Методичні вказівки до вивчення питань теми. Суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи

Суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих його видів, які відповідно до закону не можуть їм належати. Склад, кількість та вартість майна, яке може бути у власності фізичних та юридичних осіб, не є обмеженими (ст. 325 ЦК України).

Деякі особливості має право приватної власності на землю. Тут законом може бути встановлено обмеження розміру земельної ділянки, яка може бути у власності фізичної та юридичної особи.

Ці особливості полягають у тому, що об'єктом права власності є не земля взагалі як фізичний об'єкт матеріального світу, а земельна ділянка як правова категорія з чітко окресленими межами. На відміну від інших об'єктів права власності, щодо яких власник має право здійснювати будь-які дії земельна ділянка має використовуватися лише відповідно до її цільового призначення, власник не повинен завдавати їй шкоди, знищувати чи псувати її під страхом застосування до нього санкцій.

Як суб'єкти права власності, юридичні особи приватного права мають певні права щодо формування, володіння, використання та розпорядження майном, що залежать від організаційно-правової форми юридичної особи та прав її учасників, акціонерів або членів.

Водночас можна виокремити спільні закономірності, що харак­теризують право власності юридичних осіб: 1. Юридична особа є єдиним власником належного їй майна. За­сновники (учасники) юридичної особи мають щодо її майна лише зо­бов'язальні права, якщо йдеться про господарські товариства чи ко­оперативи, або взагалі не мають майнових прав, якщо йдеться про громадські об'єднання, релігійні організації, фонди тощо. 2. Власністю юридичної особи є майно, передане їй як вклад (внесок) засновниками (учасниками, членами), а також майно, вироблене і набуте юридичною особою на інших підставах у процесі діяльності. 3. Юридичні особи, як і інші власники, мають право здійснювати щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать і не порушують охоронювані законом інтереси інших осіб. Зміст права власності, межі і способи здійснення права власності юридичних осіб залежать від обсягу їх правоздатності. 4. Юридична особа набуває цивільних прав і бере на себе цивільні обов'язки через органи, що діють відповідно до закону, інших правових актів та установчих документів. Порядок призначення чи обрання органів юридичної особи визначається установчими документами. У передбачених законом випадках юридична особа може набувати цивільні права та брати на себе цивільні обов'язки через своїх учасників. 5. В установчих документах визначаються джерела формування майна юридичної особи, порядок розпорядження майном, розподілу прибутків, збитків тощо. 6. Юридичні особи відповідають за своїми зобов'язаннями всім належним їм майном. Засновник (учасник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями засновника (учасника), за винятками, передбаченими законодавством чи установчими документами юридичної особи.

Джерела, рекомендовані до заняття:

1. Конституція України: Затверджена Законом України від 28.06.1996 // ВВРУ. – 1996. - № 30. - Ст. 141 (з наступними змінами).

2. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 // ВВРУ – 2003. - №40-44. - Ст.356 (з наступними змінами).

3. Земельний кодекс України. Закон України від 25.10.2001 //ВВРУ.-2002. - №3-4 (з наступними змінами).

4. Господарський кодекс України. Закон України від 16.01.2003// Голос України 2003р., №49-50 від 14.03.2003 (з наступними змінами).

5. Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23.02.2006 // Офіційний вісник України від 12.04.2006. – 2006р., №13, стор.61, ст.857

6. Закон України «Про свободу совісті та релігійні організації» від 23.04.1991 // ВВР УРСР. - 1991. - №25. – Ст.283 (з наступними змінами).

7. Закон України «Про об’єднання громадян» від 16.06.1992 // ВВРУ. - 1992. - №34. – Ст.505 (з наступними змінами).

8. Закон України «Про господарські товариства» від 19.09.1991 // ВВР УРСР. - 1991. - №49. – Ст.682 (з наступними змінами).

9. Закон України «Про кооперацію» від 10.07.2003 // ВВРУ. - 2004. - №5. – Ст.35 (з наступними змінами).

10. Закон України «Про споживчу кооперацію» від 10.04.1992 // ВВРУ. - 1992. - №30. – Ст.414 (з наступними змінами).

11. Закон України «Про сільськогосподарську кооперацію» від 17.07.1997 // ВВРУ. - 1997. - №39. – Ст.261 (з наступними змінами).

12. Закон України «Про благодійництво та благодійні організації» від 16.09.1997 // ВВРУ. - 1997. - №46. – Ст.292 (з наступними змінами).

13. Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000 // ВВРУ. - 1997. - №46. – Ст.292 (з наступними змінами).

14. Закон України «Про політичні партії» від 05.04.2001 // ВВРУ. - 2001. - №23. – Ст.118 (з наступними змінами).

15. Постанова Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» від 17.06.1992 // ВВРУ. - 1992.- № 35.- Ст.517 (з наступними змінами).

16. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 04.10.1991 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок».

17. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності».

18. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 28.07.1991 «Про практику розгляду судами цивільних справ, пов’язаних з діяльністю гаражно-будівельних кооперативів».

19. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 18.09.1987 «Про практику застосування законодавства про житлово-будівельні кооперативи».