Систематичний - систе-матизбваний

Систематичний. Побудований, упорядкований за певною системою; який спирається на певну систему; постійний. Вж. зі сл.: заняття, тренування, прогулянки, рейси, контроль, недоїдання, боротьба; набирати систематичного характеру.

Систематизований. Приведений до системи. Вж. зі сл.: виклад, думка, збірник, матеріал, інструкція.

СІЯ

Системний. Який стосується системи; входить до неї; який ґрунтується на системі. Вж. зі сл.: аналіз, виклад, зв'язок, опис, підхід, характер, цикл, одиниця, дослідження, планування.

СИТИЙ - СИТНИЙ

Ситий. 1. Який не відчуває голоду; добре вгодований; багатий, заможний; родючий (про землю): ситі й голодні, ситий кінь, ситі люди, сита земля. Пох.: ситість, сито. — Хоч і добрі в мене діти, але не сито мені, бо нема в них зайвого шматка (3.Тулуб).

2. Те саме, що ситний: сита страва, сите сало.

Ситний. Який добре насичує; тривний (про їжу): ситний корм, ситний обід. Розітре в макітерці й усе те, пахуче та ситне, змочене кип яченою водою, зав 'язувала в чистеньку шмату й совала в писочок дитині (А.Гудима).

СИТУАТИВНИЙ - СИТУАЦІЙНИЙ

Ситуативний. Викликаний певними умовами; який виникає за певних умов: ситуативне значення слова, ситуативний характер емоцій. Пох. си-туатйвність.

Ситуаційний. У геодезії — який стосується ситуації — зображення на карті або плані рельєфу місцевості: ситуаційний план.

СИФ, -у. Вид договору купівлі-продажу щодо товарів, які транспортуються морськими шляхами.

сівба див. сіяння.

СІЄСТА - ФІЙСТА

Сієста. В Іспанії, Італії, країнах Латинської Америки — післяобідній відпочинок.

Фієста. Релігійне свято в Іспанії.

СІЛЬ... Перша частина складних слів, що відповідає слову сільський;

пишеться разом: сільвиконком, сільмаг.

СІЛЬСЬКИЙ - СЕЛЯНСЬКИЙ

Сільський. Прикм. від село.

Селянський. Прикм. від селянин.

сільце див. сильце.

сільчанин див. селянин.

СІРІТИ - СІРІТИСЯ - СІРІШАТИ

Сіріти. Ставати сірим, сірішим; виділятися сірим кольором, видніти-ся (про щось сіре). Небо почало сіріти (О.Маковей); Надворі дедалі дужче сіріло (І.Багряний); Як почало сіріти, вони вже вийшли з хати (Вас. Шевчук); Під парканами ще сіріють шматки талого льоду (П.Колесник); За вікнами все темнішало й темнішало, і в парку великою купою сіріли старі дуби (М.Лазорський).

Сірітися. Виділятися сірим кольором, виднітися (про щось сіре). Зорані сугроби сірілися перепаленими, сухими скибами (І.Франко).

Сірішати. Ставати сірішим. Сірішає ковиль (3.Тулуб).

СІРЧАНА КИСЛОТА - СІРЧИСТА КИСЛОТА

Сірчана кислота. Двоосновна сильна неорганічна кислота, що утворюється від взаємодії сірчаного ангідриду з водою.

Сірчиста кислота. Слабка двоосновна кислота; сульфітна кислота.

СІЯННЯ - СІВБА - ПОСІВ

Сіяння. Дія за знач, сіяти.

Сівба. 1. Сіяння зерна, насіння в ґрунт: весняна сівба, сівба озимини, закінчити сівбу.

2. Час, коли сіють: працювати в полі всю сівбу.

СКА

Посів, -у. 1. Те саме, що сівба 1: посів урожайних культур, провадити посів, насіння для посіву.

2. Посіяне зерно, насіння; засіяна ділянка: обробляти посіви, підживлення посівів.

3. Вміщення мікроорганізмів у поживне середовище для розмноження: посів на дизентерійні палички.

скаутизм див. бойскаутизм.

...СКАФ. Кінцева частина складних слів, що відповідає поняттям "судно", "апарат для підводних досліджень": батискаф, піроскаф.

СКАЧУВАТИ - СКОЧУВАТИ

Скачувати, -ую, -уєш, скачати. Надавати чомусь округлої, кулястої форми, згортати в трубку, валик тощо: скачувати тісто, скачувати сир, скачати килим.

Скочувати, скотити. 1. Спускати вниз по похилій поверхні; зрушувати з місця щось: скочувати воза, скотити камінь з гори.

2. Те саме, що скачувати: скочувати сніг.

СКЕПТИЦИЗМ - СКЕПСИС

Скептицизм, -у. 1. Ідеалістична філософська концепція, яка піддає сумніву можливість пізнання об'єктивної дійсності.

2. Недовірливе ставлення до чого-небудь, сумнів у можливості або істинності чогось: дух скептицизму.

Скепсис, -у. Те саме, що скептицизм 2: старечий скепсис.

СКЕТЧ - СКОТЧ

Скетч, -у, ор. -ем. Невелика п'єса жартівливого характеру для двох, рідше трьох виконавців.

Скотч, -а. Спеціальна клейка стрічка, яку використовують для склеювання чого-небудь.

СКЛАДАЛЬНИЙ - ЗБИРАЛЬНИЙ

Складальний. Призначений для складання машин, устаткування тощо: складальний цех.

Збиральний. Який стосується збирання сільськогосподарських культур, призначений для цього: збиральні роботи, збиральний інвентар.

СКЛАДАНИЙ. Який можна складати і розкладати завдяки рухомому поєднанню частин. Вж. зі сл.: будиночок, метр, ніж, стіл, стілець, гумовий човен, драбина, ложка, крісло, ліжко; меблі. Цілими годинами вона просиджує на складаному стільчику перед мольбертом (Б.Антоненко-Давидович).

СКЛАДУВАТИ, -ую, -уєш. Поміщати в склад для зберігання.

СКЛЕРО... Перша частина складних слів, що відповідає поняттям "затвердіння", "ущільнення"; пишеться разом: склерометр, склеропротеїни.

СКОЛІОЗ, -у. Викривлення хребта у людини. Пох. сколібзний.

...скбп,...скопїчний,...ско-

ПІЯ. Кінцеві частини складних слів, що вказують на зв'язок з поняттям "спостереження": фоноскоп, стереоскопічний, бронхоскопія.

скоро див. швидко.

СКОРОМНИЙ - СКРОМНИЙ

Скоромний. 1. Виготовлений з м'яса або молока та заборонений церковними правилами для вживання в пісні дні. Дашкович, Каломері й інші слов 'яни їли в пости скоромне — ковбаси, сало, масло (І.Нечуй-Левицький); Терентій відразу насупився, але нічого не казав, уминаючи скоромні товченики (М. Стельмах).

2. перен. розм. Непристойний, цинічний; масний. / регіт, і вигуки, і

СЛА

скоромні вигадки, і дзенькіт склянок, і цокіт ножів — все змішалось у галас безладний та дикий (М.Старицький).

Скромний. Який не любить підкреслювати свої заслуги, достоїнства тощо; стриманий у поводженні; вихований; простий, звичайний; незначний: скромна людина, скромні діти, скромне вбрання, скромна страва, скромний подарунок, скромні бажання.

скотч див. скетч.

скочувати див. скачувати.

СКРАЮ - З КРАЮ

Скраю, присл. На межі, на кінці чогось, на початку ряду; в знач, прийм. А на хуторі я знаю Хату бідну, Хату скраю (Т.Шевченко); Стаю я скраю в перший ряд в струнких і рівних лавах (Н.Забіла); Іван скинув весла у перший скраю човен (М.Коцюбинський); Я живу не скраю, А з якогось боку. Як мала крижина, Мій балкон високий (Г.Чубач).

З краю, ім. з прийм. Треба укладатись, треба хапатись, щоб вихопитись з краю, бо я тут не встою із військом (І.Нечуй-Левицький); [Русалка Польова:] Глянь, моя сестро, ще хвиля гуляє з краю до краю (Леся Українка); — Не з кінця починати будеш, а з краю (А. Головко).

СКРИЖАЛЬ, -і, ор. -ллю, книжн. 1. Плита, дошка, переважно з культовим, священним написом. — Скрижалі знайшов Мойсей кам 'яні трьома мовами (П.Загребельний).

2. переважно в мн. перен. Те, що зберігає пам'ятні події, імена тощо. Лишу я пісню про красу, Забуду власні жалі І з гір високих понесу Народові скрижалі (О.Олесь).

скринька див. ящик.

скромний див. скоромний.

СКРУЧЕНИЙ - СКРЮЧЕНИЙ

Скручений. Звитий, сплетений; відокремлений тощо: скручений мотузок, скручене перевесло, скручене листя на дереві, скручена гайка.

Скрючений. Зігнутий, скорчений: скрючені пальці, скрючене тіло, скрючені руки.

СКУЛЬПТУРА - СТАТУЯ

Скульптура. 1. Вид образотворчого мистецтва: антична скульптура, твори скульптури.

2. Твір цього виду мистецтва — статуя, бюст, барельєф тощо.

Статуя, -ї, ор. -єю. Скульптурне зображення людини або тварини (переважно на повен зріст).

СЛАВА - НЕСЛАВА

Слава. 1. Широка популярність як свідчення загального схвалення, визнання чиїхось заслуг, таланту, доблесті; репутація; чутка тощо. Не для слави, — для вас, мої браття, Я свій скарб найдорожчий ховав (Леся Українка); Кімната вийшла на славу (О.Гончар); По цей час живе в народі добра слава про Василя Трубенка (О.Довженко); Одійде в морок підле і лукаве, Холуйство у минувшину спливе, І той ніколи не доскочить слави, Хто задля неї на землі живе (В.Симоненко).

2. розм. Поговір; пересуди; неслава. Ріс парубок — росла й нехороша слава про нього. Люди звали його злодієм (М.Коцюбинський); Не минула слава тая, Не марне пішла. Удовиця у м'ясниці Сина привела (Т.Шевченко); — Ой не ходи, Козаче, до мене: Буде слава На тебе й на мене (пісня).

Неслава. Погана думка, недобра слава про чиїсь дії, вчинки тощо. На вовка неслава, а їсть овець Сава (приказка); Дивуюсь: і чого про їх така хо-

СЛА

дить неслава, що це непевні люди? (С.Васильченко).

СЛАВИТИ - НЕСЛАВИТИ

Славити, -влю, -виш. 1. Звеличувати, прославляти, оспівувати когось, щось тощо. Вони всі скачуть, радіють, всі славлять Бога (М.Коцюбинський); Поети славили в піснях віддавна Україну (Леся Українка); Пташиний хор співає і славить у піснях тих сонце золоте (М.Рильський).

2. розм. Те саме, що неславити. А що найпуще, так-от тії зовиці/ті вже по усім-усюдам підуть славити, що невістка не зуміла хороше паски вичинити і не приглядала, як вона пеклась (Г.Квітка-Основ'яненко); Хівря славить Пріську на всю Мар 'янівку: і сяка, і така, і нетіпанка, і нечепуруха! (Панас Мирний).

Неславити. Поширювати погані думки про когось, щось; ганьбити. В сусіда жінка язиката Мене неславить! (І.Франко); [Тоня:] Ага! Так вам і треба. Чесних людей неславите, а самі чужі речі берете (І.Кочерга); — Ой, що це ви, люди добрі, — забідкалася Уляна. Хіба так можна нашу хату неславити? (В. Кучер).

слідкувати див. стежити.

СЛОВЕНЦІ - СЛОВІНЦІ -СЛОВЕНИ

Словенці, -ів, мн. (одн. словенець, -нця). Південнослов'янський народ, що становить основне населення Словенії.

Словінці, -ів, мн. (одн. словінець, -нця). Західнослов'янська етнічна група, що живе в Польщі.

Словени, -ів, мн. (одн. словен, -а). 1. Застаріла назва слов'ян.

2. Назва деяких східнослов'янських племен (ільменські слов'яни).

СЛОВОТВІР - СЛОВОТВОРЕННЯ - СЛОВОТВбРЧІСТЬ

Словотвір, -твору. 1. Творення нових слів у мові, а також способи їх творення: словотвір іменників, морфологічний словотвір.

2. Новоутворене слово.

3. Галузь мовознавства, що вивчає будову слів і способи їх творення.

Словотворення. Те саме, що словотвір 1.

Словотворчість, -чості, ор. -чістю. Творення нових слів: народна словотворчість.

СЛЮСАРНИЙ - СЛЮСАРСЬКИЙ

Слюсарний. Який стосується ручної або механічної обробки металів, складання машин і устаткування, ремонту металевих виробів: слюсарний інструмент, слюсарні роботи, слюсарна справа, слюсарна майстерня.

Слюсарський. Прикм. від слюсар; належний слюсареві: слюсарська робота, слюсарське ремесло, слюсарська кваліфікація, слюсарський розряд.

СМАЖЕННЯ, СМАЖІННЯ -СМАЖЕНЯ

Смаження, смажіння. Дія за знач. смажити. Щоб м 'ясо було ніжним, потрібно його перед смаженням, приблизно за годину, густо змазати гірчицею (з журналу); — Я ненавиджу те смажіння та печіння (І.Нечуй-Левиць-кий).

Смаженя, -і, ор. -ею. Страва із смажених яєць; яєчня. Гнат зразу ж дістав гроші і дав матері, щоб купила яєчка й зробила смаженю (С.Чорно- бривець).

сол

СМАКОВИЙ - СМАЧНИЙ

Смаковий. Який стосується смаку, пов'язаний з ним. Вж. зі сл.: аналізатор, букет, нерв, подразник, подразнення, продукт, рецептори, речовина, відчуття, властивості, якості.

Смачний. Приємний на смак (також про запах їжі тощо); переносно — який свідчить про задоволення, насолоду від чогось. Вж. зі сл.: борщ, виноград, мед, сік, торт, хліб, вечеря, їжа, страва, каша, олія, підлива, масло, м 'ясо, сон, сміх.

СМАЛЕЦЬ, -льцю, ор. -льцем. Жир, витоплений переважно із свинячого здору, а також з птиці: свинячий смалець, гусячий смалець.

смачний див. смаковий.

смерека див. ялина.

СМЕРТЕЛЬНИЙ - СМЕРТНИЙ

Смертельний. 1. Який призводить до смерті (про рану, хворобу тощо); який загрожує смертю; який супроводить смерть. Вж. зі сл.: вогонь, удар, укус, доза, зброя, отрута, рана, хвороба, захворювання, загроза, небезпека, муки, страждання, хропіння, випадок. Бій може звалитись на Теслю гарячий, смертельний (В.Земляк).

2. Те саме, що смертний 1: смертельне ложе.

3. перен. Невимовний, тяжкий; сильний. Вж. зі сл.: біль, голод, страх, холод, втома, образа, тривога, туга (також смертельний ворог). В ті дні я мав смертельну рану і сам від себе я тікав (О.Олесь); І ще б не приїхав додому, коли б не смертельна нудьга і бажання за всяку ціну побачити своїх стареньких і свій дім (І.Багряний).

Смертний. 1. Який не живе вічно; призначений для вмираючого або мертвого: смертна людина, смертна постеля, смертний медальйон.

2. Те саме, що смертельний 1: смертні рани, смертна година, смертний крик, смертні муки.

3. Який позбавляє життя: смертний вирок, смертна кара, смертний гріх (найтяжчий гріх; найбільша провина). Криві турецькі ятагани Ще свідчать тут про смертні рани, Що діставалися боями (Г.Чупринка).

СНІГОВИЙ - СНІЖНИЙ

Сніговий. 1. Прикм. (переважно як відносний) від сніг; який утворився зі снігу, зроблений зі снігу; який несе сніг; вкритий снігами; схожий на сніг тощо. Вж. зі сл.: межа, гора, гірка, вода, намет, стіна, баба, зима, пороша, буря, буран, колір, людина, плуг.

2. Як складова частина ботанічних і зоологічних назв. Вж. зі сл.: кальвіль, подорожник, плісень, барс, чайка.

Сніжний. Прикм. (переважно як якісний) від сніг; який несе сніг, укритий снігами, схожий на сніг тощо. Вж. зі сл.: зима, вітер, курява, рівнина, поле, полотно.

солений див. солоний.

СОЛЕЦИЗМ - СОЛІПСИЗМ

Солецизм, -у. Граматично неправильний зворот, синтаксична помилка в художньому творі.

Соліпсизм, -у. Крайній суб'єктивізм.

СОЛОНИЙ - СбЛЕНИЙ

Солоний. 1. Який містить у собі сіль, насичений сіллю, який має смак солі тощо: солона вода, солоне озеро, солоні бризки, солоний огірок.

2. перен. розм. Виразний, дотепний, але грубий, непристойний: солоні дотепи, солоні жарти, солона лайка.

Солений. 1. Дієприкм. від солити: круто солене сало.

сон

2. прикм. Виготовлений солінням: солена риба, солені огірки.

сольдо див. сальдо.

СОНЯЧНИЙ - СОНЦЕВИЙ

Сонячний. 1. Який стосується сонця, пов'язаний із сонцем: сонячне проміння, сонячний диск, сонячна спека, сонячна електростанція, сонячний годинник, сонячний удар.

2. З сонцем; світлий, яскраво-жовтий тощо; переносно — привітний, радісний: сонячний цвіт, сонячна усмішка. Дівчина., все дивилась услід жіночій постаті, яка віддалялась і меншала в повені сонячного дня (Є.Гуцало).

Сонцевий, зрідка. Те саме, що сонячний 1: сонцевий вогонь.

сортамент — сортимент див. асортимент.

СОСИСКА - САРДЕЛЬКА

Сосиска, р. мн. -сок. Невелика ковбаска, яку перед уживанням відварюють.

Сарделька¹, р. мн. -льок. Товста коротка сосиска.

Сарделька². Невелика морська риба; тюлька.

СОТЕ, невідм., с. Страва під соусом.

СОФІЗМ - СУФІЗМ

Софізм, -у. Навмисне хибно зроблений умовивід, який має видимість істинного; словесне плетиво, що вводить в оману.

Суфізм, -у. Містична течія в ісламі, яка проповідує злиття людини з богом через аскетизм і внутрішнє самовдосконалення.

...СОФІЯ. Кінцева частина складних слів, що відповідає поняттям "вчення", "мудрість": філософія, теософія.

СОЦ...¹. Перша частина складних слів, що відповідає слову соціалістичний; пишеться разом: соцкраїна.

СОЦ...². Перша частина складних слів, що відповідає слову соціальний; пишеться разом: соцзабезпечення, соцстрах.

СПАДКОВІСТЬ - СПАДЩИНА, СПДДОК - СПАДКУВАННЯ

Спадковість, -вості, ор. -вістю. Сукупність природних властивостей організму, одержаних від батьків, попередників: закони спадковості, добра спадковість.

Спадщина, рідше спадок, -дку. 1. Майно, що переходить після смерті власника до іншої особи: одержати {дістати) в спадщину, батьківська спадщина.

2. Явища культури, науки, побуту тощо, що залишилися від попередніх діячів: культурна спадщина, літературна спадщина, одержати (дістати) в спадщину.

Спадкування. Одержання спадщини від когось; перехід майна померлого до спадкоємців тощо: право спадкування.

СПАЛЕНИЙ - СПАЛЕННИЙ

Спалений. 1. Дієприкм. від спалити. Де-не-де на схилах яру жовтіли прогалини спаленої сонцем трави (О.Донченко); / знов доми, дощенту стерті і двічі спалені в огні, наперекір пітьмі і смерті, зійшли, як трави навесні (М.Упеник).

2. прикм. Який зазнав дії вогню, сонця тощо; згорілий. По дорозі до землянки, викопаної неподалік спаленої хати, він угледів ще одну групу полонених (О.Довженко); Засмерділо спаленим бензином (Є.Гуцало).

Спаленний. Здатний згоріти, згоряти; горючий.

Сш

СПЕКТРО... Перша частина складних слів, що відповідає словам спектр, спектральний; пишеться разом: спектрогеліограф, спектрофотометр.

СПЕКУЛЯТИВНИЙ - СПЕКУ-

лянтський

Спекулятивний. Який стосується спекуляції, ґрунтується на ній; умоглядний; схильний до спекуляції: спекулятивні операції, спекулятивні розрахунки, спекулятивна теорія, спекулятивна філософія, спекулятивний розум.

Спекулянтський. Який стосується спекулянта: спекулянтські ціни, спекулянтські здібності, спекулянтська торгівля.

СПЕЛЕО... Перша частина складних слів, що відповідає поняттю "печера"; пишеться разом: спелеотуризм, спелеофауна.

СПЕЦ... Перша частина складних слів, що відповідає слову спеціальний; пишеться разом: спецавтоклуб, спец-література.

СПИНАТИСЯ - СПИНЯТИСЯ

Спинатися, сп'ястися / зіпнутися, зіпнуся, зіпнешся. Тягнучись угору, намагатися щось дістати, поставити, побачити тощо; підніматися на пальцях ніг, спиратися на щось і т. ін. Сину мій, дрібна моя пташино, Ти зіп 'яв-ся в шибку заглядати (М.Рильський); Жук бряжчав ланцюгом, спинався на задні лапи і голосно гавкав (В.Кучер); — Мамо, а, мамо, чи ви спите?-— гукає тихенько Оксана, спинаючись на лікоть (Грицько Григоренко); Гарбузи в ^уються поміж картоплею, спинаючись на вишні (Є.Гуцало).

Спинятися, спинитися, -нюся, -ни-шся. Зупинятися, ставати; перестава-

ти працювати, функціонувати; зосереджувати увагу на комусь, чомусь тощо. У неділю коло Колісникової квартири знай спинялися карети, коляски (Панас Мирний); Карпо добіг до води та й спинивсь (І.Нечуй-Левицький); На годиннику, на стінці знов спинились стрілки /я/7 (Н. Забіла); Кулемети спинилися, коли завдання було виконано (Ю.Яновський).

СПІВ... Перша частина складних слів, що вказує на спільність (іноді одночасність) у чомусь (в існуванні, володінні, звучанні тощо) кого-, чого-небудь з кимсь, чимсь; пишеться разом: співавтор, співавторство, співавторський, співвітчизник, співжиття, співзвучний, співіснування, співмножник, співпереживання, співпрацівник, співпрацювати, співпраця, співпричетність, співредактор, співробітник, співробітництво, співробітниця, співрозмовник, співучасть. Інших значень ця частина слова не має, отже: замість співпадати, співпасти українською мовою треба збігатися, збігтися; замість співставляти, співставити, співставлений, співставнйй — зіставляти, зіставити, зіставлення, зіставнйй (або порівнювати, порівняти тощо).

СПІВАК - СПІВЕЦЬ

Співак, -а. Той, хто вміє і любить співати; вокаліст; виконавець пісень. Вж. зі сл.: естрадний, оперний, обдарований, професіональний, самобутній, самодіяльний, талановитий.

Співець, -вця, ор. -вцем. 1. Народний виконавець вокальної імпровізації: безіменний співець, народний співець.

2. (кого, чого) перен. Поет в урочистому, піднесеному мовленні; митець, який прославляє когось, щось у літе-

Сш

ратурі, музиці, живопису. Вж. зі сл.: братерства, весни, дружби народів, краси, миру, природи, свободи. Я не співець свого народу — Він сам поет своїх страждань, Я славлю небо, славлю вроду І пал душевних поривань (Г.Чупринка).

СПІВУЧИЙ - СПІВОЧИЙ Співучий. 1. Який уміє і любить співати, багато співає (про людину); сповнений співу, а також переносно: співуна дівчина, співучий край, співучий настрій.

2. Схожий на спів, мелодійно-протяжний; який видає мелодійні звуки, сповнений таких звуків: співучий голос, співучий речитатив, співучі дроти, співучий ранок.

3. Те саме, що співочий 2: співуча пташка, співучий жайворонок.

Співочий. 1. Який стосується співу, співів; який складається із співаків тощо: співоча культура, співоча капела, співочий гурток, співоча школа.

2. Який уміє співати, мелодійно свистіти тощо (про птахів): співочий дрізд.

3. зрідка. Те саме, що співучий 1: співоча вдача, співочий струмок.

СПІЗНЯТИСЯ - СПІЗНАТИСЯ Спізнятися, спізнитися, -нюся, -нишся. Запізнюватися (до кого, -чого, куди). Ніхто з братів.. На північні відправи не спізнявся (І.Франко); — Пора, запрягайте, — чути було голоси, — щоб не спізнитись нам на станцію! (С.Васильченко).

Спізнатися, док. 1. (з чим). Зустрітися з чим, зазнати на власному досвіді; пережити щось. Хто раз спізнається з почуттям страху, не скоро зможе відкараскатися від нього... (М.Коцюбинський); 3 сирітським лихом добре я спізнався (В.Мисик).

2. (з ким). Зустрітися з кимсь, вперше побачити кого-небудь; познайомитися, зійтися з кимось. Розкажу вам, як ще у двадцятих годах спізнався я з тим дідуганом (О.Сторо-женко); 3 оцими-то злодійкуватими ледацюгами, гультіпаками спізнався Чіпка (Панас Мирний).

СПІЛКА. 1. Тісне єднання; зв'язок: братерська спілка, творча спілка, спілка однодумців.

2. Об'єднання людей, пов'язане спільними умовами життя, спільною метою, товариство; громадське об'єднання: видавнича спілка, спілка молоді, гончарська спілка, торговельна спілка, спілка письменників, професійна спілка, спілка композиторів.

спільний див. загальний.

спільнокореневий див. однокорене-вий.

СПІЛЬНбТА. Об'єднання людей зі спільними умовами життя, інтересами, єдиною метою тощо; співтовариство: європейська спільнота, історична спільнота людей.

СПІРАНТ, -а. У мовознавстві — приголосний звук, що утворюється тертям видихуваного повітря в щілині між зближеними органами мовлення; фрикативний приголосний.

СПІРИТИЧНИЙ - СПІРИТСЬКИЙ

Спіритичний. Який стосується спіритизму: спіритичний сеанс.

Спіритський. Який стосується спірита, спіритів: спіритський гурток.

Сплата див. оплата.

СПЛАЧУВАТИ, -ую, -уєш. На відміну від багатозначного платити, вживається в значенні "вносити плату за щось, на відшкодування чогось, платити установлений збір": сплачу-

спо

вати за хату, сплачувати податок, спланувати борги.

Систематичний - систе-матизбваний - системний