Туризм як провідний напрям розвитку ринку послуг

 

Початок сучасному туризму поклав англієць Томас Кук в сере­дині 19 ст., який вперше організував групову подорож залізницею. Таким чином, вперше була запропонована туристична послуга, був створений туристичний продукт з метою отримання прибутку.

Розвиток туризму став можливий завдяки науково-технічному та соціально-економічному прогресу суспільства, тобто створенню інфраструктури туризму. Розширення автомобільних, повітряних перевезень сприяло розвитку масового туризму. Розширюється ме­режа готелів, ресторанів, з'являються автопрокатні фірми. Мандрівників приваблюють історико-архітектурні пам'ятки, теат­ри, музеї, курорти, що пропонують лікування, катання на лижах і т. д. Все більше і більше країн пропонують поїздки на виставки, яр­марки, конгреси, відводячи під це великі території. Розвитку туриз­му сприяє реклама, політика уряду, загальні економічні умови, кур­си валют, конкурентоздатність продукту, безпека і репутація місця подорожі, мода на поїздки та інші фактори. За даними англійсько­го агенства «Business Тгаvel International», найбільш привабливими і точки зору мандрівників містами є Сідней, Флоренція, Рим, Ве­неція та Париж. А «найдорожчими» для ділових людей місцями визнані Нью-Йорк та Бразилія.

Сьогодні туризм займає значне місце в міжнародних відноси­нах. Близько 650 млн. чоловік щорічно відвідують закордонні країни в туристичних цілях. Міжнародний туризм є не тільки попу­лярним видом відпочинку, а й сферою світової економіки, що ак­тивно розвивається.

Проте, поняття «туризм» має дещо невизначений характер. По-перше, туризмом вважається тимчасове переміщення людей із місць, де вони звичайно мешкають і працюють, в інші місця. Під «тимчасовим переміщенням» умовно розуміється період до одного року. По-друге, згідно з міжнародною статистикою, до іноземних туристів відносяться особи, що відвідують іншу країну (як мінімум з однією ночівлею) з будь-якою метою, крім фахової діяльності, що оплачується в цій країні. В 1993 році Статистична комісія 00Н прийняла більш широке визначення туризму: «Туризм — це діяльність осіб, які подорожують і здійснюють перебування в місцях, які знаходяться за межами їх звичайного середовища, протягом періоду, що не перевищує одного року підряд, з метою відпочинку, діловими та іншими цілями». Якщо дати коротке визначення, то туризм — це взаємодія явищ, що виникають в процесі подорожей. Всі ці характеристики відображають різні боки цієї складної систе­мі;. В цілому туристична послуга — це комплекс послуг індустрії гос­тинності (що включає в себе готельні, рекреаційні, транспортні, страхові, екскурсійні послуги та ін.), який надається окремій особі чи групі осіб для задоволення їх потреб, пов'язаних із переміщенням з місця постійного проживання до іншого на певний проміжок часу з метою відпочинку, оздоровлення, навчання та ін. З економічної точ­ки зору, туристична послуга — це продукт, що виробляється і ре­алізується в процесі взаємозв'язку і взаємодії різних організацій, які володіють туристичними ресурсами. Під останніми розуміються ліцензії на здійснення діяльності по формуванню та продажу турис­тичних пакетів, страхуванню туристів, приміщення для розміщення подорожуючих, можливості по забезпеченню харчування, закладі і оздоровлення, транспортні засоби для переміщення туристів і т.д.

Міжнародний туризм впливає на розвиток як окремих країн, гак і світової економіки в цілому. У 1960-1970 роках, міжнародний туризм набув всесвітнього характеру, і, в результаті, утворився світовий ри­нок, у якому беруть участь всі без винятку країни. В середньому близько 65% усіх міжнародних туристичних поїздок припадає на Європу, близько 20% — на Америку і близько 15% на інші регіони. Найбільшими нетто-експортерами туристичних послуг, с Іспанія. США, Франція, Італія, а нетто-експортерами — Німеччина, Японія, Великобританія. Багато країн, що мають активний баланс в сфері міжнародного туризму, є переважно постачальниками туристів (на­приклад, США), що пояснюється більш високим рівнем і вартістю послуг на внутрішньому ринку, ніж в більшості зарубіжних країн.

Основними чинниками, що впливають на розвиток туризму у високорозвинених країнах, с економічні і соціальні, насамперед зростання особистих прибутків громадян (потенційних туристів) вище меж, достатніх для задоволення необхідних потреб. До суб'єктивних причин відноситься діяльність державних органів, Що регулюють порядок в'їзду-виїзду з країни і перебування на її те­риторії іноземних громадян та ін.

Розвиток міжнародного туризму в країнах, що переважно приймають туристів, обумовлений прагненням збільшити приток іноземної валюти і створити нові робочі місця. Багато країн за до­помогою міжнародного туризму намагаються вирішити проблеми платіжного балансу.

Відповідно до даних Всесвітньої туристичної організації (ВТО) в світі налічується 15 країн, що спеціалізуються на туристичних по­слугах, у яких надходження від туризму перевищують прибутки від експорту, нерідко у багато разів. Надходженнями від міжнародного туризму вважається плата за товари і послуги, яку вносять іноземні туристи під час їхнього перебування в країні, за винятком прибутку від додаткової зайнятості й оплати міжнародного транспорту. Міжнародні туристичні витрати включають оплату продуктів і по­слуг, здійснюваних мешканцями даної країни за й межами. В 2000 р. прибутки від міжнародного туризму склали 255 006 млн. дол.

Внаслідок витрат, здійснюваних іноземними туристами в країні перебування, по-перше, збільшуються прибутки туристичних фірм {прямий ефект); по-друге, підвищується попит з боку туристичного сектору економіки на товари і послуги постачальників, що у свою чергу сприяє підвищенню попиту на товари і послуги своїх поста­чальників і, як наслідок, зростанню доходів у всіх секторах {непря­мий ефект}; по-третє, збільшуються особисті прибутки населення, прямо або побічно пов'язаного з туристичним бізнесом, що викли­кає ріст споживчого попиту (вимушений ефект}. Непрямий і виму­шений ефекти разом називаються повторним ефектом.

Хоча перше місце по значимості міжнародного туризму для національних господарств приділяється надходженням валюти, по­ряд з одержанням прибутку можливий і значний відплив валюти. Країни, що розвиваються, змушені імпортувати значну кількість продуктів і товарів для туристів, а також необхідне устаткування для індустрії туризму. За підрахунками Світового банку, на імпорт то­варів для туристів припадає 15-55% надходжень залежно від розвит­ку економіки й орієнтованості туристичної індустрії на місцеві ре­сурси. Також існує імпорт, обумовлений впливом «демонстраційно­го ефекту». Туристи, приїжджаючи з промислово розвинутих країн, демонструють товари кращої якості і розширеного асортименту, що є «живою» рекламою і сприяє імпорту іноземних споживчих товарів.

Велике значення туризму і для ринку робочої сили. За даними американських спеціалістів, індустрія туризму (включаючи внут­рішній) с найбільшою з числа зайнятих робочих місць у більшості країн і забезпечуює роботою понад 100 млн. чоловік. Індустрія ту­ризму відноситься до числа найбільш трудомістких галузей.

Наприклад, у Північній Америці на неї припадає 5% від ВНП і 8% усіх працюючих, у Західній Європі — 7 і 11% відповідно. Передба­чається, що до 2005 року кожна восьма працездатна людина буде зайнята в цьому секторі економіки.

Туристичні послуги складають значну частину послуг, що спожи­ваються населенням, і мають специфічний соціально-оздоровчий ха­рактер, тобто відпочинок, можливість розвитку особистості, пізнан­ня історичних і культурних цінностей, заняття спортом, участь в культурно-масових заходах тощо. Отже, туризм поєднує у собі еконо­мічний, соціальний, гуманітарний, виховний і естетичний чинники.

Туристи є споживачами основних, додаткових (мають дуже ши­рокий спектр і займають при розвитій інфраструктурі туризм) до 50°о від загального обсягу прибутку) і супутних послуг. Нарахо­вується приблизно 650 мли. туристів, які відвідують різні кутки зем­ної кулі протягом року і витрачають на подорожжі значні суми гро­шей. Один лише Іран, який не є найпопулярнішою країною, щорічно відвідує більше 1,3 млн. туристів. Це приносить державі чистий при­буток у розмірі більше 700 млн. дол. на рік. Доходи, які отримують­ся від розвитку туризму в усіх країнах світу, в 2,5 рази вищі за всесвітні доходи від експерта нафти (11. країн-членів ОПЕК реалізу­ють на світових ринках сиру нафту на суму 170-180 млрд. дол.).

Міжнародний туризм як вид економічної діяльності має такі особливості:

· на відміну від зовнішньої торгівлі заснований на обміні не това­рами і послугами, а туристами;

· туристичні послуги не мобільні, не підлягають збереженню;

· у пропозиціях відсутня гнучкість;

· постійна зміна попиту.

Індустрія, туризму представляє собою систему взаємопов'яза­них сфер діяльності, до яких можна віднести забезпечення прожи­вання в готелях визначеної категорії та харчування, рекреаційне, транспортне та екскурсійне обслуговування, надання страхових послуг та послуг туристичних агенцій. Всі ці послуги формують со­бою також індустрію гостинності, яка представляє сферу підпри­ємництва, що складається з таких видів обслуговування, які спира­ються на принципи гостинності, що характеризуються щедрістю і Дружністю по відношенню до гостей. Таким чином, індустрію гос­тинності можна розглядати як різноманіття форм підприємництва, Що спеціалізуються на ринку послуг, пов'язаному з прийомом та обслуговуванням гостей. Діяльність суб'єктів туристичного бізнесу регулюється Всесвітньою туристичною організацією (ВТО), голо­вною задачею якої є налагодження і координація діяльності міжна­родних туристичних організацій.

В 1999 році на сесії ГА ВТО в Сантьяго (Чілі) був прийнятий Глобальний Кодекс етики туризму. Сьогодні Кодекс відкритий для приєднання. Він включає такі статті як «Вклад туризму до взаємо­розуміння і взаємоповаги людей і суспільства», «Туризм — фактор стійкого розвитку», «Право на туризм», «Обов'язки професіоналів тур бізнесу», «Туризм — корисна активність для приймаючих країн та суспільства» та ін.

Всесвітня туристична організація проводить численні дослід­ження, присвячені майбутньому туризму: аналізуються фактори, які впливають на розвиток туризму в усьому світі, прогнозуються найбільш вірогідні напрями майбутнього галузі та методи їх роз­витку. На Форумі Політики міжнародного Туризму, проведеного під егідою Інституту Міжнародного Туризму Університету імені Джорджа Вашингтона, де були присутні 90 експертів в галузі ту­ризму з 21 країни світу, були визначені основні напрями, на які по­винна бучин звернена увага при розробці туристичної політики в но­вому тисячолітті і які можуть сформувати нову схему туризму:

• визначний фактор розвитку туризму — стан навколишнього се­редовища;

• існують обмеження для розвитку туризму, що полягають у фізичних та соціальних можливостях туристичних центрів;

• діячі сфери туризму не можуть ігнорувати суспільні приорітети;

• туризм повинен розвиватися як соціально-відповідальна індустрія, тобто вчасно реагувати на зміни;

• необхідно враховувати культурні особливості різних етносів світового співтовариства;

• демографічні зміни здійснять величезний вплив на рівень роз­витку і природу туризму;

• для людей з різними доходами і звичками будуть складатися свої моделі туризму;

• зростає потреба в крупних інвестиціях для розвитку інфраструк­тури туризму при одночасному збільшенні податків та інших ви­трат;

• збільшиться вплив транснаціональних фірм та ін.

Сьогодні, Всесвітня туристична організація разом з іншими ту­ристичними асоціаціями світу завершує розробку Т5А (Tourism Satellite Account) — глобальних стандартів для виміру впливу туризму на національні економіки. Найбільший недолік туристичного секто­ра — відсутність стабільної, зрозумілої та уніфікованої у міжнарод­ному масштабі інформаційної бази відносно економічного впливу туризму. Наявна статистична інформація є неповною і являє собою, здебільшого, простий підрахунок кількості міжнародних подорожей і не містить аналізу впливу туристичної активності на економіку. Та­ке положення не дозволяє виробити обгрунтовану політику в галузі туризму. Недооцінюється також соціальне значення туризму як фак­тора економічного зростання і зайнятості населення.

Система національних розрахунків, прийнята Статистичною комісією 00Н у 1993 році, рекомендує використовувати нову кон­цепцію звітності — супутні розрахунки (Satellite Account). Суть її полягає в тому, що традиційні статистичні дані доповнюються більш ретельним аналізом. Це дозволяє визначити загальний еко­номічний вплив туризму за рахунок витрат мандрівників, інвес­тицій приватного сектора, урядової політики і державних вкла­день, а також розвитку міжнародної торгівлі.

Мета проекту на національних рівнях — об'єднати через супутні розрахунки статистичні дані й аналітичні методи їх дослідження, що буде значною підтримкою розробникам політики в галузі ту­ризму. Стане можливим вимірювати загальний внесок туризму в економіку і, що ще важливіше, на єдиній основі порівнювати ці дані з даними інших секторів економіки.

Т5А — це прогресивна і досить гнучка програма робіт. Ця гнучкість означає, що деякі країни можуть вводити супутні розра­хунки не відразу, а поступово, у відповідності зі своїми особливостя­ми. Такий підхід є найбільш ефективним. Першою країною, яка створила систему супутніх розрахунків з туризму (це відбулося в жовтні 1994 р.) стала Канада. Після неї свої програми розвитку Т5А прийняли в деяких державах Європи, Африки, Америки та Азії.