Методичні вказівки до вивчення питань теми. Питання про роль і місце строків у цивільних правовідносинах може розглядатися у різних аспектах: 1) як момент виникнення (початку) або припинення

Питання про роль і місце строків у цивільних правовідносинах може розглядатися у різних аспектах: 1) як момент виникнення (початку) або припинення правовідносин; 2) як одна з умов, що визначає їх зміст; 3) як критерій оцінки правомірності поведінки суб’єктів з огляду її своєчасності тощо.

Строки зазвичай розглядаються за їх місцем у системі юридичних фактів цивільного права. Найчастіше їх відносять до подій, зазначаючи закінчення часу (строку). Строки, встановлені законом, стають обов’язковими для суб’єктів правовідносин або внаслідок того, що закон забороняє їх скорочення за угодою сторін (зокрема строки позовної давності), або тому, що сторони не використали надану їм можливість визначити строк на свій розсуд (наприклад, збільшити гарантійний строк, передбачений нормативно-технічним документом).

Серед обставин, що впливають на перебіг строків позовної давності (зупинення, переривання), закон передбачає і вольові дії учасників правовідносин або державних органів: переведення на воєнний стан Збройних Сил України, у складі яких перебувають позивач чи відповідач; пред’явлення позову у встановленому порядку або здійснення зобов’язальною особою дій, що свідчать про визнання нею свого боргу тощо.

Слід звернути увагу студентів, що в українській правовій термінології поряд з поняттям строк, що відображає певний період у часі, вживається поняття термін, з яким пов’язується певний момент у часі, зокрема конкретна календарна дата або певна подія, що має обов’язково настати. Тому ЦК України окремо визначає строк і термін.

Згідно зі ст. 251 ЦК України строк – це певний період у часі, із закінченням якого пов’язана дія чи подія, що має юридичне значення. У цьому разі строк визначається періодом, що обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Початок строку чи його закінчення може визначатися також вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Термін – це певний момент у часі, з настанням якого пов’язана дія чи подія, що має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Вивчаючи цю тему, студенти повинні звернути особливу увагу на поняття розумний строк, який означає необхідність враховувати всі конкретні обставини, в яких діють учасники правовідносин.

Якщо відновлення порушеного суб’єктивного права не досягнуто в оперативному або претензійному порядку, уповноважена особа може звернутися за захистом своїх прав і законних інтересів до юрисдикційного органу. Можливість захисту права у примусовому порядку обмежена встановленими законом строками позовної давності.

Позовна форма захисту цивільних прав є основною формою їх захисту у суді. І хоча законом встановлені строки позовної давності, останні застосовуються і до цивільно-правових вимог, які не оформляються у вигляді позову. По-перше, позовна давність не поширюється на вимоги вкладників про видачу вкладів, внесених до банку (фінансової установи). По-друге, не поширюється позовна давність на вимоги, які випливають з порушення особистих немайнових прав, за винятками, прямо передбаченими законом. По-третє, не поширюється позовна давність на вимогу про відшкодування шкоди, завданої життю або здоров’ю особи каліцтвом, іншим ушкодження здоров’я або смертю. По-четверте, позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншого володільця про усунення будь-яких порушень його права, хоча б ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. По-п’яте, позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади АР Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушене його право власності або інше речове право. По-шосте, не поширюється позовна давність на вимогу страхувальника (застрахованої особи) до страховика про здійснення страхової виплати (страхового відшкодування).

Треба також звернути увагу студентів на те, що сучасне законодавство передбачає два види строків позовної давності: загальний і спеціальний.

Після початку перебігу позовної давності можуть виникати обставини (юридичні факти), які або перешкоджають уповноваженій особі своєчасно пред’являти позов, або іншим способом впливають на нормальний перебіг давності. Наслідком може бути: зупинення перебігу позовної давності; переривання перебігу позовної давності; відновлення пропущеного строку позовної давності як загального, так і скороченого.

Студентам слід детально проаналізувати випадки, які встановлені законом по кожному з цих можливих наслідків.

Джерела, рекомендовані до заняття:

1. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 // ВВРУ – 2003. - №40-44. - Ст.356 (з наступними змінами і доповненнями).

2. Цивільний процесуальний кодекс України від 18.03.2004 // ВВРУ – 2004. - N 40-41, 42. - Ст.492 (з наступними змінами і доповненнями).

3. Закон України «Про авторське право та суміжні права» у ред. від 11.07.2001р // ВВРУ. – 2001. - №43. – Ст.214 (з наступними змінами і доповненнями).

4. Закон України «Про захист прав споживачів» від 15.12.1993 // ВВРУ. - 1991. - № 30. - Ст. 379 (з наступними змінами і доповненнями).

5. Закон України «Про охорону прав на промислові зразки» від 15.12. 1993 // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 7. - Ст. 36 (з наступними змінами і доповненнями).

6. Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» у ред. від 01.06.2000 // ВВРУ.-2001. - №8. - Ст. 34 (з наступними змінами і доповненнями).