СПОЖИВАТИ, СПОЖИТИ, -иву, -ивеш. 1. Уживати як їжу або питво; їсти: споживати смажену картоплю, споживати мед, споживати рибу, споживати воду.
2. Використовувати, витрачати щось для яких-небудь потреб: споживати електроенергію, рослини споживають воду.
СПОЖИВНИЙ - СПОЖИВЧИЙ - СПОЖИВАЦЬКИЙ
Споживний. Який стосується споживання, придатний для нього; їстівний: споживні властивості, споживні гриби, споживний фонд.
Споживчий. Який служить для задоволення потреб споживання: споживчі товари, споживча кооперація, споживче товариство.
Споживацький. Властивий тому, хто прагне тільки до задоволення власних потреб: споживацькі настрої, споживацькі інтереси, споживацьке ставлення, споживацька психологія.
СПОЛОВИНИ - З ПОЛОВИНИ
Споловини, присл. На половинних засадах, навпіл з кимось. Другого ж року стали в людей споловини орати (Ганна Барвінок); Землю вона одразу оддала споловини (Панас Мирний).
З половини, ім. з прийм. З половини двадцятих по шістдесяті роки був у нас золотий вік панського панування (Панас Мирний); Непокоїть мене тільки ось що: я можу бути вільний тільки з половини моя до кінця червня ст. ст. (М.Коцюбинський).
СПОЛУЧЕННЯ - СПОЛУКА
Сполучення. 1. Дія за знач, сполучати, сполучити, сполучатися, сполучитися: сполучення кольорів.
2. Зв'язок між віддаленими пунктами за допомогою яких-небудь засобів: сухопутне сполучення, тролейбусне сполучення, повітряне сполучення, ходи сполучення.
У словосп. фразеологічне сполучення (стійке поєднання слів). У скл. сл.: словосполучення.
Сполука. Переважно речовина, в якій атоми з'єднані між собою за допомогою певного типу хімічного зв'язку: органічні сполуки, хімічна сполука.
СПОЛУЧНІСТЬ. В українській мові, як і в інших мовах, одні й ті самі слова можуть утворювати притаманні мові словосполучення, а можуть являти собою сполучення слів сумнівні й безперечно неприйнятні. Це пов'язано з тим, що багато слів і значень слів обмежені в своїх зв'язках семантичними відношеннями самої мовної системи, тобто властивими даній мові законами зв'язку лексичних значень, які можуть виявлятися тільки разом з чітко визначеним колом понять та їх словесних позначень. З цього погляду невдалими є: а) словосполучення, утворені без належної уваги до значень їх складових частин (поєднуються слова з несумісними, кардинально протилежними або тавтологічними значеннями): беззвучний регіт, винятково здивувати, відбулася новина, відбулася угода, відбуваються помилки, жестикулювати мімікою, висока кількість, здійснення змісту, відбувся процес, відбулася несподіванка, дати велику оцінку, у лавах мистецтв, наполеглива перешкода, непоправно чудовий, зустрітися лицем до лиця, опинитися під хмелем, отримати насолоду, охопила думка, переробка справи, погано пахло тютюном, попит
спо
занепав, поставити опір, робити рішення, пройшла розмова, розбивати точку зору, спрожогу не второпав, тим більше зменшуватися, трапилась невдача, утворювати враження, відчути почуття, складні ускладнення, схвалити ухвалу, громадське суспільство, до бісового дідька, дуже жахливо, дуже прекрасно, дуже чудове видовище, запаси природних ресурсів, надзвичайно чудовий, обставини змін; б) не вживані або рідко вживані словосполучення (переважно створені за іншомовними моделями): взагалі кажучи, виграти змагання, стало жахливо, завдати втіху, задавати (задати) запитання, здавати (здати) іспит, зійти на думку, іноземні слова, круглий рік, крутиться голова, надавати уваги, наносити (нанести) удар, не показує й виду, ні в якому випадку, приймати (прийняти) до уваги, приймати міри, приймати участь.
...СПОРЙДІЇ. Кінцева складова частина в назвах паразитичних безхребетних тварин класу споровиків: гемоспоридії.
СПОРІДНЕНИЙ - ПОРІДНЕНИЙ
Споріднений. Пов'язаний спільністю походження; схожий з кимсь, чимсь за якимись ознаками тощо: споріднені захворювання, споріднені підприємства.
Поріднений. Який став рідним комусь або зблизився, здружився з ким-небудь: поріднені діти, поріднені міста.
СПОРОЖНИТИ - СПОРОЖНІТИ
Спорожнити, -ожню, -ожнйш, пе-рех. Робити щось порожнім: спорожнити діжку, спорожнити торбу.
Спорожніти, неперех. Стати порожнім: спорожніла скриня, спорожніла кімната, спорожніла вулиця.
СПОРТ... Перша частина складних слів, що відповідає слову спортивний; пишеться разом: спортінвентар, спорттовари.
СПОРУДЖЕННЯ - СПОРУДА
Спорудження, р. мн. -ень. 1. Будування чогось: спорудження греблі, спорудження житлових будинків, спорудження метрополітену, спорудження пам ятника, спорудження траулера.
2. зрідка. Те саме, що споруда.
Споруда. Щось збудоване; будівля: споруда з бетону, кам }яна споруда, водозбірна споруда, силосна споруда.
спорядження див. обладнання.
СПОСТЕРЕЖЛИВИЙ - СПОСТЕРЕЖНИЙ - СПОСТЕРЕЖНИЦЬКИЙ
Спостережливий. Здатний все добре помічати; уважний: спостережлива людина, спостережливий птах, спостережливе око.
Спостережний. Який служить для спостереження за кимсь, чимсь: спостережна вежа, спостережний пункт, спостережний метод.
Спостережницький. Який стосується спостережника; який ґрунтується на спостереженні: спостережницький талант, спостережницьке дослідження.
спостерігати див. стежити.
СПОЧАТКУ - З ПОЧАТКУ
Спочатку, присл. Перед чимсь іншим, спершу, раніше; з самого початку, знову. Спочатку все було спокійно (М.Коцюбинський); Думалося спочатку добуватися в Каховку водою (О.Гончар); — Ти б спочатку розпалив
СТА
огонь під казаном, а потім воду носив (Григорій Тютюнник).
З початку, ім. з прийм. Вже з початку зими дознав Олексій не раз турботи (П.Куліш); Се така робота, що її можна писати і з початку, і з кінця, і з середини (М.Коцюбинський); На превеликий жаль, мало не з початку боїв під Хотином Сагайдачного, що сам водив козаків у бій, було поранено кулею в руку (А.Кащенко); В цю ніч він згадав все до найменших дрібниць, згадав про все з початку свого дитинства.. (О.Олесь).
СПРАВА — ДІЛО. Ці слова здебільшого використовуються паралельно, але діло належить до розмовної лексики, справа — стилістично нейтральне, яке широко вживається в літературі різних жанрів.
СПРОБА - ПРОБА
Спроба. 1. Намагання зробити щось при відсутності впевненості в досягненні успіху: спроба заволодіти плацдармом.
2. Дослід.
3. Те саме, що проба 1.
Проба. 1. Випробування властивостей, якостей чогось і результат такого випробування: робити пробу, брати на пробу.
2. Частина чогось, узята для дослідження: брати пробу, знімати пробу.
3. Кількість благородного металу в сплаві: найвища проба, низька проба, чиста проба.
СПРОСТОВАННЯ - СПРОСТУВАННЯ
Спростовання, р. мн. -ань. Повідомлення, в якому спростовується щось: офіційне спростовання, спростовання на статтю, надрукувати спростовання.
Спростування, р. мн. -ань. 1. Дія за знач, спростувати — довести неправильність, помилковість, хибність чого-небудь: домагатися спростування.
2. Те саме, що спростовання: надіслати спростування до газети.
СПРЯМОВУВАТИ, -ую, -уєш, СПРЯМУВАТИ, -ую, -уєш. Крім свого прямого значення ("скеровувати рух літака, машини тощо"), широко використовується переносно — надавати подібного напрямку діяльності, вчинкам, розмові і т. ін.; зосереджувати зусилля, енергію, здібності тощо на чомусь: спрямовувати творчі сили. — А наші кущі — це живі людські душі! Юні ще та не заскорузлі, куди його спрямуєш, так воно й ростиме... (О.Гончар).
СРІБЛЯНИК - СРІБЛЯР
Срібляник, -а, іст. 1. Срібна монета, срібник; срібний карбованець, срібняк.
2. У фольклорі — вживається як постійна прикладка до слова дука. — Отак-то, братці, отак-то, діти.., тії дуки-срібляники з голоти розплодились! (П. Куліш).
Срібляр, -а. Ювелір, який виготовляє вироби з срібла або сріблить їх.
СТАБІЛІТРОН - СТАБІЛОТРОН
Стабілітрон, -а. Газорозрядний або напівпровідниковий прилад для стабілізації напруги.
Стабілотрон, -а. Стабілізований за частотою надвисокочастотний генератор, який перестроюється механічно.
СТАВИТИСЯ, -влюся, -вишся, ПОСТАВИТИСЯ (до кого-чого). Виявляти певне ставлення до кого-, чого-небудь, мати своє уявлення про
СТА
когось, щось, оцінювати, виявляти своє почуття щодо когось, чогось, симпатію чи антипатію: ставитися добре, ставитися з розумінням, ставитися з підозрою, ставитися як до друга, ставитися як до ворога, ставитися привітно до всіх, ставитися скептично до слави, ставитися доброзичливо, ставитися поблажливо.
Вживання дієслів відноситися, віднестися в цьому значенні (Як ти до нього відносишся?) для української літературної мови мало властиве.
СТАВЛЕННЯ (до кого-чого). Той або інший характер поводження з ким-, чим-небудь: душевне ставлення до людей, ставлення до життя, ставлення до хворих, ставлення до праці.
Вживання іменника відношення в цьому значенні (дбайливе відношення, відношення до людей) для української літературної мови мало властиве.
СТАДІЙ, -я, ор. -єм. Старовинна одиниця виміру віддалі, що дорівнює приблизно 180—200 метрів — відстань, яку проходить людина за дві хвилини.
