Профілактика девіантної поведінки неповнолітніх

У нинішніх умовах рішучих соціально-економічних політичних перетворень у суспільстві, які негативно вразили школу, надзвичайно гостро постає проблема профілактики девіантної поведінки, правопорушень неповнолітніх.

Дослідження останніх 15-ти років, переосмислення загальної криміногенної обстановки, аналіз сучасного стану виховання підростаючого покоління з урахуванням соціальних, психолого-педагогічних та медико-біологічних факторів соціальної дезадаптації шкільної молоді дозволили визначити детермінанти девіантної поведінки неповнолітніх в сучасних умовах. Ними є недоробки навчально-виховного процесу, недоліки сімейного виховання, наростання конфліктності в системі "вчителі - учні - батьки", погіршення здоров'я дітей і підлітків, прорахунки в державній політиці щодо неповнолітніх, низький рівень їх соціально-правового захисту, нескоординованість і безсистемність у взаємодії школи, соціальних служб, служб у справах неповнолітніх, кримінальної міліції у справах неповнолітніх, слабка підготовка педагогічних кадрів до роботи з важковиховуваними учнями.

Історико-філософський аналіз проблеми негативних проявів у поведінці неповнолітніх засвідчив, що при організації та проведенні виховної профілактичної роботи поряд з попередженням і подоланням явно виражених причин і наслідків відхилень у поведінці у полі зору активного соціального і психолого-педагогічного впливу має бути вся система факторів важковиховуваності підлітків.

Ефективність педагогічної профілактики забезпечується стійкістю і стабільністю навчально-виховного процесу, усуненням психолого-педагогічних порушень соціальної адаптації особистості, організацією первинної (загальної, соціальної) профілактики, вторинної і третинної профілактики, кожна з яких має свої характеристики і завдання щодо попередження і подолання проступку, правопорушення, злочину з урахуванням різної інтенсивності і суспільної небезпечності скоєного.

Методологічна основа розуміння всього комплексу питань виникнення і профілактики девіантної поведінки полягає у дослідженні філософської ідеї про соціальну природу злочинності, теорії будівництва нового, гуманного, демократичного, правового суспільства. На цій основі концептуальні засади профілактики девіантної поведінки мають базуватися на гуманізації навчально-виховного процесу, комплексному гуманістично-діяльнісному підході, що передбачають передусім захист дитини і надання їй допомоги у зміцненні фізичного і духовного здоров'я, навчанні, спілкуванні, самовизначенні, саморозвитку, самореалізації, веденні здорового способу життя.

Реалізація такого положення здійснюється при чіткому структурно-функціональному підході до профілактики девіантної поведінки учнів. Такий підхід охоплює заходи по поліпшенню визначення мети, завдань, змісту роботи, структури, форм і методів організації, науково-методичного забезпечення роботи з профілактики девіантної поведінки, здійснення діагностико-прогностичної, організаційно-діяльнісної, координаційної функцій. Успішне проведення профілактичної роботи забезпечує її загально профілактичний та індивідуальний рівень.

Кінцевою метою профілактичного процесу є формування вихованості школяра, вираженої в його відповідальній позиції як 3Датнш закріпити творчу активність, моральні вчинки і самодисципліну.

Передова педагогічна практика продемонструвала значне підвищення ефективності виховно-профілактичної роботи в навчально-виховному процесі школи та в позашкільній діяльності при чіткій організації діяльності педколективів, раціональному врахуванні проведеної діагностичної роботи, цілеспрямованому аналізі та прогнозуванні виховного впливу на учнів. Винайдені алгоритми дієвої науково-методичної допомоги педагогічним колективам в роботі з профілактики девіантної поведінки учнів дали можливість ефективно коригувати відхилення у поведінці учнів на індивідуальному рівні, на рівні класу, школи, мікрорайону, району, міста, області.

При оцінці ефективності педагогічної профілактики девіантної поведінки учнів загальноосвітніх шкіл критеріями мають слугувати: характер суджень підлітків про особисту і соціальну шкоду протиправних дій; тип ставлення учнів до протиправних дій; поведінкова стійкість учнів до криміногенних впливів середовища життєдіяльності.

Поліпшення системи профілактичної роботи здійснюється у двох напрямах: в рамках діяльності школи та в процесі позашкільної діяльності учнів.

Система роботи з профілактики девіантної поведінки, правопорушень дітей і підлітків у сучасній школі включає:

• глибокий аналіз деструктивних факторів, що спричиняють девіантну поведінку неповнолітніх; діагностику на рівні мікрорайону, району, школи, класу; вивчення індивідуальних особливостей неповнолітніх з урахуванням часових періодів скоєння правопорушень; вживання учнями наркотичних речовин. Аналіз факторів ризику дає можливість визначити рівень криміногенної та наркотичної ситуації, прогнозувати періоди ризику і намічати стратегію позитивної соціальної адаптації підлітків на основі їх захисту і допомоги у визначенні соціально цінних орієнтацій;

• подолання неуспішності і втрати інтересу до навчання як дієвий засіб профілактики девіантної поведінки, правопорушень, що здійснюється на етапі підготовки дитини до школи, тобто ранньої профілактики, і за рахунок організації "класів педагогічно1 підтримки";

• взаємодію учнів, вчителів, батьків як суб'єктів профілактичної роботи, що досягається створенням здорового морально психологічного клімату в учнівських колективах, усуненням конфлікту в системі "учні - вчителі - батьки" через впровадження програми "Спілкування"; взаємодію класного керівника з учителями-предметниками, роботу педагогічного консиліуму; впровадження активних форм у роботу з учнями, вчителями і батьками; використання нових форм учнівського самоврядування з метою соціального захисту неповнолітніх;

• підготовку педагогічних кадрів до профілактики девіантної поведінки неповнолітніх, яка здійснюється за спеціальним курсом у педагогічному навчальному закладі та за цілеспрямованою програмою в системі безперервної освіти. Спецкурси мають охоплювати весь спектр роботи з профілактики девіантної поведінки учнів, у тому числі - по формуванню в учнів здорового способу життя, впровадженню активних методів профілактичної роботи тощо.

Важливою передумовою соціальної адаптації є їх участь у позашкільній діяльності, науково обґрунтований підхід до організації навчально-виховного процесу у позашкільній установі, природне, неформальне спілкування і така творча діяльність в центрах соціальної адаптації молоді, яка збагачує духовні зв'язки і відносини, створює умови для інтелектуально-емоційного, морально-естетичного, соціально-трудового, правового, духовного і фізичного розвитку школярів.

У комплексі функціональної системи виховної роботи з профілактики девіантної поведінки учнів дослідно-експериментальна робота та передова педагогічна практика підтвердила, що з усієї багатогранності видів позашкільної діяльності з урахуванням специфіки сучасного розвитку суспільства в умовах ринкових відносин, збереження здоров'я, соціально-правовий захист є найефективнішим засобом попередження і подолання негативних проявів у поведінці учнів. Цементуючою ж основою і конструктивним потенціалом організації і проведення профілактичної практичної роботи є духовно-моральне становлення особистості.

Позитивна реалізація комплексної програми профілактики девіантної поведінки учнів неможлива без педагогічної профілактики вживання учнями наркотичних речовин, ВІЛ/СНІДу. Система профілактики наркотичних звичок, інфекцій, що передаються статевим шляхом, має включати як традиційні засоби, так і шляхи й засоби розширення соціального досвіду поведінки підлітків груп ризику: стимулювання, самовиховання, самовдосконалення, здорового способу життя; заняття по позбавленню учнів від нікотинової та алкогольної залежності із застосуванням спеціальних педагогічних психотерапевтичних методів.

Система профілактичної роботи включає як обов'язкову і невід'ємну частину - кримінальну міліцію у справах неповнолітніх, соціальні служби, в їх новій, гуманістичній спрямованості. Зміна пріоритетів у функціях кримінальної міліції у справах неповнолітніх полягає у зменшенні її караючих функцій і посиленні педагогізації її діяльності, складовими якої є освітньо-профілактичне, корекційне та адаптаційно-допоміжне спрямування. Функціональні обов'язки служб у справах неповнолітніх також мають спрямовуватися на допомогу і захист дітей і підлітків, що проявляється в гуманізації фіксацій вчинків неповнолітніх, вмінні своєчасно розв'язувати їх проблеми, діагностувати і прогнозувати криміногенну ситуацію.

Профілактика девіантної поведінки учнів - проблема багатоаспектна. Найшвидших подальших досліджень вимагають такі проблеми: вивчення психолого-педагогічних аспектів прогнозування профілактики аномальної поведінки неповнолітніх; профілактика насильства щодо неповнолітніх; пошуки шляхів профілактики і корекції протиправної поведінки на основі міждисциплінарного підходу; розробка і широке впровадження методів педагогічної психотерапії у формуванні здорового способу життя і профілактики відхилень у поведінці дітей і підлітків з урахуванням наступності дошкільної, шкільної і позашкільної ланок в системі "діти - вчителі - батьки - соціальне середовище"; вивчення соціальних, психолого-педагогічних та медико-біологічних причин асоціальної поведінки дівчат, створення системи їх виховання; соціальна адаптація підлітків, які вживають наркотичні речовини; гуманістичний підхід до профілактики відхилень у поведінці учнів з урахуванням особливостей регіональної і національної школи; підготовка різни* категорій працівників до виховної роботи з важкими дітьми р системі неперервної освіти.