Лекции.Орг

Поиск:


Устал с поисками информации? Мы тебе поможем!

Первинна педагогічна превенція в системі дитячий садок- школа




Рівень роботи з превентивної педагогіки може визначатися рівнем проблем, які мають діти у навчанні, вихованні та поведінці.

Нижня вікова межа ранньої превенції відносна, однак ранню профілактику відхилень у поведінці доцільно розпочинати уже в старших групах дитячого садка. Цього висновку доходять педагоги, аналізуючи успішність учнів у середніх і старших класах. Вони доводять, що незасвоєння навчального матеріалу і небажання учнів навчатися закладається у початкових класах. Вчителі початкових класів справедливо наполягають на необхідності спеціальної підготовки дитини до школи. Зараз гостріше, ніж будь-коли постає проблема перегляду підходів щодо підготовки дитини до школи. За останні роки майже на третину зменшилась кількість дітей, які відвідують дитячі садки. Це ускладнює підготовку дитини до школи і поповнює кількість першокласників, які мають проблеми не тільки у навчанні, а й поведінці. Інколи такі учні втікають з навчального закладу, школи, стають "дітьми вулиці".

У системі профілактичної роботи навчального закладу рання превенція має особливе значення. Термін "рання превенція" використовується як у широкому розумінні, так і вузькому. Уширокому розумінні - це правильне виховання дитини, яке має починатися з раннього дитинства. Це перша і необхідна умова попередження асоціальної поведінки. У вузькому значенні рання превенція - це система спеціальних заходів, спрямованих на подолання перших, нерідко ще мало помітних тих чи інших відхилень у системі суб'єктивних ставлень і поведінки особистості, які можуть проявлятися і в дітей молодшого віку (дошкільного і шкільного), та на будь-якому етапі розвитку дитини.

Рання превенція буде дійсно ранньою, якщо вона починається не з моменту зовнішнього прояву негативної поведінки дитини, чи вже скоєних серйозних проступків (найчастіше спостерігаються у підлітковому - 11 - 16-літньому віці), а з виявлення перших, мало примітних негативних симптомів у стосунках і поведінці дитини.

Практика доводить помилковість твердження про те, що відхилення у поведінці дітей молодшого шкільного віку - це лише прояв специфічних особливостей даного віку. Упущення в педагогічній роботі з виявлення незначних відхилень у моральному розвитку, в подальшому нерідко підсилюються і проявляються у вигляді жорстокості, нечесності, схильності до крадіжок, бродяжництва, неповаги до старших і однолітків, негативного ставлення до навчання та інших аномалій розвитку дитини.

До вивчення дітей з моральними і поведінковими аномаліями слід підходити дуже обережно і ретельно. Вчителі нерідко припускаються серйозної помилки, аналізуючи негативні прояви дитини, і не шукають позитивних якостей особистості, на які можна покластися у вихованні.

Гуманізація навчально-виховного процесу і полягає у вмінні вчителя дати вичерпну інформацію рис дитини: інтелектуальних, емоційно-вольових, моральних, поведінкових, динамічних, ставлення до діяльності, її результатів, прояв інтересів і нахилів. І лише тоді можна переходити до характеристики негативних рис дитини та аналізу їх причин. Така діагностика дає можливість, виходячи з витоків важковиховуваності, визначити оптимальні шляхи корекції аномальних проявів у поведінці, звести до мінімуму можливість подальшого поглиблення важковиховуваності дитини.

Уже при вступі до першого класу виділяються від 2 до 7 учнів, від яких у подальшому вчителю дістається багато клопоту. Ці діти здебільшого неуважні на уроках, вперті, невитримані, капризні, іноді замкнуті й злі, недружелюбні, або ж, навпаки, розбещені, балакучі, неслухняні. Отже, такі відхилення помічаються досить рано. В 1 - 2 класах важкі у вихованні діти не знаходять порозуміння з вихователями, спільних інтересів з однолітками, опиняються у становищі "ізольованих". За даними дослідження три чверті дітей, які у підлітковому віці визначили як "важкі", уже в молодшій школі являли нестійкість у поведінці, грубощі, жорстокість, конфліктували з педагогами, втікали з уроків.

Серед першокласників 2 - 3% таких, відхилення в поведінці яких зумовлені різноманітними психоневрологічними захворюваннями із затримкою розумового розвитку. Батьки таких дітей, не усвідомлюючи необхідності навчання в спеціальній школі (або й не бажаючи цього), змушені часто міняти клас, школу. Врешті, такі діти рано чи пізно заявляють про своє небажання відвідувати школу.

Поширеним є явище, коли вже у перші дні перебування в школі діти проявляють грубість, недовірливе, недоброзичливе ставлення до вчителя, однолітків, озлобленість, негативне ставлення до праці. Це найчастіше стає основою неуспішності і недисциплінованості, небажання навчатися.

Батьки майже 15% учнів зазначили, що не можуть виховними впливами спонукати таких дітей до дисциплінованої поведінки в сім'ї. Деякі вчені схильні пояснювати ці явища, як прояв специфічних особливостей віку (особливо 6-річних) незавершеністю розвитку нервової системи, переважанням процесу збудження над процесом гальмування, недостатнім функціонуванням другої сигнальної системи, нездатністю включатись у роботу, думати тощо. Звідси стає очевидним, що необхідною умовою ранньої превенції у початковій школі має бути вчасне виявлення дітей з відхиленнями в розвитку і поведінці.

Першим кроком педагога у превентивній роботі в класному колективі має бути подолання опору нормам поведінки в класі. Серйозною перешкодою в цьому можуть стати такі якості вчителя, як низький рівень емпатії, нетерпимість, невитриманість, відмова від індивідуальних форм роботи тощо. Діти страждають від конфліктів з учителем, його крику, принизливих зауважень, образ. Приниження гідності учня призводить до формування неадекватної самооцінки (зниженої чи завищеної), яка вже сама по собі може стати початком відхилень у поведінці.

Суттєвим чинником розвитку відхилень є неуспіх у навчанні. Він негативно впливає на формування характеру і поведінки дитини в цілому •

Як результат, уже в 3 - 5-х класах третина учнів відвідує школу без інтересу, кожен десятий - не любить школу, кожен п'ятнадцятий - її ненавидить.



Найбільш сприятливі умови для виховної, попереджувальної роботи створюють там, де школа заздалегідь продумує шляхи попередження проявів напруги в стосунках між учителями і батьками, дорослими і дітьми. З цією метою практикуються зустрічі з батьками майбутніх учнів на рік раніше приходу до школи першокласників. Мета таких зустрічей - домогтися якнайповнішого порозуміння вчителів і батьків майбутніх учнів, допомогти батькам краще зрозуміти своїх дітей і підготувати їх до відповідного кроку - вступу до першого класу, надати допомогу батькам, діти яких уже мають перші ознаки психічного розладу і викликають стурбованість v поведінці. Така спеціальна підготовка допомагає визначити й оцінити ступінь сформованості у дітей якостей, необхідних для успішного навчання в школі. Такі зустрічі організовуються, як правило, раз на чверть і включають лекції для батьків, рольові, ділові ігри тощо.

Зміст етичних бесід має бути спрямований на формування у школярів початкових класів установок на те, що сварки і конфлікти не можна вирішувати з позиції сили. Сильніший той, хто проявляє витримку і розум, виконує свої обіцянки перед батьками, вчителями і друзями, допомагає в сім'ї й несе покарання за підступність і зло. Такі бесіди мають вчити дітей бути не надмірно високої думки про себе, визнавати свої помилки, просити вибачення, вчать милосердю і прагненню допомогти іншим. Головне - навчити розуміти, що основна цінність для людини - це не матеріальні предмети, а її душа, і за погані вчинки треба відповідати. Вчити любити простоту і довірливість, формувати почуття єдності і поваги до всіх людей, прощати один одному, навіть після заподіяного зла, допомагати Дітям не відступати перед труднощами.

Педагогічна методика ранньої превенції передбачає таку стратегічну мету:

По-перше,запобігти розчаруванню дітей на самому початку шкільного життя, приязність, демонстрація довіри до здібностей учня створення безпечного середовища;

По-друге,надати кожному учневі можливість опанувати

базовим рівнем знань, розвивати здібності і задатки, духовні потреби накопичувати знання на рівні практичної значимості;

По-третє, запобігати розчаруванню, попередженню дидактогеній, впровадження психолого-педагогічних форм навчання, перш за все ігрових, залучення до взаємодопомоги, створення ситуацій виявлення відповідального ставлення до своїх вчинків.

Розробляючи конкретну методику, слід базуватися на тому, що учні за рівнем підготовки не можуть засвоювати програмовий матеріал на однаковому рівні, в однаковому обсязі та темпі. Отже, постає необхідність диференціювати їхнє навчальне навантаження, ставити перед ними різні вимоги, застосовувати різні методи і підходи. При цьому обов'язково спиратися на природні дані, рівень підготовки до навчання в школі, бажання батьків і самих дітей. З цією метою перед вступом дитини до першого класу проводиться не тільки тестування з математики, розвитку мовлення, читання, а й визначення рівня психічного здоров'я, загального рівня готовності до школи.

Завдання з оцінки рівня підготовки до школи - багатоваріантні, з різним рівнем складності. Тестування проводять учителі, які мають працювати у перших класах, та психолог школи. Діти приходять разом з батьками. Визначається рівень пам'яті, вміння концентрувати увагу, здібності дітей логічно мислити.

Оцінки за відповіді фіксуються у спеціальній карті, де записуються зауваження, поради, пропозиції батькам. Бесіди з батьками проводяться індивідуально, при цьому з'ясовуються конкретні дані про стан здоров'я дитини, умови її життя, взаємовідносини у сім'ї. Картка зберігається в особовій справі дитини постійно.

Батьки одержують рекомендації за результатами тестування щодо подальшої роботи з дитиною з розвитку мови, словникового запасу, читання, математики, розвитку психологічних показників саморегуляції, фонематичного слуху, пам'яті, мислення, розумової активності, темпераменту тощо.

У жовтні проводяться збори батьків дітей-шестирічок мікрорайону за участю різних спеціалістів - вчителів, психологів, лікарів, юристів.

За результатами підготовленості дітей до школи відповідно формуються класи. Така методика забезпечує наступність у роботі вихователя дитячого садка і вчителів початкових класів, спонукає тих та інших відповідальніше ставитись до майбутнього учня, його першої серйозної соціальної адаптації. Значно підвищується відповідальність батьків за підготовку дитини до школи, і що дуже важливо - зростає їхній інтерес до школи, зацікавленість у змістовному шкільному житті. Батьки стають активними учасниками всіх свят та інших заходів, у яких беруть участь їхні діти. До речі, ця зацікавленість і активність зберігається й у подальші роки навчання дитини.

Серед значимих причин відхилень у поведінці - небажання опанувати навчальний матеріал. Дослідженнями було виявлено, що чим нижчий рівень організації поведінки, тим вірогідніше є те, що діти стають невстигаючими. У сучасній дидактиці диференціація навчання - педагогічний принцип, згідно з яким підвищення здатності до навчання потребує врахування психічних та фізичних особливостей, згідно з якими відбираються і диференціюються зміст освіти, форми і методи навчання. Визначають диференціацію за зовнішніми та внутрішніми показниками.

Зовнішня диференціація - це поділ учнів на соціальні групи превентивного впливу, в яких мета, зміст освіти, форми і методи навчання реалізуються з погляду домінуючої типологічної ознаки учнів (інтересів, потреб, здібностей, навченості, працездатності тощо).

Зовнішня диференціація за проявами поведінки визначила групування дітей за оцінкою їх ступеня проблем - діти з негативними проявами у поведінці, на класному обліку, на загальношкільному чи в міліції у справах неповнолітніх.

До зовнішньої диференціації превентивного навчання слід віднести бесіди, факультативи, гуртки, тренінги, проекти, де дітей з такими проблемами залучають до засвоєння інформації, досвіду соціальної поведінки. Переважає форма добровільного залучення, яка спирається на поєднанні інтересів та задач превентивної освіти.

Внутрішня диференціація враховує типологічні особливості учнів, соціометрію. Внутрішня диференціація учнів розрізняє не тільки їхні рольові статуси в залежності від цілей превентивного навчання, а й мотивів, потреб, які можуть усвідомлюватись або ні, але не спричиняти конфлікти. В процесі превентивної освіти важливе місце належить мистецтву педагогів, соціальних педагогів, психологів. Отже, такий підхід забезпечує наступність у роботі дошкільної і шкільної ланок, чітка методика підготовки дитини до нової для неї ролі учня допомагає уникнути багатьох протиріч, що призводять до відхилень у поведінці учнів, дають можливість гуманізувати навчально-виховний процес у напрямі допомоги й захисту дитини.

У процесі ранньої (первинної ) педагогічної превенції діти, які мають нестійкі переконання, набувають здатності оцінювати свої вчинки, давати собі правильну оцінку. Досвід первинної превенції свідчить про значні можливості попередження правопорушень серед учнів засобами гуманізації навчально-виховного процесу на ранньому етапі навчання.

Інколи в основі проблемної поведінки знаходяться процеси, які поза межами компетенції навчального закладу. Затримка чи порушення розумового, психічного розвитку може не дати ефекту суто педагогічними заходами. Проблема не тільки в тому, що діти з глибокими відхиленнями в розвитку не засвоюють звичайну навчальну програму, а неуспішність заважає формуванню позитивних міжособистісних стосунків з однолітками. Проблема у тому, що стандарти освіти педагогів не передбачають володіння знаннями з психопатологічних дисциплін. Намагання вплинути на таких дітей може тільки спонукати до загострення проблем. При підсиленні директивного превентивного впливу у дитини може виникати невротичний стан та афективні прояви. Вона стає некерованою, агресивною. В результаті застосування непрофесійних знань у дитини відбувається швидка дисгармонія в емоційній та вольовій сферах, знижується контроль за вчинками, що нерідко призводить до негативних вчинків, які ставлять під загрозу як саму дитину, так і оточуючих. Такі проблеми має запобігати та відповідально розв'язувати медико-соціальна-педагогічна комісія. Рекомендації педагога батькам звернутись до психологів чи психотерапевтів не свідчать про його професійну компетентність, а, навпаки, визначають рівень педагогічної відповідальності за долі0 дитини. І саме цим визначається превентивний ефект робот педагога.

Питання для самоконтролю:

1. Сутність превентивного виховання.

2. Поняття раннього превентивного виховання.

3. Особливості наступності превентивного виховання в системі дитячий садок початкова ланка - середня ланка школи.

4. Сутність превентивного виховання в навчальному закладі.






Дата добавления: 2015-02-12; Мы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 1273 | Нарушение авторских прав | Изречения для студентов


Читайте также:

Поиск на сайте:

Рекомендуемый контект:





© 2015-2021 lektsii.org - Контакты - Последнее добавление

Ген: 0.007 с.