Лекции.Орг
 

Категории:


Как ухаживать за кактусами в домашних условиях, цветение: Для кого-то, это странное «колючее» растение, к тому же плохо растет в домашних условиях...


Нейроглия (или проще глия, глиальные клетки): Структурная и функциональная единица нервной ткани и он состоит из тела...


Архитектурное бюро: Доминантами формообразования служат здесь в равной мере как контекст...

Приклад оформлення бланку направлення



В умовах стаціонару

В умовах поліклініки

Терапевтичне відділення

У бактеріологічну лабораторію

У клінічну лабораторію

Клінічний аналіз сечі

Мазок із зіва та носа на ВЬ

П. П. П., 21 року

Діагноз: обстеження

Домашня адреса: м. Харків, вул. N , кв. 6

Дата 25.02.2010

Підпис медичної сестри

Прізвище лікаря

Узяття мазка із зіва

Мета: обстеження, виявлення збудника, дослідження мікрофлори на чут­ливість.

Підготувати: стерильні пробірки з тампонами на металевому стрижні, шпатель, спиртівку, бланк направлення до лабораторії. Послідовність дій

1. Пояснити пацієнту мету і хід процедури та отримати згоду на її виконання.

2. Усадити пацієнта обличчям до джерела світла і попросити широко роз­крити рот.

3. У ліву руку взяти шпатель і пробірку, натиснути шпателем на корінь язика, а правою витягти тампон з пробірки.

4. Провести тампоном по дужках, піднебінних мигдаликах, задній стінці глотки, не торкаючись слизової оболонки ротової порожнини.

5. Мазки беруть на межі ураженої ділянки і здорової слизової оболонки.

6. Обпалити краї пробірки над спиртівкою і обережно ввести тампон, не торкаючись до краю пробірки.


 

Лабораторні та інструментальні методи дослідження. Участь медичної сестри

7. Заповнити направлення до бактеріологічної лабораторії, вказавши пріз­вище, ім'я та по батькові пацієнта, "мазок із зіва", дату і мету дослідження, назву лікувального закладу.

8. Не пізніше ніж за 2 год матеріал відправити до бактеріологічної лабора­Topii.

Примітка: мазки не можна брати після їди і полоскання рота дезрозчином.

Узяття мазка із носа

Мета: обстеження, виявлення збудника, дослідження мікрофлори на чут­ливість.

Підготувати: стерильні пробірки з тампонами на металевому стрижні, шпатель, спиртівку, бланк направлення до лабораторії.

Послідовність дій

1. Пояснити пацієнту мету і хід процедури та отримати згоду на її виконання.

2. Усадити пацієнта, голову злегка відхилити назад.

3. Узяти пробірку у ліву руку і трохи підняти кінчик носа, а правою дістати тампон; обертальними рухами ввести тампон у нижню частину носового ходу з одного боку, потім з іншого.

4. Обпалити краї пробірки над спиртівкою і обережно ввести тампон у про­бірку, не торкаючись її країв.

5. Написати направлення і направити пробірку до бактеріологічної лабора­Topii.

6. Відповідь надійде через 72 год.

Примітка: мазки не можна брати після їди і полоскання рота дезрозчином.

Збирання мокротиння для лабораторного дослідження

Мета: обстеження, виявлення збудників. Показання: захворювання легень.

Підготувати: бланк направлення, стерильну чашку Петрі, суху скляну банку, розчин фурациліну (1:5000). Послідовність дій

Пояснити пацієнту мету і хід процедури та отримати згоду на її виконання. А. Збирання мокротиння для загального клінічного аналізу

1. Мокротиння збирають вранці натще.

2. Пояснити пацієнтові, що перед збиранням мокротиння він має ретельно почистити зуби, прополоскати ротову порожнину водою, а потім розчином фу­рациліну (1:5000) або блідо-рожевим розчином калію перманганату.

3. Після відкашлювання (не відхаркування) пацієнт має зібрати не менше З—5 мл свіжого мокротиння в скляний сухий посуд з прикріпленим направ­ленням.

4. Мокротиння слід направити до лабораторії у контейнері протягом 2 год з моменту збирання (тривале зберігання призведе до розмноження мікробної флори та руйнування клітинних елементів).


 

Б. Збирання мокротиння для бактеріологічного дослідження та вияв­лення чутливості до антибіотиків

(проводиться перед початком антибіотикотерапії)

1. Перед збиранням мокротиння пацієнт вранці натще має почистити зуби, прополоскати ротову порожнину блідо-рожевим розчином калію пермангана­ту або 2 % розчином натрію гідрокарбонату.

2. Відкашляти і сплюнути мокротиння в стерильну чашку Петрі або сте­рильну склянку.

3. Під час збирання мокротиння пацієнт не має торкатися країв стерильно­го посуду руками й губами, а після спльовування посуд слід негайно закрити стерильною кришкою.

В. Збирання мокротиння для виявлення мікобактерій туберкульозу

1. Мокротиння протягом доби слід збирати в суху чисту плювальницю. Збе­рігати в прохолодному місці.

2. Якщо мокротиння виділяється мало, потрібно збирати його впродовж З днів.

3. Добовий аналіз слід збирати протягом 1 доби в одну велику посудину — плювальницю (мал. 120).

4. Оформити направлення і відправити мате­ріал до бактеріологічної лабораторії.

Мал. 120. Плювальниця

Збирання сечі на загальний аналіз Мета: діагностична.

Підготувати: чисту суху скляну посудину, бланк направлення. Послідовність дій

1. Пояснити пацієнтові мету і хід процедури та отримати згоду на її виконання.

2. Вранці, після сну, підмити пацієнта.

3. Зібрати у посудину повну порцію ранкової сечі.

4. Написати направлення і не пізніше ніж через 1 год відправити сечу до лабораторії.

Примітка: у жінок у період менструації сечу беруть катетером.

Збирання сечі на дослідження за методами Аддіса—Каковського, Нечипоренка, Амбурже

Мета: визначення формених елементів у сечі. Показання: обстеження, захворювання нирок. Підготувати: чисту суху скляну посудину, бланк направлення.538


 

Лабораторні та інструментальні методи дослідження. Участь медичної сестри

Послідовність дій

Пояснити пацієнту мету і хід процедури, отримати згоду на її виконання.

А. Дослідження за методом АддісаКаковського

(визначення кількості формених елементів у добовій сечі)

1. Сечу слід збирати за 10 нічних годин, кількість — 100—200 мл.

2. О 22-й годині пацієнт має спорожнити сечовий міхур і впродовж ночі не ходити в туалет; якщо пацієнт протягом ночі виділяє сечу, її потрібно збирати у визначену посудину, додавши в неї 4—5 крапель формальдегіду, щоб запо­бігти розпаду формених елементів.

3. О 8-й годині ранку, після підмивання пацієнта, зібрати сечу у скляну по­судину.

4. З направленням відправити до клінічної лабораторії.

Примітка: у здорової людини за добу із сечею може виділятись до 2 млн лейкоцитів (2 • 106/добу), до 1 млн еритроцитів (1 • 106/добу), до 20 000 цилін­дрів (2 • 104/добу).

Б. Дослідження за методом Нечипоренка

(визначення кількості формених елементів у 1 мл осаду сечі)

1. Сечу можна збирати у будь-який час доби, краще вранці, після підмиван­ня пацієнта; треба взяти середню порцію сечі не менше 2—3 мл.

2. З направленням відправити до лабораторії.

Примітка: у здорової людини в 1 мл осаду сечі міститься до 2000 лейкоци­тів і 1000 еритроцитів.

В. Дослідження за методом Амбурже

(визначення кількості формених елементів із сечею протягом 1 хв)

1. Сечу потрібно збирати впродовж 3 год.

2. Уранці нічну порцію слід вилити в туалет, відмітити час і через 3 год піс­ля підмивання пацієнта зібрати сечу.

3. З направленням відправити до лабораторії 100—200 мл. Примітка: у здорової людини за 1 хв виділяється до 2000 лейкоцитів та до

1000 еритроцитів.

Збирання сечі на визначення кількості діастази

Мета: діагностична.

Підготувати: чисту суху скляну посудину на 200 мл, мірний циліндр, бланк направлення. Послідовність дій

1. Пояснити пацієнту мету і хід процедури, отримати згоду на її виконан­ня.

2. Уранці нічну порцію сечі вилити в унітаз.

3. Наступну порцію сечі збирати у підготовлену посудину і в теплому вигля­ді доставити з направленням до лабораторії (100—150 мг).

4. Дослідження потрібно провести одразу, тому слід попередити лаборанта.


 

Лабораторні та інструментальні методи дослідження. Участь медичної сестри

Послідовність дій

Пояснити пацієнту мету і хід процедури, отримати згоду на її виконання.

А. Дослідження за методом АддісаКаковського

(визначення кількості формених елементів у добовій сечі)

1. Сечу слід збирати за 10 нічних годин, кількість — 100—200 мл.

2. О 22-й годині пацієнт має спорожнити сечовий міхур і впродовж ночі не ходити в туалет; якщо пацієнт протягом ночі виділяє сечу, її потрібно збирати у визначену посудину, додавши в неї 4—5 крапель формальдегіду, щоб запо­бігти розпаду формених елементів.

3. О 8-й годині ранку, після підмивання пацієнта, зібрати сечу у скляну по­судину.

4. З направленням відправити до клінічної лабораторії.

Примітка: у здорової людини за добу із сечею може виділятись до 2 млн лейкоцитів (2 • 106/добу), до 1 млн еритроцитів (1 • 106/добу), до 20 000 цилін­дрів (2 • ЮУдобу).

Б. Дослідження за методом Нечипоренка

(визначення кількості формених елементів у 1 мл осаду сечі)

1. Сечу можна збирати у будь-який час доби, краще вранці, після підмиван­ня пацієнта; треба взяти середню порцію сечі не менше 2—3 мл.

2. З направленням відправити до лабораторії.

Примітка: у здорової людини в 1 мл осаду сечі міститься до 2000 лейкоци­тів і 1000 еритроцитів.

В. Дослідження за методом Амбурже

(визначення кількості формених елементів із сечею протягом 1 хв)

1. Сечу потрібно збирати впродовж 3 год.

2. Уранці нічну порцію слід вилити в туалет, відмітити час і через 3 год піс­ля підмивання пацієнта зібрати сечу.

3. З направленням відправити до лабораторії 100—200 мл. Примітка: у здорової людини за 1 хв виділяється до 2000 лейкоцитів та до

1000 еритроцитів.

Збирання сечі на визначення кількості діастази

Мета: діагностична.

Підготувати: чисту суху скляну посудину на 200 мл, мірний циліндр, бланк направлення. Послідовність дій

1. Пояснити пацієнту мету і хід процедури, отримати згоду на її виконан­ня.

2. Уранці нічну порцію сечі вилити в унітаз.

3. Наступну порцію сечі збирати у підготовлену посудину і в теплому вигля­ді доставити з направленням до лабораторії (100—150 мг).

4. Дослідження потрібно провести одразу, тому слід попередити лаборанта.


 

Збирання сечі для визначення вмісту глюкози із добової кількості

Мета: діагностична.

Підготувати: чисті сухі скляні посудини з кришками на 2000—5000 мл та 200мл, паличку, мірний циліндр, бланк направлення. Послідовність дій

1. Пояснити пацієнту мету і хід процедури, отримати згоду на її виконання (збирання сечі проводять при звичайному водно-харчовому та руховому режи­мі протягом доби).

2. О 6-й годині ранку пацієнт спорожнює сечовий міхур.

3. Усю наступну сечу протягом доби пацієнт збирає в одну посудину до 6-ї години ранку наступного дня.

4. Медична сестра розмішує сечу скляною паличкою і вимірює загальну її кількість; 100150мл відправляє з направленням до біохімічної лабораторії; у направленні зазначає загальну кількість сечі за добу.

Проведення проби за методом Зимницького

Мета: визначення денного, нічного, добового діурезу, густини сечі у кож­ній з 8 порцій.

Показання: дослідження функціонального стану нирок пацієнта.

Підготувати: 8 чистих сухих банок з етикетками із зазначенням: поряд­кового номера; прізвища, ім'я, по батькові пацієнта, номера палати, проміжку часу, за який збирають сечу; циліндр, урометр, бланки.

Послідовність дій

1. Напередодні пояснити пацієнтові порядок проведення проби.

2. Лікарняний, питний режими і харчування залишаються без змін.

3. Зважити пацієнта перед пробою і після неї.

4. У день дослідження о 6-й годині ранку пацієнт спорожнює сечовий мі­хур в унітаз, а потім послідовно через 3 год протягом доби збирає сечу у від­повідну банку:

№1 – з 6 до 9 год №5 — з 18 до 21 год

№2 – з 9 до 12 год № 6 — з 21 до 24 год

№3 – з 12 до 15год № 7 — з 00 до 3 год

№4 – з 15 до 18год № 8 — з 3 до 6 год

 

5. Серед ночі пацієнта слід розбудити, якщо сечі немає — банка залишаєть­ся порожньою, якщо пацієнт мочиться додатково, тоді додається ще одна по­судина, на етикетці якої зазначений порядковий номер проби з позначкою "до­даткова".

6. Уранці наступного дня виміряти об'єм сечі, визначити густину в кожній із 3 порцій, денний і нічний діурез.

7. Для визначення об'єму сечу з банок вилити в мірний циліндр.

8. Занурити урометр у сечу, визначити густину її за нижнім рівнем меніска поверхні сечі проти поділки шкали урометра (див. мал. 112,б).

540


Зразок (нормальні показники)

Дослідження сечі за методом Зимницького

палата

М порцїі Час збирання, год Кількість, мл Відносна густина
6—9
9—L2
12—15
15—18
18—21
21—24
0—3
3—6

Діурез за день 900 мл. Діурез за ніч 560 мл

Діурез за добу 1460 мл

Дата__________Підпис___________

 

Зразок (недостатність функції нирок) Дослідження сечі за методом Зимницького П.І.Б пацієнта
Відділення палата      
       
  № порції Час збирання, год Кількість, мл Відносна густина  
  6—9  
  9—12  
  l2—15  
  15—18  
  18—21  
  21—24  
  0—3  
  3—6  
Діурез за день 375 мл. Діурез за ніч 660 мл Діурез за добу 1035 мл Дата Підпис  

 


 

9. Проба за методом Зимницького за нормальної функції нирок (співвідно­шення кількості сечі та кількості випитої рідини 2:3, співвідношення денного та нічного діурезу 2:1).

10. Значення проби Зимницького: у здорової людини густина сечі у різних по­рціях дає значні коливання (1012—1025), кількість сечі в них також змінюється (250—80 мл), денний діурез перевищує нічний (2/3—3/4 від добового). При недо­статності нирок виявляється ніктурія (перевага нічного діурезу) і рівномірність у співвідношенні коливань густини та кількості сечі в окремих порціях.

Посів сечі та жовчі

Мета: обстеження, виявлення збудників.

Показання: захворювання органів сечової системи, легень, печінки. Підготувати: стерильні пробірки, спиртівку, бланк направлення, сте­рильну чашку Петрі. Послідовність дій

Пояснити пацієнтові мету і хід процедури та отримати згоду на її виконання. А. Посів сечі

1. Підмити пацієнта, попросити помочитись (сечу також можна взяти мето­дом катетеризації).

2. Швидко розкрити пробірку і зібрати в неї 10 мл сечі із середньої порції струменя.

3. Закрити пробірку корком, не торкаючись ним нестерильних поверхонь.

4. Приклеїти етикетку і відправити пробірку до бактеріологічної лабораторії. Примітка: не можна наповнювати пробірку повністю, оскільки через про-

мокший корок у пробірку можуть потрапити бактерії. Б. Посів жовчі (проводиться в процесі дуоденального зондування)

1. Вийняти корок з пробірки.

2. Підвести пробірку під зонд, не торкаючись до його країв, набрати потріб­ну кількість жовчі (4—5 мл).

3. Провести краї пробірки над спиртівкою і закрити пробірку.

4. Приклеїти етикетку, відправити до лабораторії.

Збирання калу на загальний аналіз

Мета: діагностична.

Підготувати: чистий сухий скляний посуд, бланк направлення, шпатель або паличку.

Послідовність дій

1. Пояснити пацієнтові мету і хід процедури та отримати згоду на її виконання.

2. Після акту дефекації взяти шпателем або паличкою кал з кількох місць у скляну посудину.

3. Написати направлення і відправити матеріал до клінічної лабораторії.


 

Лабораторні та інструментальні методи дослідження. Участь медичної сестри

Збирання калу на бактеріологічний аналіз, яйця гельмінтів, приховану кров

Мета: виявлення збудника, гельмінтів, шлунково-кишкові кровотечі.

Показання: дизентерія, ентероколіт, глистяна інвазія.

Підготувати: стерильну пробірку із консервантом і металевою петлею, чашки Петрі з поживним середовищем, клейонку, серветку, бланк направлен­ня, суху скляну посудину, паличку або шпатель.

Послідовність дій

Пояснити пацієнтові мету і хід процедури та отримати згоду на її виконан­ня.

А. Збирання калу на бактеріологічний аналіз

1. Укласти пацієнта на лівий бік, ноги дещо зігнуті в колінах, підведені до живота.

2. Під сідниці пацієнта підкласти клейонку.

3. Лівою рукою за допомогою серветки розсунути сідниці, а правою дістати тампон з пробірки на металевому стрижні і ввести його обертальними рухами в пряму кишку на 6—10 см (мал. 121, а, б).

4. Витягти тампон і зробити посіви на чашку Петрі методом "штриха".

5. Тампон помістити у пробірку з консервантом (мал. 121, в).

6. У стаціонарі кал можна взяти із судна відразу після акту дефекації.

7. Матеріал відправити з направленнями до бактеріологічної лабораторії не пізніше 12 год.

Б. Збирання калу на яйця гельмінтів

1. Після акту дефекації взяти паличкою кал з кількох місць (ЗО—50 г) у скляну посудину.

Примітка: у дні прийому антигельмінтних препаратів на дослідження від­правляють усю порцію калу.

8. Для виявлення прихованої крові

1. За 3 дні до дослідження виключити із харчування м'ясо, рибу, зелені ово­чі, помідори, печінку, ікру, гречані крупи, яєчні страви, яблука, гранати, лі­карські засоби, що містять залізо, бром, йод.

2. У період підготовки припинити чистити зуби щіткою для запобігання кро­вотечі із ясен, полоскати рот 3 % розчином бікарбонату натрію (харчової соди).

3. На 4-й день взяти у чисту суху посудину 5—10 г калу з різних місць (після акту дефекації).

4. Відправити до клінічної лабораторії з направленням.

Примітка: зберігання матеріалу до відправлення до бактеріологічної лабо­раторії можливе у термостаті за температури 37 °С.


 

 

Мал. 121. Збирання калу на бактеріологічний аналіз (поясненя у тексті)

Підготовка пацієнта до рентгенологічного дослідження бронхів, шлунка, кишок, жовчних і сечових шляхів

Мета: обстеження. Послідовність дій

Пояснити пацієнтові мету і хід процедури та отримати згоду на її вико­нання.

А. Підготовка пацієнта до рентгенологічного дослідження бронхів

1. Дослідження проводять натще, останнє споживання їжі (легка вечеря) має бути не пізніше 18-ї години.

2. Уранці, удень обстеження, заборонено курити, приймати ліки та вжива­ти рідину.

Б. Підготовка пацієнта до рентгенологічного дослідження шлунка, ки­шок

1. Протягом 2—3 днів до дослідження вилучити з раціону чорний хліб, мо­локо, бобові, овочі, фрукти, тобто ті продукти, що спричиняють метеоризм і дають велику кількість шлаків.


 

2. Дослідження проводять натще, останнє споживання їжі (легка вечеря) має бути не пізніше 18-ї години.

3. Уранці, у день обстеження, заборонено курити, приймати ліки та вжива­ти рідину.

4. Увечері та вранці за 2 год до дослідження поставити очисну клізму.

5. При накопиченні рідини та слизу у шлунку і дванадцятипалій кишці, за призначенням лікаря, у пацієнта видалити шлунковий вміст через зонд, за по­треби промити шлунок.

6. Іноді за призначенням рентгенолога пацієнту підшкірно вводять 0,5—1 мл 0,1 % розчин атропіну сульфату для усунення спазмів і посилення перисталь­тики шлунка.

7. У рентгенкабінеті пацієнт приймає всередину барію сульфат, розведений теплою перевареною водою.

8. При дослідженні кишок напередодні призначають ЗО г рицинової олії, а ввечері і вранці — по 2 очисні клізми з інтервалом в 1 год.

В. Підготовка пацієнта до дослідження жовчних шляхів

1. Напередодні протягом 2 днів перед дослідженням з раціону вилучити фрукти, боби, молоко.

2. Збільшити денну норму цукру до 100 г.

3. Напередодні: о 9-й годині пацієнт з'їдає 100 г сиру; о 12-й годині — 20 г вершкового масла або 100 г сметани, 50 г білого хліба, запиває 100 мл теплої перевареної води; о 17-й годині — 2 сирих курячих жовтки; о 19-й годині — очисна клізма з відходженням чистої води.

4. Після очисних клізм пацієнт приймає перорально йодовмісний конт­растний препарат білітраст (білігност, холевід, біліграфін) із розрахунку 4 г препарату на 15—20 кг маси (12 таблеток по 0,5 г протягом 1 год, тобто кожні 10 хв по 2 таблетки, і запиває їх солодким чаєм з дрібкою двовуглекислої соди, розчином глюкози або мінеральною водою без газу), після прийняття конт­растної речовини пацієнт має полежати на правому боці протягом 1—2 год.

5. Уранці пацієнт іде натще в рентгенкабінет, взявши з собою 2 сирих куря­чих яйця.

6. Роблять знімок жовчного міхура, потім він з'їдає 2 сирих жовтки або за­стосовують внутрішньовенно 20 % розчин білігносту (біліграфіну).

7. Пацієнт протягом двох днів дотримує безшлакової дієти.

8. Перед дослідженням за 1—2 дні роблять пробу на індивідуальну чутли­вість пацієнта до йодовмісного препарату. З цією метою вводять внутрішньо­венно 1 мл препарату з тест-ампули, розчинивши його в 5—10 мл ізотонічного розчину натрію хлориду. Якщо з'явилися ознаки негативного сприйняття пре­парату (кашель, нежить, підвищення температури тіла, висипання, сльозоте­ча), дослідження можна проводити. Якщо з'явилися ознаки негативного сприйняття препарату, необхідно негайно проінформувати лікаря.

9. Увечері та вранці за 2 год до обстеження поставити очисну клізму.


 

10. За відсутності алергії безпосередньо перед дослідженням внутрішньо­венно в рентгенкабінеті вводять 40 мл підігрітої на водяній бані контрастної речовини (20 % розчин білігносту або біліграфіну).

11. Якщо тест-ампули відсутні, то за призначенням лікаря розкривають ам­пулу розчину білігносту чи біліграфіну на 10 мл або 20 мл, набирають з неї 1 мл препарату в 5—10 мл ізотонічного розчину натрію хлориду, пробу роблять за З—4 год до дослідження. За відсутності алергії безпосередньо перед рентгено­логічним дослідженням уводять 40 мл контрастної речовини внутрішньовенно повільно.

Г. Підготовка пацієнта до дослідження сечових шляхів

1. Протягом 3 діб пацієнт має дотримувати безшлакової дієти, з малою кіль­кістю солі, що складається переважно з жирів і білків.

2. Увечері та вранці за 2 год до дослідження поставити очисну клізму.

3. Підготовка пацієнта до оглядової урографії: безпосередньо перед дослі­дженням пацієнт має спорожнити сечовий міхур.

4. Підготовка пацієнта до внутрішньовенної урографії:

- за 2—3 дні до дослідження зробити пацієнтові внутрішньовенну пробу на індивідуальну чутливість до йодумісних препаратів за допомогою тест-ампули;

- за відсутності ознак йодизму перед процедурою в рентгенкабінеті пацієн­ту ввести за призначенням лікаря внутрішньовенно повільно контрастну речо­вину — верографін 60—70 % (20—30 мл).

Примітка: за 1—2 дні до дослідження проводять пробу на чутливість до ве-рографіну — 1 мл внутрішньовенно. Для дослідження кишок у рентгенкабіне­ті пацієнтові ставлять контрастну клізму: 200 г барію на 1 л перевареної води.

Підготовка пацієнта до ендоскопічних досліджень

Мета: діагностична і лікувальна.

Показання: виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки, захворю­вання сечового міхура, сечовидільної системи, кишок.

Протипоказання: рубцеві зміни стравоходу, прямої кишки, сечівника, травматичні ушкодження досліджуваних органів, гострі запальні процеси в них.

Підготувати: рушник, фіброгастроскоп, ректороманоскоп, цистоскоп, стерильний матеріал, вазелінове масло, засоби для премедикації, шприци, ри­цинову олію, індигокармін, розчин новокаїну.

Послідовність дій

А. Фіброгастроскопія

1. Пояснити пацієнту мету і хід процедури та отримати згоду на її виконання

2. Попередити пацієнта, що вечеря має бути легкою і не пізніше 18-ї години.


 

3. Проінформувати пацієнта, що дослідження проводять вранці, натще, має принести рушник.

4. Перед дослідженням видалити знімні зубні протези.

5. За призначенням лікаря в разі потреби провести премедикацію пацієнту: 2 % розчин промедолу — 1 мл; 0,1 % розчин атропіну — 1 мл внутрішньом'язово за ЗО хв до дослідження.

6. Підготувати предметне скло і пробірки для цитологічного дослідження, біопсії.

Б. Ректороманоскопія

1. Пояснити пацієнтові мету і хід процедури та отримати згоду на її вико­нання.

2. За 3 дні до дослідження з раціону вилучити страви, які стимулюють газо­утворення.

3. Напередодні увечері дати пацієнту ЗО г рицинової олії.

4. Увечері і вранці за 2 год до дослідження поставити по 2 очисні клізми з інтервалом в 1 год.

5. Провести премедикацію пацієнту: 2 % розчин промедолу, 0,1 % розчин атропіну по 1 мл внутрішньом'язово за ЗО хв до дослідження.

В. Цистоскопія

1. Пояснити пацієнтові мету і хід процедури та отримати згоду на її вико­нання.

2. Підготувати індигокармін для внутрішньовенного введення під час до­слідження.

3. За 5 хв до дослідження в сечівник ввести 2 % розчин новокаїну для зне­болювання.

4. Після процедури пацієнт має кілька годин дотримувати ліжкового режиму. Можливі ускладнення: блювання, кровотеча, ушкодження слизових оболо­нок, судинна недостатність.

Підготовка до плевральної пункції,

участь медичної сестри у проведенні пункції

Мета: діагностична, лікувальна.

Показання: наявність рідини у плевральній порожнині.

Протипоказання: судинна недостатність.

Підготувати: шприц Жане, апарат Потена або Титаренка, систему трубок, голку на 3—10 см, шприц на 20 мл, голки, 0,5 % розчин новокаїну, йодну на­стойку, розчин етилового спирту, клеол, стерильні серветки, кульки, пробір­ки, затискач, спиртівку.

Послідовність дій

1. Пояснити пацієнтові мету і хід процедури та отримати згоду на її вико­нання.

 


 

2. Усадити пацієнта "верхи" на стільці (мал. 122), хворим боком до світла, з нахилом у здоровий бік.

3. Широко обробити місце проколювання йод­ною настойкою, потім спиртом.

4. Під час пункції допомагати лікарю, слідку­вати за герметичністю системи, дотриманням правил асептики, станом пацієнта.

5. Зібрати рідину на аналіз, посів.

6. Після пункції обробити місце проколюван­ня йодонатом.

7. Покласти стерильну серветку, зробити на­клейку.

8. Пацієнта транспортувати в палату на каталці.

9. Слідкувати за станом пацієнта.

10. Відправити рідину до лабораторії з направ­ленням.

Можливі ускладнення: судинна недостат­ність, кровохаркання, поранення і нагноєння тканин у місці проколювання, емпієма плеври.

СПИННОМОЗКОВЕ пункція (люмбальна, поперекова ПУНКЦІЯ, поперековий прокол),

участь медичної сестри у проведенні пункції

Показання: діагностична чи лікувальна мета, спинномозкова анестезія.

Протипоказання: гнійний процес у ділянці хребта, септичні захворювання без ураження нервової системи.

Підготувати: голку для проколювання (завдовжки 9—12 см, діаметром — 0,5—1 мм, зі скошеним під кутом 45° гострим краєм і добре підігнаним ман-дреном), йодну настойку, 0,5 % розчин новокаїну, 20,0 шприц, голки, сте­рильні серветки, кульки, клеол, пробірки, затискач.

Послідовність дій

1. Пояснити пацієнтові мету і хід процедури та отримати згоду на її вико­нання.

2. Пацієнта укласти на бік на жорстку поверхню так, щоб його спина була максимально вигнута дозаду, а голова притиснута до грудей. Ноги зігнуті в колінах і підтягнені до живота.

3. Широко обробити місце проколювання йодною настойкою, потім спиртом.

4. Проколювання виконує лікар.

5. Під час пункції медична сестра допомагає лікарю, стежить за дотриман­ням правил асептики, станом пацієнта.

548


 

6. Для дослідження набирають 1—2 мл рідини, а за потреби — більшу кіль­кість.

7. Після пункції обробити місце проколу йодом, покласти стерильну сервет­ку, зробити наклейку. Стежити за станом пацієнта.

8. Після пункції пацієнт має впродовж 1—2 год лежати на животі і 2—З доби дотримувати ліжкового режиму.

9. Рідину відправити до лабораторії з направленням.

Можливі ускладнення: головний біль, запаморочення, біль у ділянці хреб­та. Тяжким ускладненням спинномозкової пункції є вклинювання мозкового стовбура в тенторіальний або великий отвір потиличної кістки.

Підготовка до діагностичної пункції черевної порожнини, участь медичної сестри у проведенні пункції

Показання: евакуація рідини з черевної порожнини (ексудату, транссуда­ту), введення кисню в черевну порожнину.

Підготувати: стерильний троакар, обтуратор, скальпель, голки та шпри­ци для місцевої анестезії, 1—2 % розчин новокаїну, йодну настойку, розчин етилового спирту, стерильну хірургічну голку, шовк, голкотримач, посуд для випущеної рідини, широкий рушник, перев'язувальний матеріал; клеол.

Послідовність дій

1. Пояснити пацієнтові мету і хід процедури та отримати згоду на її вико­нання.

2. Уранці напередодні дослідження пацієнтові поставити очисну клізму.

3. За 20—ЗО хв до дослідження ввести підшкірно промедол.

4. Безпосередньо перед процедурою спорожнити сечовий міхур.

5. Посадити пацієнта на стілець так, щоб його спина щільно прилягала до спинки стільця, а долоні впирались в сидіння.

6. Поставити між ногами таз.

7. Лікар миє руки, як перед операцією.

8. Обробити шкіру живота на відстані від пупка до лобка.

9. Визначити місце проколювання (по середній лінії на середині відстані від пупка до лобка).

10. Провести місцеву анестезію.

11. Надсікти шкіру скальпелем на 0,5—1 см.

12. Обертальним рухом проколоти стилетом черевну стінку.

13. Після того як троакар увійшов у черевну порожнину, видалити стилет і зібрати рідину, яка виливається.

14. При зменшенні струменя перетягти живіт великим рушником.

15. Видалити троакар.

16. Обробити місце проколювання розчином йоду або спирту.

17. Накласти 1—2 шви.

18. Накласти стерильну серветку, зробити наклейку.

19. Отриману при пункції рідину направити до лабораторії.


 

Можливі проблеми пацієнта

План навчання пацієнта правилам збирання мокротиння

Проблема

(д) Пацієнт не володіє достатніми навичками збирання мокротин­ня

Мета

Пацієнт оволодіє необхідними навичками збирання мокротиння без сторон­ньої допомо­ги

Сестринські втручання

1. Напередодні збирання мокротиння для аналізу навчити пацієнта правил збирання мокротиння доступними для нього темпами.

2. Звернути увагу на таке:

а) збирання мокротиння проводити вранці, натще, коли воно накопичується в бронхах у великій кількості;

б) перед збиранням мокротиння ротову порожнину потрібно старанно прополоскати 2 % розчином натрію гідрокарбонату, розчином фурациліну (1:5000) або 0,01 % розчином калію перманганату;

в) після полоскання ротової порожнини пацієнт, відкаш­люючись, збирає в суху чисту плювальницю (або чисту банку) 3—5 мл мокротиння;

г) мокротиння для бактеріологічного дослідження чи для визначення чутливості до антибіотиків збирають у стерильну чашку Петрі, не торкаючись її країв ротом чи руками, та відразу закривають кришкою;

ґ) зібране мокротиння потрібно доставити в лабораторію не пізніше ніж за 2 год з моменту збирання.

3. Якщо у пацієнта виникнуть запитання, дати на них вичерпну відповідь.

4. Тяжкохворим зібрати мокротиння можуть допомогти близькі чи родичі.

5. Для визначення добової кількості мокротиння пацієн­тові виділяють суху чисту посудину відповідного об'єму зі щільною кришкою без дезінфекційного розчину





Дата добавления: 2015-02-12; просмотров: 5020 | Нарушение авторских прав


Рекомендуемый контект:


Похожая информация:

  1. Але і в цих випадках по можливості краще обмінюватися думками заочно, наприклад, по телефону, або прийняти одноосібне рішення
  2. Аналитическая шкала оценки проведения устной беседы на тему. «Правила прикладывания к груди» Единая шкала, содержание, 2 балла Обучаемый полностью справился с заданием: изложил информацию по всем
  3. ВВЕДЕНИЕ. Практикум для студентов направления «Прикладная геология»
  4. ВВЕДЕНИЕ. Прикладная математика
  5. ВВЕДЕНИЕ. Составной частью прикладной теории упругости является расчет пластинок, которые в настоящее время нашли широкое применение в различных областях техники:
  6. ВВЕДЕНИЕ. Учебный курс “консульская служба” имеет как общее теоретическое, так и прикладное, практическое значение
  7. Виды субъектов административного права. Вопрос о классификации субъектов административного права имеет скорее прикладное значение, поскольку ответ на него помогает определить представительный состав
  8. Возможности запросов и инструментальные средства разработки прикладных программ
  9. Глава 2. Несколько слов о прикладниках очищения
  10. Глава 4. Прикладная наука
  11. ДЕКІЛЬКА ПРИКЛАДІВ ВПРАВ, ІГОР З ВИКОРИСТАННЯМ МЕТОДИКИ Ж.-ДАЛЬКРОЗА
  12. За якою умовою до базису ціни не буде включено вартість експортного оформлення товару (експортне мито)?


Поиск на сайте:


© 2015-2019 lektsii.org - Контакты - Последнее добавление

Ген: 0.043 с.