Сучасні тенденції розвитку міжнародного транспорту

Бурхливий розвиток світової економіки в 20 столітті, інтегра­ційні процеси, політичні причини сприяли вагомому прогресу на транспорті, швидкому збільшенню вантажопотоків. При цьому транспорт проявив себе в повній мірі як важливий фактор в еко­номіці та геополітиці.

Транспорт виконує інфраструктурну роль в світовій економіці в цілому та в народному господарстві окремих країн, слугує ма­теріально-економічною базою міжнародних економічних зв'язків. В той же час першочергове значення транспорту в геополітиці виз­начається тим, що завдяки йому структурується простір. Реальне встановлення або підтримання державної власності на конкретно­му просторі неможливе без адекватної роботи транспорту. Тому довгостроковий прогноз його розвитку повинен враховувати ак­тивну політику держави в цій сфері.

В минулому столітті транспорт показав надзвичайний прогрес як в кількісному, так і в якісному відношенні. Виникли транспортні галузі, які не існували раніше: автомобільний та авіаційний транс­порт. Фактично це відноситься і до трубопровідного. На початку 21 століття якісні зміни в галузі будуть продовжуватися. Буде відбуватися постійна підготовка до активних космічних перельотів з пасажирами та грузами. У повітроплавстві, як і в інших засобах пересування, очікуються досягнення пов'язані з використанням відновлюваних джерел енергії та зменшенням нанесення шкоди оточуючому середовищу. Останнє, зокрема, стимулює впровад­ження транспортних засобів, що пересуваються на невеликій висоті над поверхнею землі та води (включаючи льодові та засніжені про­стори), та інші нові технології.

Прогнозуючи об'єми вантажів, що перевозяться, та чисельність пасажирів в майбутні роки, необхідно враховувати ряд суперечли­вих факторів. Стрімке збільшення населення нашої планети, про­мисловий прогрес, економічна інтеграція немовби визначають настільки ж швидке зростання кількості транспортних засобів, їх пе­ревізної здатності, збільшення об'єму перевезень. Дійсно, протягом 20 століття тоннаж морського флоту зріс майже в 19 разів, причому найбільше зростання припадає на другу половину століття і період науково-технічної революції, коли темпи росnу збільшились вдвічі порівняно з першими десятиліттями віку. Основна маса товарів в міжнародній торгівлі, що перевозилася морем, лише за другу по­ловину сторіччя показала десятикратне збільшення. Види транспор­ту, які виникли з нуля — автомобільний та авіаційний — показали астрономічні темпи зростання, які продовжують збільшуватися.

Проте, було б неправильним екстраполювати ці тенденції на майбутнє. На самому транспорті в попиті на перевезення вантажів та пасажирів поступово виникають факторії, які вже найближчим часом будуть здійснювати диференційований вплив на розвиток

транспортних галузей. Тому вже до 2015 року можна очікувати серйозного уповільнення поступової динаміки, змін в географії пе­ревезень та їх товарній структурі.

Ряд складних процесів призводить до того, що транспортні ви­трати за своїм абсолютним розміром та часткою в кінцевій собівартості продукції виявляються досить значними. Особливо ве­ликою є питома вага витрат на перевезення в ціні сировини. Про­блеми витрат, а також екологічні та інші проблеми, примушують наближати підприємства, наприклад, по первинній обробці сиро­вини, до родовищ корисних копалин. Результатом є послаблення попиту на перевезення масових сухогрузів морськими та річковими судами.

Велике значення має також те, що інтеграція та процеси розвит­ку інформації значно вплинули на розвиток транспортної логісти­ки. Наслідком цього є серія фундаментальних змін в роботі транс­порту завдяки розповсюдженню електронної торгівлі (через Інтернет і т.д.). Робота транспорту і служб логістики адаптує до своїх інфраструктур, маркетингових та споживчих послуг можливості електронної торгівлі. Поряд з цим, велика увага приділяється кращій організації всієї роботи по транспортній логістиці, по пе­реміщенню сировини, полу фабрикатів, кінцевої продукції, доставці товарів споживачу. Затрати на такі переміщення в цілому досяга­ють 50% всіх витрат. Практичні висновки змушують або змінювати географічні напрями перевезень, або намагатися організувати ви­робництво з більш правильним врахуванням розташування ринків.

В цілому по світовому транспорту в 2000-2015 роках очікується помірний ріст перевезень при відносно більш високих темпах збільшення відгрузок наливу та стримуванні пасажирських переве­зень.

Морський транспорт в останні роки характеризувався знижен­ням кількості вантажів, які потребували перевезення, та скорочен­ням відстаней транспортування. Ці тенденції будуть продовжува­тися також в найближчі 10 років. Розподіл світового торгового флоту по країнах продовжує змінюватися на користь країн відкри­тої реєстрації. Зацікавлені в зниженні витрат судноплавці перево­дять свій флот під прапори Панами, Ліберії, Кіпра, Багамських ос­тровів і т.д. В результаті флот, що плаває під цими прапорами, фак­тично на 2/3 належить судноплавцям з промислове розвинутих країн, а на 1/3 — з країн, що розвиваються. В цілому в світі продов­жується практика державної допомоги морському транспорту.

Внутрішній водний транспорт на сьогодні втрачає свої позиції внаслідок сезонних обмежень, особливо на річках, які замерзають, в північних та помірних кліматичних поясах; екологічних збитків, через нестачу питної в оди; обмеження швидкості руху річних судів. Прогнозується, що традиційне річкове судноплавство збережеться ще на крупних річках, однак надалі воно буде все більш орієнтува­тися на круїзно-туристичні цілі.

В найбільш розвинутих країнах продовжується поступове ско­рочення перевезення вантажів залізничним транспортом. Разом з цим, відмічається тенденція до приватизації залізниць в Європі, створення умов для більшої конкуренції і тим самим більшого сти­мулу технічного розвитку і скорочення транспортних витрат.

Світовий парк автомашин нараховує 141,7 млн. вантажних та 462,1 млн. легкових автомобілів. З них 3/4 припадає на країни Євро­пи та Північної Америки, де перевозиться більше 20 млрд. т ван­тажів. Спеціалісти прогнозують досить високі темпи зростання пар­ка автомашин та мережі автошляхів. В найбільш розвинутих країнах прогрес в автомобільному транспорті буде виражатися в якісному вдосконаленні транспортних засобів, досягненні високоекологічнпх ефективних рішень, швидкій зміні моделей. Крім того, буде продов­жуватися вдосконалення автошляхів, підвищення безпеки руху і т.д. Очікується також, що відносна частка світового автопарку, яка при­падає на розвинуті держави зменшиться за рахунок більш швидкого зростання кількості автомашин в країнах, що розвиваються. Проте число автомашин та протяжність шляхів в цих країнах будуть харак­теризуватися більш скромними якісними показниками

Транспорт - особлива сфера матеріального виробництва і самостійна галузь народного господарства. Він покликаний задовільняти потреби народного господарства і населення у перевезеннях. Здійснюючи їх, транспорт пов'язує у єдине ціле різні галузі та різні регіони країни.

Як галузь матеріального виробництва транспорт виділяється двома суттєвими особливостями. Ці особливості зумовлені його роллю у процесі суспільного відтворення і характером транспортного технологічного процесу та специфікою і природою його продукції.

Перша особливість у тому, що транспорт, будучи за своєю суттю виробництвом, продовжує виробничий процес у межах процесу обігу. Тобто транспорт продовжує виробничий процес усіх галузей народного господарства. У промисловості і сільському господарстві кожне підприємство пов'язане лише з певним колом інших підприємств, які є постачальниками сировини і палива або споживачами готової продукції. Зв'язки підприємств різних галузей завжди обмежені характером технологічного процесу та умовами спеціалізації і кооперування виробництва. Що стосується транспорту, то він пов'язаний з усіма підприємствами.

Виробничі зв'язки транспорту значно ширші, ніж в інших галузях, тому він має значний вплив на економіку країни. Постачаючи сировину, паливо, мінеральні добрива промисловості і сільському господарству, а також готову продукцію у місця її споживання, транспорт забезпечує економічну циркуляцію в країні. Регулярна ритмічна робота транспорту зумовлює безперервність технологічних процесів, раціональне використання виробничих фондів і розвиток товарообігу.

Зниження собівартості перевезення - важливий фактор зменшення виробничих витрату народному господарстві. Перевозячи майже 6,8 млрд. пасажирів за рік. транспорт виконує важливу народногосподарську і культурологічну функції.

У певній мірі значення транспорту характеризує те місце, яке він займає у народному господарстві. Так, основні фонди транспорту становлять близько 13% виробничих фондів України, капіталовкладення відповідно 5,9%. Кожен дванадцятий працівник, зайнятий у виробництві, є транспортником. До того ж транспорт є важливим споживачем продукції основних галузей народного господарства: палива-7%, електроенергії - 12,7%, лісу-4,5%.

Друга особливість транспорту пов'язана з характером технологічного процесу транспортування, з природою його продукції. У промисловості та сільському господарстві процес виробництва змінює фізичні або хімічні властивості предмета праці, чи його форму. У результаті цього створюється продукт, який за своїми властивостями чи формою є відмінним від предметів праці. Цей продукт існує самостійно, незалежно від виробничого процесу, що породив його. На транспорті все по-іншому. У результаті транспортування не створюється новий продукт у речовій формі. Продукція транспорту не існує самостійно поза виробничим процесом. За нормальних умов у процесі перевезення не відбувається ніяких змін у властивостях чи формі вантажів, що транспортують. У процесі перевезення змінюється місцезнаходження вантажів, їх просторове існування, продукція транспорту - це переміщення, той корисний ефект, який створює транспортне виробництво. Це стосується і перевезень пасажирів.

Технологічні процеси вантажних і пасажирських перевезень аналогічні. В обох випадках результатом цього процесу є переміщення вантажів чи людей у просторі. Різниця полягає не в умовах виробництва транспортної продукції, а в характері її споживання. При вантажних перевезеннях транспортну продукцію споживають продуктивно і вартість корисного ефекту від переміщення переносять на транспортований вантаж, збільшуючи його вартість. При пасажирських перевезеннях вартість корисного ефекту від переміщення зникає у результаті споживання її пасажиром. У цьому відношенні транспорт не відрізняється від інших галузей, продукція яких входить і у виробниче, і у особисте споживання.

Своєрідність транспортної продукції передбачає важливі економічні результати для транспортного господарства. Оскільки транспортна продукція не має матеріальної субстанції, то в основному виробничому процесі відсутня сировина. Це зумовлює особливу структуру виробничих оборотних фондів транспорту і собівартості перевезень, спричиняє при високій фондомісткості транспорту значну питому вагу амортизації у собівартості. Неможливість зберігання транспортної продукції - корисний ефект від переміщення - зумовлює особливу форму резервів на транспорті у вигляді резервів рухомого складу, пропускної і перевізної спроможності.

Транспортна система України є частиною її матеріально-технічної бази, яка складається з 23 тис. км. залізничних колій загального користування, 28,6 тис. км. залізничних під’їзних шляхів промислових підприємств, 6.4 тис. км. внутрішніх водних судноплавних шляхів (в т. 4.4,4 тис. км.-річкові). 161 тис. км. автомобільних шляхів з твердим покриттям, 6.3 тис. км. магістральних нафтопроводів і нафтопродуктопроводів, 32.6 тис. км. газопроводів. Усі ці види транспорту разом з повітряним створюють єдину транспортну систему України.

Провідна роль у транспортно-економічних зв’язках належить залізницям. На них припадає майже половина всього вантажообігу України (46%). Проте питома вага залізниць у залізничному вантажообігу значно знизилася внаслідок прискореного розвитку інших видів транспорту, особливо автомобільного і трубопровідного.

У межах України функціонують Львівська, Південно-Західна. Одеська, Придніпровська і Донецька залізниці. Провідне місце в структурі відправлень вантажів залізницею займають мінеральні будівельні матеріали, кам'яне вугілля, залізні та марганцеві руди, чорні метали та інші. Середня дальність перевезення 1т. вантажів становить 458 км.

В Україні, яку з півдня омивають Чорне і Азовське моря, інтенсивно розвивається морський транспорт. У структурі вантажообігу всіх видів транспорту загального користування сучасний морський транспорт займає друге місце після залізничного, аза пасажирооборотом - четверте.

Чорне й Азовське моря взимку практично не замерзають, вони з’єднані з Середземним морем через протоку Босфор, Мармурове море і протоку Дарданелли. Загальна довжина морської берегової лінії України перевищує 2 тис. км. Через морські порти здійснюється значний обсяг зовнішньо­економічних зв'язків України. Особливими експортними вантажами є кам'яне вугілля, залізна руда, кокс, чорні метали, цукор та ін. Провідне місце в імпорті належить машинам, устаткуванню, мінерально-сировин­ним ресурсам.

З 1978 р. в Україні діє одна з найбільших у світі паромна переправа між Іллічівськом і болгарським містом Варна. її протяжність-435 км.

Поряд з морським в Україні широко використовують річковий транспорт, який здійснює як внутрішні, так і зовнішні перевезення вантажів і пасажирів.

Найбільша внутрішня річкова артерія - Дніпро. Судноплавними є притоки Дніпра — Прип'ять і Десна. Для річкового судноплавства використовують також Дунай. Південний Буг, Сіверський Донець та ін.

Основними видами вантажів річкового транспорту є мінеральні будівельні матеріали, руди, вугілля, метали, металобрухт, хліб.

Україна з її переважно рівнинним рельєфом має сприятливі умови для розвитку автомобільного транспорту. В країні створена розгалужена мережа автомобільних шляхів. На кожну тисячу кв. км. території припадає 266 км. автошляхів (тоді як колій-38 км.).

Найвища щільність автошляхів на Тернопільщині - 370 км., Чернівеччині - 365,4 км.. Львівщині - 354.6 км. Найнижча - на Херсонщині -179,2 км., Миколаївщині- 196 км., і Чернігівщині-202,2 км.

Автомобільний транспорт займає перше місце в пасажирообороті України. Середня дальність перевезення 1 т. вантажів становила 17 км.

Одним з наймолодших видів сполучення в Україні є повітряний транспорт. Його почали ширше використовувати для перевезень пасажирів і вантажів лише в повоєнний період.

Проте в сучасних умовах обсяги перевезень пасажирів і вантажів порівняно з попередніми роками значно скоротились і є відносно незначними.

Окрім перевезень пасажирів і вантажів, авіація виконує авіахімічні роботи на замовлення сільського і лісового господарств.

Важливу роль у транспортуванні нафти і нафтопродуктів, газу і хімічних продуктів відіграє трубопровідний транспорт. В Україні вперше цей вид транспорту почали використовувати з 1924 р. Це був газопровід Дашава -Стрий - Дрогобич. Пізніше Дашава -Львів, а після війни Дашава - Київ. Різке скорочення газовидобутку в Прикарпатті у зв'язку з виснаженням ресурсів вимагало доставки газу в цей регіон. Освоєння газових родовищ у східній частині України викликало необхідність спорудження газопроводів з даного регіону. Це газопроводи: Шебелинка - Харків, Шебелинка-Дніпропетровськ - Кривий Ріг - Одеса - Кишинів та ін.

Видобуток нафти в Україні, як відомо, не забезпечує потреб у рідкому паливі і продуктах його переробки - для їх транспортування широко використовуються трубопроводи Куйбишев - Лисичанськ - Кременчук-Херсон - Одеса, в Західній Україні - трансєвропейський нафтопровід «Дружба» та ін.

За останні роки в Україні створена мережа продуктопроводів: аміакопровід Тольятті - Горлівка - Одеса, етиленопровід Ленінварош (Угорщина) -Калуш та деякі інші.

Особливим видом транспорту є міський пасажирський транспорт. До нього належать метрополітени, трамваї, тролейбуси, автобуси і таксі.

Метрополітени споруджено в Києві і Харкові, будують у Дніпропет­ровську та Одесі. Експлуатаційна довжина шляхів становить 63 км. За рік цим видом транспорту перевозять приблизно 690 млн. пасажирів.

Наприкінці 1995 р. трамвайний транспорт діяв у 24 містах України. Загальна довжина трамвайних колій становить 2139 км. Цим видом транспорту щорічно перевозиться понад 2 млрд. пасажирів.

Одним з наймасовіших внутріміських транспортів є тролейбусний. Довжина тролейбусних ліній становить 4 тис. км. Щорічно тролейбуси перевозять понад 3 млрд. пасажирів.

В Україні понад 640 міст і селищ міського типу використовують автобуси для внутріміських перевезень. Щорічно цим видом транспорту користується приблизно 5 млрд. чол.

У 610 міських поселеннях України працюють легкові таксі.