Шпон, -у, шпбна. 1. Металева пластинка, що використовується для збільшення проміжного матеріалу між рядками в наборі.
2. Одношарова наклеєна фанера.
Шпонка. 1. Кріпильна деталь.
2. Те саме, що шпон.
Шпбнька, діал. 1. Запонка.
2. Шпилька для приколювання чогось.
ШРІТ, шроту. 1. Дрібні свинцеві кульки, які вживаються для стрільби з мисливської рушниці; дріб.
2. Відходи олійницького виробництва, які використовуються як корм для худоби.
ШТАБ-... Перша частина складних слів, що стосується штабу, а також складних назв військових чинів і посад; пишеться через дефіс: штаб- квартира, штаб-лікар, штаб-офіцер (також штабс-капітан).
ШТОФ - ШТУФ
Штоф1, -а. Давня одиниця виміру об'єму рідини в Україні і Росії (1,23 л); скляна пляшка такої місткості.
Штоф2, -у. Цупка однобарвна тканина з великим узором, яку використовують для виготовлення портьєр, оббиття меблів тощо.
Штуф, -у. Зразок гірської породи, руди або мінералу, призначений для дослідження чи колекції.
ШУМІТИ - ШУМУВАТИ
Шуміти1, -млю, -мйш. Видавати глухі звуки, шум. Стоїть гора високая, Зелений гай шумить (Л.Глібов); Ліс шумів, стогнав (В.Стефаник); А вода все клекотіла, все плюскала та шуміла (Б.Грінченко).
Шуміти2. Те саме, що шумувати.
Шумувати, -ує. Переважно покриватися піною, пінитися, вирувати; переносно — бурхливо виявлятися, протікати. Згори ясно видно, як шумує вода за греблями (В.Кучер); Шумує в кухликах вино (П.Грабовський); На заході понад лісом шумує ярмарок (С.Васильченко); Шумує в потоках весна... (Л.Первомайський).
ШУМНИЙ - ШУМОВИЙ
Шумний. 1. Який створює шум, супроводжується шумом. Вж. зі сл.:
ЩОБ
натовп, збори, розмова, суперечка, вечір, річка, водоспад.
2. Наповнений шумом, пожвавленням; неспокійний: шумний май- дан, шумне місто, шумне життя, шумні приголосні (у лінгвістиці).
Шумовий. Пов'язаний з творенням, відтворенням шуму. Вж. зі сл.: оркестр, прилад, музика, ефект, номер, оформлення.
ШУМОВИННЯ1. 1. Піна, що утворюється від сильного коливання, бовтання, кипіння, бродіння тощо.
Щ (ща). Як назва літери вживається в с. р.: велике щ; як назва звука вживається в ч. р.: м'який щ.
ЩАБЕЛЬ, -бля. 1. Поперечний (горизонтальний) брусок у драбині. Обидві подруги, обережно ступаючи на щаблі старої драбини, приставленої до краю колодязя, спустилися на саме дно ями (М.Старицький); Варивода тисне руку товаришам і стає на щаблі вузенького трапа (М.Трублаїні).
2. перен. Етап, стадія розвитку, здійснення чого-небудь; рівень, на якому перебуває, якого досягає хтось, щось і т. ін. [Магістер:] Ідімо далі: ви в своєму хисті щаблів найвищих досягли колись (Леся Українка); Кобзарський цех належав до великої старечої спілки, тільки був він там найвищим щаблем (З.Тулу б).
ЩІЛЬНИЙ - ЩІЛИННИЙ - ЩІЛЯСТИЙ, ЩІЛИСТИЙ
Щільний. Такий, складові частини якого міцно з'єднані між собою; який
Лягало за кормою шумовиння (Л.Пер-вомайський); В дійниці попискує вкрите шумовинням молоко (М.Стельмах); Дві бабки-куховарки ополониками шумовиння з баняків збирають (Я.Качура).
2. Сусальне золото.
ШУМОВИННЯ2. Шум. Довгенько мати стояла біля вікна, вслухаючись у шумовиння хуртовини (Є.Кравченко); Сани вихопилися на височеньку греблю і зразу ж потрапили в шумовиння вітрів (М. Стельмах).
шухляда див. ящик.
складається з осіб, предметів, розташованих недалеко одне від одного, і т. ін.: щільні вапняки, щільний ґрунт, щільні зарості, щільна димова завіса, щільна юрба, щільний дощаний паркан, щільний кулеметний вогонь.
Щілинний. 1. Який має щілини, проходить крізь щілину, є щілиною: щілинний диск, щілинне джерело.
2. лінгв. Утворюваний від тертя повітря в щілині між зближеними органами мовлення; фрикативний: щілинні приголосні.
Щілястий, щілистий. Який має багато щілин; із щілинами: щілясті (щілисті) ящики.
ЩОБ - ЩО Б
Щоб, спол., част. З фляги він пригубив Води краплину, щоб зросить язик (М.Бажан); Білі яблуні, яблуні маю, як я хочу, щоб ви розцвіли... (В.Сосюра); — А таки втечу, втечу — от щоб я вчорашнього дня не побачив, — жартома клянеться він (О.Гончар).
Щ
щод
Що б, займ. з наст. Все лазить [пестунчик] по столу і, що б не було на столі або на лаві, все трах об долівку! (Грицько Григоренко); Згинь! Пропади!.. Як буде, так буде... Що б люди сказали? Люди! Вони осудять (М.Коцюбинський); Передай Калініну: за-йняти Лису гору, що б там не було... (О.Гончар); [Микита:] Що б не робив і як би не блукав, — Завжди мети доходить Ярослав (І.Кочерга).
ЩОДАЛІ - ЩО ДАЛІ
Щодалі, присл. Дедалі. Щодалі все більше людей прибувало (Леся Українка); Щодалі від центру дрібнішають будинки і нижчають церкви (П.Панч); Але щодалі — все повільніше ходив його пензель по полотну (А.Головко).
Що далі, спол. з присл. Гарна країна! А ще ж то кажуть, що далі вона ще краща (Леся Українка); Справді, помітно було, що далі розмову продовжувати незручно (О.Соколовський); Люди коло багаття розповідають усякі бувальщини, й що далі заходить ніч і більше змагає сон, меншає жартів, стихає сміх, і розповідь переходить на страшне (Б.Антоненко-Давидович); Що далі було, вас цікавить? Усього бувало: і втіхи, і гіркоти зазнавали (О. Ковінька).
ЩОДЕНЬ - ЩО ДЕНЬ
Щодень, присл. розм. Щодня. Вони., усе старцям подавали, та бідних зодягали, та з неймущим посліднім куском хліба розділялись, так їх усі старці і облягли, та їх щодень, щоніч усе й забавляють (Г.Квітка-Основ'яненко); — Дитино моя, Орисю! Не довго вже тобі дівувати: щодень благаю Господа милосердного, щоб послав тобі вірну дружину (П.Куліш); Наступ набирав щодень навальнішого темпу (О.Гончар); Сонце щодень теплішало (Р.Іва-
ничук); Щодень міняється колір пилюки, яку здіймає над Глинськом череда, — від теплих тонів до понурих (В.Земляк).
Що день, част. з ім. Що день, то неборак, знай, молиться все Богу, Щоб швидше дівчину побачити небогу (П.Гу- лак-Артемовський); Споконвіку Про- метея Гам орел карає, Що день божий довбе ребра й серце роздирає (Т.Шевченко); — Хоч устілка волочиться, А робити не хочеться! Що день роблю, три дні лежу (пісня).
ЩОДО, ЩО Ж ДО, ЩО СТОСУЄТЬСЯ - що до
Щодо, що ж до, що стосується, прийм. Стосовно до когось, чогось; з приводу чого-небудь. Щодо моєї роботи, то краще не питай. Я нічого не роблю (М.Коцюбинський); — Ви як, Борисе Савовичу, щодо Кульбаки? (О.Гончар); Цимбалюк був дуже задоволений з свого майбутнього зятя, що ж до Ганни, то нема чого й казати (А.Ка- щенко).
Не варто заміняти ці прийменники словами у відношенні: став у цьому відношенні недосяжним; у цьому відношенні справляє позитивний вплив; діяти в цьому відношенні має іншими засобами.
Що до, займ. з прийм. Що до чого, а борщ до хліба (приказка); — А мені що до тог0.?(І.Нечуй-Левицький).
ЩО-НЕБУДЬ - ЩОСЬ
Що-небудь, чого-небудь, займ. 1. Який-небудь предмет, явище і т. ін.; байдуже який предмет, явище тощо; байдуже що, хоч що. Йому хочеться і собі що-небудь сказати (Панас Мирний); — Втни що-небудь нам, дідусю! (П.Грабовський); — Та кажи хоч що-небудь, голубе! (О.Гончар).
ЮЛІ
2. Те саме, що щось1 2. [Милевсь- кий:] Ну та й азартна ж ви, Любов Олександрівно! А що, хоч виграли що-небудь, принаймні? (Леся Українка).
ЩОПРАВДА - ЩО ПРАВДА
Щоправда. 1. ест. сл. Правду кажучи; правда, справді. [Марція:] Щоправда — фарби тут кращі, ніж в Римі. В нас не вдали б ніяк такої барви (Леся Українка); Спершу будиночок мав одну-єдину, щоправда, простору кімнату. Потім Володя прибудував сінці з шлакоблоків, потім — ще кімнату (П.Загребельний).
2. спол. допустовий. Пес, побачивши Лиса, кинувся на нього, вхопив — щоправда не за голову, а тільки за хвіст (І.Франко).
Що правда, словоспол. Вж. переважно у фразеологічних зворотах. Що правда, то не гріх (прислів'я); — Ні, куме, — кажу, — що правда, то правда: горілка до добра не доведе/ (Марко Вовчок); Є ще, правда, кілька полковників, здатних на великі чини. Що правда, то правда (М.Лазорський).
ЩОСЬ1, чогось, займ. 1. Невизна-чений або невідомий предмет, якесь явище і т. ін.; невідомо, неясно що, хто. Щось ніби бовтнуло в болоті (І.Нечуй-Левицький); Гості помітили,
Ю. Вживається в с. р.: мале ю. юбка див. юпка.
ЮЛІАНСЬКИЙ КАЛЕНДАР -ГРИГОРІАНСЬКИЙ КАЛЕНДАР Юліанський календар, юліанське
що дівчинка чимось збентежена (М.Трублаїні); Щось тихо застогнало поміж деревами (М.Стельмах); Марії кольнуло в серці: щось тривожне вносить у їхній двір ця плетуха-цокотуха, щось таке, що обов 'язково має зв язок з пожильцями цього дому (Вал. Шевчук).
2. Незначна, якась частина, кількість чого-небудь. Пішов Михайло чумакувати.. "Запрацюю щось, підможу-ся та візьму-таки Наталю " (Марко Вовчок); — Ми дурно не хочемо: щось відробимо (М.Стельмах).
У словосп.: мати за щось, тут щось не так, щось на зразок.
ЩОСЬ2, присл. 1. Невідомо, з якої причини, неясно чому; чомусь. Не спиться щось моєму парубкові (Марко Вовчок); — Я, мабуть, не доспав, — каже Матня, — бо голова щось болить (Панас Мирний).
2. Ніби, немов, здається. — Я щось не чув в Лубнах ні про якого Світайла (І.Нечуй-Левицький); [Перший:] Щось потемніло наче? [Другий:] Вже ж бо вечір (Леся Українка).
3. у знач, прийм. Близько. Вона вступила в наш клас, тільки недовго була, хутко вийшла з гімназії, щось через півроку (Леся Українка); В просторій кімнаті стояло щось із п'ятнадцять столиків (М.Трублаїні).
літочислення. Система літочислення, запроваджена Юлієм Цезарем в 46 р. до н. є.; старий стиль.
Григоріанський календар, григоріанське літочислення. Система літо-
ю
юпк
числення, запроваджена в 1382 р. за Папи Григорія XIII замість юліанського календаря; новий стиль.
ЮПКА, ЮБКА. Верхній жіночий одяг у вигляді довгої корсетки. Ой продала дівчинонька юпку Та купила козакові губку. Губку за юпку купила, Бо козака вірно любила (пісня); Васи-
Я. Вживається в с. р.: мале я.
ЯВІР, явора. Дерево родини кленових з великим п'ятилопатевим листям; білий клен, іноді осокір. Посадили над козаком Явір та калину (Т.Шевченко); Ходім туди, де явори високі Над воду гнуться з берегів (О.Олесь); Коло вікна шелестить листя явора (Г.Косинка); Уже стоять вози під яворами (Л.Костенко).
