Удвадцятьох — у двадцятьох див. вдвадцятьох

удвічі див. вдвічі.

удвоє — у двоє див. вдвоє.

Удвох — у двох див. вдвох.

удев'ятеро — у дев'ятеро див. вде­в'ятеро.

удев'ятьох — у дев'ятьох див. вде­в'ятьох.

Удень — у день див. вдень.

УДІ

удесятеро — у десятеро див. вдеся­теро.

удесятьох — у десятьох див. вдеся­тьох.

Удивлятися див. вдивлятися.

УДІЙ - НАДІЙ

Удій, удою, ор. удоєм. Кількість молока, надоєного за один раз або за певний відрізок часу: разовий удій, до­бовий удій, річний удій. Пох. удійний.

Надій, надою. Кількість надоєного молока: надій молока на корову, високі надої молока, приріст надоїв.

Удобрення див. добриво.

удруге — у друге див. вдруге.

удячний див. вдячний.

УЗБІЧ, присл. Збоку, осторонь; у знач, прийм. Павло підвівся, тихо став узбіч (М.Бажан); На бистрім шляху, узбіч садиби над глухим яром, колони машин, вервечки люду оружного і з тачками (М.Рудь).

УЗБІЧЧЯ, р. мн. -іч. 1. Бічна час­тина дороги, шосе тощо; смуга вздовж дороги; край лісу, поля та ін., а також переносно. Степан Пасюга з'їхав на узбіччя дороги, заглушив мо­тор... (Є.Гуцало); Сніг майже зійшов, дороги протряхли, йти було легко, осо­бливо узбіччям (І.Копиленко); Ліс гус­тішав. Модрину заступила ялина, що густо, як щетиною, укрила узбіччя (В.Гжицький); Часом те звичайне явище ми шукаємо не в самій гущавині бурхливих подій, а десь на його притем­нених узбіччях (І.Ле).

2. Схил гори, височини, насипу. А в глибині бухти розсипалися на узбіччі гори білі саклі (3.Тулуб); Микола Іва-сюк знає в горах кожну галявину. Знає кожну яругу, всі узбіччя, видолинки (І.Чендей); Мартинюк поволі йшов бе­регом, понад крутим узбіччям (Л.Дми-терко).

Пох. узбічний {узбічна алея, узбічна вуличка, узбічна дорога).

УЗВИЧАЇТИ (що). Зробити зви­чайним, широковживаним; усталити. А ми, як здавна узвичаєно, Лиш день твій [осені] заяснів — Тобі одразу до­ручаємо Своїх і дочок, і синів (В.Бич-ко). Пох.: узвичаєний, узвичаєння.

УЗВИШШЯ, р. мн. -йш.Невисока гора, височина, будь-яке підвищення на місцевості. Всміхається з узвишшя дітям Кобзар, мов світоч, над Дніпром (М.Терещенко); Хвилясто здіймалися лагідні київські узвишшя, порозрізувані спадистими ярами (П.Загребельний); Улянин двір лежав на краю села, над болотом. Узвишшя тут круто запада­ло донизу, воно схоже було на ніс веле­тенського човна, що колись як урізався з розгону в очерети, так навіки й за­стиг (А.Дімаров).

УЗВІЗ, узвозу. Короткий підйом; вулиця, дорога, що простягається круто вгору. Узвозом до Дніпра йшла жінка (Є.Гуцало); Машина плавно підіймалася Володимирським узвозом (Л.Дмитерко); Ведмідь знайшов в су­сідньому байраці крутий узвіз, спус­тивсь до моря сам, напивсь, ввійшов по черево у воду і плавать став, немов гіпопотам (М.Драй-Хмара).

УЗГОДЖЕННЯ - УЗГОДЖЕ­НІСТЬ

Узгодження. Надання чому-небудь відповідності до чогось, єдності з чи­мось; встановлення відповідності, єд­ності між чимсь: узгодження дій, узго­дження позицій.

Узгодженість, -ності, ор. -ністю. Властивість узгодженого: узгодже­ність думок, узгодженість дій.

УЗУРПАТОР, -а. Особа, яка неза­конно захопила владу в країні або привласнила чужі права на щось.

[Круста:] От я знаю сам таких, що це­заря готові зневажати — для них він, бач, тиран та узурпатор (Леся Украї­нка).

УЗУРПАЦІЯ, -ї, ор. -єю. Незакон­не захоплення влади або привласнен­ня чужих прав на щось, якихось дося­гнень тощо. Обіймемось та підемо в левади, В поля й луги, в гаї широкошум­ні, Чи не розвіємо тяжкої там досади На узурпації, на захвати безумні (П.Куліш).

УЗУРПУВАТИ, -ую, -уєш, недок. і док. Незаконно захоплювати владу або привласнювати чужі права на що-небудь, якісь досягнення тощо. Пох. узурпований.

узяти див. брати.

укінець — у кінець див. вкінець.

укінці — у кінці див. вкінці.

уклад див. внесок.

УКЛАДАЛЬНИК - УКЛАДАЧ

Укладальник, -а. Той, хто укладає що-небудь, фахівець з укладання чо­гось: укладальник паркету, укладаль­ник залізничної колії.

Укладач, -а, ор. -ем. Той, хто упо­рядковує, укладає що-небудь: укладач збірника законів, укладач словника.

УКЛАДАТИ - ВКЛАДАТИ

Укладати. Офіційно домовлятися про щось, визначаючи умови, склада­ти (угоду, союз тощо); складати, упо­рядковувати (словники, збірники і т. ін.); накреслювати, намічати (пла­ни тощо) (не "заключати угоду").

В усіх інших значеннях укладати вживається паралельно з вкладати.

укладач див. укладальник.

УКРАЇНІКА - УКРАЇНІСТИКА

Україніка. Сукупність чогось, що стосується історії, економіки, культу-

25*

ри і т. ін. України (крім наук): відділ україніки в бібліотеці, книги з украї­ніки, збирати україніку.

Україністика. Сукупність наук, які вивчають мову, літературу та культу­ру українського народу: сучасна укра­їністика, питання україністики, цен­три україністики, працювати в галузі україністики.

УКРАЇНО-... (УКРАЇНО...) - УК­РАЇНСЬКО-...

Україно-... (україно...). Перша час­тина складних слів, що означає "який стосується України, українців". Коли ця частина сурядна з другою части­ною складного слова, вона пишеться через дефіс: україно-польський кордон, україно-російські відносини. Якщо пер­ша частина є означенням до другої частини слова, вона пишеться разом: українознавство, українофіл, україно­фоб.

Українсько-... Те саме, що украї­но-..., але переважно вживається сто­совно української мови; пишеться через дефіс: українсько-французький словник (хоч і українсько-білоруські відносини).

украй — у край див. вкрай.

укріп див. окріп.

укупі — у купі див. вкупі.

УКУС, -у. 1. Дія за знач, укусити: від укусу гадюки розпухла нога.

2. Укушене місце: перев язати руку вище укусу.

УКУСИТИ (ВКУСИТИ), укушу, укусиш. 1. (кого, що). Поранити, за­вдати болю, впившись зубами, хобот­ком тощо, а також переносно: собака вкусив хлопця за ногу, муха вкусила.

2. (чого) розм. Відкусити, надкуси­вши частину чогось: Івась укусив пи­рога.

УЛЬ

улад — у лад див. влад.

УЛЬТИМО, невідм., с. У банківсь­кій практиці — останній день місяця, кварталу чи року; у комерційній та біржовій практиці — останній робо­чий день певного періоду, встановле­ний як термін виконання раніше укладеної угоди з товарними або фон­довими цінностями.

УЛЬТРА, невідм., ч. і ж. розм. Уча­сники й прихильники найреакцій-ніших, украй правих угруповань фа­шистського типу.

УЛЬТРА... Префікс, що означає "над", "крайній", "за межами": уль­тразвук, ультраморфізм, ультрамікро-би, ультрамодний, ультрацентрифуга.

умить — у мить див. вмить.

умовлятися див. домовлятися.

УМФОРМЕР, -а. Електрична ма­шина для перетворення постійного струму однієї напруги на постійний струм іншої напруги.

униз — у низ див. вниз.

унизу — у низу див. внизу.

уникати див. вникати.

УНІ... Перша частина складних слів, що означає "єдино", "одно"; пишеться разом: унівалент, уніформа.

УНІВЕРСІАДА. 1. Міжнародні комплексні спортивні змагання сту­дентів.

2. Студентські змагання з чого-не­будь узагалі; конкурс.

УНІТАРНИЙ. Об'єднаний, єди­ний, який становить собою одне ціле. У словосп.: унітарна держава — фор­ма державного ладу, за якої територія держави не має в своєму складі феде­ративних одиниць (республік, штатів тощо); унітарні перетворення — пере­творення, спрямовані на об'єднання.

УНІЯ, -ї, ор. -єю. 1. Об'єднання, союз держав (під владою одного мо­нарха, на основі договору).

2. Об'єднання православної і като­лицької церкви під владою Папи Римського при збереженні традицій­них форм православної обрядовості.

3. Назва міжнародних адміністра­тивних союзів.

УНЦІЯ, -ї, ор. -єю. 1. Одиниця маси: в англійській системі мір — 28,350 г; у ряді країн Латинської Аме­рики — близько 28,7 г.

2. Одиниця маси, що застосовува­лася в аптекарській практиці: росій­ська — 29,860 г; британська — 31,1035 г.

3. Міра рідини: у СІЛА — 29,57 куб. см; у Великій Британії — 28,41 куб. см.

4. Старовинна іспанська, італійсь­ка, мексиканська й марокканська срібна монета.

УОСОБЛЮВАТИ, -юю, -юєш, УОСОБИТИ, -блю, -биш. 1. Вира­жати явища природи, предмети в об­разах живих істот: фантастичні істо­ти часто уособлювали природу.

2. Надавати чому-небудь конкрет­ного вираження, реального образу, матеріальної форми. Він довго оглядав храм, Будду, чотирьох страшних воїнів на протилежних стінах, що уособлю­вали охоронців усіх чотирьох сторін світу (Ю.Збанацький); Колись люди боялися прокурора, бо він уособлював жандармерію, сибірську каторгу, страш­ні тортури (В.Кучер).

3. Найповніше, найдосконаліше втілювати в собі якісь властивості, якості, бути виявом, вираженням чо­гось: уособлювати велику силу, уособ­лювати в собі народну мудрість.

упень — у пень див. впень, уперед див. вперед, упереміж, упереміжку — упереміш, уперемішку див. впереміж.

уперше — у перше див. вперше.

УРВ

упливати див. впливати. УПОВНОВАЖЕННЯ - ПОВНО­ВАЖЕННЯ

Уповноваження, р. мн. -ень. Надан­ня кому-небудь права, дозволу діяти, говорити від чийогось імені. Охоче посилаю вам уповноваження про право перекладати мої оповідання (М.Коцю­бинський).

Повноваження. Право, надане ко­му-небудь для здійснення чогось, а також приймати рішення на власний розсуд: надзвичайні повноваження, необмежені повноваження. Потрібно було негайне втручання відповідальної особи з широкими повноваженнями (П.Панч); Олександр Васильович пере­дає всі свої повноваження старшому помічникові (В.Логвиненко).

упоперек — у поперек див. впопе­рек.

упору — у пору див. впору.

УПРАВА - ВПРАВА

Управа. 1. Установа, яка займаєть­ся громадськими, становими та ад­міністративними справами: волосна уп­рава, лікарська управа, рудна управа.

2. розм. Сила, здатна зупинити ко­гось в його незаконних діях, сваволі тощо: знайти на нього управу, немає управи на нього.

Вправа. Розвиток певних якостей, навичок систематичною роботою; спеціальне завдання для набуття або закріплення певних навичок, знань.

УПРАВЛІННЯ - ПРАВЛІННЯ

Управління, р. мн. -шь. 1. Те саме, що керівництво 1: управління виробни­цтвом.

2. зрідка. Те саме, що керування 1: управління електровозом.

3. Адміністративна установа або відділ якоїсь установи, організації,

що відає певною галуззю господарсь­кої, наукової, військової і т. ін. діяль­ності: житлове управління, управління метеослужби.

Правління. 1. Час, період, протя­гом якого певна особа здійснює вер­ховну владу над кимсь, чимсь; форма керівництва: князівське правління, са­модержавне правління.

2. Виборний орган, апарат, що ке­рує установою, організацією, підпри­ємством тощо: правління кооперативу.

Пор. керівництво.

управляти див. керувати.

упроваджувати див. запроваджу­вати.

уп'ятеро — у п'ятеро див. вп'ятеро.

уп'ятьох — у п'ятьох див. вп'ятьох.

ураження див. враження.

ураз див. враз.

УРАНАТ, -у, мн. уранати, -ів. Сіль уранової кислоти.

УРАНІТ, -у. Радіоактивний міне­рал чорного кольору, який складаєть­ся з двоокису й триокису урану з до­мішкою окису торію.

УРБАНІЗАЦІЯ, -ї, ор. -єю. 1. Про­цес зосередження населення й еконо­мічного життя у великих містах.

2. Поширення рис і особливостей, властивих місту, промисловому цент­ру.

УРБАНІЗМ, -у. 1. Тематика, по­в'язана з життям великого сучасного міста.

2. Напрям у будівництві міст у XX ст., який стверджував потребу створення міст-велетнів.

УРВИЩЕ. Стрімкий, прямовис­ний схил гори, берега тощо; глибоке провалля (звичайно між горами). Стала [Маруся] над якимсь урвищем (Г.Хоткевич); Правий берег був висо­кий, з кам'яними урвищами (О.Дон-

УРД

ченко); Вершник вибрався з глибоких урвищ, низин і глянув на світ (С.Чор- нобривець).

УРДУ, невідм., ж. Офіційна мова Пакистану й одна з основних мов Індії.

УРЕМА - УРЕМІЯ

Урема. Листяні ліси (з тополі, верби, черемхи тощо) в заплавах великих річок лісостепової, степової та напівпустельної зон.

Уремія, -ї, ор. -єю. Гостре або хро­нічне самоотруєння організму, спри­чинене недостатністю функції нирок.

урешті — у решті див. врешті.

урешті-решт див. кінець кінцем.

УРИВЧАСТИЙ - УРИВИСТИЙ

Уривчастий. 1. Який переривається через короткі проміжки; який різко обривається: уривчаста мелодія, урив­часта розповідь, уривчасті дзвінки, уривчасті слова.

2. Який містить у собі неповні да­ні: уривчасті відомості.

Уривистий. 1. Те саме, що уривчас­тий.

2. Який має стрімкі, прямовисні схили, береги: уривистий яр, уривиста річка.

урівень, урівні див. врівень.

УРІЗАТИ (ВРІЗАТИ), уріжу, урі­жеш. 1. (чого). Ріжучи, відокремити частину від цілого; поранити щось: урізати шматок сала, урізати хліба, урізати пальця.

2. (що). Укоротити, зменшити: урізати поли, урізати халяви, урізати платню.

...УРІЯ. Кінцева частина складних слів, яка вказує на зв'язок з поняттям "сеча".

УРО... Перша частина складних слів, що відповідає поняттям "сеча",

"сечовина", "сечові органи"; пише­ться разом: уробактерії, урогематома, урометр.

урода див. врода.

урозбрід див. врозбрід.

урозгін див. врозгін.

уроздріб див. вроздріб.

урозріз див. врозріз.

урозсип див. врозсип.

урозтіч див. врозтіч.

уруна див. вруна.

уряд — у ряд див. вряд.

УСВІДОМЛЮВАТИ, -юю, -юєш, УСВІДОМИТИ, -млю, -миш. Осяга­ти розумом, сприймати свідомо, ро­зуміти значення, сенс чогось. Щасли­ві батьки із жахом усвідомлювали, що з кожною хвилиною сиротіють дедалі більше й більше (Ю.Яновський); Він добре усвідомлює, що зустріч з Вален­тиною неминуча (М.Руденко); Що вскочив у халепу, це він уже усвідомив (А. Головко).

Немає потреби заміняти ці слово­сполучення рідковживаними дава­ти (дати) собі звіт, не давати собі звіту.

усемеро — у семеро див. всемеро.

усередині — у середині див. всере­дині.

усередину — у середину див. всере­дину.

усімох — у сімох див. всімох.

УСЛАВЛЮВАТИ - ОСЛАВЛЮ­ВАТИ

Уславлювати, -юю, -юєш. Велича­ти когось, щось: уславлювати Вітчиз­ну, уславлювати людину.

Ославлювати. Переважно поши­рювати погану славу (плітки, осуд тощо); знеславлювати: ославлювати жінку.

услід — у слід див. вслід.

усміх див. усмішка.

УСМ

УСМІХАТИСЯ (ВСМІХАТИСЯ) -ПОСМІХАТИСЯ

Усміхатися (всміхатися), усміхну­тися (всміхнутися). Усмішкою вияв­ляти певні почуття (переважно ра­дість, задоволення тощо), а також пе­реносно. Видно, люблять цю дівчину усі — так ласкаво до неї усміхаються (Г.Хоткевич); Він усміхається скупо, краєм рота (О.Гончар); Очі в неї усміхались од щастя (В.Земляк); Вона бачить, що я зайшов у двір, і ще здале­ку всміхається (Є.Гуцало).

Посміхатися, посміхнутися. 1. По­смішкою виявляти своє почуття або ставлення до когось, чогось (перева­жно з відтінком іронії, глузування то­що). Лнка лише загадково посміхалась і не відповідала (М.Трублаїні); Яків ко­люче посміхається (М.Стельмах).

2. Те саме, що усміхатися. Посміха­лась вона тільки очима, і посмішка бу­ла лагідна (Ю.Смолич); Регулювальни­ки майже ніколи не посміхалися, вони були надто заклопотані (П.Загре- бельний).

УСМІШКА - УСМІХ - ПО­СМІШКА - ПОСМІХ

Усмішка. 1. Особливий порух м'я­зами обличчя (губ, очей), який пока­зує схильність до сміху або виражає привіт, задоволення тощо. Мене зда­ля, як сонце, гріє Усмішка сонячна твоя (О.Олесь); Хмельницький сховав у ву­сах усмішку (Н.Рибак); Наче подих той весняний, усмішка /7(М.Терещен-ко); Малий усміхнувся, але то була смутна усмішка (Вал. Шевчук).

2. Гумористичний художній твір: вишневі усмішки Остапа Вишні.

Усміх, -у. Те саме, що усмішка 1. На устоньках її рожевих усміх сяє (М.Вороний); Лйгюль ще зберігала

усмішку на своїх устах, але усміх те­пер був гіркий, зболений (П.Загребель-ний); Мою душу пройняло тепло, наче той усміх призначався мені (Є.Гу­цало).

Посмішка. 1. Особливий вираз об­личчя (губ, очей), що виражає глузу­вання, іронічне ставлення до когось, чогось тощо. — Здоров, — придивля­ється Тимофій до жорсткої посмішки, яка нічого доброго не обіцяє людям (М.Стельмах); Хотів уколоти жар­том, але стримався, зате глузливу по­смішку приховати не зміг (А.Гудима); Вогонь зіниць від слова не ожив, У по­смішці ховається осуда: — А що, з тво­їх ліричних міражів Багато хліба в на­шім домі буде? (Г.Чубач).

2. Те саме, що усмішка 1. На його обличчі грала лагідна посмішка (О.До­світній); У моєї коханої очі ніжні і ніжна посмішка, що ж ніжніше — не знаю (В.Винниченко); Весела посміш­ка ніколи не збігала з гарненького об­личчя дівчини (Ю.Шовкопляс); Вар­вара Павлівна заясніла посмішкою (В.Собко); Проміняться очі в старої, на поморщеному лиці квітує посмішка (А.М'ястківський).

Посміх, -у. 1. Те саме, що посміш­ка. -— А, се ви!.. — мовила на вітання баронеса і ледве примітний посміх чув­ся в тих словах (Леся Українка); В очах Шмалія майнув посміх, а голос по-добрішав (М.Стельмах); Вона скривила уста в подобизні посміху (П.Загребе- льний).

2. Глузливий жарт. [Іфігенія:] Не­вже тобі, суворій, грізній, личить Ро­бити посміхи над бідними людьми?! (Леся Українка); Наталія Миколаївна не знала, як їй прийняти ті Довбнині речі: чи за посміх над її злиднями, чи | над її непорядком (Панас Мирний).

УСТ

3. Той, з кого глузують; посміхови­сько. З посміху люди бувають (при­слів'я); Цілу ніч прождав я... Сором і безслав'я/ Хлопця одурила, Посміхом зробила! (О.Олесь).

усовувати див. усувати.

усоте див. всоте.

УСТАВКА - ВСТАВКА (УСТАВ­КА)

Уставка. Вишита вставлена смуж­ка на плечах жіночої сорочки. Мали­нові оксамитові обшивки та уставки простягались аж до пліч (І.Нечуй-Ле-вицький); Дуже до лиця їй був гуцуль­ський одяг: і сорочка вишивана з устав­ками, і киптар писаний, сухозлоттю золочений (В.Гжицький).

Вставка (уставка). Будь-що встав­лене: орнаментальна вставка, встав­ка (уставка) в рукопису.

УСТАНОВА - ЗАКЛАД

Установа. Організація, що відає якоюсь галуззю народного господар­ства, торгівлі, науки, культури і пра­цює в цій галузі — урядова, політич­на, торговельна, наукова, дослідна, проектна тощо (Кабінет Міністрів, універмаг, академія, інститут, кон­структорське бюро).

Заклад, -у. Організація, яка прова­дить навчально-виховну, культурно-освітню, оздоровчу роботу тощо (школа, інтернат, університет, інсти­тут, дитячий садок, дитячий будинок, лікарня, санаторій тощо).

устаткування див. обладнання.

уступ див. вступ.

УСУВАТИ, УСбВУВАТИ - ВСУ­ВАТИ, ВСбВУВАТИ

Усувати, усовувати, -ую, -уєш. До­водити щось до зникнення, ліквіду­вати; позбавлятися когось: усувати (усовувати) недоліки, усувати (усову-