Переосмислення підходів до превентивної роботи базується на аналізі сучасного стану виховання підростаючого покоління з урахуванням соціальних, психолого-педагогічних та медико-біологічних чинників соціальної дезадаптації шкільної молоді дало можливість визначити детермінанти девіантної поведінки неповнолітніх у сучасних умовах. Аналіз проблеми засвідчив, що:
• організація і проведення превентивної роботи повинна бути орієнтована на позитивні принципи соціалізації;
• ефективність превентивної педагогіки забезпечується послідовністю і стабільністю навчально-виховного процесу, сімейного виховання та соціальної підтримки;
• організація рівнів первинної, вторинної і третинної превенцій, кожна з яких має системний характер та охоплює цільові групи;
• система роботи з превенції має базуватись на гуманістичній концепції, що включає відповідні принципи та складові - розвиток духовності, національної свідомості, психологічної стійкості, соціальних умінь, фізичного гартування;
• превентивний характер навчально-виховного процесу, що передбачає передусім захист дитини і надання їй допомоги у зміцненні фізичного, психічного і духовного здоров'я, навчанні, спілкуванні, самовизначенні, саморозвитку, самореалізації, веденні здорового способу життя;
• превентивний підхід являє собою особливу форму виховної роботи, в межах якої створюються умови для повноцінної відповідальної поведінки, внутрішньої цілісності і самостійності вибору;
• взаємодія суб'єктів превентивної діяльності - педагогів, спеціалістів, батьків, учнів, що дає можливість активно протидіяти впливу негативних явищ;
• поліпшення системи профілактичної роботи здійснюється у двох напрямах: у межах діяльності школи та в процесі Життєдіяльності учнів поза навчальним закладом;
• глибокий аналіз деструктивних чинників, що спричиняють Девіантну поведінку неповнолітніх; діагностику на рівні мікрорайону, школи, класу, вивчення індивідуальних особливостей неповнолітніх з урахуванням часових періодів скоєння правопорушень тощо. Аналіз чинників ризику дає можливість визначати рівень різноманітних видів негативних явищ, прогнозувати ступінь ризику і намічати стратегію превентивної діяльності;
• подолання неуспішності, втрати інтересу до навчання є дійовим засобом превенції правопорушень, що здійснюється на етапі підготовки дитини до школи, тобто ранньої превенції, організації класів педагогічної підтримки;
• взаємодія учнів, педагогів, батьків як суб'єктів превентивної роботи досягається шляхом створенням здорового морально-психологічного клімату в учнівських колективах, усунення конфлікту в системі "учні - вчителі - батьки" через впровадження програми "Спілкування"; взаємодію класного керівника з учителями-предметниками, роботою педагогічного консиліуму, впровадженням активних форм в роботі з учнями, вчителями і батьками, використанням нових форм учнівського самоврядування з метою соціального захисту неповнолітніх;
• важливу роль у проведенні превентивної діяльності мають відіграти самі неповнолітні. Просвітницька робота в методі "рівний-рівному" має забезпечити доступність і неперервність превентивних впливів;
• успіх профілактичної роботи може забезпечити лише кваліфікований педагог, підготовка якого здійснюється за спеціальним курсом у навчальному закладі та за цілеспрямованою програмою в системі неперервної освіти;
• важливою умовою ефективної превентивної педагогіки є технології, що спрямовані на розвиток самоякостей, в першу чергу самопрофілактичних, їх участі в забезпеченні безпечного середовища для життя навчального закладу, в соціальних проектах;
• у розвитку умов ефективної превентивної педагогіки більше уваги слід приділяти формуванню соціальних умінь та якостей-Особливе значення для попередження негативної поведінки має розвиток моральних якостей, трудове виховання та фізичне загартування;
• позитивна реалізація комплексної програми превенції правопорушень учнів немислима без педагогічної превенції сімейної дисфункції. Система превенції має включати, як традиційні засоби, так і шляхи та засоби збагачення соціального досвіду поведінки підлітків груп ризику і стимулювання самовиховання, самовдосконалення, здорового способу життя;
• важлива роль державних установ і недержавних організацій, які мають можливість здійснювати запровадження превентивної педагогіки в зміст громадянського суспільства.
