Наслідки Тридцятирічної війни

а) 3 донесення думи м. Пренцлау від 9 лютого 1639 р.

Через те що війна вже багато років не дає землеробові пра­цювати, то життя настільки подорожчало, що тепер скрізь чутно стогін, крики і виття голодуючих. Люди в/кивають найнеподобніші речі: їдять собак, кішок і навіть на вулицях, серед білого дня, гризуть кістки мерців. Чи казати все до кінця? Голод лютує так, що в селах і навіть в самому місті люди кидаються один на одного; сильніші убивають тих, хто слабіший, смажать їх і їдять.

б) 3 донесення Берлінської міської думи 1642 р.

Немає роботи! Ні з чого жити! Буває, що на відстані аж 4 миль не побачиш ні людини, ні тварини, ні собаки, ні кішки.

Ні пастухам, ні шкільним учителям більше не платять. Ба­гато потопилось, повісилось або зарізалось. Інші з жінками і дітьми гинуть у злиднях!

РОЗОРЕННЯ НІМЕЦЬКОЇ ІМПЕРІЇ ПІД ЧАС

ТРИДЦЯТИРІЧНОЇ ВІЙНИ

(Список населених місцевостей Німеччини, спалених

і зруйнованих під час війни)

Документ Шведського державного архіву в Стокгольмі. Список свід­чить про те, що шведи, на яких протестантське населення дивилося спочатку як на визволителів, після смерті Густава-Адольфа (1632) стали та­кими ж грабіжниками, як і війська інших учасників спустошливої Три­дцятирічної війни.

Тут ще не перелічено майже неймовірну кількість спалених міст і сіл в Мушау, Ліфляндії, Литві, Пруссії і Польщі, не кажу­чи вже про ті численні тисячі монастирів, панських маєтків і дворянських садиб у Німеччині і в усіх місцевостях, де вони [шве­ди] вели війну, яких вони у вогні послали на небо. Проте буде справедливим похвалити їх за кмітливість, з якою вони, щоб принести користь своїй державі, спалили і зруйнували, скільки могли, багато (майже все) всякого роду залізних, дротяних і ливарних заводів, а також рудних копалень.

Так, в Геттінгені і Госларі, близько 100 залізних, мідних і латунних копалень, у Вернінгероді, в Гейлігенроді, Гарці; також всі металічні заводи в Мейсенських горах, як-от: в Марієнберзі, Аннеберзі, Цвіккау. Всі металічні заводи і ремісничі підприєм­ства зруйновані і спалені у Верхньолужицьких горах: в Баудсені, Цітау, Герліці. Крім того, в Сілезьких горах біля Богемії, а саме: в Гульдтберзі, Шмідеберзі, Швейніці, Яуері, Ягерндорфі, Троппау, Лослау – зруйновано багато тисяч всякого роду ме­талічних заводів і ремісничих підприємств. Люди, особливо з богемських Мідних і Срібних гір, у величезній кількості пере­везеш в Швецію, так що якби їх зібрати докупи, їх було б сила-силенна і якби всі шведські гори були з чистої міді, то й тоді цих нещасних людей було б більше, ніж треба для роботи.

Список міст, замків і сіл, з яких більша частина спалена шведами, а решта була спалена і зруйнована почасти з їх вини, а почасти іншими стан своєї держави; але благочестиві слова Густава [Адольфа] зовсім не відповідають цим їх ділам.

Якби була можливість, то далеко справедливішим було б з огляду на таку величезну шкоду, змальовану вище, вимагати відшкодування від шведів, ніж заохочувати їх в їх несправедли­вій жадності до таких багатьох мільйонів, які йдуть на утри­мання їх армій. Шкода, заподіяна Шведською державою Німеч­чині, а також майже незліченні суми грошей, видавлених їх ти­ранічною контрибуцією, ніколи не компенсуються, навіть якби потім зважити і продати всю Шведську державу і вичерпати їх залізні і мідні гори.

48. ВЕСТФАЛЬСЬКИЙ МИР. МИРНИЙ ДОГОВІР ІМПЕРАТОРСЬКО-ШВЕДСЬКИЙ, АБО ОСНАБРЮКСЬКИЙ ¹

(24 жовтня 1648 р.)

1. Хай буде християнський, загальний і вічний мир і справж­ня й щира дружба між священною імператорською величністю, Австрійським домом і всіма його союзниками та прихильниками, їх спадкоємцями і наступниками і насамперед католицьким ко­ролем²; курфюрстами і чинами імперії, з одного боку, і священ­ною королівською величністю і королівством Шведським, всіма його союзниками і прихильниками, їх спадкоємцями і насампе­ред – християннішим королем³, і відповідними курфюрстами та чинами імперії – з другого боку, і хай ця дружба оберігається і поважається настільки, щоб одна сторона дбала про честь і користь другої, щоб відновилися міцні добросусідські відносини всіх частин і всієї Римської імперії з королівством Швеції і взаємно – королівства Швеції з Римською імперією, і щоб знову відродилися і розцвіли наука, мир і дружба.

¹ Див. дальший Мюнстерський договір.

² Королем Іспанії.

³ Христнянніщий король – традиційний титул французьких королів.

 

12. Стаття II. Хай та і друга сторони назавжди забудуть і амністують все, що з початку цих заворушень де б то не було і як би то не було з тієї і другої сторони було взаємно зроблено ворожого...

13. Стаття IV, 2. Про Палатінат. Насамперед нарада в Оснабрюку і Мюнстері постановила з приводу Палатінату [Пфальцу], щоб уже довго триваючий спір про це розв’язати так. 4. Сан курфюрста пфальцського надається Баварському дому. Щодо Баварського дому, сан курфюрста, який досі мали кур­фюрсти пфаальцські, з усіма регаліями, службами, привілеями, відзнаками і правами, присвоєними цьому санові, без винятку а також весь Верхній Пфальц з графством... з усіма їх прина­лежностями, регаліями і правами, які були досі, віднині будуть належати Максіміліану, пфальцграфу Рейнському, герцогу Ба­варському і його дітям і всій вільгельмінській лінії, поки в ній будуть існувати потомки чоловічої статі.

5. Заснування восьмого курфюршества. Щодо Пфальцського дому, імператор ради громадського спокою погодився, щоб в силу цієї угоди було засноване восьме курфюршество на користь Карла-Людовіка, пфальцграфа Рейнського і його спадкоємців та родичів по чоловічій лінії рудольфовій, згідно з законом про спад­кування, викладеним в Золотій буллі¹.

¹ Золота булла була видана імператором Карлом IV в 1356 р.

 

Стаття V, 15. Духовні особи, які міняють релігію, повинні бути позбавлені своїх прав. Якщо католицький архієпископ, пре­лат або особа аугсбурзького віросповідання, обрана, або яку ба­жають бачити обраною архієпископом, прелатом, одноособове або ж з декотрими з капітулу або з усім капітулом¹, а також якщо інші духовні особи в майбутньому змінять релігію, то вони негайно будуть позбавлені своїх прав, але без позбавлення честі і доброго імені, і повинні будуть відмовитись від своїх звичайних і надзвичайних зборів і доходів; від капітулу або від того, хто-на те має право, буде залежати обрати або просити про призна­чення іншої особи тієї релігії, до якої в силу цієї угоди належить цей бенефіцій...

¹ Капітулом називалось організоване корпоративно духовенство со­борної церкви, яке було підпорядковане єпископу.

 

35. Ніхто не зневажатиметься з приводу релігії, але в обох випадках матиме рівні права.

36. Ті, хто емігрує з релігійних приводів, матимуть право цілковито розпоряджатися своїм майном. Коли ж хтось з підда­них у 1624 р. не сповідував публічно або приватно своєї релігії або коли хтось змінить релігію після опублікування миру і добровільно захоче емігрувати, або ж буде змушений до цього з наказу місцевого государя, то він матиме змогу виїхати, взявши з собою майно або продавши його...

Стаття VII. 1. Протестантам даються щодо віросповідання й інші права, однакові з правами інших чинів і підданих.

Але, крім згаданих вище віросповідань¹, ніякі інші не будуть прийняті або терпимі в Священній Римській імперії.

³ Католицького і лютеранського (аугсбурзького).

 

Стаття VIII, 2. Про право голосування чинів імперії на зборах з приводу державних справ ¹. Нехай вони користуються незаперечним правом голосу на всіх нарадах у справах імперії, особливо, коли будуть вноситись або обговорюватись закони, оголошуватись війна, визначатися податки, встановлюватися набір або утримання солдатів, обговорюватись питання про будівництво нових укріплень у володіннях чинів або ж про по­силення гарнізону старих укріплень, коли справа йтиме про укладення миру або договору, або ж будуть обговорюватись інші подібні справи і надалі ніколи ніщо з цього або подібного не буде зроблене або допущене без вільного голосування і згоди зборів всіх чинів імперії. Хоч окремим першим чинам завжди буде дана свобода укладати один з одним і з чужоземцями дого­вори для власного свого захисту і безпеки, але для того, щоб такі договори не були спрямовані проти імператора, імперії і громад­ського миру і особливо проти цього договору, вони нерушимою» присягою заявлять, що кожен коритиметься імператору і імперії.

⁴ Тобто імперських сеймах.

 

Стаття VIII, 3. Про імперські сейми. Імперський сейм, відбудеться протягом шести місяців з часу ратифікації миру,, а потім кожного разу... коли буде потреба. На найближчому сеймі будуть виправлені... дефекти... в обранні римських коро­лів... в способі і порядку оголошення імперської опали тому чи іншому чинові...

Стаття X, 1. Про задоволення Швеції. Далі, оскільки найясніша королева Швеції зажадала собі задоволення за повер­нення зайнятих під час цієї війни місцевостей для встановлення в імперії громадського миру, то було визнано пристойним, щоб його імператорська величність за згодою курфюрстів... уступив найяснішій королеві і майбутнім її спадкоємцям та наступникам, королям і королівству Швеції навіки на повному праві і як не­залежний від імперії феод такі області:

X. 2. Уступка західної Померанії і острова Ругії¹.

X. 6. Вісмар віддається як вічний феод Швеції.

X. 7. Також архієпископство і єпископство Бременське і Верденське.

X. 9. В інтересах згаданих вище... областей... імператор і імперія обирають найяснішу королеву і спадкоємців королів­ства Швеції як безпосередній чин імперії, щоб на імперських сей­мах королева або король Швеції фігурували серед інших чині» імперії під титулом герцога Бременського, Верденського і Померанського, князя Ругії і государя Вісмарського.

Для засідання на імперських сеймах їм призначається п’яте місце на світській лаві в колегії князів...²

¹ Рюген.

² Імперський сейм складався з трьох колегій або палат (тому що кожна колегія засідала в окремій палаті): 1) курфюрстів, 2) князів і 3) імперськихміст (тобто їх представників).

 

Стаття XI. 1. Про задоволення Бранденбургу. Також для відповідного винагородження курфюрста Бранденбурзького, го­сударя Фрідріха-Вільгельма¹; з огляду на те що для успіху загального миру він відмовляється від своїх прав у західній Поме­ранії і Ругії з сусідніми областями і місцевостями², треба по­дбати про те, щоб йому і його потомкам та наступникам, спадкоєм­цям і родичам по чоловічій ліній... його священною імператорською величністю за згодою особливо заінтересованих чинів імперії було передане у вічний і незалежний феод єпископство Гальберштадтське з усіма правами, привілеями, територіями і світськими та церковними володіннями, як би вони не називались.

¹ Він правив з 1640 по 1686 р.

² Бо ці землі були віддані Швеції.

 

XI. 4. Тому государю-курфюрстові і його наступникам крім зазначеного передається єпископство Мюнхенське з усіма правами...

5. Згаданому государю-курфюрстові і його наступникам імпе­ратор і імперія уступають як вічний феод єпископство Камінське¹.

6. Так само государ-курфюрст може сподіватися на одержання архієпископства Магдебурзького...².

¹ Перетворене при цьому в світське ленне володіння, інакше «секуля­ризоване».

² Це значить, що курфюрст Бранденбурзький одержить в своє володіння архієпископство Магдебурзьке (звичайно, секуляризоване) після смерті теперішнього свого господаря. «Сподівання» курфюрста фактично здійсни­лось тільки через 32 роки, після Вестфальського миру, коли в 1680 р. помер останній архієпископ Магдебурзький Август Саксонське-Вейсенфельдський, який займав архієпископську кафедру з 1638 р.

 

49. МИРНИЙ ДОГОВІР ІМПЕРАТОРСЬКО-ФРАНЦУЗЬКИЙ, АБО МЮНСТЕРСЬКИЙ ¹

Стаття 69. Для більшого зміцнення миру і дружби між імператором і християннішим королем і кращого забезпечення громадської безпеки за згодою ради і волі курфюрстів, князів і чинів імперії для блага миру вирішено...

Стаття 70. Французькому королівству уступається єпископство Метц, Туль і Верден.

Стаття 73. Імператор за себе і за весь найясніший Австрій­ський дім і імперію відмовляється від усіх прав власності, влади, володіння і права на суд, які досі належали йому, імперії і Ав­стрійському дому в місті Брейзах, ландграфстві Верхнього і Нижнього Ельзасу, Сундгау і провінціальній окрузі десяти ім­перських міст, які знаходяться в Ельзасі, а саме: Гагенау, Кольмар, Шлетштадт, Вейсенбург, Ландау, Обернгейм, Россгейм, Мюнстер в долині св. Григорія, Кайзерсберг, Тюрінген і всі села та інші права, які залежать від згаданої округи, і все це зокрема передає християннішому королю і королівству Франції, а також згадане місто Брейзах з сеньйоріями Гохштатд, Нідерімзінг, Гартен і Ахаррен, які належать до міської общини з усією терито­рією і областю бану², на яку він поширювався здавна, але із збереженням за цим містом привілеїв та імунітетів, досі одержа­них від Австрійського дому.

¹ Тут подано тільки ті статті, які є доповненням до попереднього.

² Тобто областю, на яку поширилась влада міста Брейзаха як (колек­тивного) феодального сеньйора.

 

Стаття 74. Імперія не повинна більше претендувати ні на яке право в Ельзасі і Сундгау.

Також згадане ландграфство Верхнього і Нижнього Ельзасу і Сундгау і провінціальна округа десяти згаданих міст і залежні місцевості, також всі васали, залежні, піддані, міста, фортеці, вілли, замки, ліси, гаї, золоті, срібні та інші рудники, ріки, струмки, пасовища і всі права, регалії і все, що до цього сто­сується без всяких застережень, з усякого роду юрисдикцією, суверенітетом і верховною владою повинні належати навіки християннішому королю і короні Франції і вважатися складовими частинами згаданої корони, без заперечення з боку імператора, імперії, Австрійського дому або кого б то не було, – таким чи­ном, щоб взагалі ні імператор, ні інший государ з Австрійського дому ніколи не заявляв претензії на будь-яке право або владу у згаданих вище місцевостях, які знаходяться за Рейном...

Стаття 85. Християнніший король поверне Австрійському дому в особі згаданого государя ерцгерцога Фердінанда-Карла, першого сина покійного ерцгерцога Леопольда, чотири лісові общини Рейнфельден, Зекінген, Лауфенбург, Вальдсгут... також графство Гаунштейн, Чорний ліс і весь Верхній і Нижній Брейсгау з його населеними місцевостями, які належать по старо­давньому праву до Австрійського дому.

Так само весь Ортенау з імперськими містами Оффенбургом, Гегенбахом і Целлою в Гаммерсбаху...Торгівля і стосунки між жителями обох берегів Рейну і су­сідніх провінцій повинні бути вільні і насамперед повинно бути вільним плавання по Рейну...

ФРАНЦІЯ В XVI ст.