Мінімальна заробітна плата – це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг робіт) (ст. 95 КЗпП і ст. 3 ЗУ «Про оплату праці»). Відповідно до ЗУ «Про Державний бюджет України на 2011 рік» мін. з/п у місячному розмірі: з 1 січня - 941 гривня, з 1 квітня - 960 гривень, з 1 жовтня - 985 гривень, з 1 грудня - 1004 гривні; у погодинному розмірі: з 1 січня - 5,66 гривні, з 1 квітня - 5,77 гривні, з 1 жовтня - 5,92 гривні, з 1 грудня - 6,04 гривні.
Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання. До мінімальної заробітної плати не включаються доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати (за роботу в надурочний час, у важких, шкідливих, особливо шкідливих умовах праці, на роботах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я, а також премії до ювілейних дат, за винаходи та раціоналізаторські пропозиції, матеріальна допомога).
У випадку, якщо працівникові, що виконав місячну норму праці, нарахована заробітна плата нижче законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати, підприємство повинно провадити доплату до її рівня.
При визначенні розміру мінімальної заробітної плати враховуються:
– вартісна величина мінімального споживчого бюджету з урахування стабілізації й розвитку економіки України;
– загальний рівень середньої заробітної плати;
– продуктивність праці, рівень зайнятості та інші економічні умови.
– ЗУ «Про прожитковий мінімум».
Відповідно до законодавства мінімальна заробітна плата встановлюється з урахуванням величини прожиткового мінімуму.
Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України, як правило, один раз на рік у законі про Державний бюджет України з урахуванням пропозицій, вироблених шляхом переговорів представників професійних спілок, роботодавців, які об'єдналися для ведення колективних переговорів і укладення генеральної угоди. Розмір мінімальної заробітної плати може переглядатися при внесенні змін до закону про Державний бюджет України залежно від зростання індексу цін на споживчі товари і тарифів на послуги за угодою сторін колективних переговорів.
В період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством. Індексація – це встановлений законом механізм підвищення грошових доходів громадян, який дає можливість частково або повністю відшкодувати їм подорожчання споживчих товарів та послуг. Здійснення індексації заробітної плати – це додаткові витрати підприємства, установи, організації, які по своїй суті не є заробітною платою як такою. Це компенсація втрати платоспроможності коштів, в яких виплачується заробітна плата (у цьому випадку гривні), у зв’язку з інфляцією.
Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема – оплата праці найманих працівників підприємств у грошовому вираженні, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші постійні компенсаційні виплати.
Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, якщо величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлено у розмірі 101%
Індекс споживчих цін – показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. Індекс споживчих цін обчислюється Держкомстатом та публікується в офіційних періодичних виданнях не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним.
Дохід індексують у межах прожиткового мінімуму, установленого для відповідних соціальних та демографічних груп населення.
Індексація заробітної плати здійснюється в межах прожиткового мінімуму на працездатну особу.
Розміри прожиткового мінімуму на одну працездатну особу в розрахунку на місяць, діючі в 2011 році, визначено ст. 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 23.12.2010 р. № 2857-VI і становлять: у січні – березні – 941 грн., у квітні – вересні – 960 грн., у жовтні – листопаді – 985 грн., у грудні – 1004 грн.
Таким чином, якщо зарплата менше прожиткового мінімуму на працездатну особу, то її суму індексують повністю, якщо дорівнює чи перевищує – індексують суму, що дорівнює прожитковому мінімуму на працездатну особу.
При проведенні індексації використовується поняття базового місяця. Він визначається для кожного працівника окремо.
Базовим місяцем для розрахунку індексу споживчих цін наростаючим підсумком може бути:
– місяць прийняття працівника на роботу;
– місяць підвищення мінімальної зарплати, якщо воно супроводжується фактичним підвищенням доходу працівника;
– місяць підвищення зарплати (не пов’язаної з підвищенням мінімальної заробітної плати).
Базовим місяцем можна також вважати місяць підвищення посадового окладу в разі, якщо працівника було переведено на іншу посаду зі збільшенням посадового окладу за умови, що сума підвищення посадового окладу більша, ніж передбачено індексацією. На це вказує Мінпраці в листі від 26.10.2007 р. № 9047/0/14-07/10.
Індексацію в базовому місяці не проводять. Індекс споживчих цін наростаючим підсумком розраховують із місяця, наступного за базовим. Дохід індексується з урахуванням чергового перевищення порога індексації через місяць після такого перевищення.
При цьому місяць підвищення зарплати вважається базовим тільки в разі дотримання таких умов:
– сума підвищення зарплати більше суми можливої індексації (тобто необхідно порівняти суму підвищення зарплати із сумою індексації, яку було б нараховано, якби не було підвищення);
– підвищення зарплати відбувається за рахунок збільшення її постійних складових, зокрема встановлення доплат, надбавок, а також збільшення розміру премій, пов’язаних з виконанням виробничих завдань та функцій.
При індексації зарплати працівників, які перебувають на відрядній системі оплати праці, базовим місяцем слід вважати місяць підвищення відрядних розцінок. Збільшення заробітку з місяця в місяць у зв’язку зі зростанням виробітку підвищенням не вважається (лист Мінпраці від 15.03.2007 р. № 15/10/136-07).
Базовим місяцем не вважається:
– місяць зменшення заробітної плати (лист Мінпраці від 15.03.2007 р. № 15/10/136-07);
– місяць підвищення грошових доходів працівника у зв’язку з виконанням обов’язків тимчасово відсутнього працівника (лист Мінпраці від 14.02.2007 р. № 9/10/136-07).
Індексувати необхідно грошові доходи громадян, отримані у гривнях на території України, що не мають разового характеру. Доходи громадян, що підлягають індексації, перелічено в п. 2 Порядку № 1078. Доходи, що не підлягають індексації, перелічено в п. 3 Порядку № 1078.
Індексується заробітна плата, а саме більшість виплат, які згідно з Інструкцією № 5 включаються до фонду оплати праці, зокрема:
– оплата праці за виконану роботу відповідно до тарифних ставок (окладів) та відрядних розцінок;
– доплати, надбавки, премії, що мають постійний характер.
Виплати, розмір яких визначається виходячи із середньої зарплати, не індексуються:
– оплата праці за час перебування у відрядженні;
– сума відпускних;
– сума зарплати, яка зберігається за основним місцем роботи працівників за час їх навчання з відривом від виробництва в системі підвищення кваліфікації та перепідготовки тощо.
Не індексуються також зарплатні доходи, які мають разовий характер, наприклад:
– матеріальна допомога;
– винагорода за підсумками роботи за рік;
– щорічна винагорода за вислугу років;
– разові премії.
Крім того, не підлягають індексації:
– сума оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності, що виплачується за рахунок роботодавця;
– допомога по тимчасовій непрацездатності;
– допомога по вагітності та пологах;
– вихідна допомога;
– суми, нараховані працівникам за час затримки розрахунку при звільненні;
– доходи громадян від здавання в оренду майна, від акцій та інших цінних паперів;
– доходи від ведення сільського (фермерського) та особистого підсобного господарства;
– доходи від підприємницької діяльності.
Системи оплати праці.
Під системою оплати праці розуміється спосіб обчислення розмірів винагороди, належної виплати працівникам відповідно до витрат праці, а в ряді випадків і до її результатів. Вибір тієї чи іншої системи оплати праці провадиться роботодавцем за погодженням з профспілковим органом.
На підприємстві системи оплати праці встановлюються в колективному договорі. Переведення працівників на іншу систему оплати праці є зміною істотних умов праці й вимагає попередження працівників за 2 місяці.
Існують дві основні системи оплати праці: почасову і відрядну системи оплати праці + інші системи оплати праці (ст. 97 КЗпП). Обидві вказані системи оплати праці на практиці застосовуються у поєднанні з різними преміальними системами для стимулювання високопродуктивної, якісної праці.
При почасовій системі розмір заробітної плати визначається за твердими місячними, денними або годинними тарифними ставками відповідно до фактично відпрацьованого часу, кожним працівником і розряду виконуваної роботи (кваліфікації працівника), а праця керівників – за місячним посадовим окладом. Почасова система може мати три підвиди: погодинна, поденна, помісячна. Праця оплачується за фактично відпрацьований час: години, дні, місяць. При щомісячній оплаті розмір окладу не залежить від кількості робочих днів у місяці.
Відрядна система передбачає визначення заробітку залежно від фактичного виробітку продукції належної якості. Види: пряма відрядна – заробіток підраховується шляхом множення відрядної розцінки на кількість придатної продукції; непряма відрядна застосовується для допоміжних робітників (наприклад, ремонтників), розмір зарплати залежить від результатів праці працівників основного виробництва, яке обслуговують допоміжні працівники; відрядно-прогресивна – оплата за продукцію у межах норми проводиться за незмінними розцінками, а за продукцію понад норму – за прогресивно зростаючими розцінками; відрядно-акордна – винагорода за виконання комплексу робіт (об'єкт будівництва) про що складається акт (акордний наряд).
Відрядна система може бути індивідуальною або колективною, залежно від способу організації праці. Індивідуальна відрядна система застосовується на виробничій дільниці, де забезпечений чіткий облік праці окремих працівників. Колективна відрядна встановлюється за загальними результатами праці бригади. При цьому розподіл заробітку провадиться із застосуванням коефіцієнта трудової участі (КТУ). На підприємствах приймаються локальні положення про КТУ, встановлюються конкретні показники, порядок обчислення заробітку. Враховується також і кваліфікація працівника. Розмір заробітної плати не може бути нижчим встановленого розміру мінімальної зарплати.
Преміальні системи використовуються для додаткового матеріального заохочення працівників. Вони передбачаються спеціальними положеннями про преміювання, що затверджуються роботодавцем за погодженням з профспілковим органом. На практиці положення про преміювання є додатками до колективного договору.
Одним з видів стимулювання працівників є виплата винагороди за результатами роботи підприємства за рік. Положення про порядок виплати винагороди за результатами річної роботи затверджується роботодавцем за погодженням з профспілковим органом і може так само бути додатком до колективного договору. У положенні визначається розмір винагороди за підсумками річної роботи та умови її виплати.
Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок працівникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород установлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених чинним законодавством України. Власник або уповноважений ним орган, або фізична особа не мають права в односторонньому порядку приймати рішення щодо питань оплати праці, які погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.
