Суть і функції торгівлі в умовах ринкової економіки

Товарний характер виробництва в умовах ринкової економіки зумовлює необхідність товарного обігу і торгівлі. У сфері товарного обігу відбувається реалізація вироблених товарів шляхом купівлі-продажу продуктів праці. У результаті їх реалізації задовольняють потреби членів суспільства в предметах особистого споживання і потреби виробництва в знаряддях праці та матеріалах. Формою цього товарного обігу є торгівля.

З точки зору окремих стадій у процесі обігу товарів розрізняють гуртову торгівлю як посередницьку ланку між галузями, підприємствами, територіями, між виробництвом і ринковою ланкою і роздрібну торгівлю, яка є кінцевою ланкою у сфері обігу, що реалізує товари безпосереднім споживачам.

Торгівля як сфера товарного обігу виконує великий комплекс різних народногосподарських функцій. Перша і основна її функція у тому, що, обслуговуючи процес обігу, торгівля доводить товари від виробника до споживача. Це означає, що вона вивчає попит населення, дає замовлення виробництву, здійснює зберігання потрібних товарних запасів, комплектує потрібний асортимент товарів, додатково доробляє їх, сортує, розфасовує і пакує. Весь цей складний організаційно-господарський процес спрямований на задоволення попиту населення. Торгівля допомагає розподіляти матеріальні блага за працею, активно впливає на виробництво і споживання, сприяє підвищенню матеріального і культурного рівня життя населення, здійснює зв'язки не тільки між виробництвом і споживанням, а й між різними підприємствами, окремими районами країни, між містом і селом.

Другою функцією торгівлі є здійснення обміну товарів/оскільки в умовах товарного виробництва виготовлену продукцію до споживачів не можна доводити без зміни форм вартості, без продажу і купівлі, без обміну товару на гроші й грошей на цей товар. Виконуючи одночасно першу і другу функції, торгівля реалізує товари і тим самим покриває затрати, пов’зані з їх виробництвом. Для безперервного процесу виробництва потрібно, щоб усі виготовлені товари були реалізовані, бо тільки за цієї умови виробництво, з одного боку, покриває свої затрати і. з іншого, виникає попит на товари, що в сукупності створює можливість і стимул дальшого розвитку виробництва. Без цього неможливо забезпечити безперервність суспільного виробництва та його розширення.

Крім цього, структура виробництва не збігається безпосередньо із структурою споживання як за часом, так і за розміщенням. Якщо виробництво спеціалізується на випуску окремих товарів, то потреби населення виникають одночасно на багато видів товарів. Розміщення виробництва територіально не збігається з розміщенням покупців.

Нарешті, сезонність виробництва не завжди збігається із сезонністю споживання: ряд продовольчих товарів споживається безперервно, а виробництво їх має сезонний характер; окремі непродовольчі товари, навпаки, споживаються сезонно (одяг, взуття), а виробляються безпе­рервно. Усе це вимагає перетворення виробничого асортименту товарів у споживчий. Ці функції й виконує торгівля, яка пов'язує виробництво із споживанням.

Через роздрібну торгівлю реалізують більшу частину загального фонду споживання. У сфері торгівлі населення країни витрачає майже 30% усіх своїх грошових доходів, виторг становить приблизно 90% усіх надходжень наявних грошей у каси установ банків. Звідси стає зрозумілим, що від того, як своєчасно і повно реалізують товари, залежить певною мірою виробництво і споживання цих товарів. Тому одним з важливих завдань торгівлі є досягнення максимальної відповідності між виробництвом і споживанням, між обсягом товарообороту і платоспроможним попитом населення, між попитом і пропозицією на окремі товари.