Селянська війна в Німеччині

32. «СЕЛЯНСЬКИЙ ЧЕРЕВИК»

(З хроніки Памфіяія Генгенбаха) ¹

 

ПОХОДЖЕННЯ «ЧЕРЕВИКА», ЯК ВІН ПОЧАВСЯ І ЧИМ ВІН

ЗАКІНЧИВСЯ

Сталося це в рік від народження господа нашого Ісуса Хри­ста 1513; в одному селі, яке називалося Леен, біля Брейсгау², жив булочний підмайстер на ім’я Ієронім родом з Еча, і другий чоловік, якого звали Йосс Фріц, ватажок і привідця цієї справи. Ці двоє часто влаштовували з деякими іншими особами збори, говорили про «черевик», як можна було б його підняти і так вміло повести справу, щоб вона мала успіх. А робили вони так: коли вони приходили до кого-небудь, хто здавався їм підходящим, вони говорили йому так: якщо він заприсягнеться, що мовчатиме і буде їм допомагати, вони скажуть йому щось таке, що могло б бути корисним чесно і по-божому і йому самому, і його родичам, і всьому сільському люду (dem ganzen Land). На це він відпові­дав: ну, коли по-божому, і чесно, він хоче їм допомогти в такій справі. Ось так-то вони і влаштували свою справу.

1. А був у них такий намір: що не повинно бути віднині ні­яких панів, яким треба було б коритися, крім імператора і папи.

2. По-друге, ліс і води, а також всяка дичина повинні бути приступні всім.

3 По-третє всі проценти і платежі, які досягли розмірів основного капіталу, повинні погашати борг, і віднині ніяких більше процентів сплачувати не слід.

4 По-четверте, вони хотіли зробити так, щоб у кожного свя­щеника було не більше одного прибуткового місця – парафії (Pfründe).

5 По-п’яте вони хотіли взяти в свої руки всі чинші і пла­тежі монастирям, які перевищують їх нужди, для поліпшення своєї долі і долі своїх дітей.

6 По-шосте, вони хотіли, щоб ніхто не міг притягувати Ін­шого до суду, інакше як перед своїм суддею по місцю проживання.

7. По-сьоме, вони хотіли, щоб всякі [адміністративні] накази, закличні, повчальні і заборонні розпорядження віднині не мали сили і не приймались.

8. По-восьме, щоб ротвейльський суд³ не мав більше сили.

9. По-дев’яте, всім, хто буде з ними, гарантується недотор­канність майна.

10. По-десяте, всі, хто чинитиме опір їх наказам, будуть убиті.

Ці та інші статті, викладені тут стисло, вони вирішили три­мати в цілковитій таємниці, прийнявши їх в урочищі Гартматті, а також обрати собі проводиря, прапороносця Гфельдфебеля. Згаданий вище Йосс Фріц, головний привідця, став проводи­рем, Яків Гузер – прапороносцем, хоч він і відмовлявся від цього, вказуючи на свою бідність і недосвідченість. Але Йосс Фріц сказав йому: «Коли справа піде як слід, буде у тебе добрий одяг», і після цього Яків погодився. Вони встановили внески у своєму загоні і прийняли пароль, щоб знати один одного. А па­роль цей був такий: «Друже, як з тобою знатись? [Відповідь): Бідняк не може вже піднятись».

А втім, про пароль нічого остаточно вирішено не було. Тим часом Йосс Фріц і старий прикажчик в Леені пішли у Фрейбург до одного живописця. І наказали вони йому виготовити прапор такий: щоб було розп’яття, діва Марія і св. Іоанн, а також знаки наші. Живописець злякався, підозріваючи щось непевне, а через це не договорився з ними до кінця, а попросив зайти ще раз: а сам пішов розповісти про те, що сталося. Тоді Йосс Фріц вирішив тікати з Фрейбурга аж до Гейльбронна. Там він знову звернувся до живописця з тією самою пропозицією. «Як же, – відповів живописець, – скрізь говорять, що скоро повстане «Союз черевика». Але Йосс Фріц заспокоїв його, кажучи, що він дав обітницю зробити такий пра­пор св. Діві в Ахені, потрапивши в біду під час війни; він, мовляв, син шевця, а тому вибрав зображення черевика з ремінцями. Він переконав живописця, і той зробив йому прапор,

Тим часом у Бінгені, в Брейсгау між робітниками в клуні сталася суперечка, а потім бійка. Один убив другого і втік в Еймельдінген, що в маркграфстві. Там він зайшов у готель і роз­повів хазяїнові про свою справу, питаючи, чи не загрожує йому тут небезпека. Хазяїн відповів, що боятись нічого, поки немає судової вимоги. Тоді втікач сказав: «От, якби маркграф дав мені гарантію, я б розповів йому такі речі, корисні і потрібні як йому, так і всій країні». Хазяїн обіцяв йому добитися гарантії, і тоді він розповів йому чисто все про «Союз черевика» і про те, що й сам належить до нього і що, коли не вживуть заходів, грім уда­рить під час ярмарку в Бінгені (9 жовтня), коли зійдеться ба­гато народу. І спитав його хазяїн: «А чи зважишся ти все, що сказав мені, підтвердити й самому маркграфові? Адже справа неабияка, і треба бути твердо впевненим у своїх словах...» Пішли вони, хазяїн і втікач, в Реттельн, до замка, де в той час перебу­вав маркграф баденський Філіпп. Тут втікач повторив свою роз­повідь від слова до слова, так що не треба її вдруге повторювати. А Иосс Фріц, головний привідця і проводир, і його товариші часто збиралися на Гартматті, і всі вони вирішили, коли кількість їх дійде до чотирьохсот, йти напролом. А втім, спочатку сповістити імператора про справу; якщо він захоче їх підтримати, зробити його главою всієї справи, а коли не захоче – просити допомоги у селянської Швейцарії.

Тимчасом місто Фрейбург було повідомлене про грозу і вжило належних заходів. Коли ж про це довідався Иосс Фріц, він скли­кав своїх товаришів знов-таки на Гартматті і сказав, що справа їх розкрита, бо Фрейбург спішно озброюється. Через це слід утриматися від виступу і нічого поки що не робити. Одночасно всі поклялись нерушимо мовчати. Коли ж маркграф Філіпп і фрейбуржці почали хватати людей, Иосс Фріц, Яків Гузер, прапороносець і ще один змушені були тікати з Леена. Прибули вони в Лісталь, на територію міста Базеля; там їх схопили. Йоссу Фріцу вдалося втекти з прапором, а інші двоє були відправлені в Базель і страчені.

¹Памфілій Генгенбах – сучасник подій.

² Біля м. Фрейбурга в Бадані.

³ Суд в Ротвейлі мав загальноімперське значення; його юристи додержувалися римського права, яке дуже несприятливо тлумачиться для селян.

 

ДВАНАДЦЯТЬ СТАТЕЙ

Селянський маніфест Великої Селянської війни в Німеччині був напи­саний на початку 1525 р. і поширився по всій південно-західній Німеччині. Автор і точний час його написання невідомі.