Методичні вказівки до вивчення питань теми. Для вивчення цієї теми важливе значення має зясування змісту понять «суб’єктивне цивільно право» та «суб’єктивний цивільний обов’язок»

Для вивчення цієї теми важливе значення має зясування змісту понять «суб’єктивне цивільно право» та «суб’єктивний цивільний обов’язок». Суб’єктивне цивільне право – це забезпечена законом міра можливої поведінки уповноваженої особи. Суб'єктивному цивільному праву відповідає суб’єктивний цивільний обов'язок - вид і міра необхідної поведінки зобов’язаної особи, яка забезпечує інтереси уповноваженої особи.

Під здійсненням суб’єктивного цивільного права треба рoзуміти реалізацію його змісту шляхом вчинення уповноваженою особою дій, які охоплюються можливістю певної поведінки.

Необхідно пам’ятати, що особа, наділена правом, має бути підвладна вимогам закону, її поведінка має бути правомірною. Тому закон встановлює межі здійснення цивільних прав, у тому числі заборони вчинення носієм права певних дій. Межі здійснення цивільних прав - це встановлені законом (або договором) вимоги щодо поведінки особи, яка здійснює своє право.

Основну увагу доцільно зосередити на розкритті змісту таких правил здійснення цивільних прав, як: реалізація прав відповідно до їх призначення (цілі) і неможливість здійснення їх всупереч цим цілям; відповідно до обсягу дієздатності суб'єкта права; додержання моральних засад суспільства; утримання від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині; недопущення дій особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах; недопущення використання цивільних прав з неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісної конкуренції. Важливе значення має і з’ясування питання про наслідки держання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені законом.

Досить спірним у науці цивільного права є питання про зловживання цивільним правом. Поширеною є думка, що це дії суб’єктів цивільних правовідносин, які вчиняються у сфері наданих їм прав, однак з порушенням їх меж. Такими діями вважаються: реалізація права недозволеними засобами, використання недозволених засобів захисту тощо. Наслідками зловживання цивільним правом є відмова у його захисті (загальний) та застосування передбачених законом санкцій: стягнення заподіяних збитків, притягнення до відповідальності за порушення прав інших учасників (спеціальні).

Повноцінно висвітлити проблеми здійснення цивільних прав неможливо без розгляду питання про виконання цивільно-правового обов’язку, що підпорядковане певним принципам: виконання у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства; належного виконання обов’язку; реального виконання обов’язку; забезпечення виконання обов’язків засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства; неприпустимість примушення особи до здійснення дій, вчинення яких не є обов’язковим для неї; можливість звільнення особи від виконання цивільного обов'язку у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (форс-мажорні обставини: стихійне лихо, мораторій, випадкова загибель речі і т. ін.).

Другий блок питань у представленій темі стосується способів захисту суб’єктивних цивільних прав. їх належить розглядати як закріплені законом матеріально-правові засоби (примусового характеру), за допомогою яких здійснюється відновлення (визнання) порушених (оспорюваних) цивільних прав та вплив на правопорушника. Для визначення загального переліку способів захисту цивільних прав необхідно звернутися до ст. 16 ЦК України.

Від способів захисту цивільних прав необхідно відрізняти форми їх захисту, якими є комплекс внутрішньо узгоджених організаційних заходів, спрямованих на захист суб’єктивних прав та охоронюваних законом інтересів. Основний акцент слід зробити на юрисдикційній формі захисту: діяльності управомочених державних органів щодо захисту порушених чи оспорюваних суб’єктивних цивільних прав. Неюрисдикційною формою захисту слід вважати дії фізичних та юридичних осіб щодо захисту цивільних прав та інтересів, що вчиняються ними самостійно, без звернення до державних чи інших компетентних органів. У тому числі до неюрисдикційних форм захисту слід віднести самозахист - застосування управомоченою особою засобів протидії, здійснення нею фактичних дій, які не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства, що спрямовані на охорону її особистих або майнових прав та інтересів.