Відповідно до п. 3 ст. 41 КЗпП України підставою припинення трудового договору є вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням цієї роботи.
Слід зазначити, що звільненими за зазначеним мотивом можуть бути тільки ті працівники, для яких виконання виховної функції є основним змістом роботи, оскільки робота з виховання підростаючого покоління вимагає не тільки високої кваліфікації і працездатності, а й бездоганної моральності самих вихователів, їх високої моральної поведінки в колективі та у побуті.
У КЗпП України не має переліку осіб, що підлягають звільненню за такою підставою, він міститься у ЗУ «Про освіту», «Про вищу освіту». Приблизний перелік таких осіб також надається в ППВСУ під 6 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів». Це вихователі, вчителі, викладачі, практикуючі психологи, методисти, педагогічні працівники дошкільних закладів, соціальні педагоги, майстри виробничого навчання.
Визначення аморального проступку в законі не надається і належить до категорії оціночних понять. Аморальний проступок — це винна дія або бездіяльність, що порушує основні моральні норми суспільства та суперечить змісту трудової функції і тим самим дискредитує службово-виховні, посадові повноваження відповідного кола осіб.
При розірванні трудового договору за п. 3 ст. 41 КЗпП України необхідно ретельно розглянути всі обставини, що свідчать про порушення моральних норм суспільства. Підставою для звільнення може бути аморальний проступок, скоєний як на роботі, так і в побуті (у вільний від роботи час). Звільнення за такою підставою не може бути визнане обґрунтованим на основі загальної оцінки поведінки працівника, не підтвердженої конкретними фактами. На підставі слухів і домислів не можна звільняти за аморальний проступок. При звільненні за такою підставою необхідно враховувати час, що пройшов із моменту здійснення такого аморального проступку, його значення та подальшу поведінку працівника.
Для звільнення працівників за п. 3 ст. 41 КЗпП України досить вичинити один аморальний проступок.
Розірвання трудового договору з ініціативи осіб, які не є стороною трудового договору.
Трудовий договір може бути розірваний з ініціативи не тільки qого сторін, а й третіх осіб, тобто осіб і органів, що не є стороною трудового договору. Вимоги цих суб'єктів про звільнення працівника основані на законі, і власник (або уповноважений ним орган) зобов'язаний їх виконати. і
Підставами звільнення працівника можуть бути вимоги: профспілкового органу; суду, що призначив у вироку міру покарання, що виключає можливість продовження цієї роботи; військкомату при призові або вступу працівника на військову службу й у деяких інших випадках, визначених законодавством України.
На вимогу профспілкового органу власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір (контракт) з керівником підприємства, установи, організації, якщо він порушує законодавство про працю, про колективні договори й угоди, ЗУ «Про професійні спілки, їх права і гарантії діяльності». Якщо власник або уповноважений ним орган, або керівник, стосовно якого пред'явлено вимогу про розірвання договору, не згодний із цією вимогою, він може оскаржити його в суді у двотижневий строк від дня одержання рішення. У цьому випадку виконання вимоги про розірвання трудового договору припиняється до винесення судом рішення.
У разі, якщо рішення профспілкового органу не виконане й не оскаржене в зазначений строк, профспілковий орган у цей же строк може оскаржити в суді дії посадових осіб, органів, до компетенції яких належить розірвання трудового договору (контракт) з керівником підприємства, установи, організації.
