Лекции.Орг


Поиск:




Категории:

Астрономия
Биология
География
Другие языки
Интернет
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Механика
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Транспорт
Физика
Философия
Финансы
Химия
Экология
Экономика
Электроника

 

 

 

 


Удвадцятьох — у двадцятьох див. вдвадцятьох




удвічі див. вдвічі.

удвоє — у двоє див. вдвоє.

Удвох — у двох див. вдвох.

удев'ятеро — у дев'ятеро див. вде­в'ятеро.

удев'ятьох — у дев'ятьох див. вде­в'ятьох.

Удень — у день див. вдень.

УДІ

удесятеро — у десятеро див. вдеся­теро.

удесятьох — у десятьох див. вдеся­тьох.

Удивлятися див. вдивлятися.

УДІЙ - НАДІЙ

Удій, удою, ор. удоєм. Кількість молока, надоєного за один раз або за певний відрізок часу: разовий удій, до­бовий удій, річний удій. Пох. удійний.

Надій, надою. Кількість надоєного молока: надій молока на корову, високі надої молока, приріст надоїв.

Удобрення див. добриво.

удругеу друге див. вдруге.

удячний див. вдячний.

УЗБІЧ, присл. Збоку, осторонь; у знач, прийм. Павло підвівся, тихо став узбіч (М.Бажан); На бистрім шляху, узбіч садиби над глухим яром, колони машин, вервечки люду оружного і з тачками (М.Рудь).

УЗБІЧЧЯ, р. мн. -іч. 1. Бічна час­тина дороги, шосе тощо; смуга вздовж дороги; край лісу, поля та ін., а також переносно. Степан Пасюга з'їхав на узбіччя дороги, заглушив мо­тор... (Є.Гуцало); Сніг майже зійшов, дороги протряхли, йти було легко, осо­бливо узбіччям (І.Копиленко); Ліс гус­тішав. Модрину заступила ялина, що густо, як щетиною, укрила узбіччя (В.Гжицький); Часом те звичайне явище ми шукаємо не в самій гущавині бурхливих подій, а десь на його притем­нених узбіччях (І.Ле).

2. Схил гори, височини, насипу. А в глибині бухти розсипалися на узбіччі гори білі саклі (3.Тулуб); Микола Іва-сюк знає в горах кожну галявину. Знає кожну яругу, всі узбіччя, видолинки (І.Чендей); Мартинюк поволі йшов бе­регом, понад крутим узбіччям (Л.Дми-терко).

Пох. узбічний {узбічна алея, узбічна вуличка, узбічна дорога).

УЗВИЧАЇТИ (що). Зробити зви­чайним, широковживаним; усталити. А ми, як здавна узвичаєно, Лиш день твій [осені] заяснів — Тобі одразу до­ручаємо Своїх і дочок, і синів (В.Бич-ко). Пох.: узвичаєний, узвичаєння.

УЗВИШШЯ, р. мн. -йш.Невисока гора, височина, будь-яке підвищення на місцевості. Всміхається з узвишшя дітям Кобзар, мов світоч, над Дніпром (М.Терещенко); Хвилясто здіймалися лагідні київські узвишшя, порозрізувані спадистими ярами (П.Загребельний); Улянин двір лежав на краю села, над болотом. Узвишшя тут круто запада­ло донизу, воно схоже було на ніс веле­тенського човна, що колись як урізався з розгону в очерети, так навіки й за­стиг (А.Дімаров).

УЗВІЗ, узвозу. Короткий підйом; вулиця, дорога, що простягається круто вгору. Узвозом до Дніпра йшла жінка (Є.Гуцало); Машина плавно підіймалася Володимирським узвозом (Л.Дмитерко); Ведмідь знайшов в су­сідньому байраці крутий узвіз, спус­тивсь до моря сам, напивсь, ввійшов по черево у воду і плавать став, немов гіпопотам (М.Драй-Хмара).

УЗГОДЖЕННЯ - УЗГОДЖЕ­НІСТЬ

Узгодження. Надання чому-небудь відповідності до чогось, єдності з чи­мось; встановлення відповідності, єд­ності між чимсь: узгодження дій, узго­дження позицій.

Узгодженість, -ності, ор. -ністю. Властивість узгодженого: узгодже­ність думок, узгодженість дій.

УЗУРПАТОР, -а. Особа, яка неза­конно захопила владу в країні або привласнила чужі права на щось.

[Круста:] От я знаю сам таких, що це­заря готові зневажати — для них він, бач, тиран та узурпатор (Леся Украї­нка).

УЗУРПАЦІЯ, -ї, ор. -єю. Незакон­не захоплення влади або привласнен­ня чужих прав на щось, якихось дося­гнень тощо. Обіймемось та підемо в левади, В поля й луги, в гаї широкошум­ні, Чи не розвіємо тяжкої там досади На узурпації, на захвати безумні (П.Куліш).

УЗУРПУВАТИ, -ую, -уєш, недок. і док. Незаконно захоплювати владу або привласнювати чужі права на що-небудь, якісь досягнення тощо. Пох. узурпований.

узяти див. брати.

укінець — у кінець див. вкінець.

укінці — у кінці див. вкінці.

уклад див. внесок.

УКЛАДАЛЬНИК - УКЛАДАЧ

Укладальник, -а. Той, хто укладає що-небудь, фахівець з укладання чо­гось: укладальник паркету, укладаль­ник залізничної колії.

Укладач, -а, ор. -ем. Той, хто упо­рядковує, укладає що-небудь: укладач збірника законів, укладач словника.

УКЛАДАТИ - ВКЛАДАТИ

Укладати. Офіційно домовлятися про щось, визначаючи умови, склада­ти (угоду, союз тощо); складати, упо­рядковувати (словники, збірники і т. ін.); накреслювати, намічати (пла­ни тощо) (не "заключати угоду").

В усіх інших значеннях укладати вживається паралельно з вкладати.

укладач див. укладальник.

УКРАЇНІКА - УКРАЇНІСТИКА

Україніка. Сукупність чогось, що стосується історії, економіки, культу-

25*

ри і т. ін. України (крім наук): відділ україніки в бібліотеці, книги з украї­ніки, збирати україніку.

Україністика. Сукупність наук, які вивчають мову, літературу та культу­ру українського народу: сучасна укра­їністика, питання україністики, цен­три україністики, працювати в галузі україністики.

УКРАЇНО-... (УКРАЇНО...) - УК­РАЇНСЬКО-...

Україно-... (україно...). Перша час­тина складних слів, що означає "який стосується України, українців". Коли ця частина сурядна з другою части­ною складного слова, вона пишеться через дефіс: україно-польський кордон, україно-російські відносини. Якщо пер­ша частина є означенням до другої частини слова, вона пишеться разом: українознавство, українофіл, україно­фоб.

Українсько-... Те саме, що украї­но-..., але переважно вживається сто­совно української мови; пишеться через дефіс: українсько-французький словник (хоч і українсько-білоруські відносини).

украй — у край див. вкрай.

укріп див. окріп.

укупі — у купі див. вкупі.

УКУС, -у. 1. Дія за знач, укусити: від укусу гадюки розпухла нога.

2. Укушене місце: перев язати руку вище укусу.

УКУСИТИ (ВКУСИТИ), укушу, укусиш. 1. (кого, що). Поранити, за­вдати болю, впившись зубами, хобот­ком тощо, а також переносно: собака вкусив хлопця за ногу, муха вкусила.

2. (чого) розм. Відкусити, надкуси­вши частину чогось: Івась укусив пи­рога.

УЛЬ

уладу лад див. влад.

УЛЬТИМО, невідм., с. У банківсь­кій практиці — останній день місяця, кварталу чи року; у комерційній та біржовій практиці — останній робо­чий день певного періоду, встановле­ний як термін виконання раніше укладеної угоди з товарними або фон­довими цінностями.

УЛЬТРА, невідм., ч. і ж. розм. Уча­сники й прихильники найреакцій-ніших, украй правих угруповань фа­шистського типу.

УЛЬТРА... Префікс, що означає "над", "крайній", "за межами": уль­тразвук, ультраморфізм, ультрамікро-би, ультрамодний, ультрацентрифуга.

умить — у мить див. вмить.

умовлятися див. домовлятися.

УМФОРМЕР, -а. Електрична ма­шина для перетворення постійного струму однієї напруги на постійний струм іншої напруги.

униз — у низ див. вниз.

унизу — у низу див. внизу.

уникати див. вникати.

УНІ... Перша частина складних слів, що означає "єдино", "одно"; пишеться разом: унівалент, уніформа.

УНІВЕРСІАДА. 1. Міжнародні комплексні спортивні змагання сту­дентів.

2. Студентські змагання з чого-не­будь узагалі; конкурс.

УНІТАРНИЙ. Об'єднаний, єди­ний, який становить собою одне ціле. У словосп.: унітарна держава — фор­ма державного ладу, за якої територія держави не має в своєму складі феде­ративних одиниць (республік, штатів тощо); унітарні перетворення — пере­творення, спрямовані на об'єднання.

УНІЯ, -ї, ор. -єю. 1. Об'єднання, союз держав (під владою одного мо­нарха, на основі договору).

2. Об'єднання православної і като­лицької церкви під владою Папи Римського при збереженні традицій­них форм православної обрядовості.

3. Назва міжнародних адміністра­тивних союзів.

УНЦІЯ, -ї, ор. -єю. 1. Одиниця маси: в англійській системі мір — 28,350 г; у ряді країн Латинської Аме­рики — близько 28,7 г.

2. Одиниця маси, що застосовува­лася в аптекарській практиці: росій­ська — 29,860 г; британська — 31,1035 г.

3. Міра рідини: у СІЛА — 29,57 куб. см; у Великій Британії — 28,41 куб. см.

4. Старовинна іспанська, італійсь­ка, мексиканська й марокканська срібна монета.

УОСОБЛЮВАТИ, -юю, -юєш, УОСОБИТИ, -блю, -биш. 1. Вира­жати явища природи, предмети в об­разах живих істот: фантастичні істо­ти часто уособлювали природу.

2. Надавати чому-небудь конкрет­ного вираження, реального образу, матеріальної форми. Він довго оглядав храм, Будду, чотирьох страшних воїнів на протилежних стінах, що уособлю­вали охоронців усіх чотирьох сторін світу (Ю.Збанацький); Колись люди боялися прокурора, бо він уособлював жандармерію, сибірську каторгу, страш­ні тортури (В.Кучер).

3. Найповніше, найдосконаліше втілювати в собі якісь властивості, якості, бути виявом, вираженням чо­гось: уособлювати велику силу, уособ­лювати в собі народну мудрість.

упень — у пень див. впень, уперед див. вперед, упереміж, упереміжку — упереміш, уперемішку див. впереміж.

уперше — у перше див. вперше.

УРВ

упливати див. впливати. УПОВНОВАЖЕННЯ - ПОВНО­ВАЖЕННЯ

Уповноваження, р. мн. -ень. Надан­ня кому-небудь права, дозволу діяти, говорити від чийогось імені. Охоче посилаю вам уповноваження про право перекладати мої оповідання (М.Коцю­бинський).

Повноваження. Право, надане ко­му-небудь для здійснення чогось, а також приймати рішення на власний розсуд: надзвичайні повноваження, необмежені повноваження. Потрібно було негайне втручання відповідальної особи з широкими повноваженнями (П.Панч); Олександр Васильович пере­дає всі свої повноваження старшому помічникові (В.Логвиненко).

упопереку поперек див. впопе­рек.

упору — у пору див. впору.

УПРАВА - ВПРАВА

Управа. 1. Установа, яка займаєть­ся громадськими, становими та ад­міністративними справами: волосна уп­рава, лікарська управа, рудна управа.

2. розм. Сила, здатна зупинити ко­гось в його незаконних діях, сваволі тощо: знайти на нього управу, немає управи на нього.

Вправа. Розвиток певних якостей, навичок систематичною роботою; спеціальне завдання для набуття або закріплення певних навичок, знань.

УПРАВЛІННЯ - ПРАВЛІННЯ

Управління, р. мн. -шь. 1. Те саме, що керівництво 1: управління виробни­цтвом.

2. зрідка. Те саме, що керування 1: управління електровозом.

3. Адміністративна установа або відділ якоїсь установи, організації,

що відає певною галуззю господарсь­кої, наукової, військової і т. ін. діяль­ності: житлове управління, управління метеослужби.

Правління. 1. Час, період, протя­гом якого певна особа здійснює вер­ховну владу над кимсь, чимсь; форма керівництва: князівське правління, са­модержавне правління.

2. Виборний орган, апарат, що ке­рує установою, організацією, підпри­ємством тощо: правління кооперативу.

Пор. керівництво.

управляти див. керувати.

упроваджувати див. запроваджу­вати.

уп'ятеро — у п'ятеро див. вп'ятеро.

уп'ятьох — у п'ятьох див. вп'ятьох.

ураження див. враження.

ураз див. враз.

УРАНАТ, -у, мн. уранати, -ів. Сіль уранової кислоти.

УРАНІТ, -у. Радіоактивний міне­рал чорного кольору, який складаєть­ся з двоокису й триокису урану з до­мішкою окису торію.

УРБАНІЗАЦІЯ, -ї, ор. -єю. 1. Про­цес зосередження населення й еконо­мічного життя у великих містах.

2. Поширення рис і особливостей, властивих місту, промисловому цент­ру.

УРБАНІЗМ, -у. 1. Тематика, по­в'язана з життям великого сучасного міста.

2. Напрям у будівництві міст у XX ст., який стверджував потребу створення міст-велетнів.

УРВИЩЕ. Стрімкий, прямовис­ний схил гори, берега тощо; глибоке провалля (звичайно між горами). Стала [Маруся] над якимсь урвищем (Г.Хоткевич); Правий берег був висо­кий, з кам'яними урвищами (О.Дон-

УРД

ченко); Вершник вибрався з глибоких урвищ, низин і глянув на світ (С.Чор- нобривець).

УРДУ, невідм., ж. Офіційна мова Пакистану й одна з основних мов Індії.

УРЕМА - УРЕМІЯ

Урема. Листяні ліси (з тополі, верби, черемхи тощо) в заплавах великих річок лісостепової, степової та напівпустельної зон.

Уремія, -ї, ор. -єю. Гостре або хро­нічне самоотруєння організму, спри­чинене недостатністю функції нирок.

урешті — у решті див. врешті.

урешті-решт див. кінець кінцем.

УРИВЧАСТИЙ - УРИВИСТИЙ

Уривчастий. 1. Який переривається через короткі проміжки; який різко обривається: уривчаста мелодія, урив­часта розповідь, уривчасті дзвінки, уривчасті слова.

2. Який містить у собі неповні да­ні: уривчасті відомості.

Уривистий. 1. Те саме, що уривчас­тий.

2. Який має стрімкі, прямовисні схили, береги: уривистий яр, уривиста річка.

урівень, урівні див. врівень.

УРІЗАТИ (ВРІЗАТИ), уріжу, урі­жеш. 1. (чого). Ріжучи, відокремити частину від цілого; поранити щось: урізати шматок сала, урізати хліба, урізати пальця.

2. (що). Укоротити, зменшити: урізати поли, урізати халяви, урізати платню.

...УРІЯ. Кінцева частина складних слів, яка вказує на зв'язок з поняттям "сеча".

УРО... Перша частина складних слів, що відповідає поняттям "сеча",

"сечовина", "сечові органи"; пише­ться разом: уробактерії, урогематома, урометр.

урода див. врода.

урозбрід див. врозбрід.

урозгін див. врозгін.

уроздріб див. вроздріб.

урозріз див. врозріз.

урозсип див. врозсип.

урозтіч див. врозтіч.

уруна див. вруна.

уряд — у ряд див. вряд.

УСВІДОМЛЮВАТИ, -юю, -юєш, УСВІДОМИТИ, -млю, -миш. Осяга­ти розумом, сприймати свідомо, ро­зуміти значення, сенс чогось. Щасли­ві батьки із жахом усвідомлювали, що з кожною хвилиною сиротіють дедалі більше й більше (Ю.Яновський); Він добре усвідомлює, що зустріч з Вален­тиною неминуча (М.Руденко); Що вскочив у халепу, це він уже усвідомив (А. Головко).

Немає потреби заміняти ці слово­сполучення рідковживаними дава­ти (дати) собі звіт, не давати собі звіту.

усемеро — у семеро див. всемеро.

усередині — у середині див. всере­дині.

усередину — у середину див. всере­дину.

усімох — у сімох див. всімох.

УСЛАВЛЮВАТИ - ОСЛАВЛЮ­ВАТИ

Уславлювати, -юю, -юєш. Велича­ти когось, щось: уславлювати Вітчиз­ну, уславлювати людину.

Ославлювати. Переважно поши­рювати погану славу (плітки, осуд тощо); знеславлювати: ославлювати жінку.

усліду слід див. вслід.

усміх див. усмішка.

УСМ

УСМІХАТИСЯ (ВСМІХАТИСЯ) -ПОСМІХАТИСЯ

Усміхатися (всміхатися), усміхну­тися (всміхнутися). Усмішкою вияв­ляти певні почуття (переважно ра­дість, задоволення тощо), а також пе­реносно. Видно, люблять цю дівчину усі — так ласкаво до неї усміхаються (Г.Хоткевич); Він усміхається скупо, краєм рота (О.Гончар); Очі в неї усміхались од щастя (В.Земляк); Вона бачить, що я зайшов у двір, і ще здале­ку всміхається (Є.Гуцало).

Посміхатися, посміхнутися. 1. По­смішкою виявляти своє почуття або ставлення до когось, чогось (перева­жно з відтінком іронії, глузування то­що). Лнка лише загадково посміхалась і не відповідала (М.Трублаїні); Яків ко­люче посміхається (М.Стельмах).

2. Те саме, що усміхатися. Посміха­лась вона тільки очима, і посмішка бу­ла лагідна (Ю.Смолич); Регулювальни­ки майже ніколи не посміхалися, вони були надто заклопотані (П.Загре- бельний).

УСМІШКА - УСМІХ - ПО­СМІШКА - ПОСМІХ

Усмішка. 1. Особливий порух м'я­зами обличчя (губ, очей), який пока­зує схильність до сміху або виражає привіт, задоволення тощо. Мене зда­ля, як сонце, гріє Усмішка сонячна твоя (О.Олесь); Хмельницький сховав у ву­сах усмішку (Н.Рибак); Наче подих той весняний, усмішка /7(М.Терещен-ко); Малий усміхнувся, але то була смутна усмішка (Вал. Шевчук).

2. Гумористичний художній твір: вишневі усмішки Остапа Вишні.

Усміх, -у. Те саме, що усмішка 1. На устоньках її рожевих усміх сяє (М.Вороний); Лйгюль ще зберігала

усмішку на своїх устах, але усміх те­пер був гіркий, зболений (П.Загребель-ний); Мою душу пройняло тепло, наче той усміх призначався мені (Є.Гу­цало).

Посмішка. 1. Особливий вираз об­личчя (губ, очей), що виражає глузу­вання, іронічне ставлення до когось, чогось тощо. — Здоров, — придивля­ється Тимофій до жорсткої посмішки, яка нічого доброго не обіцяє людям (М.Стельмах); Хотів уколоти жар­том, але стримався, зате глузливу по­смішку приховати не зміг (А.Гудима); Вогонь зіниць від слова не ожив, У по­смішці ховається осуда: — А що, з тво­їх ліричних міражів Багато хліба в на­шім домі буде? (Г.Чубач).

2. Те саме, що усмішка 1. На його обличчі грала лагідна посмішка (О.До­світній); У моєї коханої очі ніжні і ніжна посмішка, що ж ніжніше — не знаю (В.Винниченко); Весела посміш­ка ніколи не збігала з гарненького об­личчя дівчини (Ю.Шовкопляс); Вар­вара Павлівна заясніла посмішкою (В.Собко); Проміняться очі в старої, на поморщеному лиці квітує посмішка (А.М'ястківський).

Посміх, -у. 1. Те саме, що посміш­ка. -— А, се ви!.. — мовила на вітання баронеса і ледве примітний посміх чув­ся в тих словах (Леся Українка); В очах Шмалія майнув посміх, а голос по-добрішав (М.Стельмах); Вона скривила уста в подобизні посміху (П.Загребе- льний).

2. Глузливий жарт. [Іфігенія:] Не­вже тобі, суворій, грізній, личить Ро­бити посміхи над бідними людьми?! (Леся Українка); Наталія Миколаївна не знала, як їй прийняти ті Довбнині речі: чи за посміх над її злиднями, чи | над її непорядком (Панас Мирний).

УСТ

3. Той, з кого глузують; посміхови­сько. З посміху люди бувають (при­слів'я); Цілу ніч прождав я... Сором і безслав'я/ Хлопця одурила, Посміхом зробила! (О.Олесь).

усовувати див. усувати.

усоте див. всоте.

УСТАВКА - ВСТАВКА (УСТАВ­КА)

Уставка. Вишита вставлена смуж­ка на плечах жіночої сорочки. Мали­нові оксамитові обшивки та уставки простягались аж до пліч (І.Нечуй-Ле-вицький); Дуже до лиця їй був гуцуль­ський одяг: і сорочка вишивана з устав­ками, і киптар писаний, сухозлоттю золочений (В.Гжицький).

Вставка (уставка). Будь-що встав­лене: орнаментальна вставка, встав­ка (уставка) в рукопису.

УСТАНОВА - ЗАКЛАД

Установа. Організація, що відає якоюсь галуззю народного господар­ства, торгівлі, науки, культури і пра­цює в цій галузі — урядова, політич­на, торговельна, наукова, дослідна, проектна тощо (Кабінет Міністрів, універмаг, академія, інститут, кон­структорське бюро).

Заклад, -у. Організація, яка прова­дить навчально-виховну, культурно-освітню, оздоровчу роботу тощо (школа, інтернат, університет, інсти­тут, дитячий садок, дитячий будинок, лікарня, санаторій тощо).

устаткування див. обладнання.

уступ див. вступ.

УСУВАТИ, УСбВУВАТИ - ВСУ­ВАТИ, ВСбВУВАТИ

Усувати, усовувати, -ую, -уєш. До­водити щось до зникнення, ліквіду­вати; позбавлятися когось: усувати (усовувати) недоліки, усувати (усову-





Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2016-07-29; Мы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 385 | Нарушение авторских прав


Поиск на сайте:

Лучшие изречения:

Велико ли, мало ли дело, его надо делать. © Неизвестно
==> читать все изречения...

2442 - | 2127 -


© 2015-2024 lektsii.org - Контакты - Последнее добавление

Ген: 0.013 с.