project», LSP); (в) Система співробітницького проектування, або ССП (англ. «Collaborative Design System», CDS).

ІГП є он-лайн інтерфейсом, який функціонує подібним до «Вікіпедії» (англ. «Wikipedia») чином в аспекті спільного внеску, відрізняючись від неї вищим рівнем логічної оцінки й значно меншою кількістю семантичних проблем. Його мета – графічне й математичне перепроектування поверхні Землі район за районом, базуючись на принципах стійкості й ефективності. Цей підхід ґрунтується на теорії систем, відкидаючи такі штучні обмеження, як кордони держав, приватна власність тощо.

Для кращого розуміння слід розглядати його як ініціативу макроіндустріального проектування, що нехтує усіма топографічними й інфраструктурними атрибутами сучасного суспільства і намагається замінити їх більш оптимальними засобами. Мета полягає у впровадженні ПРОЕ в максимально можливих масштабах. Оскільки йдеться про проект із відкритим доступом, внесок у який має змогу робити будь-хто на планеті, у деяких людей може скластися враження, що ця пропозиція сумнівна і через низку суб’єктивних поглядів на неї таке проектування, по суті, не можливе.

Насправді все не так, якщо вдатися до наукового методу. Тоді як локальні технології (детальніше про це йтиметься у параграфі про ПМР) завше змінюватимуться з плином часу, бо така їхня природа, а речі технічно вдосконалюватимуться, фундаментальне топографічне мислення трансформувати значно важче. Спосіб прийняття таких глобальних рішень безпосередньо залежить від специфіки конкретної території і логіки мереж, які з’являтимуться у її межах.

Наприклад, залежно від місцевості різняться й типи поселень, тоді як для використання відновлювальних джерел енергії треба, щоб пристрої для її збору розташовувалися у конкретних місцях. Якщо для виробництва якогось товару необхідні матеріали, що трапляються лише у певних місцях, логічно розміщувати виробничі потужності якомога ближче до джерела видобутку потрібних ресурсів. За такою самою логікою слід організовувати постачання й розподіл товарів. Центри розподілу варто розміщувати поблизу центрів великих міст, забезпечивши населенню оптимальний доступ до них. Цілком логічно, що створення парків, центрів відпочинку тощо також відбуватиметься залежно від особливостей території.

Коротко кажучи, загалом таке логічне прийняття рішень щодо топографічного розміщення для досягнення максимального рівня ефективності й стійкості є технічним процесом. Не йдеться про те, що хтось «натисне кнопку» – і буде порушена цілісність регіону без попереднього консенсусу з людьми чи необхідних коректив. Така практика властива радше чинній моделі ринку з її марнотратністю, глобалізацією, неефективністю і дисбалансом. Натомість завдяки мисленню, що узгоджується із законами природи, людство зуміє забезпечити собі легкість, безпеку й достаток у майбутньому, а отже, покращити якість життя, водночас зменшуючи негативні наслідки для довкілля.

Оскільки комунікація та освіта у підсумку є головними аспектами в такому проекті, щойно якась область «оновиться», слід показувати світові можливість таких змін. Статистичні дані, які долучатимуть до остаточних пропозицій щодо проектування, найімовірніше, циркулюватимуть і в режимі «зворотного зв’язку», перманентно інформуючи про рівень експлуатації ресурсів; зменшення негативних наслідків для довкілля; оптимальну роботу транспорту; ефективність збільшення виробництва й розподілу; створення достатку відповідно до кількості населення тощо.

 

(б) Проект місцевих рішень, або ПМР (англ. «Localized Solutions Project», LSP) можна розглядати як мікроіндустріальну ініціативу на кшталт ІГП. Це вдалий конструкторський проект, завдяки якому люди можуть обмірковувати системи нижчого рівня, що могли б стати частиною системи вищого рівня в макроконтексті.

Наприклад, одним із таких проектів може бути проект будинку – автономний і простий у реалізації або такий, що виготовлятиметься на заводі з екологічно чистих матеріалів, яких є вдосталь. Щойно суспільство через он-лайн систему визнає такий дизайн найбільш оптимальним, він потрапить у базу даних із відкритим доступом, а тоді як підсистема ‒ до ІГП[879].

 

(в) Так само, як і з ПМР, система співробітницького проектування (ССП) є проектом, мета якого – створення діючого регулятивного й мережевого інформативного вихідного коду, який сприятиме процесу, описаному в есе «Індустріальне управління». Ця система може програмуватися так само, як було у двох попередніх проектах, – методом відкритого доступу і відкритого вихідного коду, із використанням групового мислення й наукового методу для максимізації потенціалу.

Як інструмент для комунікації цей проект не мусить «завершитися», щоб бути ефективним. Навіть якщо використовуватиметься тільки невеликий набір параметрів, щоб передати метод калькуляції теоретичної оцінки проекту, уже його освітній аспект матиме величезний потенціал. Водночас прості версії ССП можуть ввійти до ПМР та ІГП, оскільки в них спільна мета. Ці проекти варто демонструвати на конференціях руху.

 

Відділи та заходи

Активіст руху «ZEITGEIST» майже завжди підтримує зв’язок із регіональним відділом. Станом на 2014 рік існувало дуже багато таких відділів у десятках країн. Відділом можуть стати кілька або тисячі людей, а в регіонах, де ще немає місцевого відділу, рекомендується його започаткувати. Це дуже легкий процес, реалізація якого зводиться до присвячення себе ідеям і їх популяризації у вільний час[880].

Відділи виникають на місцевому і міжнародному рівнях. Наприклад, є національні координатори для США загалом, а кожен штат має свій відділ (або «підвідділ»). Відповідно, кожне місто в кожному штаті також може мати свій відділ. Ця мережа створює багатовимірний інформаційний потік: хоча принцип організації руху й нагадує ієрархічний, етика «ZEITGEIST» не дозволяє створювати вертикальну систему влади. Відділи часто організовують присвячені їхній роботі зустрічі на кожному з рівнів, а ідеї, які на них обговорюють, циркулюють зверху-вниз і навпаки.

Що ж до заходів, то від початку заснування руху «ZEITGEIST» 2008 року члени почали перманентно проводити певні заходи, які врешті стали традиційними і знаковими для іміджу руху. Два з них відбуваються щороку – «Zeitgeist Day» (або «ZDay») і «Zeitgeist Media Festival». Наприклад, 2013 року проводили п’ятий щорічний захід «ZDay» і третій щорічний захід «Zeitgeist Media Festival». «ZDay» – головний захід для ознайомлення суспільства з ідеями «ZEITGEIST», на якому описують прогрес руху і поширюють інформацію про відповідні дослідження. Також цей захід призначений для громадського медіаактивізму, оскільки завше намагається привернути увагу ЗМІ для подальшого поширення місії руху «ZEITGEIST».

«Zeitgeist Media Festival», на противагу «ZDay», є мультимедійним мистецьким заходом, що використовує мистецтво для трансформації суспільства. Мистецтво надихає до змін і сприяє генеруванню нових ідей, викликаючи емоції, а рух «ZEITGEIST» розглядає його як каталізатор наукового розвитку. Цей захід також демонструє силу творчого потенціалу й нагадує про те, що нам слід відзначати і свято людства, адже ми працюємо над його вдосконаленням.

У кожного з цих заходів сталий формат. Є головний захід, а також супровідні, які організовують різні відділи. У випадку із заходом «ZDay», «головна глобальна подія» щороку зосереджується на домінантних планетарних питаннях і проектах руху, зазвичай залучаючи відомих промовців і активістів. Того самого дня (чи вихідних) аналогічно відбуваються супровідні заходи у регіонах скрізь в усьому світі. Наприклад, 2009 року відбулося понад 400 супровідних заходів паралельно з головним у Нью-Йорку[881]. Ба більше – дуже часто відділи організовують благодійні акції, роздаючи їжу і необхідні речі у своїх спільнотах[882].

Також поширені інші заходи, приміром загальні збори, які можуть відбуватися щомісяця або раз на два місяці. Періодичність проведення відкритих зборів регулюється конкретними групою чи відділом[883]. Є чимало різних можливостей, тож активізм безпосередньо залежить від рівня креативності самих відділів.

 

Формулювання місії

Насамкінець ми повністю сформулюємо офіційне визначення місії руху «ZEITGEIST».

Заснований 2008 року, рух «ZEITGEIST» є організацією, що обстоює ідею сталого розвитку, займається благодійністю, здійснює активізм завдяки спільнотам, організовуючи акції для ознайомлення суспільства з концепцією руху через мережу глобальних і регіональних відділів, проектних команд, щорічних заходів і медіа.

Рух зосереджується на визнанні того, що більшість соціальних проблем сучасності є не винятковими наслідками якоїсь інституційної корумпованості, абсолютного дефіциту, політичного курсу, вад «людської природи» чи інших загальноприйнятих припущень щодо першопричин. «ZEITGEIST» вважає, що такі проблеми, як бідність, корупція, забруднення, безпритульність, війна, голод і т. д. є «симптомами», що спричинені застарілою соціальною системою.

Тоді як реформи на проміжних етапах і підтримка громадськості становлять інтерес для руху, головною метою є встановлення нової соціально-економічної моделі, що ґрунтується на технічно ефективному управлінні, розподілі й плануванні ресурсів шляхом застосування наукового методу в процесі аналізу проблем і пошуку оптимальних рішень.

Ця «економіка базується на законах природи і ресурсах» (англ. «Natural Law/Resource-Based Economy», або NLRBE). «Природнича ресурсо-орієнтована економіка» (ПРОЕ) полягає у застосуванні технічного підходу в соціальному управлінні на противагу політичному чи фінансовому. Його суть – у модернізації діяльності суспільства за допомогою передових і перевірених методів, найкращих із відомих на сьогодні, запобігаючи руйнівним наслідкам та відкидаючи обмеження й перешкоди, що виникають в умовах поточної системи грошового обміну, прибутку і бізнесу.

Рух лояльний до плюралізму думок, а не якихось осіб чи інститутів. Він дотримується погляду, що за допомогою соціально орієнтованих досліджень й осягнення науково-технічного потенціалу людство може перейти до більш конструктивної соціальної моделі, ефективно задовольнивши свої потреби, зокрема у сфері охорони здоров’я. Немає підстав вважати, що війну, бідність, більшість злочинів та інші негативні наслідки грошового дефіциту, які властиві поточній моделі, не вдасться подолати у майбутньому. Водночас діапазон просвітницької діяльності руху ґрунтується тільки на ненасильницьких методах комунікації.

Рух «ZEITGEIST» не належить до жодної країни або традиційної політичної платформи. Він розглядає світ як єдину систему, а людство – як єдину сім’ю, вважаючи, що всі країни повинні роззброїтись та навчитись ділитися ресурсами й ідеями з метою виживання нашого виду. Отож усі рішення спрямовані на допомогу кожному на Землі, а не лише якійсь вибраній групі[884].

 

Приєднуйтеся до нас:

www.thezeitgeistmovement.com


[1] Торстейн Веблен. Еволюція наукової точки зору // Хроніки Каліфорнійського університету. 1908.

[2] Карл Саган, говорячи у своїй книзі «Космос» про руйнування Александрійської бібліотеки, яка вважається найбільшою та найбільш значимою бібліотекою давнього світу, зазначає: «Це було так, ніби ціла цивілізація пережила якусь хірургічну операцію, яку вона провела сама над собою, а більшість її пам’яті, відкриттів, ідей та ентузіазму були втрачені безповоротно» (Карл Саган. Космос. Нью-Йорк. Ballantine Books. 1980. Розділ XIII. С. 279).

[3] Кореспонденція Ісаака Ньютона. Т. 1 / За ред. Г.В.Тернбула. 1959. С. 416.

[4] Джерело: Критичний метод, Р. Бакмінстер Фуллер (Critical Path, R. Buckminster Fuller, St. Martin’s Press, 1981, Introduction, xxv).

[5] Термін «стабільність» назагал означає «можливість залишатися безперервним, стійким, захищеним або сталим» (http://dictionary.reference.com/browse/sustainability). Сьогодні він часто асоціюється та застосовується в контексті науки про навколишнє середовище. Контекст руху «Дух часу» має ширші межі, які охоплюють поняття культурної стабільності та стабільності людської поведінки, які загалом розглядають наслідки системи вірувань та їх менш очевидні причинні наслідки.

[6] Термін «соціальна медицина» назагал означає «науку і практику захисту та поліпшення здоров’я суспільства через профілактичну медицину, санітарну освіту, контроль інфекційних захворювань, застосування санітарних заходів та відстеження ризиків навколишнього середовища» (http://dictionary.reference.com/browse/public+health?s=t). У тексті термін застосовується в якості основи для виміру фізичного, психологічного, а відтак і соціального здоров’я членів суспільства протягом певного часу. Він розглядається як основний барометр успіху або поразки чинної соціальної системи.

[7] Термін «структурне насильство» вперше описав Йохан Гальтунг у статті «Насильство, мир та дослідження миру» (Violence, Peace, and Peace Research, Journal of Peace Research, Vol. 6, 1969, No. 3, pp. 167-191).

Він стосується форм насильства, за якого деякі соціальні структури або соціальні інститути завдають людям шкоду, перешкоджаючи їм у задоволенні їхніх базових потреб. Цей термін розширили інші дослідники, зокрема кримінальний психолог др. Джеймс Джиліґан, який простежив відмінність між «поведінковим» та «структурним» насильством: «Летальний ефект структурного насильства діє, скоріше, постійно, ніж поодиноко, тоді як вбивства, суїциди … війни та інші форми поведінкового насильства відбуваються по одному» (Violence, James Gilligan, G.P. Putnam, 1996, p. 192).

[8] Джерело: Poverty Facts and Stats, Global Issues / 2008 World Bank Development Indicators (http://www.globalissues.org/article/26/poverty-facts-and-stats).

[9] «Мем» – це ідея, поведінка, стиль або звичай, які поширюються від особи до особи в межах культури (http://www.merriam-webster.com/dictionary/meme).

[10] Джерело: Very religious parents causing suffering to sick kids, says report (http://uk.lifestyle.yahoo.com/religious-parents-causing-suffering-sick-kids-says-report-115021612.html).

[11] Джерело: The Spirit Level, Richard Wilkinson and Kate Pickett, Penguin, March 2009

[12] Це питання докладно висвітлюватиметься в есе «Пошук рішення».

[13] Взаємозв’язок між людською поведінкою (в контексті поведінки, яка має соціально агресивну природу за визначенням законів суспільства) та впливом оточення на досвід особистості впродовж виховання та життя науково доведений і не викликає заперечень. Доречним терміном у цьому випадку є «біопсихосоціальна» природа людського організму.

[14] Термін «антиустояність» зазвичай використовують у контексті, який стосується протидії чинній, устояній групі. Контекст, який тут застосовується, буквально означає, що сам рух «Дух часу» працює без «інституціоналізації» себе у вигляді жорсткої організації. Його слід трактувати як жест або символ нового формату мислення або світогляду, який просто не має меж.

[15] Фрази «хід думок» та «набір інструментів» розташовані поряд. Перша фраза стосується наукового мислення (принципи стійкості та ефективності), яке приводить до відповідних висновків, тоді як друга фраза стосується тимчасових методів, які стосуються дій (наприклад, технологічні інструменти, які неминуче змінюються з часом).

[16] Про це докладно буде розказано в Частині III.

[17] Джерело: офіційний сайт: http://www.globalredesigninstitute.org

[18] Див. Частину III, щоб дізнатися більше про тему «управління».

[19] Термін «ресурсно-орієнтована економіка» можна буквально розтлумачити як «економіка, базована на ресурсах». Твердження, що всі «економіки» за визначенням «ґрунтовані» на «ресурсах», є історичною помилкою. Сам термін тісно пов’язаний з організацією «Проект Венера» (англ. The Venus Project), яка стверджує, що винайшла цей термін та ідею, і намагалася запатентувати цю назву (http://tdr.uspto.gov/search.action?sn=77829193). Термін «природнича/ресурсно-орієнтована економіка» застосовується тут у повнішому варіанті не лише для уникання асоціативної плутанини, але також з огляду на більшу семантичну точність самого терміна, оскільки він більше стосується системи природних фізичних законів та процесів, ніж планетарних ресурсів.

[20] Джерело: Жак Фреско. Все краще, що не купиш за гроші (The Best That Money Can’t Buy, Jacque Fresco, Global Cybervisions, 2002, Chapter 15).

[21] Джерело: Інформація про «Будинок Димаксіон»: http://en.wikipedia.org/wiki/Dymaxion_house

[22] Обернена взаємозалежність рівня грамотності й накопичених знань до забобонних вірувань очевидна. Відповідно до звітів Арабської програми розвитку людини ООН (United Nations’ Arab Human Development Reports), менш ніж 2% арабів мають доступ до Інтернету. Араби становлять 5% населення Землі, але при цьому випускають лише 1% світового об’єму книжок, причому більшість із них – релігійного характеру. Відповідно до досліджень Сема Гарріса, «Іспанія кожного року перекладає більше книжок іспанською мовою, ніж арабський світ переклав арабською, починаючи з дев’ятого століття». Те, що поширення ісламської релігії серед арабських націй забезпечене відносною відсутністю зовнішньої інформації в цих суспільствах, є очевидним.

[23] У 1949 році португальський невролог Еґаш Моніш отримав Нобелівську премію за те, що тепер називають «лоботомією». Сьогодні її визнано варварською й неефективною процедурою

(http://www.npr.org/templates/story/story.php?storyId=4794007).

[24] Фінансова підтримка за своєю суттю необхідна для утвердження бізнесу – «прибуткового» або так званого «неприбуткового». Вона забезпечує невідповідність між продуктами і послугами, реалізація яких вигідна бізнесу, та справжньою необхідністю або життєздатністю цих продуктів чи послуг, що проявляється з часом. Фактом є те, що старіння будь-якого продукту чи послуги (під чим часто мають на увазі старіння виробничого бізнесу чи корпорації) неминуче, щойно з’являються нові технологічні досягнення. Внаслідок цього з’являється стійка тенденція пригнічувати нові ідеї чи винаходи, які порушують усталені схеми або здатні призвести до втрати прибутків підприємств, що діють в якості устояних установ. Навіть поверхневий погляд на стан технологій, доступних нам сьогодні, та вивчення питання, чому такі вдосконалення не були негайно впроваджені, проливає світло на паралізуючу природу прибутку, який є умовою існування таких установ.

[25] Рекомендуємо відвідати сайт «Zeitnews», присвячений науці та технологіям, що стосуються РДЧ (http://www.zeitnews.org/).

[26] Див. Частину II для повнішої інформації щодо цього твердження.

[27] Джерело: Personal Knowledge: Towards a Post-Critical Philosophy, Michael Polanyi, University of Chicago Press, p. 183.

[28] Джерело: All the Questions You Ever Wanted to Ask American Atheists, by Madalyn Murray O’Hair, Amer Atheist Press, 1986.

[29] Професор біології поведінки людини Стенфордського університету Роберт Сапольски найвідоміший, ймовірно, своїм використанням терміна «метамагічний». Рекомендуємо Вам його роботи: http://benatlas.com/2009/12/robert-sapolsky-on-metamagical-schizotypal-thinking/

[30] Термін «Нью-ейдж» зазвичай означає «широкий рух, охарактеризований альтернативними підходами до Західної культури, з властивим йому інтересом до духовності, містицизму…»

[31] Карл Саган відомий своїм визначенням віри як «довіри без доказів».

[32] Джерело: Вступ до наукового методу. Френк Л. Г. Вульфс / Introduction to the Scientific Method, Frank L. H. Wolfs (http://teacher.nsrl.rochester.edu:8080/phy_labs/AppendixE/AppendixE.html).

[33] Джерело: Dictionary.com (http://dictionary.reference.com/browse/symbiotic).

[34] Термін «зовнішній» у цьому контексті застосовується щодо розглядуваного об’єкта. У ширшому розумінні немає таких понять, як «зовнішній» або «внутрішній» у контексті систем вищого порядку.

[35] «Систему» трактують як «комплект речей, які працюють разом як частини механізму або взаємопов’язаної мережі». Важливість цього поняття змушує нас повернутися до теми «систем» або «теорії систем», зважаючи на те, які критерії насправді підтримують справжню людську стійкість в середовищі нашого перебування.

[36] Цей термін є варіацією такого більш загального поняття, як «категоріальне мислення». Його трактують як мислення, за якого речі або людей приписують до категорій з подальшим їх використанням – так, нібито вони представлені чимось у реальному світі.

[37] Про це докладно йтиметься в частині III цієї книжки.

[38] Неолітична революція – це видатний приклад драматичних змін у функціонуванні суспільства та відносин між людьми, коли цивілізація, що існувала в повному підпорядкуванні природним процесам, переходила від фуражування та полювання до землеробства і створення інструментів/машин для полегшення людської праці. Можна стверджувати, що людське суспільство було недостатньо зрілим для того, щоб справитися з цими завданнями, а увічнення страху та дефіциту призвело до таємного запасання, приватизації, національних «банд» та інших проявів групового розбрату, які, втім, сприяли самозбереженню на різних рівнях.

[39] Задля філософської ясності можна стверджувати, що всі результати людського сприйняття є проекційними – навіть закони природи. Поза тим, це не применшує ефективність неосяжного контролю та розуміння, яку дає науковий метод.

[40] Поняття «спільний результат» або «спільна основа» надалі не раз повторюватимуться. Їх розуміння є критичним для усереднення потреб, цілей та результатів людського виду. Головною передумовою того, що відстоює рух «Дух часу», є переконання, що всі людські істоти більше подібні, ніж відмінні між собою, оскільки ми ділимо однакові кількісні потреби та реакції. В багатьох випадках це є об’єднуючим атрибутом, який містить у собі те, що називається «людською природою». Як буде описано в наступних есе, людські істоти насправді поділяють передбачувані спільні реакції на позитивні та негативні – як психологічно, так і фізіологічно. Тому задля суспільного здоров’я та розумної гуманної організації суспільства слід безпосередньо брати це до уваги, однак сучасна монетарно-ринкова система не може цього забезпечити.

[41] У цьому тексті буде доречним застосування терміна «технічний». Будучи фактично синонімом терміна «науковий», він служить для кращого вираження причинної природи всіх відомих явищ – навіть людської поведінки та самої психології/соціології. Іншою центральною передумовою, яку відстоює рух «Дух часу», є те, що процес вирішення проблем та виявлення потенціалу – завдання «технічного» оцінювання; відповідно, такий підхід, застосований до усіх соціальних складових, є основою нової соціальної моделі, за яку виступає рух.

[42] Джерело: Atomic Education Urged by Einstein, New York Times, May 25th, 1946.

[43] Наглядним сучасним прикладом є така нова транспортна технологія, як «маглев». Це транспорт, який використовує менше енергії й рухається, значною мірою, швидше, ніж комерційні авіалінії (див.: http://www.et3.com/).

[44] Знову ж таки, ці реалії можна об’єднати терміном «комплект застосування».

[45] Джерело: Violence: Our Deadly Epidemic and Its Causes, Dr. James Gilligan, 1996.

[46] Дослідження «Мерва Фаулз», проведене в університеті Юти в 1990-х рр., показало дуже сильний зв’язок між рівнем безробіття та злочинністю. Дослідження проводили в 30 головних столичних районах із загальною кількістю населення більше 80 мільйонів осіб. Їхні результати засвідчили, що зростання безробіття на 1% призводить до збільшення кількості вбивств на 6,7%, злочинів із застосуванням насильства – на 3,4%, майнових злочинів – на 2,4%. Впродовж цього періоду (1990–1992 рр.) це вилилося в 1459 додаткових убивств, 62 607 додаткових насильницьких злочинів та 223 500 додаткових майнових злочинів (Merva & Fowles, Effects of Diminished Economic Opportunities on Social Stress, Economic Policy Institute, 1992).

[47] Джерело: Ben McLeish lecture: «Out of the Box: Prisons» (www.thezeitgeistmovement.com).

[48] Джерело: Human error: models and management, James Reason, 2000 (http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/pmc1117770/).

[49] Дослідження Національної адміністрації безпеки дорожнього транспорту (НАБДТ) 1996 року показало зменшення смертельних випадків серед водіїв завдяки застосуванню подушок безпеки приблизно на 11% (http://www.nhtsa.gov/cars/rules/regrev/evaluate/808470.html).

[50] Джерело: Google Engineer Claims Its Driverless Cars Could Save A Million Lives Every Year, Blake Z. Rong (http://www.autoguide.com/auto-news/2011/04/google-engineer-claims-its-driverless-cars-could-save-a-million-lives-every-year.html).

[51] Джерело: Car Accident Statistics (http://www.car-accidents.com/pages/stats.html).

[52] Навіть в сучасному комерційному суспільстві повільний загальний перехід від «володіння» до «доступності» починає здобувати дедалі ширше схвалення (http://gigaom.com/2011/11/10/airbnb-roadmap-2011/).

[53] Статистика більшості міжнародних організацій підтверджує, що існує достатньо їжі для кожного, і голодування зовсім не спричинене браком ресурсів (http://www.wfp.org/hunger/causes). В поєднанні з підвищенням ефективності, про що буде більше в Частині III, абсолютний глобальний достаток їжі з високим вмістом поживних речовин цілком можливий вже сьогодні.

[54] Цей коментар не має на меті принизити будь-які соціальні інститути, що мають добрі наміри й намагаються досягнути поліпшення в межах сучасного соціально-економічного методу. Проте, як буде докладно показано в Частині II, сучасна соціальна модель з огляду на свою природу стримує величезну кількість можливостей щодо вирішення проблем та процвітання. Відтак активістські та соціальні інститути, які нехтують цими реаліями й працюють лише над «залатуванням» проблемних місць, не вирішують цих проблем, оскільки вони породжені самою соціальною системою. Загальним прикладом можуть служити благодійні організації, які прагнуть забезпечити їжею бідних. Ці організації, зазвичай, не намагаються з’ясувати, чому ці люди стали бідними, а відтак – не працюють над реальним вирішенням суті проблеми.

[55] Джерело: The Story of Philosophy: The Lives and Opinions of the World’s Greatest Philosophers, Will Durant, 1926.

[56] Зиґмунд Фройд першим розробив ідею психологічної проекції, яку визначають як «психологічний захисний механізм, за якого особа підсвідомо заперечує його чи її власні означення, думки та емоції, які потім приписуються зовнішньому світові або, зазвичай, іншим людям». Тим не менше, використання цього терміна в такому контексті є більш загальним. Він відображає просте поняття, яке припускає, що розуміння ідеї, яка базується на хибних чи забобонних зв’язках щодо попередніх знань, зазвичай відбувається в захисній позиції для відходу від дійсності.

[57] Це явище можна описати за допомогою терміна «когнітивна патологія». Найзагальніше її характеризує т. зв. «логічне коло», коли вірування виправдовуються лише посиланням на саму віру. Наприклад, якщо Ви запитаєте теїстів, чому вони вірять в бога, загальною відповіддю буде «через віру». Якщо Ви запитаєте їх, чому вони мають «віру», найчастіше отримаєте відповідь на кшталт «тому що бог нагороджує тих, хто має віру». Орієнтація причинності є урізаною й орієнтованою на себе.

[58] Логіка і науковий метод, Коен і Нагель, вид-во Harcourt, 1934, с. 19.

[59] Джерело: The Cancer Stage of Capitalism, John McMurtry, Pluto Press, 1999, Chapter 1.

[60] Критику «академічного світу» не можна плутати з його стандартним визначенням, яке означає «спільноту вчених та учнів, які займаються вищою освітою та дослідженнями». Даний контекст означає гальмівну природу шкіл мислення, які часто займаються розвитком самого лише его, коли конфліктну інформацію ігнорують або необдумано упускають. Також існує поширений для цього типу мислення ризик, коли «теорії» і «традиції» дуже часто переважають над «досвідом» та «експериментом», увіковічуючи хибні висновки.

[61] Джерело: Value Wars: The Global Market Versus the Life Economy: Moral Philosophy and Humanity, John McMurtry, Pluto Press, 2002.

[62] Джерело: Dictionary.com (http://dictionary.reference.com/browse/prima+facie).

[63] Цей текст Карла Маркса та Фрідріха Енґельса, написаний у 1848 році, широко розглядають як визначальний ідеологічний прояв марксистського комунізму. У ньому зазначено, що «комунізм» є практичним впровадженням марксизму. Перегляньте он-лайн: http://www.marxists.org/archive/marx/works/1848/communist-manifesto/index.htm.

[64] Її визначають як «галузь філософії, яка має справу і з дискусіями щодо змісту моральності, і з метаетичною дискусією щодо природи морального судження, мови, аргументації та цінностей» (http://www.thefreedictionary.com/moral+philosophy).

[65] Аргумент, що наука не є філософією, звісно, відкритий в плані семантики та інтерпретацій, але тут наголошено на тому, що поняття «правильно і неправильно» та інші загальні для філософії «етичні» відмінності набувають зовсім іншої форми у світлі наукового контексту, оскільки воно більше пов’язане з корисністю та балансом, ніж із самими поняттями «моральності» в їх класичному визначенні. З точки зору науки, людська поведінка найбільш упорядкована з притаманною причинністю, виявленою в природному світі, будуючи висновки та логічні асоціації для визначення того, наскільки людські дії «відповідають» цьому призначенню. Знову ж таки, все це завжди на певному рівні виявляється двозначним, але, ймовірно, найбільш точним контекстом філософії в плані того, що наука є предтечею до перевірки достовірності впродовж вивчення та експериментів.

[66] Термін «фізичний світ» часто застосовують для розрізнення між «ментальними» процесами людського розуму або соціологічним типом явищ та фізичним оточенням, яке існує поза когнітивними процесами людського сприйняття. Насправді не існує нічого поза «фізичним світом», яким ми його знаємо, оскільки не було знайдено жодних конкретних прикладів, коли б причинні зв’язки були просто недійсними.

[67] Можна сказати, що зворотний зв’язок від навколишнього середовища є «корегувальним механізмом» природи, оскільки він торкається людських рішень. Простим прикладом може бути індустріальне виробництво хімікатів, які викликають негативні зворотні реакції, якщо їх випускати у навколишнє середовище. Це виявляє несумісність з екологічними потребами підтримки життя – як це було у випадку з хлорфторвуглеводами та їхнім впливом на озоновий шар.

[68] Джерело: The Spirit Level, Kate Pickett & Richard Wilkinson, Bloomsbury Press, 2011.

[69] Ця концепція буде поглиблено досліджена в частині III, але варто зазначити, що той тип «доступу», який уможливлює ця соціальна система (ПРОЕ), не виключає правові відносини для охорони користування товарами. Ідея полягає у зменшенні поточної системи власності до рівня «безпечного доступу» де, наприклад, камері, отриманій в центрі розподілу, надається правовий статус оренди, що не можна плутати з капіталістичним поняттям власності, яка від неї істотно різниться і є джерелом індустріальної неефективності та дисбалансу.

[70] Мабуть, найкращою ілюстрацією цього була б ситуація, коли під час бійки один із опонентів створює опудало, атакує його, а потім проголошує свою перемогу. У той же час реальний опонент стоїть поряд неушкоджений.

[71] Джерело: «Have you noticed...», Vital Speeches of the Day, Robert Krikorian, 1985, p. 301.

[72] Джерело: Giving and Volunteering in the United States: Findings from a National Survey, Hodgkinson & Weitzman, 1992, p. 2.

[73] Джерело: Drive: The Surprising Truth About What Motivates Us, Daniel Pink, Riverhead, 2011.

[74] Більше про тему переходу йтиметься в частині IV.

[75] Джерело: Rights of Man, Thomas Paine, 1791, p. 162.

[76] Прикладом цього можуть бути патріотичні економічні упередження, які часто впливають на дії місцевої індустрії. У фізичній реальності технічно існує лише одна економіка, коли йдеться про роботу з ресурсами планети Земля та закони природи. Ідея «зроблено в Америці», наприклад, генерує негайну технічну неефективність, оскільки виробництво відповідних товарів є глобальною справою на всіх рівнях, включаючи узуфрукт світових знань. Навмисне обмеження праці та використання чи утримання матеріалів лише в межах кордонів певної країни економічно контрпродуктивне в справжньому сенсі світової «економіки».

[77] В галузі людської генетики «мітохондріальною Євою» називають матрилінійного найбільш недавнього загального предка (ННЗП) сучасної людини. Іншими словами, вона була найбільш недавньою жінкою, від якої походять усі сучасні люди по материнській лінії. Ми всі – одна сім’я. Крім того, було виявлено, що всі ознаки расових відмінностей (риси обличчя, колір шкіри) пов’язані з умовами навколишнього середовища, в якому такі підгрупи людей жили та еволюціонували. Відтак, це штучні відмінності, які служать засобами зовнішньої дискримінації.

[78] Інколи її називають ще й аграрною революцією. Це була перша історично доведена революція в сільському господарстві – широкий перехід багатьох людських культур від мисливського та збиральницького способу життя до землеробства й осілості, які підтримувала значна кількість населення. Це стало основою сучасної соціальної моделі.

[79] Статистики підрахували, що лише в ХХ столітті внаслідок воєн загинуло від 180 до 220 мільйонів людей, не враховуючи того, що дехто заперечує такі цифри, наводячи докази втричі більшої кількість людських смертей у багатьох місцевих випадках (http://www.sciencedaily.com/releases/2008/06/080619194142.htm).

[80] Класичним текстом, який служить основою для таких побоювань, була книга Фрідріха фон Гайєка «Шлях до кріпацтва». «Людська природа» мала там досить очевидний підтекст, який доводився в основному історичними тенденціями тоталітаризму, з яким, як вважається, пов’язана командна чи планова економіка.

[81] Про це більше йтиметься в есе «Останній аргумент: людська природа».

[82] Дискусії про роль виховання і природних факторів у формуванні людини виникли як наслідок фальшивої двоїстості у сфері вивчення біологічної та еволюційної психології поведінки. Реальність полягає в постійному взаємозв’язку з посиленням їх значущості, яка в кожному випадку змінюється. Тим не менше, тут має значення дослідження «спектру поведінки» людини, а саме того, наскільки ми є адаптивними та гнучкими (Why Zebras Don’t Get Ulcers, Robert Sapolsky, W. H. Freeman, 1998).

[83] Зазвичай це називають «реакцією «бий або біжи»«(або емоційним шоком), яку вперше описав американський психолог Уолтер Бредфорд Кеннон.

[84] «Ну звичайно ж, люди не хочуть війни. Чому якийсь бідний фермер, який живе у лайні, повинен ризикувати своїм життям, ідучи на війну, якщо найкраще, що він може від неї отримати, – це повернутися цілим у свій колгосп? Ясно, що звичайні люди не хочуть війни ні в Росії, ні в Англії, ні в Німеччині. Це зрозуміло. Але, врешті-решт, саме лідери цих країн визначають політику, а втягнути народ у війну завжди було легкою справою, незалежно від того, чи це демократія, чи фашистська, парламентська або комуністична диктатура. Голосуй не голосуй, а народ завжди може бути втягнутий у торги лідерів. Це просто. Все, що тобі треба зробити, – це сказати народові, що на нього нападають, звинуватити миротворців у відсутності патріотизму й підставити країну під загрозу. Це працює однаково в будь-якій країні», – Герман Вільгельм Герінг, один із керівників Націонал-соціалістичної робітничої партії Німеччини (з інтерв’ю з Гілбертом у тюремній камері Герінга під час Нюрнберзького судового процесу, 18 квітня 1946 року).

[85] «Ми очікуємо отримати свій обід не завдяки доброзичливості м’ясника, пивовара чи пекаря, а винагороджуючи їх відповідно до їхньої корисливості. Ми звертаємося не до їхньої гуманності, а до їхнього егоїзму. І ми ніколи не говоримо з ними про наші власні потреби – тільки про їхні вигоди» (Дослідження про природу і причини багатства народів, Адам Сміт, Том 1).

[86] У 1917 році соціолог Торстейн Бунде Веблен зробив гостре зауваження щодо змін у суспільстві та їхнього впливу на первісні передумови ринкової економіки: «Стандартні теорії економічної науки сприймають права власності та угоди як самоочевидні передумови та первинні умови аналізу; їхні теорії, зазвичай, набувають певної форми, яка підійшла б під умови ремісничого виробництва та дрібної торгівлі… ці теорії… здаються назагал логічними, коли ми застосовуємо їх до економічної ситуації ранніх часів… Проте коли ми намагаємося застосувати ці стандартні теорії до пізнішої ситуації, яка вийшла за межі ремісництва, то вони стають надуманими й не вартими уваги» («Дослідження природи миру та умов його підтримки»). Він також передбачив появу «інвестиційного класу», оскільки сьогодні такі невиробничі фінансові інститути, як банки та фондовий ринок, стали набагато більш прибутковими, ніж фактичне виробництво справжніх товарів.

[87] Еволюційна пристосованість – це біологічний термін, який назагал означає «ймовірність того, що рід, який походить від індивіда з його специфічними особливостями, не вимре». У цьому контексті ми пов’язуємо соціальну поведінку людини з ідеєю виживання виду.

[88] Джерело: Applications for Warfare (http://crnano.typepad.com/crnblog/2005/05/applications_fo.html).

[89] Джерело: Nuclear Weapons: 20 Facts They Don’t Want You to Think About, Jim McCluskey, 2011 (http://www.wagingpeace.org/articles/db_article.php?article_id=253).

[90] Why Socialism?, Albert Einstein, 1949 (http://monthlyreview.org/2009/05/01/why-socialism).

[91] «Хід думок» пов’язаний з основним міркуванням, яке випливає з тих умовиводів, які відстоює рух «Zeitgeist». Тоді як «набір застосувань» стосується поточного стану застосованих на сьогодні технологій. Різниця між ними полягає в тому, що перший є, скоріше, емпіричним поняттям, у той час як другий – скороминучий, оскільки технологічні інструменти завжди зазнають змін.

[92] Можна багато говорити на тему економічної організації та механізмів індустріального виробництва, що й буде зроблено в частині III. Однак тут варто зазначити, що «ціновий механізм», який є центральним каталізатором економічного розвитку сьогодні, доволі анархічний за своєю суттю через брак ефективних систем взаємодії в межах макроіндустріальних практик. Виробництво, розподіл та розміщення ресурсів не є «стратегічними» в технічному чи фізичному сенсі з будь-якою натяжкою. Єдина стратегія, яку тут застосовують і яка визначає контекст «ефективності» в ринковій економіці, пов’язана з прибутком і втратами, вартістю праці та вартісним типом грошових параметрів, які не мають нічого спільного з фізичною ефективністю.

[93] Продовольча та сільськогосподарська організація ООН це підтвердила. Для отримання довідок рекомендуємо відвідати сайт http://overpopulationisamyth.com/food-theres-lots-it#header-1.

[94] Джерело: 1.02 billion starving people worldwide, U.N. Says (http://www.news-medical.net/news/20090623/102-billion-starving-people-worldwide-UN-says.aspx).

[95] Поняття «чистого аркуша» популяризував Томас Гоббс, але його витоки знаходять і в роботах Аристотеля. Якщо коротко, то суть ідеї полягає в тому, що індивіди народжується без вбудованої ментальної орієнтації, а досягають всього шляхом пізнання. Хоча сьогодні концепція переважно розвінчана завдяки вже доведеному «запрограмованому навчанню» та властивій людині «еволюційній психології», ідея все ще продовжує існувати.

[96] Щодо точки зору, що в плані людської поведінки ми більшою мірою керуємося генами та біологією, ніж умовами навколишнього середовища, все ще тривають гострі дебати – не кажучи вже про часту інтуїтивну реакцію багатьох людей щодо певних зразків людської поведінки. Фразу «це всього лиш людська природа» надто часто використовують неспеціалісти. Такі автори, як Стівен Пінкер, відомі своїм відстоюванням ідеї домінування еволюційної психології над умовами проживання.

[97] «Адаптація» в біології – це риса із загальнопоширеною функціональною роллю в життєвій історії організму, яка підтримується та еволюціонує за допомогою «природного відбору». Це відбувається шляхом тиску на організм середовища його проживання. Також «епігенетика» є досить новим знанням та дослідженням спадкових змін в експресії генів або клітинних фенотипах, що зумовлені іншими механізмами, ніж зміна послідовності нуклеотидів ДНК. Якщо коротко, то це короткотерміновий «прояв» адаптації, на який вплинуло саме навколишнє середовище. Це простіше зрозуміти на прикладі культури. Наприклад, мова, якою Ви говорите, є адаптацією до існуючої культурної групи, так само як і релігія, якої Вас навчили, а також чимало інших цінностей, які Ви маєте, є прямим результатом культурних умов, в яких Ви перебуваєте.

[98] Тут можна застосовувати поняття «інстинктивної реакції». Однак межа між тим, що є інстинктивним, а що ні, дуже розмилася в ході останніх досліджень людської поведінки. Проте у фундаментальному сенсі зрозуміло, що назагал існують цілком специфічні моделі, які стосуються людського виду, особливо в контексті виживання та впливу стресу. Стикаючись із невідкладною небезпекою, майже універсально запускаються спільні біологічні та ендокринологічні реакції, що часто породжує схильність до відповідної поведінки, яка також чітко передбачувана для всього виду загалом.

[99] Термін «гнучкість поведінки» може застосовуватися тут для розширення поняття «нейропластичності», яким позначаються активні зміни в нервових ланцюгах та синапсах. Оскільки мозок раніше розглядався як статичний орган, людська поведінка – вираження діяльності мозку – очевидно, також підлягає змінам. Такі складні теми, як «свобода волі» та процес прийняття рішень, відносяться до психологічних наук, оскільки природа розуму людини демонструє очевидну адаптивність та уразливість до вхідних умов. На відміну від наших предків приматів, наш розвинутий неокортекс, виявляється, є центром свідомого мислення і, за словами др. Роберта Сапольски, нейробіолога зі Стенфордського університету, «на певному рівні характер нашої природи особливо не стримується нашою природою» (з фільму «Дух часу: рухаючись вперед«, знятого Пітером Джозефом у 2011 р.).

[100] Джерело: Evolution of the neocortex: a perspective from developmental biology, Nature Review, 2009 (http://www.nature.com/nrn/journal/v10/n10/abs/nrn2719.html).

[101] Рівень мутації ДНК варіюється від виду до виду, що було досить важко відстежити історично. За допомогою прямого секвенування сьогодні стало можливим виявити точні зміни. Під час проведеного в 2009 р. дослідження двох далеких родичів по чоловічій лінії, відокремлених один від одного на тринадцять поколінь (їхні спільні предки жили двісті років тому), в процесі секвенування виявили лише 12 відмінностей серед усіх досліджених літер ДНК. «Дві Y-хромосоми були все ще ідентичними на 10 149 073 із 10 149 085 досліджених літер. Серед 12 відмінностей лише чотири були справжніми мутаціями, які зазвичай траплялися через покоління» (http://www.sciencedaily.com/releases/2009/08/090827123210.htm).

Щодо людського геному загалом, то було підраховано, що він може зазнавати лише близько 100 змін впродовж 10 тисяч років.

[102] Класичним прикладом є «голодна зима» в Нідерландах. Дослідження, під час якого вивчали людей, котрі потерпали від важкого недоїдання та перебували у ембріональному стані в роки Другої світової війни, показали, що в дорослому віці ці люди страждали від різноманітних метаболічних синдромів та метаболічних проблем через програмування, яке відбулося впродовж утробного періоду (Famine and Human development: The Dutch hunger winter of 1944-1945. New York, NY, US: Oxford University Press).

[103] Др. Габор Мате у своїй роботі «В королівстві голодних привидів» (англ. In the Realm of Hungry Ghosts, North Atlantic Books, 2012) представив величезну кількість досліджень того, як «емоційні втрати», що трапляються в ранньому віці, впливають на поведінку людини в дорослому житті. Особливо це стосується схильності до залежностей.

[104] Значимість природи для соціальної взаємодії набагато глибша, ніж можна собі уявити. Взаємозв’язок між різними макросоціальними факторами та проблемами здоров’я суспільства (тривалість життя, ментальні розлади, ожиріння, серцеві розлади, насильс





Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2016-11-20; Мы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 546 | Нарушение авторских прав


Поиск на сайте:

Лучшие изречения:

Жизнь - это то, что с тобой происходит, пока ты строишь планы. © Джон Леннон
==> читать все изречения...

651 - | 508 -


© 2015-2024 lektsii.org - Контакты - Последнее добавление

Ген: 0.011 с.