Оскільки впровадження нового підходу потребує значних зусиль, то для послаблення супротиву системи формалізованих методів традиційної школи доцільно, принаймні, на перших кроках, викладати в традиційних формах, а потім використовувати поєднання традиційних та інноваційних форм і методів. Кожен з них має резерви для підсилення значущості превентивної ідеології. Наприклад, традиційна лекція може бути трансформована в інтерактивні міні - лекції. Досвід читання міні-лекцій одноліткам нагромаджено в процесі проекту за методом "рівний-рівному" в багатьох навчальних закладах України та за рубежем.
Відомо, що лекційний підхід найбільш поширений у превентивній медицині. Однак при зовні простій простоті лекційна форма навчання вимагає високого рівня професійної компетентності, широти поглядів, педагогічної майстерності. Слово "лекція" в дослівному перекладі з латинської означає "читання". Лекційна форма в превентивній діяльності використовувалася Б.Ердманом ( кн.:"Лекції про пияцтво", 1910). Як будь-яка форма освіти, в руках умілого педагога чи підготовленого учня лекція може бути ефективною формою просвітницької діяльності. У превентивній освіті лекція може ввібрати в себе елементи багатьох інших форм організації занять і навіть "м'яко" трансформуватися в них. Поряд із класичною інформаційною лекцією перевагу слід надавати таким її різновидам, як лекція-консультація, лекція-дискусія, відео-телелекція, лекція під час ознайомленням з практикою превентивної роботи в системі служб соціальної роботи, в тренінгах. Якщо інтегрувати сучасні уявлення про особливості лекційної форми навчання в превентивній освіті, можна визначити, що лекція з питань превентивної освіти має право на існування. Вона одна з форм передачі інформації та формування знань. Серед провідних принципів і критеріїв ефективної міні-лекції можна назвати такі: науковість, проблемність, доказовість, доступність, виваженість, виховний та розвивальний характер та ін. Лекція будується з урахуванням психологічних закономірностей сприйняття інформації, попередження конфліктів. При цьому слухачам важливо повідомити, Що наприкінці лекції їм будуть роздані пам'ятки, буклети про зміст лекції, наголосити про необов'язковість конспектування матеріалу. В такому випадку лекція набуде інтерактивного, динамічного характеру. Активізація викладення повинна бути спрямована на психічні процеси запам'ятовування.
В лекції доцільно спиратись на таку структуру:
• вступна частина має містити постановку проблеми, її мету та завдання;
• основний зміст спрямувати на узагальнення понять, спростування міфів, на практичну значимість для аудиторії;
• у заключній частині поставити проблему, дати можливість слухачам висловити її бачення.
На кожному з етапів доцільно використовувати ораторські і педагогічні прийоми, що стимулюють увагу.
Для якісного проведення лекції слушними будуть такі рекомендації:
• починати зі створення позитивного настрою;
• стежити за системністю і послідовністю викладу;
• контролювати процес викладу лекції;
• змінювати темп, емоційність;
• забезпечувати зворотний зв'язок з аудиторією;
• активізувати слухання доцільним жартом;
• гнучко сполучати логіку викладу та імпровізацію;
• використовувати цікаві, переконливі, науково обґрунтовані, авторитетні посилання, приклади з життя, із практики превентивної роботи;
• уникати провокуючих відомостей;
• пояснювати терміни;
• не намагатися вразити аудиторію знанням сленгової мови;
• наводити історичні паралелі, порівняння, оригінальні цитати;
• ставити питання та пропонувати діалог;
• завершувати лекцію узагальненнями та постановкою проблем.
При цьому важливого значення надається оцінці особливості аудиторії, визначенню провокуючих осіб тощо.
Бесіда - традиційна форма діалогу. Вона залишається однією з найбільш ефективних форм доведення думки, порівняння поглядів, мистецтвом переконання. Важливо підтримувати позитивну атмосферу бесіди. її слід вести легко, невимушено, з імпровізацією. У бесіді використовують прийоми постановки проблемних, дискусійних питань, апелювань, звернень тощо. Бесіда дає можливість розглянути проблему з різних точок зору. Такий прийом загострює увагу. Найбільш продуктивний так званий маєвтичний або сократівський діалог. Не зайве повторити, що такий прийом має витоки з майстерності грецької філософської та ораторської школи Сократа. Вона сприяє вдосконаленню механізму рефлексії, самоаналізу, самовизначення, самореалізації, саморозвитку тощо.
Зрозуміло, що бесіда не має, на відміну від інтерв'ю заздалегідь підготовлених питань, але в ній має бути певна поетапність розгляду проблеми.
Орієнтовно:
Перший етап - питання, спрямовані на проблеми, що
вимагають вирішення. Вихідним пунктом бесіди є демонстрація досвіду (наприклад, відео, фотоматеріалів). Завдання: викликати протиріччя між установками та нормами, що стимулюють куріння (у рекламі, традиції, родині, серед друзів) та очевидною шкодою, що демонструє досвід та наукові дослідження.
Другий етап запитань спрямовано на вирішення поставленої проблеми. Це передбачає: обговорення проблеми, наприклад, запобігання негативним явищам, що передбачає обговорення плану можливих дій, визначення послідовності вчинків.
На третьому етапі бесіда може порушити обговорення правил, принципів, алгоритму поведінки в провокуючих ситуаціях.
Четвертий рівень питань орієнтує на усвідомлення значимості позитивної поведінки для особистого і соціального розвитку.
П'ятий рівень пов'язаний з виділенням інформації, яка має підтвердити значимість висновку, ухвалення рішення, визначення способів участі в превентивній діяльності.
Новітні методи в превентивній педагогіці пов'язані з активізацією емоційно-вольової сфери.
Ігровий метод. Особливу роль у нагромадженні навичок та вмінь безпечної орієнтації у складному соціальному просторі мають ігрові технології. Історія ігор має давню традицію. До них звертались У своїх працях видатні філософи та науковці. У розвитку превентивного підходу велике значення мають ідеї та досвід Дж. Л.Морено, який у 1921 р. створив метод, який одержав назву "театр спонтанності", та засновника трансактного аналізу Е.Берна.
Спеціалізація ігор різноманітна. У наш час часто використовують терміни "ділова гра", "рольова гра". Існують назви "організаційно - діяльнісна", "проблемно-рольова", "педагогічна гра". Значені поняття стосуються різновидів рольової гри, де на рівні імпровізації розігрується задана проблемна ситуація. Рольова гра передбачає включення її учасників в певний сценарій, або у вигадану проблемну ситуацію та її подальший спонтанний розвиток. Кожен з учасників має лише рольову установку, яку він і реалізує в процесі гри. Таким чином забезпечуються умови для яснішого усвідомлення ситуації. Водночас, це сприяє більшому прояву ініціативи і самостійності. Ігрові технології сприяють більш ґрунтовному засвоєнню превентивних знань, умінь і навичок, розвивають мислення, інтерес; допомагають знаходити підходи до вирішення конкретних життєвих проблем, профорієнтують тощо.
Гра може мати безліч вправ та прийомів. У процесі вирішення проблем превенції негативних явищ використовується такий прийом, як "мозковий штурм". Він проводиться у поєднанні з індивідуальними, груповими та масовими формами.
Порівняно з іншими активними методами навчання (дискусія, аналіз педагогічних ситуацій тощо), гра має специфічні ознаки: розподіл ролей між учасниками, наявність штучного зіткнення різних точок зору учасників стосовно даної проблеми.
Гра має чітку структуру - мету, роль, зміст, сюжет, ситуацію, включення учасників з визначеними ролями - режисер, учасники, глядачі. В превентивній освіті гра - це форма програвання ситуації, що стосується проблеми попередження негативних явищ. В основі гри -цілеспрямована діяльність за спеціально розробленим сценарієм, в якому особливе значення має мотивація на самоорганізацію діяльності. Гра дозволяє дослідити безпосередньо ролі "акторів" та ззовні "глядачів", причини, механізми, наслідки негативних явищ чи способів превентивної діяльності. Можливості ігор величезні. Вони моделюють реальні процеси культурного та субкультурного середовища, в яких визначаються різні ролі, прагнення, типи характерів та інші функціональні можливості. Гра виступає як специфічний феномен соціальної культури і субкультури, вона моделює різні явища і дозволяє актуалізувати та використати ряд ситуацій для підтвердження цілей превентивного підходу. В ній нагромаджується досвід, який допомагає побачити життєві драми в сукупності соціальних явищ. У розвитку превентивних якостей гра дозволяє зорієнтувати людину на розвиток самопревентивних якостей. Вона дозволяє змоделювати можливі для превентивної діяльності функції і виконує такі: організаційні, діагностично-прогностичні, корекційно-терапевтичні, орієнтуючі тощо. За цільовою орієнтацією ігри можуть вирішувати проблеми превенції різних видів негативних форм поведінки. В ігрових технологіях є великі можливості напрацювати знання та якості, які стають сам опревентивними при зіткненні з негативними явищами. Гра дозволяє осмислювати та оцінювати помилки, досліджувати механізми розгортання та наслідки, відчути ставлення та можливість виправляти ситуацію.
У процесі ігор нагромаджується досвід розвитку моральних, комунікативних, вольових станів як учасників, такі глядачів. З даної точки зору гра дозволяє:
• активізувати процес превентивної роботи;
• розвивати мотивацію до різних видів діяльності;
• відтворити міжособистісні стосунки;
• відпрацювати принципи та правила індивідуальних і групових рішень;
• "програти" ситуації реального соціального життя;
• змоделювати різні превентивні підходи.
Метод дебатів являє собою ігрову ситуацію, в якій з визначеної проблеми досягається певний результат при обміні протилежних думок представників команди. Учасники поділяються на дві групи: "команду - за" і "команду - проти".
Дебати складаються з двох фаз. Перша - підготовка до відповіді на визначену для групи позицію або поставлене ведучим запитання.
Друга фаза - виступи, які скеровує один або декілька представників групи. При цьому інші учасники, які делегували право на відповідь своєму представнику, не беруть участі в обговоренні. Кожен з представників групи висловлює групову точку зору, обґрунтовує свій спосіб розв'язання проблеми. Група вислуховує аргументи протилежної сторони, аналізує виступ, знаходить протиріччя, вишукує аргументи спростування тверджень (контраргументи), аргументи у підтримку свого погляду на розв'язання проблеми. Члени команди, які ведуть дебати, як правило, готуються до них заздалегідь. Перед початком дебатів установлюються правила проведення дебатів. Кожен з членів команди має право виступити по черзі (не більше 2 хвилин); поставити лише одне запитання; виступити з коротким поясненням своєї точки зору.
Семінар-конференція - це форма організації превентивної діяльності, в якій домінує самостійна підготовка, що передбачає роботу з науковою та популярною літературою, спілкування 3 фахівцями, проведення досліджень. У процесі семінару-конференції) проводяться активне обговорення, дискусії і виступи, результатом яких є узагальнюючі висновки.
Семінар, порівняно з іншими формами навчання, вимагає від учнів досить високого рівня обізнаності з певної проблеми, розвиває самостійність суджень, привчає до самоорганізації. Семінар-конференція створює сприятливі умови для організації дискусій створення індивідуальної, групової і колективної роботи учнів підвищує рівень наукового усвідомлення проблеми. Конференції, як правило, мають такі особливості:
• учні готують не просто доповіді, а доповіді-повідомлення, які є результатом їхньої самостійної науково-дослідної діяльності;
• учні обговорюють більш значимі і найбільш складні проблеми, в дискусію на конференції залучають учнів інших вищих навчальних закладів - шкіл, ліцеїв, гімназій;
• конференції можуть проходити протягом кількох днів; - у конференції учнів, як правило, беруть участь і вчені.
Прикладом учнівських конференцій можуть буди конференції старшокласників із проблем екології, охорони здоров'я тощо.
Змістовним елементом будь-якого семінару-конференції є дискусія.
Метод дискусії дозволяє стимулювати критичне мислення. Розвиває уміння аргументувати свою точку зору, лаконічно і чітко формулювати свої судження. Як правило, дискусію веде ведучий. У процесі дискусій висвітлюється ряд її недоліків: нераціонально використовується час на обговорення; судження бувають занадто категоричними, незрозумілими; ведучий перебирає повноваження; нехтує правилами; виникає небезпека конфліктів і, відповідно, зриву дискусії.
Тому при веденні дискусії важливо:
• визначити проблему дискусії;
• чітко викреслити основні поняття;
• визначити правила ведення дискусії;
• налаштувати на чітке їх дотримання.
Наприкінці зробити висновки, визначити суттєве, оцінити виступи визначити найбільш цікаві думки, запропонувати проблему для наступної дискусії.
Завдання полягає в тому, щоб:
• обґрунтувати необхідність застосування раніше отриманих знань та їх розвиток до рівня практичних умінь;
• пропозиції на вибір пакета практичних ситуацій, що вимагають їх;
• постановка перед учнями серії питань, що стимулюють активну і творчу дію в деяких ситуаціях;
• обговорення з учнями запропонованих ними варіантів рішення задачі.
Метод участі в соціальних проектах - це форма організації соціально-корисної діяльності, що виконується в проектній діяльності. Наприклад, у проекті "Сприяння просвітницькій роботі "рівний-рівному" серед молоді України щодо здорового способу життя".
Зрозуміло, що кожний з методів повинен бути органічною складовою навчально-виховної системи навчального закладу. Одночасно це спонукає до розробки та вдосконалення превентивної складової життя школи. Доступність превентивної освіти визначає ставлення до превентивної складової педагогічного процесу кожної з педагогічних категорій.
Серед принципів, на яких має базуватись головна увага - педагогічний принцип доступності та якості превентивної освіти і виховання. Доступність як узагальнене поняття визначає спрямування всієї системи превентивної освіти. У свою чергу, якість - показник узгодження соціальних потреб, наукових знань та їх результатів стосовно самої особистості. Тільки за таких умов превентивна освіта може трансформуватись у самоосвіту, діагностика - в самодіагностику, проектування - в самопроектування, а в цілому особистість зі стану пасивного пристосування має перейти на рівень активної соціалізації на принципах дотримання соціальних норм та розвитку здоров'я.
Питання для самоконтролю:
1 Поняття про методи превентивного навчання.
2. Особливості методів превентивного навчання.
3 Значення методів для розвитку технології превентивної освіти.
