Здійснюється на трьох рівнях:
а) раннє, або первинне, превентивне виховання (соціально- педагогічна профілактика);
б) вторинне превентивне виховання (превентивна допомога і корекція);
в) третинне превентивне виховання (адаптація, реабілітація і ресоціалізація).
Соціально-педагогічна профілактика (первинна профілактика) вид превентивної роботи, спрямований на здійснення освітньо-профілактичних заходів та інших педагогічних моделей впливу на особистість з метою попередження різних видів небезпечної поведінки на ранніх стадіях відхилень. Вона ґрунтується на позитивній педагогічній діяльності, мета якої - своєчасне виявлення та виправлення несприятливих інформаційних, педагогічних, психологічних, організаційних та інших факторів, що зумовлюють відхилення у психологічному та соціальному розвитку Дітей і молоді, у їхній поведінці, стані здоров'я. Соціально-педагогічна профілактика здійснюється за місцем проживання, навчання, оздоровлення та дозвілля дітей і молоді.
Зміст соціально-педагогічної профілактики: взаємодія у Формуванні знань, умінь, установок та мотивів свідомого вибору просоціальних моделей поведінки; підготовка та розповсюдження превентивної інформації через друковану продукцію, засоби масової інформації, спілкування на рівні міжособистісних стосунків, інші форми соціально-педагогічної роботи; створення на базі Інституту проблем виховання АПН України ресурсно-аналітичного центру.
Превентивна допомога і корекція - вид психолого-педагогічної та медико-соціальної діяльності, що полягає у допомозі окремим суб'єктам - "групам ризику" (зменшення шкоди, спонукання до прояву самодопомоги тощо). Це передбачає психолого-педагогічний та соціально-терапевтичний вплив на особистість, навчити, щоб вона сама допомагала собі, розв'язуючи чисельні проблеми, що провокують деструктивну поведінку. На цьому рівні є доцільними:
• реалізація програм превентивного виховання з "групами ризику" із залученням державних, громадських, релігійних організацій, волонтерів;
• патронажна робота з "групами ризику", дітьми і молоддю із неблагополучних сімей по усуненню соціально-психологічних передумов деструктивної поведінки;
• організація різноманітних форм превентивної освіти за місцем проживання, проведення дозвілля, у зонах відпочинку.
Адаптація, реабілітація та ресоціалізація полягає в реконструкції соціокультурного оточення для різних категорій дітей і молоді, допомозі в спілкуванні, працевлаштуванні та навчанні з метою відновлення втрачених соціальних зв'язків або адаптації в соціальній життєдіяльності. Необхідними заходами такої роботи є:
• науково-методичне забезпечення превентивної соціально-терапевтичної роботи у створених притулках та інших спеціалізованих закладах;
• співпраця і науково-методична підтримка роботи центрів соціальної адаптації, анонімних наркологічних кабінетів, діагностично-консультативних центрів, служб "Телефонів довіри, до функцій яких входить вирішення проблем негативної поведінки дітей і молоді;
• науково-методичне сприяння організації і розвитку співтовариств взаємопідтримки підлітків і молоді;
• адаптація і впровадження в систему превентивної роботи вітчизняного і світового досвіду соціальної адаптації та реабілітації.
6. Принципи побудови системи превентивного виховання:
• принцип комплексності забезпечує реалізацію Концепції превентивного виховання у поєднанні з діяльністю інших суб'єктів профілактичної роботи;
• принцип системності передбачає узгодженість, послідовність, взаємозв'язок усіх рівнів профілактичної роботи та погодження відомчих програм з програмами інших суб'єктів цієї діяльності зі стратегічних питань;
• принцип науковості забезпечує науковість аналізу ситуацій, доцільність вибору форм, методів, прийомів реалізації програм спеціалістами відповідних галузей знань;
• принцип інтеграції передбачає зближення і поглиблення взаємодії вітчизняних і закордонних превентивних програм;
• принцип мобільності дає можливість оперативно модифікувати завдання, форми і методи превентивного виховання залежно від умов і змінювати сфери впливу;
• принцип наступності означає розгортання превентивних програм з використанням набутого досвіду;
• принцип конкретності зумовлює включення до превентивних програм чітко сформульованих заходів, строків виконання, визначення відповідальних за їх реалізацію;
• принцип реалістичності передбачає соціальний зміст заходів превентивного виховання, який полягає в оптимізації форм і методів, спрямованих на розвиток адаптаційних якостей цільових груп, зобов'язує за наявності необхідних кадрових, матеріальних, фінансових та інших ресурсів включатись до профілактичних програм;
• принцип етичності забезпечує моральні основи превентивної діяльності, відображає її гуманний характер, опору на позитивний потенціал особистості, збереження конфіденційності, поваги та інших дієвих умов взаємодії з цільовими групами у процесі превентивного виховання.
