Поняття, види часу відпочинку та його регулювання у трудовому законодавстві

Час відпочинку – це вільний від роботи час, який працівники вправі використовувати на свій розсуд.

Згідно зі ст. 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи в нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.

До видів часу відпочинку належать: перерви для відпочинку й харчування, щотижневий безперервний відпочинок, вихідні й святкові дні, щорічні (щорічна додаткова) відпустки, творча відпустка

Перерва для відпочинку й харчування. Працівникам надається перерва для відпочинку і харчування тривалістю не більше двох годин. Перерва не включається в робочий час. Перерва для відпочинку й харчування повинна надаватися, як правило, через чотири години після початку роботи.

Час початку й закінчення перерви встановлюється правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Працівники використовують час перерви за своїм розсудом. На цей час вони можуть відлучатися з місця роботи.

На тих роботах, де через умови виробництва перерву встановити не можна, працівникові повинна бути надана можливість приймання їжі протягом робочого часу. Перелік таких робіт, порядок і місце приймання їжі встановлюється власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації.

Вихідні дні. При п'ятиденному робочому тижні працівникам надаються два вихідних дні на тиждень, а при шестиденному робочому тижні – один вихідний день. Загальним вихідним днем е неділя. Другий вихідний день при п'ятиденному робочому тижні, якщо він не визначений законодавством, визначається графіком роботи підприємства, установи, організації, погодженим із виборним органом первинної профспілкової організації підприємства, установи, організації, і, як правило, повинен надаватися підряд із загальним вихідним днем.

У випадку, коли святковий або неробочий день (ст. 73) збігається з вихідним днем, вихідний день переноситься на Наступний після святкового або неробочого.

Вихідні дні на підприємствах, в установах, організаціях, пов'язаних з обслуговуванням населення. На підприємствах, в установах, організаціях, де робота не може перериватися в загальний вихідний день у зв'язку з необхідність обслуговування населення (магазини, підприємства побутового обслуговування, театри, музеї та інші), вихідні дні встановлюються місцевими радами.

Вихідні дні на безперервно діючих підприємствах, в установах, організація. На підприємствах, в установах, організаціях, припинення роботи яких неможливе з виробничо-технічних умов або внаслідок необхідності безперервного обслуговування населення, а також на вантажно-розвантажувальних роботах, пов'язаних із роботою транспорту, вихідні дні надаються в різні дні тижня почергово кожній групі працівників згідно з графіком змінності, що затверджується власником або уповноваженим ним органом за погодженням із виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації.

Щотижневий безперервний відпочинок. Тривалість щотижневого безперервного відпочинку повинна бути не менше сорока двох годин.

Щорічні відпустки Громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

Щорічні додаткові відпустки надаються працівникам: 1) за роботу із шкідливими і важкими умовами праці; 2) за особливий характер праці; 3) в інших випадках, передбачених законодавством. Тривалість щорічних додаткових відпусток, умови та порядок їх надання встановлюються нормативно-правовими актами України.

Творча відпустка надається працівникам для закінчення дисертаційних робіт, написання підручників та в інших випадках, передбачених законодавством. Тривалість, порядок, умови надання та оплати творчих відпусток установлюються Кабінетом Міністрів України.