Сценарій перший: демонтаж системи

Систематичний перехід від ринкової економіки до ПРОЕ теоретично може відбуватися через поступову «соціалізацію» основних атрибутів соціальної інфраструктури. По суті, ми демонтуватимемо один шар і одразу створюватимемо новий замість нього ‒ у міру сил делікатно. Хоча термін «соціалізація» уже давно став штампом на Заході, враховуючи надмірне прославляння ринкової економіки й демонізацію будь-чого, відмінного від неї, однак він технічно підхожий для застосування в цьому контексті за умови уникнення упереджень. У ньому він означатиме процес відмови від позиціонування грошей і механізмів ринкової економіки загалом як соціальних атрибутів, а не те, що їх замінить традиційна «соціалістична» структура в політичному й економічному аспектах. Виробництво та розподіл здійснюватиметься за допомогою прогресивних технічних засобів, без використання цінників, що дозволить задовольняти потреби суспільства безпосередньо.

Як ми вже детально розглядали в попередніх есе, найважливішими заходами, що уможливлять реалізацію нової соціальної моделі з високими стандартами життя, є ліберальне використання сучасних технологій і системний підхід до організації соціуму, оснований на стратегічній ефективності. Зважаючи на те, що сучасна модель фактично базується на технічній неефективності задля самозбереження, що ефективнішою ставала б система, то меншою була б потреба у традиційній праці. Саме тому на початку здійснення переходу від ринкової економіки до ПРОЕ слід вжити заходи для відшкодування фінансових втрат. Наприклад, відкоригувати розмір заробітних плат для компенсації втрати робочих місць і скоротити робочий тиждень.

Основними соціальними атрибутами, які ми зараз розглянемо, є виробництво їжі (a), комунальні послуги (b), створення основних товарів (c) і транспорт (d). Ці фрагменти, звісно, синергетично взаємодіють, що потребує іншого типу технічної оцінки. Утім, оскільки головні атрибути нашого повсякдення фактично підтримують наше загальне здоров’я і базові стандарти життя, то такої абстракції має вистачити для ілюстрації відповідної концепції за допомогою простого прикладу. Також варто зазначити, що детальніше дослідження постдефіцитних взаємозв’язків, зазначених у кожному об’єкті, можна знайти в есе «Постдефіцитні тенденції, продуктивність і ефективність».

(a) Виробництво їжі:

Технології високоефективного, автоматизованого виробництва їжі можуть стати реальністю вже сьогодні, зокрема технологія вертикального фермерства й такі високоекологічні та енергозаощаджувальні методи вирощування культур, як гідропоніка, аквапоніка й аеропоніка. Процеси опріснення, наприклад, уможливлюють будівництво потужностей вертикальних ферм уздовж більшості основних берегових ліній для виробництва такої кількості натуральних продуктів харчування, яка задовольнить або навіть перевищить потреби регіонального населення.

Коротко кажучи, якби вдалося застосувати такі прогресивні методи, то стратегічні можливості достатку довели б, що немає ніякої потреби у використанні обмежувальної грошової вартості основних продовольчих ресурсів. Навіть у межах чинної грошової економіки не існує жодної виправданої технічної підстави для того, щоб продуктові магазини не могли постачати ті самі продуктові ресурси відповідному регіональному населенню, уникнувши їх продажу. Це просто питання впровадження прогресивних автоматизованих систем.

(b) Комунальні послуги:

Сьогодні вуглеводна економіка продовжує викликати багато потрясінь не тільки через жахливі наслідки для екології, але й через невідворотний дефіцит самих ресурсів. І хоча досі точаться суперечки щодо «піку нафти», немає жодного розумного аргументу для спростування факту, що викопне паливо, по суті, скінченне і його спалювання шкідливе для довкілля. Враховуючи прогресивний потенціал відновлювальних джерел енергії, таких як сонце, припливи, вітер, геотермальні джерела тощо, який можна використати за умови правильного розміщення необхідної техніки, немає причин, щоб будь-хто з нас мусив платити за енергію, якби система була спроектована відповідно. Згідно з актуальними статистичними даними, використання у чинній системі тільки сонячних батарей, завдяки яким надлишок виробленої енергії отримувала б суспільна надлишкова мережа базового навантаження, одразу задовольнило б усі теперішні потреби в електроенергії.

Таку саму стратегію можна було б застосувати в роботі комунальних служб, які займаються постачанням природного газу і води. Для опалювання й задоволення низки інших потреб житлово-комунального господарства можна використовувати електроенергію замість газу. Води, на яку сьогодні країни Заходу витрачають незначні фінансові ресурси, можна постачати можна постачати значно більше завдяки підвищенню індустріальної ефективності шляхом зменшення забруднення та підтримки її регіонального надлишку через стратегічне використання. Ті країни, що потерпають від дефіциту води, уже багато років мають технічні можливості розв’язати цю проблему завдяки опрісненню і використанню систем очищення як на локальному, так і на глобальному рівнях. Однак цьому вкотре перешкоджає брак фінансових ресурсів.

(c) Виробництво основних товарів:

Спектр виробництва основних товарів доволі широкий – від базових продуктів, як-от побутові речі, одяг і технології зв’язку до спеціальних інструментів, призначених для виконання особливих завдань, чим можуть бути, наприклад, музичні інструменти й інші товари, на які попит менший. Найкраще міркувати про це у межах «спектру попиту», з одного боку якого розміщені товари повсякденного вжитку, а з другого – спеціалізовані товари, які є певним різновидом «розкоші».

Досягнення прогресу в розробці й реалізації технологій автоматизації, імовірно, сприятиме розширенню кількості варіацій виробництва завдяки революції у модульній робототехніці та нанотехнологіях. Щоб розглянути процес переходу в недалекому майбутньому, ми можемо міркувати про індустрію у контексті, ближчому до вже встановленого. Загалом, операції кожних галузі або підгалузі промисловості можуть бути навмисно уніфіковані для досягнення найвищого рівня ефективності виробництва, а також найвищого коефіцієнта корисної дії з усіх можливих. Інакше кажучи, корпорації об’єднаються, базуючись на виді або секторі, використовуючи сукупний потенціал для підвищення ефективності й зменшення марнотратства. Це стане основою для створення повністю синергетичної індустріальної системи, де на кожному етапі застосовуватимуть прогресивні автоматизовані процеси для полегшення людської праці, а відтак – для усунення людей від виробництва, що сприятиме збільшенню ефективності.

Слід зауважити, що є ймовірність виникнення примітивних версій системи співробітницького проектування, яку ми вже розглядали детально в есе «Індустріальне управління». І хоча можуть бути певні обмеження, пов’язані з браком співробітництва на вищому рівні, просування цього процесу все одно призведе до консолідації суспільства й зробить його стійкішим.

Звернімо увагу на пункт про компенсацію втрат оплачуваних робочих годин. Варто зазначити, що втрата обсягів продажу зазвичай призводить до втрати росту, а відтак і робочих місць. У межах поточної моделі це явище, звісно, структурно негативне. Утім, в умовах гіпотетичного переходу зарплати можуть варіюватися пропорційно до втрати робочих місць та/або відбудеться зміна кількості робочих годин на день. Інакше кажучи, якщо середньостатистичний робочий день триває 8 годин, при втраті роботи на 50% через застосування автоматизації і досягнення нового рівня технічної ефективності його можна скоротити наполовину і розподілити серед найнятих працівників, зберігши зайнятість, але зменшивши тривалість.

Припустімо, у різних секторах економіки працюють 1000 людей. Половина з них зазнала технологічного безробіття, відтак робочий день поділили б так, аби кожен працював тільки 4 години замість 8. Знову ж таки, завдяки безплатним товарам і послугам питання купівельної спроможності втратить актуальність. Тому і йдеться про те, що урізання зарплати на 50% безпосередньо компенсують. Водночас на макрорівні відбувається ліквідація грошової системи. У разі неспроможності реалізувати це можна підвищити погодинні ставки заробітної плати в тих самих базових пропорціях, компенсуючи середньостатистичну втрату роботи. Теоретично таке скорочення годин для всіх найнятих працівників передбачає, що завдяки новим стандартам вдасться повністю компенсувати всі втрати, зокрема – за допомогою безплатних ресурсів, що поступово виведе суспільство з ринку праці. Знову ж таки, ідеться про гіпотезу.

(d) Транспорт:

Ще одним базовим елементом є транспорт. Виробництво транспортних засобів, яке значною мірою автоматизоване вже сьогодні, потребує окремого розгляду. Проблема полягає не в його удосконаленні, а в доступі, застосуванні й потребах. Ці міркування можуть виявитися доволі складними. Якби ми спробували підрахувати величезну кількість енергії та інших ресурсів, які щодня витрачаємо для поїздок на роботу (значення якої доволі сумнівне в контексті масштабного аналізу), то були б вражені загальним рівнем неефективності. За винятком певних фахів, сьогодні є мало професій, які передбачають виконання роботи лише у заздалегідь визначеному місці: це зумовлено потужною силою Інтернету і подібних до нього способів комунікації. Навіть для регулювання роботи виробничих потужностей після автоматизації знадобиться доволі незначна кількість людей у конкретних місцях; керування більшістю процесів відбуватиметься дистанційно.

Отже, внаслідок стратегічного переходу, скасування 8-годинного робочого дня і 5-денного робочого тижня традиційні марнотратні поїздки (на роботу додому і навпаки) просто втратять сенс, що призведе до зменшення тиску на багатьох рівнях. Забезпечення людей усіма необхідними засобами для виконання бізнес-функцій безпосередньо вдома – конструктивна ідея, втілення якої сприяло б зменшенню витрат енергії, рівня забруднення, кількості аварій, випадків стресу тощо.

Ба більше: у транспортній інфраструктурі (а також усюди, де є змога) запровадять систему спільного користування транспортом, що частково діє вже сьогодні (оренда велосипедів тощо). Знову ж таки, цей процес має відбуватися поступово: різні регіони слід реорганізовувати так, щоб забезпечити найвищий рівень технічної ефективності транспорту з усіх можливих.

Коротко кажучи, локалізація місця роботи і можливість працювати дистанційно, а також запровадження системи спільного користування транспортними засобами, зокрема ліберальним громадським транспортом, не тільки зменшать потребу в поїздках, але й глибоко вплинуть на природу транспортної інфраструктури, полегшуючи реалізацію ПРОЕ, навіть якщо певні види послуг вимагатимуть оплати грішми.