Превентивні технології в концепції саморозвитку неповнолітніх

Сім'я та школа не в змозі вберегти дитину від проблем соціалізації. Значну роль відіграє сама дитина. Превентивна концепція насамперед спирається на нову парадигму самопревенції через ідеї саморозвитку, самопізнання, самовизначення, самоактуалізації, самотворчості, самовдосконалення, самореалізащї, самовиховання.

Ідея "саморозвитку" - узагальнена мета, до якої прагнуть усі люди. Різні автори називають її по-різному: самоактуалізація, самореалізація, самодостатність, інтеграція, психічне здоров'я, індивідуалізація, автономія, креативність, продуктивність, але всі згодні з тим, що все це синоніми реалізації потенцій індивіда. Самовиховання передбачає становлення людини як особистості.

Ми виходимо з того, що будь-який саморозвиток можливий за умови наявності самопревентивних якостей особистості, а умови соціальної дійсності можуть протидіяти її становленню та розвитку. Саме тому роль превентивного виховання - активізувати до розвитку самоякості особистості. Самовиховання в підлітків може досягти кінцевої мети, якщо школярі матимуть більш-менш чітку програму та оволодіють певними прийомами. Можна запропонувати програму самовиховання для кожного підлітка: скласти коротку автохарактеристику та перелік недоліків у тих видах діяльності, де вони в учня найчастіше проявляються. У підлітковому віці можуть бути ефективними бесіди за такою орієнтовною тематикою: "Якими мають бути стосунки між хлопчиками і дівчатами?", "Кого можна назвати справжнім другом?", "Святі узи товариськості", "Дівоча честь", "Чоловіча гідність", "Як перебороти свої недоліки".

Добре зарекомендувала себе на практиці пам'ятка "Себе перебороти":

1. Дайте відповідь на запитання: "Ким і яким я хочу бути?". Визначте свою життєву мету, інакше не зрозумієте сенсу життя.

2. Перелічіть позитивні якості, необхідні для реалізації ваших життєвих планів, а також недоліки, що цьому заважають.

3. Визначивши недоліки, з'ясуйте їх причину. Якщо причина полягає в зовнішніх обставинах, змініть їх, якщо у вас самих -змінювати доведеться себе самого.

4. Визначте ступінь шкідливості недоліку, негативної якості, або вади для ваших життєвих планів, для інших людей, а потім -ступінь стійкості всього негативного у власному духовному житті.

5. Знайдіть опору в самих собі, у своїх сильних сторонах, на які потрібно спиратися, щоб перебороти власні недоліки

6. Треба чітко бачити зле в собі та інших, щоб його перебороти, і, перш за все, вийти із середовища, що підтримує вади. Серед циніків не набудеш культури мови й поведінки.

7. Навчіться стримувати себе, коли з'явиться спокуса знову піддатися ваді або проявити свою негативну якість. Тільки так виробляється сила волі, необхідна для перемоги над собою.

Робота із самовиховання є важливою для кожного учня, особливо значимою - для проблемних учнів, і залежить вона від багатьох чинників, серед яких найголовніший - фахова готовність педагога та позитивний психологічний клімат. У таких умовах перехід від превентивного виховання до самовиховання стає подальшою перспективою його розвитку.

Багатьма вченими визначено, що механізм саморозвитку, спрацьовує тоді, коли відбувається внутрішній діалог, завдяки якомулюдина стає щирою, чесною перед собою, відверто оцінює свої достоїнства і недоліки, відкриває в собі можливості для проектування власного життя. Умовами для саморозвитку - це розкриття духовних здатностей. Тим самим дитина має можливості вийти на новий, більш високий рівень соціалізації, якщо свідомо застосовує свої якості для протидії негативним явищам.

Поради із самовиховання:

1. Постійно, навіть у дрібницях, виявляйте максимум турботи і прагніть до взаєморозуміння.

2. Ставтеся до іншого по можливості із щирим співчуттям.

3. Співрозмовник має постійно відчувати розуміння і довіру, які, до речі, не дають права на те, щоб "без дозволу лізти в душу", звинувачувати або виправдовувати.

4. Духовне спілкування, як вищий рівень спілкування, відрізняється повною добровільною взаємоповагою, рівністю і справедливістю.

5. Важливо дати партнеру по спілкуванню впевненість у вашій надійності, він не повинен сумніватися, що його особисті таємниці ви будете оберігати краще, ніж свої.

6. Терпляче ставтеся до особливостей характеру іншого, навіть у тому випадку, коли ці особливості не дуже для вас приємні (або зовсім неприємні). Намагайтесь бачити ті якості характеру, які вам імпонують, акцентуйте на них вашу увагу7.

7. Називайте всіх знайомих, навіть у їхній відсутності і навіть якщо до них є неприязнь, на ім'я, намагайтеся його запам'ятовувати.

8. Критика, як і ліки, має бути вчасною і доброзичливою. Не припускайтесь повчань і моралізаторства; критикуючи, висловлюйте конструктивні пропозиції, ставте менше нав'язливих запитань.

9. Повага до людини не повинна носити суто абстрактний характер: вона виявляється у повазі до її праці, думок, планів, прав, друзів, якостей і чеснот, одягу, речей тощо. Цінуйте - якщо це, звичайно, можливо - все те, що цінує вона (або хоча б не глузуйте над тим, чим вона дорожить).

10. Намагайтеся якомога менше турбувати оточуючих своїми проблемами, виявляйте більше уваги до справ і проблем оточуючих.

11. Намагайтеся не бути категоричними в судженнях і не и безпідставних "загальноствердних" або "загальнозаперечних" оцінок з приводу конкретних подій та окремих дій.

Одним з методів, що підсилює саморозвиток неповнолітнього, є аутотренінг. Шкільний психолог має володіти фаховими знаннями та вміннями навчати аутотренінговим технологіям. Заняття з аутотренінгу користі не тільки для важковиховуваних. Така технологія дозволяє будь-якому учню навчитись вмінням володіти психічним станом. Водночас, він допомагає розвитку особистості через стимуляцію пошуку власного "Я". Аутотренінг безпосередньо стосується самої людини. Він не передбачає зміни самої ситуації, але дає можливість сприяти організації власної поведінки. Це дає можливість достойно поводитись у різноманітних ситуаціях, що дає змогу зберегти самоповагу: "Я людина і тому не маю права дозволити собі залежати від обставин. Як би вони не складались, я маю поводити себе гідно і довести (насамперед, собі), що дійсно сильна і цільна людина, якою я себе уявляю". Організація і підтримка такої поведінки вимагає самоволодіння, сили волі. У програмі пропонованих занять важливо, щоб основна увага була зорієнтована на усвідомлення та зміцнення значимості власного "Я" неповнолітнього. Адже більшість важковиховуваних - це ті, хто зневірились у житті, деякі з явно заниженою самооцінкою, є і відверто озлоблені, більшість посередньо і погано вчаться, із загальмованим інтелектом і мисленням. Але всі вони без винятку хочуть бути кращими. Для них пошук власного "Я" - це пошук свого місця в житті, пізнання смислу існування, відповідь на вічні запитання: "Хто я?", "Для чого живу?", "Що я шукаю в стосунках з іншими людьми?", "Що являють собою інші люди?", "Що означають для мене людська історія і культура?".

На заняттях ставиться завдання з розвитку в учнів здатності до пізнання самих себе, допомогти їм відкрити свої потенціальні можливості у відносинах з навколишнім світом та іншими людьми.

Питання для самоконтролю:

1.Сутність самовиховання.

2.Методи і прийоми самовиховання.

3.Основні правила самовиховання неповнолітнього.