Суть інформатизації продуктивної діяльності людини в будь-якій галузі визначено основними типами суспільних процесів — політичних, економічних, соціальних і культурних, що спрямовані на забезпечення інформаційних потреб особистості. Природний взаємозв'язок і взаємний вплив між ними забезпечує технологічний і конкурентний характер їх розробки, що загострюється під час перехідних і кризових ситуацій у суспільстві. Швидкість політичних та економічних процесів зумовлена впливом більш повільних соціальних процесів, які відбуваються в інших сферах діяльності людини. Однією з таких сфер є сфера освітніх послуг, більшість з яких надають освітні заклади і, зокрема, загальноосвітні навчальні заклади. Навчально-виховний процес віднесено до категорії повільних соціальних процесів, що відбувається в інформаційному навчальному середовищі закладу освіти.
Інформатизація управління загальноосвітнім навчальним закладом передбачає широке впровадження інформаційно-комунікаційних технологій управління в усі ланки управлінської діяльності учасників навчально-виховного процесу (діяльність адміністративно-управлінської ланки, управлінська діяльність учителя на уроці, управлінська діяльність учнів). Упровадження будь-якої технології пов'язане з наявністю середовища, де вона буде реалізована. Педагогічні технології не є винятком, їх реалізація потребує наявності інформаційного навчального середовища в закладі освіти. Визначення доцільності впровадження інформаційно-комунікаційнй* технологій управління Закладом обвіти зумовлено об'єктивною оцінкою організаційно-педагогічних умов їх реалізації.
Категорія «середовище» не має чіткого й однозначного тлумачення у світі науки. У загальному визначенні її розуміють як оточення. Поряд із поняттям «середовище» активно використовують цілий ряд термінів, таких, як «середовище людини», «оточуюче середовище», «середовище діяльності» та ін. Водночас під середовищем розуміють сукупність природних і штучних факторів, які миттєво або довгостроково впливають на продуктивну діяльність людини. До таких факторів ми віднесли фізичні, біологічні й соціальні природні фактори.
Для психолого-педагогічного аналізу перспективності середовища використовують «теорію можливостей» Дж. Гібсона. Ця теорія поряд із поняттями «умови» і «вплив» для визначення категорії «середовище» використовує поняття «активного середовища» й «пасивної людини». Уводячи категорію «можливість», Дж. Гібсон підкреслює активне начало людини-суб'єкта, що формує середовище своєї діяльності й водночас використовує його можливості. Можливість — місток між суб'єктом і середовищем. Категорія «можливість» визначається як властивість середовища і як властивість самого суб'єкта. Чим більше й повніше особистість використовує можливості середовища, тим успішнішим є її вільний та активний саморозвиток [204].
Таким чином, видається методично перспективним розуміння навчального середовища як системи впливу й умов формування особистості, а також можливостей її розвитку, що містяться в соціальному й просторово-предметному оточенні. Водночас поняття «навчальне середовище» виступає як родове для поняття «шкільне середовище».
В умовах інформатизації галузі освіти необхідною є трансформація навчального середовища загальноосвітнього навчального закладу в інформаційне навчальне середовище, тобто перехід на якісно нову ступінь інформаційного забезпечення учасників навчально-виховного процесу, що є розвитком закладу освіти. Водночас аналіз навчального середовища закладу освіти є необхідною умовою визначення доцільності його інформатизації і, зокрема, інформатизації управління закладом освіти. Технологічний характер освітніх процесів обумовлює неприпустимість штучних експериментів із навчальним середовищем і потребує детального аналізу існуючого навчального середовища в закладі освіти.
Світова суспільна думка знає два протилежні за змістом підходи до аналізу суспільних процесів. Різноманітність методів аналізу суспільних процесів існує в рамках цих двох напрямів суспільної думки. Першим вважають результат свідомої творчої праці людей — продукування й накопичення штучної інформації (тут модель — це проект). Другий напрям ідентифікує суспільство як відкриту систему, що розвивається шляхом самоорганізації. Тут модель є тільки інструментом пізнання. Перший напрям орієнтується на існування ідеальної моделі інформаційного навчального середовища, до якої прямує або повинен прямувати соціальний об'єкт (у нашому дослідженні — заклад освіти).
Ідеальну модель розглядають як проект, що реалізується шляхом проектування навчального середовища. Такий підхід побудови навчального середовища Ф. Гаєк назвав «конструктивістським раціоналізмом» [51]. Історично — це рудимент стародавнього мислення, який зберігся до наших днів і вплинув на суспільствознавчі вчення, що претендують на науковий статус. Відомий філософ К. Поппер у своїй праці «Відкрите суспільство та його вороги» детально дослідив історію таких поглядів у різних виявах і довів, що незалежно від типу згаданої «ідеальної моделі» будь-яка спроба практично здійснити «будівництво» за цим проектом веде до адміністративного впливу на формування середовища.
Альтернативу проективізму К. Поппер убачає у демократичному процесі формування відкритого середовища, що не має закінченого «проекту». До такого типу творення К. Поппер винайшов термін «the piecemeal social engineering?) (соціальна інженерія поступових перетворень). К. Поппер не вживав терміна «самоорганізація», хоча саме про неї йде мова. Але ним користується Ф. Гаєк, що посилається на теорію самоорганізації І. Пригожина. Автори дослідження у філософсько-методологічному аспекті спираються на концепцію інформатизації управління загальноосвітнім навчальним закладом як відкритого інформаційного навчального середовища.
Для аналізу навчального середовища загальноосвітнього навчального закладу, на нашу думку, найбільш перспективним є підхід, який виділяє поняття «середовище функціонування структури» і «середовище існування». Виходячи з цього, «середовищем функціонування» вважається середовище загальноосвітнього навчального закладу як об'єкт аналізу, а «середовищем існування» — оточуюче середовище в широкому розумінні (родина, мікрорайон проживання, місто, країна тощо). Аналізуючи навчальне середовище загально-освітнього навчального закладу, ми зосереджуємо увагу на оточенні в конкретному загальноосвітньому навчальному закладі, де формується ставлення до навчальної й управлінської інформації як до ресурсу, що задовольняє інформаційні потреби суб'єктів внутрішніх соціальних процесів і забезпечує активний саморозвиток особистості. Таке середовище визначено як локальне навчальне середовище, на відміну від навчального середовища в широкому розумінні, тобто макросередовища. Локальне навчальне середовище — це функціональне й просторове об'єднання суб'єктів освітнього процесу, між якими встановлені різнопланові особисті або групові зв'язки [204].
Формування інформаційного навчального середовища загальноосвітнього навчального закладу здійснюється всіма суб'єктами навчально-виховного процесу. Вони формують педагогічне середовище професійного функціонування, яке визначено як навчальне мікро-середовище. Локальне навчальне середовище по суті складається із «вбудованих» навчальних мікросередовищ. Такими мікросередови-щами є: навчальне середовище окремого класу; середовище кабінету української мови й літератури; родина учня та ін. Водночас шкільне навчальне середовище й родину учня розглядають «вбудованими» в навчальне середовище закладу освіти.
Складовими навчального середовища закладу освіти, вважає В. А. Ясвін, є: фізичне оточення, людський фактор та освітні програми [204]. До факторів фізичного оточення належать: архітектура шкільної будови, ступінь відкритості й шкільного дизайну, розмір приміщень, можливість і просторовість переміщення в них учнів тощо. Людський фактор визначається кількістю учнів та їх соціальним рівнем забезпечення, персональною й міжособистісною просторовістю в закладі, розподілом статусів та ін. Таке визначення складових навчального середовища закладу освіти, на наш погляд, є формальною оцінкою існуючого стану організації навчально-виховного процесу й не вказує на шляхи його подальшого розвитку. Разом зі змістом освітніх програм як складової навчального середовища воно також визначається структурою діяльності учнів, стилем викладання, системою контролю, формами навчання та ін.
Структура навчального середовища, запропонована Е. А. Клімо-вим, значною мірою, але недостатньо сприяє аналізу навчального середовища загальноосвітнього навчального закладу його керівником з метою визначення доцільності впровадження інформаційно-комунікаційних технологій [204]. Е. А. Клімов виокремлює такі складові середовища; соціально -контактна, інформаційна, соматична й пред метна. РоЗГЛЯНвМО ЇХ;
Соціально-контактна складова середовища включає:
• особистий прикдад оточуючих, їх культуру, досвід, діяльність, поведінку, взаємовідносини;
• заклади, установи, організації, групи представників, з якими людина взаємодіє;
• структури своєї групи та інших колективів, з якими контактує людина;
• виділення лідерів або невстигаючих;
• рівень захищеності людини в колективі.
Водночас інформаційну складову середовища характеризують:
• закони й державні нормативні акти, статут навчального закладу;
• традиції навчального закладу, прийняті норми взаємостосунків;
• засоби наочності;
• вимоги, накази, поради, доручення, повідомлення, особистісно орієнтовані взаємодії.
Соматичну складову середовища по відношенню до психіки людини складають його особистісно орієнтовані фізичні й фізіологічні властивості та його стан.
До предметної складової середовища включено:
• матеріальні умови життя, навчання, діяльності (будинок, одяг, харчування, предмети власності, обладнання);
• фізико-хімічні, біологічні, гігієнічні умови (клімат, чистота повітря та ін.).
На основі проведеного нами психолого-педагогічного аналізу взаємодії всіх суб'єктів управління загальноосвітнім навчальним закладом і навчального середовища було розроблено систему психолого-педагогічного проектування розвитку закладу освіти як розвинутого особистісно орієнтованого середовища на основі впровадження інформаційно-комунікаційної технології управління.
В основу розробленої системи покладено організаційну модель навчального середовища закладу освіти (рис. 2.4), яка складається з таких компонентів: суспільно-соціального, еколого-демографічного, інформаційного, просторово-предметного, об'єктно-суб'єктного, організаційно-технологічного. Розроблена модель є формалізованим описом навчального середовища закладу освіти без урахування зовнішніх збуджень. Інформатизація управління загальноосвітнім навчальним закладом визнає пріоритетним напрямом формування навчального середовища освітнього закладу саме інформаційний компонент (далі — інформаційне навчальне середовище закладу освіти) та забезпечення його взаємозв'язку з іншими компонентами.
Рис. 2.4 Організаційна модель навчального середовища закладу освіти
Важливою властивістю інформаційного навчального середовища закладу освіти є здатність забезпечення інтерактивного режиму взаємодії із суб'єктами управління закладом освіти. Воно є рухомою, динамічною інформаційно-комунікаційною системою, функціонування якої спрямовано на отримання, структурування, переробку й зберігання інформації з метою забезпечення інформаційних потреб учасників навчально-виховного процесу в повному обсязі й у визначеній формі. Водночас інформаційне навчальне середовище закладу освіти є штучним утворенням, яке постійно розвивається в часі й просторі з урахуванням умов функціонування закладу освіти.
Психолого-педагогічний аналіз навчального середовища закладу освіти перш за все потребує розробки апарату його формалізованого опису й системи показників, які дають змогу об'єктивно оцінити стан навчального середовища на будь-якому етапі його розвитку.
Серед таких показників стану навчального середовища загальноосвітнього навчального закладу виділяють:
• динаміку розвитку закладу освіти;
• стабільність існування;
• інтенсивність процесів, що відбуваються;
• активність (пасивність) складових компонентів;
• домінантність;
• узагальнення координації діяльності всіх суб'єктів;
• фаховий рівень педагогічного колективу;
• якісно-змістові характеристики стану навчально-виховного процесу;
• ступінь готовності педагогічного колективу до нововведень;
• рівень взаємозв'язків у середовищі;
• ступінь внутрішньої й зовнішньої інтеграції;
• рівень розвитку учнів.
Усі ці показники взаємопов'язані один з одним і в той же час різняться між собою. Визначена система показників дає змогу реалізувати постійно діючий моніторинг навчального середовища загальноосвітнього навчального закладу, який відстежує потенціал його організаційно-функціонального розвитку. Водночас виникає потреба визначити методичну основу отримання цих показників (методи, засоби, технології тощо). Як приклад нижче наведена розроблена нами з урахуванням окремих рекомендацій В. А. Ясвіна таблична методика анкетування [204].
Ця методика дає змогу визначити такий показник стану навчального середовища закладу освіти, як узагальнення. Він характеризує ступінь (рівень) координації діяльності всіх суб'єктів навчально-виховного процесу. Висока узагальненість навчального середовища будь-якого закладу освіти забезпечується наявністю чіткої концепції діяльності навчального закладу. У таких закладах навчально-виховна робота ведеться на базі визначеної теоретичної, методичної й технологічної основи, що дає змогу постійно контролювати й коригувати всі інформаційні процеси у загальноосвітньому навчальному закладі.
Прикладом відносно низького показника узагальнення координації діяльності всіх суб'єктів навчального середовища є такий показник у навчальному закладі, в якому більшість учителів працюють в інших освітніх закладах. Таку «педагогічну практику» частіше спостерігають у приватних закладах освіти.
Визначення показника узагальнення координації діяльності всіх суб'єктів відбувається відповідна до табличне! Мбтодикй анкету* ваМнйі ЩО мібтитЬ Шість блоків (/йвбл. 2; 1)-.
Назва кожного блоку співпадає з напрямками дослідження навчального середовища закладу освіти, як-от:
• наявність у загальноосвітньому навчальному закладі власної концепції розвитку (блок 1);
• форми роботи (методична, організаційна, інформаційна) (блок 2);
• взаємовідносини адміністрації закладу освіти з педагогічним колективом (блокЗ);
• реалізація авторських моделей організації навчально-пізнавальної діяльності (блок 4);
• управлінська діяльність учнів у навчальному закладі (блок 5);
• управлінська діяльність батьків (блок 6).
Наведені блоки інформації (1-6) містять варіанти відповідей на питання, які співпадають з напрямком оцінювання навчального середовища.
Таблиця 2.1
