Література:
А. М. Леушина. Формирование элементарных математических представлений у детей дошкольного возраста. – М., 1974. – С. 79-81.
Діти дошкільного віку 3-7 років вже розрізняють розміри знайомих предметів. В 3-4 роки діти вірно виконують завдання принести великий м'яч або довгу палицю. Безпомилково розрізняють діти на далекій відстані фігуру дорослого і дитини. Велику роль у сприйнятті розмірів предмета відіграє слово, яке позначає певну ознаку протяжності предмета. Універсальним визначенням розміру в дошкільному віці є слова великий - маленький. Ними позначаються зміни предмета по довжині, ширині, висоті чи товщині. Значення слова «розмір» у дітей 4-х років відсутнє навіть у пасивній мові. Але дошкільнята практично розрізняють різні види протяжності: довгий - короткий, широкий - вузький, високий - низький. Велику роль у сприйнятті відіграє точне слово, яке веде до виділення загального і одиничного. Слово - носій певного поняття. Дорослі при ознайомленні дітей з різними видами протяжності часто замість точного називання її параметрів говорять великий - малий (велика ялинка замість висока, великий олівець замість довгий).
Вони також не вірно формулюють завдання при порівнянні предметів: «Знайди однакові» замість «Знайди такий же за висотою (шириною)». Не враховується і ще один важливий фактор у розпізнаванні розмірів - відносність даного поняття (розмір пізнається в порівнянні предметів). Тільки вибір на основі порівняння забезпечує розрізнення розмірів предметів. Такий вибір повинен поступово ускладнюватись: вибір з двох, трьох і більше предметів. Це приводить до розуміння послідовності в зменшенні (збільшенні) певного параметру протяжності і розуміння відносності розміру. При правильному навчанні діти починають успішно упорядковувати предмети за розміром. Багато предметів характеризується трьомавимірами: довжиною, шириною, висотою. Трьохрічні діти ще не можуть сприймати три виміри предмета (слова довгий, високий - сприймають, як великий). Діти 4-х років уже диференційовано підходять до вибору предметів за більшою шириною чи довжиною, при умові, що довжина більша за ширину. Значно важче дітям виділити висоту предмета.
Старші дошкільники при умові навчання легко розрізняють довжину, ширину і важче - висоту. Велику роль відіграє рух рукою по довжині, ширині чи висоті.
Спочатку співставлення предметів малюками відбувається практичним шляхом (накладання чи прикладання). Але при співставленні на око цей прийом не підходить. Щоб виміряти висоту дерева чи довжину паркану на око, необхідний розвиток окоміру. Цьому сприяють практичні дії з порівняння предметів. З віком порогові можливості окоміру збільшуються (діти успішно вибирають більший предмет з двох різного розміру). Складніше дітям вибрати предмет певної протяжності за зразком. Діти змушені шукати спосіб порівняння. Це зробити все важче по мірі зменшення різниці між величиною об'єктів. Ще складніше дітям порівняти паличку зі зразком, який складається з двох менших паличок. Причина цього - недостатнє навчання дітей прийомам і способам окомірних дій. Необхідно навчити дитину порівнювати кожен об'єкт із зразком і вирішувати, чи рівні вони за розміром. Зразок повинен відігравати роль еталону для порівняння з ним інших об'єктів, служити мірою вимірювання лінійної величини. Тому важливо, щоб дитина і сприйняла цей еталон як міру вимірювання. Для цього пропонуємо дітям самим створити таку мірку. Наступне завдання - навчити дітей способам вимірювання за допомогою мірки (кінець мірки повинен співпадати з кінцем відрізка, який вимірюється). При застосуванні мірки точність визначення розміру зростає. Таку ж роль відіграє мірка і при зрівнюванні двох відрізків з довжиною зразка. Отже, необхідно послідовно навчати дітей практичних способів порівняння, поступово ускладнюючи окомірні дії.
Висновки:
1. Діти рано починають чуттєво розрізняти розміри предметів, але не відразу пізнають відносність в оцінці розміру.
2. Дошкільнята часто зустрічають труднощі у розрізненні різних видів протяжностей та оцінці розмірів, бо не завжди точно вживають слово, яке позначає певний вид протяжності.
3. У старших дошкільнят є можливість не лише розрізняти різні види протяжностей (довжину, ширину, висоту, товщину), але і розпізнавати трьохмірність предметів, незалежно від їх положення в просторі.
4. Існують різноманітні шляхи розвитку окомірної оцінки розмірів предмета при застосуванні з цією метою умовної мірки.
