Земельний. Який стосується землі як грунту, що обробляється і використовується для вирощування рослин тощо. Вж. зі сл.: власник, власність, володіння, масив, наділ, простір, фонд, ділянка, багатства, ресурси, угіддя, банк, відділ, кредит, рента, реформа, комісія, кодекс, законодавство.
Земляний. 1. Який стосується верхнього шару земної кори — землі; зроблений із землі: земляний рів, земляні роботи, земляна долівка.
2. Складова частина назв рослин, тварин, мінералів, що ростуть, живуть і т. ін. на землі: земляна жаба, земляна груша.
Земний. Який стосується планети Земля, верхнього шару земної кори, суші (на відміну від водяного простору); переносно — життєвий, реальний: земна куля, земна твердь, земна кора, земний материк, земний уклін, земне відчуття. Та ти — не виграшка природи, Не примха лиш земних стихій — Ти не загинеш, мій народе, Пісняр, мудрець і гречкосій (Є.Маланюк); Помру — і не розгаданим лишиться, Чого приходив я на світ земний (М.Ру- денко).
земле... див. зем...
Земляний — земний див. земельний.
ЗЗОВНІ, ІЗЗбВНІ - ЗбВНІ -ЗОВНІШНЬО
Ззовні, іззовні, присл. Із зовнішнього боку (звідки?); з боку когось, чогось стороннього. Раптом двері з тріском розчиняються від удару ззовні (О.Довженко).
Зовні, присл. 1. Із зовнішнього боку (де?). Зовні маленька хата (С.Чорно-бривець); Разом — усередині й зовні —
11 — 4-2287 1
було в таборі понад десять тисяч людей, стільки ж коней (О.Соколов-ський); На скрині зовні — бистрі олені І синє небо, і зозулі (А.М'ястківський); Він працював із складними приладами, частина яких була розміщена зовні (В.Владко).
2. Як здається, на перший погляд (як?). Орест тільки зовні здавався спокійним. Всередині у нього все кипіло (О.Досвітній); Зовні застава жила тихим, буденним життям (Ю.Зба-нацький); їхня учениця мало в чому змінилася зовні (М.Кравчук).
Зовнішньо, присл. Те саме, що зовні 2. Зовнішньо вона нагадувала., несміливу лань (Ю.Яновський); Зовнішньо він був задоволений (Г.Хоткевич).
ЗИМНИЙ, розм. Який має низьку температуру; дуже холодний; не утеплений, без опалення, а також переносно. Був дощ. Над умитим садом стоїть туман і сірим порохом сідає на зимну, подекуди полинялу залізну покрівлю панського будинку (В.Винниченко); А осінь глуха і зимна Стіною туману йшла (Є.Маланюк); Андрія наче хто облив зимною водою (І.Багряний); Вона звернула голову до нього, і страшний зимний усміх викривив їй уста (О.Ко- билянська). Пох. зимно. Вчора було так гарно, Нині зимно і хмарно (Б.Лепкий).
ЗИЧИТИ. Бажати кому-небудь чогось (переважно приємного). — Кланяйся дуже отцю Мирону од мене і скажи, що я йому добра зичу і блага (Марко Вовчок); — Та я ж хіба що?.. Лихого тобі зичу чи що?(М. Олійник).
зі див. з2.
зібрання див. збірка.
ЗІЗНАВАТИСЯ, -наюся, -наєшся, ЗІЗНАТИСЯ. Говорити відверто про свій стан, свої вчинки тощо; признаватися в чомусь; свідчити під час до-
ЗІР
питів або на суді. — Не міг більше в собі носити, то прийшов правду розказати, зізнатись у всьому (Є.Гуцало); — Коли допитуватимуть — не зізнаватись. Він один, а нас повна камера (Ю.Збанацький). Пор. дізнаватися.
ЗІРКА - ЗОРЯ
Зірка, -и, д. і м. -ці. Основне значення — самосвітне небесне тіло, що являє собою скупчення розжарених газів, а також переносно. Полярна зірка. Кажуть, що скільки зірок на небі, стільки людей на землі (О.Воропай).
Зоря, -і, ор. -ею. 1. Те саме, що зірка. Що за благодатна ніч! Немає, мабуть, ніде такої ночі, такого неба, таких зір на небі, як на Україні (Д.Морловець); На небі гасли світові зорі, кресала білий вогонь зірниця (Г.Косинка); За це все його й повісили. Мав з ним висіти й Максим, але тоді його зоря ще, мабуть, не закотилася (І.Багряний).
2. Яскраве освітлення горизонту перед сходом і після заходу сонця. Над очеретами війнув вітерець, у безвісті неба засіріла смужка, — передвісник зорі (О.Досвітній); Над горою зеленувато-білим вогнем горіла зоря вечорова (В.Винниченко).
ЗІРНИЦЯ - ЗОРЯНИЦЯ
Зірниця, -і, ор. -ею. 1. Самосвітне небесне тіло; зірка, а також переносно. Зірниця палахкотить на небі, тремтлива і ясна, мов жарина (В.Кучер); Вдень мені щебечуть птиці І шумить діброва, А вночі німі зірниці Кличуть на розмову (П.Карманський); В Ганьки очі, як зірниці (С.Воскрекасенко).
2. Яскраве освітлення горизонту перед сходом і після заходу сонця. Коли наблизилась [Ганна] до свого будинку, вечірня зірниця засвітила вікно в її квартирі (Д.Бедзик); Палають в
серці відблиски зірниці, — Ранкової й вечірньої зорі (Л.Дмитерко).
3. Короткий світловий спалах без грому вночі або ввечері; спалах без звуку. Іноді спалахує по той бік хмари зірниця, просвічує хмару, що робиться від того зеленою (С.Скляренко); Наближався фронт. Темними ночами уже видно було, як проблискували на заході зірниці (П.Панч).
Зоряниця. І. Ранкова зоря, світанок, а також переносно. Лія спершу уважно слухала його, далі швидко од-хилила од його лице, і воно одразу спалахнуло, як досвітня зоряниця (С.Ва-сильченко); Занадто ми в буденнім закопались, Не можем обійтися без дрібниць, Як мало на вершини піднімались, Як мало зустрічали зоряниць! (М.Ше-ремет); І коли думка-жалібниця Колишні пориви згада,— Юнацьких років зоряниця Встає журливая, бліда (Олена Пчілка).
2. Те саме, що зірниця 1, 3. Вже світало. Зоряниці Гасли білі (П.Воронько); А в криниці тій водиця, Наче вмита зоряниця (А.Малишко); Ніч була гаряча. Грози не було, але далекі зоряниці аж до ранку палахкотіли по всіх кінцях повітового містечка. Чути було короткі постріли (М.Хвильовий).
ЗІСПОДУ, присл. 1. З нижнього боку; знизу. Старшина і писар ворушились у снігу, сопли, кректали, вивертались зісподу то один, то другий (С.Васильченко).
2. У нижній частині чогось; насподі. Череватий човен залатаний зісподу кількома голубими штакетинами (Є. Гуцало).
зіткнення див. сутичка.
З'ЇЖА, розм. 1. їжа. На з'їжу чимало дечого купили (Словник Б.Грін-ченка); Корисна в городі з "їжа, он які
зли
гладкі відтіля вертаються (Панас Мирний).
2. Витрата їжі. — Грошей треба. З їжа велика. Нехай їде заробляти (І.Нечуй-Левицький); [Герасим:] Така з' їжа, така з' їжа, що й сказать не можна! Повірите: з млина привезуть пуд тридцять борошна, не вспієш оглянуться — вже з'їли (І.Карпенко-Карий).
з краю див. скраю.
ЗЛАЗИТИ, злажу, злазиш. Крім значення "спускатися вниз", вживається з протилежним значенням — "вилазити, підніматися на щось". Хтось біг під стіною, злазив на сходи (М.Коцюбинський); Повагом зліз на воза (М.Лазорський).
ЗЛЕДЕНІТИ - ОБЛЕДЕНІТИ
Зледеніти. Покритися льодом, перетворитися на лід. Вж. зі сл.: сніг, білизна, дерево, обличчя.
Обледеніти. Покритися льодом, обмерзнути з усіх боків, по всій поверхні. Вж. зі сл.: асфальт, дріт, журавель, камінь, колодязь, літак, дорога, земля, колода, людина, віти.
ЗЛЕТ, -у. На відміну від слова зліт (зльоту), вживаного у багатьох значеннях (зліт літака, зліт творчої активності мас, зліт думки), слово злет уживається переважно в переносному значенні "розвиток чогось по висхідній, рух уперед, поривання" і належить до поетичного стилю мови. Можливо, у нього не буде більше такого злету мрій й повноти щастя (Т.Ма-сенко); У законів є свої прикмети, Як в схід сонця подихи світань, Як в людини боротьба і злети На дорозі світлих сподівань (А.Малишко); Поет поета може дивувати, Захоплювать, якщо там вищий злет. Поет поета — може
■!• 1
не приймати, Якщо ж він заздрить — то вже не поет! (Л.Забашта); Але з чим порівняти оту заобрійну далеч, що має в собі таку звабу і викликає такий злет душі! (О.Гончар); Повірите чи ні: я тільки нині знаю Життя щасливу мить, душі високий злет (М.Руденко). ЗЛИГОДНІ, -ів. Великі життєві труднощі; тяжке життя. Сумною чередою тяглись роки злигоднів і наполегливої праці (О.Довженко); УДолинській сів [брат] не на той поїзд, опинився у Кривому Розі, а вже звідтіля дві доби добирався сюди, перетерпівши всі злигодні заблуканого пасажира (В.Земляк).
ЗЛИЙ - ЗЛОБНИЙ - ЗЛІСНИЙ Злий. 1. Сповнений зла, ворожнечі, який виражає злість; викликаний злістю, злорадством тощо: злий ворог, зла людина, зле серце, зла гадюка, злий погляд, злі губи, зле обличчя, злий задум, злий намір, зле слово, злий сміх.
2. Який завдає надзвичайно важких страждань: зла кара, зла журба, злі муки.
3. Поганий, несприятливий, сильний, лютий: злі часи, зла година, зле безталання, зла доля, злий мороз, злий вітер, зла боротьба, злі сили.
У словосп.: злий геній, злий дух, злі язики.
Злобний. Сповнений злоби: злобна людина, злобний характер, злобний погляд.
Злісний. 1. Сповнений злості; дуже злий: злісний ворог, злісний сміх, злісна гримаса, злісний наклеп, злісне хуліганство.
2. Свідомо несумлінний; небезпечний; шкідливий: злісний банкрут, злісний бандит, злісні бур 'яни.
Пор. зло.
зло
ЗЛО - ЗЛОБА - ЗЛІСТЬ
Зло. 1. Щось погане, недобре. Безбожний царю! Творче зла (Т.Шевченко); Він не такий чоловік, щоб комусь зло заподіяв (Ганна Барвінок). У сло- восп.: корінь зла, як на зло.
2. Почуття роздратування, гніву, досади на когось, щось; розлюченість. — Тройку коней! — грізно крикнув писар на його та так, аж почервонів зі зла (О.Стороженко); Зло мене взяло (Ю.Яновський). У словосп.: зганяти зло, зривати зло.
Злоба. 1. Почуття недоброзичливості, ворожнечі до когось; бажання заподіяти зло. Кожен сантиметр простору відчайна злоба ворога пронизувала кулями (Я.Качура); — Яка підлота, яка злоба! Як ви можете вважати мене здібним до такої гидоти? (Г.Хот- кевич).
2. Велике роздратування; розлюченість. Темні очі блиснули лютою злобою (М.Стельмах); Санька підбігла до Кузя, тягла його за рукав і аж клекотіла від злоби (Григорій Тютюнник). У словосп. на злобу дня.
Злість, злості, ор. злістю. Те саме, що злоба. Кайдашиха помила по лікті руки і кинулась з злістю на діжу, як на свого ворога (І.Нечуй-Левицький); Соломія горіла од сорому й злості (М.Коцюбинський). У словосп.: зганяти злість, зривати злість, накипіла в серці злість, на злість.
злобний див. злий.
ЗЛОЧИННИЙ - ЗЛОЧИННИЦЬКИЙ
Злочинний. Який є злочином, містить у собі злочин; який чинить злочин; який заслуговує на осуд, неприпустимий: злочинна війна, злочинне вбивство, злочинна діяльність, злочин-
на людина, злочинне ставлення. Пох. злочинність.
Злочинницький. Який стосується злочину, злочинця: злочинницькі наміри, злочинницька сутність.
ЗЛУКА. 1. розм. З'єднання, союз. Мила була злука, а гірка розлука (приказка); — Маємо на Вас надії, але Ви злукою проти начальника все нищите (У.Кравченко).
2. Назва єднання всіх демократичних національних сил України.
ЗМЕНШУВАНИЙ - ЗМЕНШУВАЛЬНИЙ
Зменшуваний. Дієприкм. від зменшувати — якого зменшували, зменшують; також у значенні прикметника: зменшувана доза, зменшувані видатки, зменшувані ціни.
Зменшувальний, прикм. Який використовують для зменшування зображення; який указує на меншу величину предмета, менший ступінь якості чогось тощо: зменшувальне скло, зменшувальні суфікси (в граматиці).
змій див. змія.
ЗМІСТОВИЙ - ЗМІСТОВНИЙ
Змістовий. Пов'язаний з реальним змістом, суттю, характерними рисами чогось. Вж. зі сл.: багатство, навантаження, спрямування, точність, відмінність.
Змістовний. Багатий змістом, з великим внутрішнім змістом. Вж. зі сл.: доповідь, лекція, виступ, праця, стаття, відповідь, концерт, життя, відпочинок.
ЗМІЯ - ЗМІЙ - ГАДЮКА
Змія, -ї, ор. -єю. 1. Плазун з видовженим тілом: гримуча змія.
2. перен. розм. Про злу, підступну людину.
ЗНА
Змій, -я, ор. -єм. 1. Дракон, біблійний образ диявола.
2. Дитяча іграшка, яку запускають у повітря.
3. Те саме, що змія (в прямому значенні — зрідка).
Гадюка. 1. Рід отруйної змії з плескатою головою у вигляді трикутника.
2. перен. розм. Те саме, що змія 2.
змовлятися див. домовлятися.
ЗМОГТИ - ЗУМІТИ
Змогти1, зможу, зможеш, неперех. Мати змогу, бути спроможним зробити щось; дістати можливість зробити щось за певних обставин. А ти осталася] одна. Одна-однісінька надворі. І що ти зможеш? Горе! Горе! (Т.Шевченко); Яків хотів свиснути, та не зміг (Панас Мирний); Мов книга ти, моє кохання, але на книзі цій печать. Я до останнього дихання її не зможу прочитать (В.Сосюра); Коли поставлять залізну грубку або куплять переносний камін, я зможу тут жити (М. Коцюбинський).
Змогти2, перех. Перемогти когось, щось, подолати щось; оволодіти всім єством. Ми всі дороги пройшли. Днів розірвали туман, Лиха здолали, змогли Чорного ворога стан (П.Усенко); Я незчулась, як впала на лаву, як і сон мене зміг (І.Нечуй-Левицький).
Зуміти. Виявити здатність, уміння, виявитися спроможним зробити щось (значення близьке до "змогти"). Викувати троянду не кожен зуміє (Ю.Яновський); Якщо не зумію тебе захистити — Карай мене, мати, Карай (М. Нагни біда); — Затягати по судах він зможе. Зумів дістати брехливих свідків, суддів перетягнути на свій бік (М.Стельмах).
змушений див. вимушений.
ЗМУШУВАТИ - ПРИМУШУВАТИ
Змушувати, -ую, -уєш. 1. Спонукати когось робити, виконувати що-не- будь. Не знаю, що змушувало лаборантів і монтажниць так працювати: їм же ніхто не платитиме за час, що вони прогають поверх своїх годин (Ю.Яновський); Рідні пісні навіювали на нього багато споминів, змушували задуматись над своїм життям (О.Гончар).
2. Те саме, що примушувати 1. Вона змушувала його цілими вечорами слухати музику, переважно класичну (М.Коцюбинський); Як не змушувала себе Даша слухати уважно, все було дарма (С.Журахович).
Примушувати. 1. Переважно вимагати в когось виконання чогось незалежно від його волі, бажання. Шість годин на день примушують вони змучену ревматизмом та цингою хвору людину марширувати з незагоєними ранами та синяками (3.Тулуб); Іванко навіть трішечки заздрив, що Мартинко живе як сам хоче: ніхто його не будить, ніхто не примушує щось робити (А.М'ястківський).
2. Те саме, що змушувати 1.
ЗНАМЕНИТИЙ - ЗНАМЕННИЙ
Знаменитий. Славетний, популярний; надзвичайний. Я ж не така знаменита, як Байрон та інші боги літератури (Леся Українка); Сам Яків, знаменитий на всю околицю швець, жив раніше далеко від партизанського табору в селі (Ю.Збанацькмй); — Хорошу, знамениту новину ти принесла, дочко (А.Хижняк). Пох.: знаменитість, знаменито.
Знаменний. Надзвичайний, дуже важливий з певного погляду; видат-
ЗНА
ний: знаменний день, знаменні події, знаменні слова, знаменна доба, знаменне свято. Пох.: знаменність, знаменно.
ЗНАТИСЯ. 1. (з ким-чим). Бути знайомим, дружити, приятелювати з кимсь; стикатися з чимсь, зазнавати чого-небудь, переживати, відчувати щось: знатися з добрими людьми, знатися з відвагою.
2. (на чому). Бути обізнаним з чимсь, розумітися на чомусь, мати досвід у чому-небудь: знатися на техніці.
ЗНАЧЕННЯ - ЗНАЧІННЯ
Значення, р. мн. -ень. 1. Суть чого-небудь; те, що це явище, поняття, предмет означає: значення слова. Вітри такі, що в буквальному значенні сього виразу — стріхи зривало (Леся Українка).
2. Важливість, вага, роль когось, чогось: надавати значення чомусь, не має значення щось, практичне значення.
Значіння. Дія за знач, значити.
ЗНАЧЕННЯ СЛОВА. Трапляються випадки, коли мовці надають словам непритаманних або маловластивих їм значень (здебільшого під впливом іншої мови). Ось типові зразки таких помилок, взяті з перекладів: "Низькі хмари сірими баранами нависли над лісом" (треба вівцями); "Хлопець підповз до куща вільшаника" (вільша-ник — це зарості вільхи; треба вільшини); "Жевріло вишневе вугілля" (треба жар); "Він узяв жердину і забив її сокирою в землю" (жердини в землю не заб'єш, бо вона дуже довга; треба кілок); "Він через мокру шкіру чобота обмацує пальцями зап ястя" (зап'ястя на руці, на нозі щиколотка); "хімічне з'єднання'9 (треба сполука); "відрізати клаптик хліба" (треба
шматок); "наче бив ковадлом" (б'ють не ковадлом, а молотом по ковадлу); "минули кут депо", "наче тебе хтось мішком прибив з-за кутка", Іікутик паперу" (треба ріг, ріжок); "Мчать потужні пароплави" (у пароплавів не така швидкість, щоб характеризувати її цим словом); "тематичний показник", "показник імен" (треба покажчик); "Було, як звичайно, як двадцять років попереду" (треба до того, перед тим); "рухлива група" (треба рухома); "Екскаватор копав фундамент" (треба котлован, яму під фундамент); "У кухні був кран з мушлею" тощо. Подібні помилки є або звичайним недоглядом, незнанням мови, або намаганням авторів, не зважаючи ні на що, висловлюватися якнайоригіналь-ніше.
значіння див. значення.
ЗНЕ... Префікс, який вживається для творення дієслів зі значенням "позбавити чого-небудь, звільнити або звільнитися від чогось, позбутися чогось" тощо: знеболювати, зневоднювати, знежирювати, знезаражувати, знесилювати.
знегода див. негода.
ЗНИЗУ - З НИЗУ
Знизу, присл. З місця, яке розташоване внизу, нижче чогось; з пониззя, зісподу; внизу тощо; переносно — з низів. Знизу, від ріки, тягне прісною весняною свіжістю (О.Гочар); А тут світом і пароплав знизу прийшов (А.Головко); Над ставком носилися густі пари, мов хто підогрів знизу воду і вона несамовито парувала (Панас Мирний); Я прийшов із мас, із поля, знизу (В.Сосюра).
З низу, ім. з прийм. Прадід примічав, звідки в цей день вітер, коли з Дніпра — риба ловитиметься, коли із
ЗРА
степу — добре на бджоли, коли з низу — буде врожай (Ю.ЯновсьшРі); Чорною хмарою татарсько-турецьке військо суне з низу (С.Божко); Всі поверхи готелю з низу й до верху їжачились кулеметами та гніздами автоматників (О.Гончар).
ЗНІЧЕВ'Я, присл. розм. 1. Від нічого робити; з дурного розуму. Під тином Півень, біля хати, Знічев'я смітник розгрібав (Л.Глібов); [Руфін:] Ну дарма, не варто нам про теє говорити, що там вигадують знічев я люди (Леся Українка); Семен Іванович не спав і не відпочивав по праці, він просто собі лежав знічев'я (Б.Антонен-ко-Давидович); Париж заснув. Марія не спить. Знічев'я дивиться у вікно (М.Слабошпицький).
2. Несподівано, раптом. Знічев'я постріл, що пролунав край дороги, тріпонув її тіло, і качка рвучко підвела голову (О.Досвітній); Хома., знічев'я побачив панну (М.Кропивницький).
3. Ні з сього ні з того, без причини. Як угнівається [пан], то знічев'я людину не те що упосліднить, а й занапастить навіки (Марко Вовчок); Дівчата, обмиті піснею та сльозами, сміються знічев'я, хоч їм не до сміху самим (Л.Дмитерко).
ЗОВНІ — ЗОВНІШНЬО ДИВ. ЗЗОВНІ.
ЗОВНІШНЬО... Перша частина складних слів, що відповідає слову зовнішній; пишеться разом: зовнішньополітичний.
...ЗОЙ. Кінцева частина складних слів, що вказує на зв'язок з поняттям "життя": мезозой, протерозой.
ЗОЛОТИТИ - ЗОЛОТІТИ
Золотити, -очу, -бтиш, позолотити, перех. Покривати золотом або позолотою; надавати чому-небудь золотистого відтінку: золотити хрести на
церкві. Кінчилось літо. Вечірнє сонечко гай золотило (Т.Шевченко); Осінь непомітно золотила сади (П.Кочура).
Золотіти, позолотіти, не перех. Набувати золотистого відтінку, ставати золотистим; виділятися золотистим кольором. Місяць схиляється на захід, золотіє, втрачає чітку металевість контурів (3.Тулуб); По грядках мак і квіти, І сонях золотіє (А.Малишко); Золотіють каштани навколо (І.Му-ратов).
300... Перша частина складних слів, що відповідає слову зоологічний; пишеться разом: зообаза, зооветеринарний.
зоря див. зірка.
зоряниця див. зірниця.
з половини див. споловини.
з початку див. спочатку.
ЗРДДА - ЗРАДНИЦТВО -ЗРАДЛИВІСТЬ
Зрада. Перехід на бік ворога; порушення вірності в коханні, дружбі; відмова від своїх переконань, поглядів тощо: зрада батьківщини, чорна зрада, обвинувачення в зраді.
Зрадництво. Поведінка, вчинки зрадника. В тиші клацали затвори. Здавалося, ще мить — і вчиниться така ганьба зрадництва й мерзоти, що її не змити вже нічим повік (О.Довженко).
Зрадливість, -вості, ор. -вістю. Властивість зрадливого. Думка про зрадливість похвали від ворога стає най-блискучішою з його думок (В.Собко).
ЗРАНКУ - З РАНКУ
Зранку, присл. У ранковий час, уранці; з ранкового часу, з самого ранку. День зранку був ясний, сонячний, жовто-золотий (І.Нечуй-Ле-вицький); Виїздили ми зранку на ма-
ЗРЕ
шині (Ю.Яновський); Гетьман любив зранку погуляти по великому парку в добру годину (МЛазорський).
З ранку, ім. з прийм. З ранку до півдня стоїть військо й не ворухнеться (І.Нечуй-Левицький); Один з своєю журбою ходив він на домовину своєї дружини і сидів там з ранку до ноні (А.Кащенко).
ЗРЕШТОЮ - З РЕШТОЮ
Зрештою, присл. Після всього; нарешті; у знач. спол. — проте; у знач, вст. сл. Зрештою Андрій не витерпів (С.Васильченко); Дарина з другої світлиці прислухається, як пересварюються брати, й сумно радіє, що зрештою поміж ними не буде щоденної ворожнечі (М.Стельмах); Кожен з нас, зрештою, вірив, що на міських ратушах і на бані Верховної Ради України доконче будуть колись майоріти наші національні прапори (Р.Іваничук).
З рештою, ім. з прийм. Врізався він з рештою своїх незамайківців у середину поляків (О.Довженко); 3 рештою членів бригади Герасим Петрович обходився так само просто, по-товариському (О.Гуреїв).
ЗРІДНИТИСЯ - ПОРІДНИТИСЯ
Зріднитися. Стати близькими, дорогими одне одному; звикати до чого-небудь. Це там у осені пороші, неначе в золоті, сади і земляки мої хороші, з ким я зріднився назавжди (В.Со-сюра); Дуже я зріднився з Києвом (В.Кучер); Відчуй в пориві тісноту простору І з тим чуттям зріднися назавжди (А.Малишко).
Поріднитися. 1. Стати рідними; породичатися. — Ми хочемо поріднитись з вами, — сказав сват. — У вас дочка на виданні, а в нас жених (І.Не-
чуй-Левицький); [Харько (сам):] Краще було б, коли б я при моїх достатках та поріднився з якою простою сім 'єю (М.Кропивницький).
2. Те саме, що зріднитися. Він ходив до Варі часто, давно поріднився з Василем Гнатовичем (Ї.Сенченко); Поріднились вони серцем, душею (Панас Мирний); [Річард:] Ні, певне, щоб до душі душею промовляти, то треба, щоб ті душі поріднились (Леся Українка).
зрікатися див. відрікатися.
ЗРІСТ - РІСТ. У значенні "довжина тіла людини" вживається переважно зріст, зросту; ріст — рідше: високий на зріст, на весь зріст, у людський зріст.
ЗРОШУВАЛЬНИЙ - ЗРОШУВАНИЙ
Зрошувальний. Призначений для зрошування, який здійснює зрошування: зрошувальний канал, зрошувальна мережа, зрошувальна система, зрошувальні роботи.
Зрошуваний. Якого зрошують: зрошувані землі, зрошувані площі, зрошувані пасовища.
ЗСЕРЕДИНИ - З СЕРЕДИНИ
Зсередини, присл. З внутрішньої частини чогось; у внутрішній частині, всередині чогось; у знач, прийм. Стали [жінки] разом та в два сліди й побілили і зсередини, і знадвору (І.Ря- бокляч); Зсередини стодоли вихопилось раптом полум'я (М.Коцюбинський); Солодкий плин думок ніби зогрів Явтушка зсередини (В.Земляк).
З середини, ім. з прийм. З місця, однаково віддаленого від кінців чогось; з часу, однаково віддаленого від початку і кінця чогось. З середини тої громадки лунала Журливая, чула музи-
І
ка (Леся Українка); Се така робота, що її можна писати і з початку, і з кінця, і з середини (М.Коцюбинський).
зуміти див. змогти.
ЗУМОВЛЮВАТИ - ОБУМОВЛЮВАТИ
Зумовлювати, -юю, -юєш. Бути причиною чогось, створювати умови для виникнення чогось, викликати щось, спричиняти; будучи умовою існування або формування чогось, визначати його якість, характер, специфіку. Долю книги зумовлюють в однаковій мірі і якості книги, і якості читача — його вдача, інтереси й смаки (Ю.Смолич).
Обумовлювати. 1. Обмежувати якоюсь умовою, застереженням; ставити в залежність від певних умов: обумовлювати чимсь свою участь у роботі, обумовлювати угоду певним терміном.
2. Те саме, що зумовлювати.
ЗУХВАЛИЙ. 1. Який не виявляє належної поваги, пошани до когось, чогось; який виражає неповагу; дуже грубий, нахабний: зухвалий парубок,
зухвалий погляд, зухвалий вчинок, зухвалий ворог, зухвалий напад.
2. Відчайдушно сміливий: зухвалий мисливець, зухвалий маневр.
Пох.: зухвалість, зухвало (зухвало триматися, зухвало дивитися).
ЗЦІЛЕНИЙ - ЗЦІЛЕННИЙ
Зцілений. Якого зцілили: зцілений від ран.
Зціленний. Який піддається лікуванню, може бути зцілений; зцілимий.
З'ЯСОВУВАТИ - ВИЯСНЯТИ
З'ясовувати, -ую, -уєш, з'ясувати, -ую, -уєш. Крім іншого, вживаються в значеннях "досліджуючи, робити ясним, зрозумілим щось; визначати, встановлювати щось; дізнаватися про щось". Брат взявся одразу з'ясовувати справу (Л.Первомайський); За що ж ця ласка короля? Мені з 'ясуйте, прошу (В.Еллан); Огей байдуже, поволі ковтав чай, намагаючись з 'ясувати, який вплив мають на нервову систему хворі бронхи (О.Досвітній); Щоб щось з 'ясувати, Дьяконову знов і знов доводиться звертатись до Оленчука (О.Гончар).
Виясняти, вияснити в цих значеннях вживаються рідше.
Iі. Як назва літери вживається в с. р.: мале і; як назва звука вживається в ч. р.: голосний і.
І2 — Й, спол. Уживаються для поєднання двох рівноправних синтаксичних одиниць (однорідних членів речення, цілих речень), для поєднання членів речення і речень. — Я ще й
вчора вам говорив, що все те, що було вашим: і земля, і худоба, й хати, і навіть ви самі — тепер князівські/ (А.Ка-щенко).
І в українській мові чергується з й.
І вживається переважно для того, щоб уникнути збігу приголосних, на початку речень та після паузи, що на
письмі позначається крапкою, крапкою з комою, комою, двома крапками та крапками.
Й уживається переважно, щоб уникнути збігу голосних (між голосними та після голосного).
За цими ж правилами чергуються звуки і — й у словах імення — ймення, імовірний — ймовірний, іти — йти.
Чергування і — й не буває: при зіставленні понять (батьки і діти, дні і ноні, життя і смерть) та в іншомовних словах.
...ІАДА -...ІАНА
...Іада. Вживається для творення слів, що означають масові змагання з різних видів спорту, самодіяльного мистецтва, навчальних завдань тощо: альпініада, олімпіада, спартакіада, універсіада.
..Лана. Вживається для творення книжних слів із значенням "зібрання, сукупність творів літератури та мистецтва, пов'язаних з життям, діяльністю і творчістю визначного громадського діяча, письменника": шевченкіана.
...ІАТРЇЯ. Кінцева частина складних слів, що означає певну галузь медицини: педіатрія, фтизіатрія.
ІБЕРИ - ІБЕРІЙЦІ
Ібери, -ів, мн. 1. Стародавні грузинські племена, що населяли Іберію задовго до нашої ери.
2. Те саме, що іберійці.
Іберійці, -ів, мн. (одн. іберієць, -їй-ця). Назва корінного населення Піренейського півострова до нашої ери.
ІГРОВИЙ - ГРАЛЬНИЙ
Ігровий. Який стосується гри; призначений для гри: ігрова перевага, ігровий майданчик, ігрові автомати.
Гральний. Призначений для гри: гральні карти.
ІДІО... Перша частина складних слів, що відповідає поняттям "свій", "особливий" тощо; пишеться разом: ідіоадаптація, ідіоплазма.
ІДІОТИЗМ - ІДІОТСТВО -ІДІОТІЯ
Ідіотизм, -у. 1. Те саме, що ідіотія: впасти в ідіотизм. Недоук посміхався, а в мене морозом сипнуло поза шкірою. І доживеться ж людина до такого ідіотизму! (Ю.Збанацький).
2. розм. Дурість, безглуздя. "Звичайно, це ідіотизм, це казна-що, — подумав [Андрій] в ту ж мить. — Показувати перед Марією свою владу" (Ю.Бедзик).
Ідіотство, розм. Те саме, що ідіотизм 2.
Ідіотія, -ї, ор. -єю. Психічна хвороба; недоумство.
ІЗ...1, 130... Перші частини складних слів, що означають рівність, подібність за формою або призначенням; пишуться разом: ізалотерми, ізаномали, ізоанемони, ізобутилен.
із...2 див. з...
іззовні див. ззовні.
ізо... див. із...1
ізолювання див. ізоляція.
ІЗОЛЯЦІЙНИЙ - ІЗОЛЯТОРНИЙ
Ізоляційний. Призначений для ізоляції: ізоляційні матеріали, ізоляційна стрічка, ізоляційна трубка.
Ізоляторний. Який стосується ізолятора, пов'язаний з виробництвом ізоляторів: ізоляторний цех.
ІЗОЛЯЦІЯ - ІЗОЛЮВАННЯ -ІЗОЛЬОВАНІСТЬ
Ізоляція, -ї, ор. -єю. 1. Відокремлення від навколишнього середови-
їм
ща: ізоляція заразних хворих, ізоляція небезпечних злочинців.
2. Захист провідника якоїсь енергії оболонкою, покриттям: ізоляція дроту, теплова ізоляція.
3. Ізолююча речовина: гумова ізоляція, поліетиленова ізоляція, пошкодження ізоляції.
Ізолювання. Те саме, що ізоляція 1-2.
Ізольованість, -ності, ор. -ністю. 1. Стан ізоляції: моральна ізольованість, ізольованість дротів.
2. Відокремленість, одиничність: ізольованість від життя, ізольованість факту.
ІЗОМЕРІЯ - ІЗОМЕТРІЯ
Ізомерія, -ї, ор. -єю. Існування кількох речовин однакового складу та молекулярної маси, але різної хімічної будови. Пох. ізомерний.
Ізометрія. Збереження пропорцій органів і частин тіла в період росту організму. Пох. ізометричний.
ІКЛО - БИВЕНЬ - КЛИК
Ікло, р. мн. -ів. 1. Зуб між різцями й передкореневими зубами в щелепах людини й ссавців: ікла вівчарки.
2. Великих розмірів зуб, що виступає з рота назовні в деяких ссавців; бивень: кабанячі ікла, ікла мамонта.
Бивень, -вня, ор. -внем. Дуже розвинений різець у хоботних — у слонів, мамонтів.
Клик, -а, діал. Те саме, що ікло.
ІКРЯНИЙ - ІКРИСТИЙ
Ікряний. Який містить у собі ікру; виготовлений з ікри; призначений для ікри: ікряна білуга, ікряна бочечка.
Ікристий. Який містить багато ікри: ікриста риба.
ілювій див. елювій.
ІЛЮЗІЯ - АЛЮЗІЯ
Ілюзія, -ї, ор. -єю. Оманливе, хибне сприймання дійсності, неправильне уявлення про що-небудь, а також переносно — нездійсненна надія, мрія. — Не треба ілюзій, не треба омани, — сердилась на себе Раїса (М.Коцюбинський); Гранітні обеліски, як медузи, Повзли, повзли і вибилися з сил — На цвинтарі розстріляних ілюзій Уже немає місця для могил (В.Симоненко).
Алюзія. Художньо-стилістичний прийом — натяк на загальновідомий історичний, літературний чи побутовий факт у розрахунку на обізнаність і кмітливість читача, який має витлумачити цей натяк, наприклад: піррова перемога — перемога, здобута ціною величезних жертв.
ІЛЮМІНАЦІЯ - ЕЛІМІНАЦІЯ, ЕЛІМІНУВАННЯ
Ілюмінація, -ї, ор. -єю. Яскраве різнобарвне освітлення вулиць, будинків тощо; розфарбування контурів на картах, планах.
Елімінація, елімінування, книжн. Виключення невідомих із системи рівнянь.
ІЛЮСТРАТИВНИЙ, ІЛЮСТРА-ЦЇЙНИЙ - ІЛЮСТРОВАНИЙ
Ілюстративний, рідше ілюстрацій-ний. Який є ілюстрацією, призначений для ілюстрування: ілюстративний матеріал, ілюстративна графіка.
Ілюстрований. 1. Дієприкм. від ілюструвати: книжка ілюстрована малюнками, розкішно ілюстроване видання.
2. Який має ілюстрації: ілюстровані журнали, ілюстровані казки.
ЇМ..., ІН... Префікси, що означають заперечення, відсутність чогось
ІМА
або проникнення в щось: імматеріалізм, імморалізм, інадаптація, інактивація.
ІМАЖИЗМ - ІМАЖИНІЗМ
Імажизм, -у. Декадентська течія в англійській та американській поезії початку XX ст., яка заперечувала ідейність творчості і зводила її до створення химерних і не пов'язаних між собою словесних образів.
Імажинізм, -у. Формалістична течія в російській поезії початку XX ст., яка заперечувала ідейність творчості і зводила її до створення химерних і не пов'язаних між собою словесних образів.
іміграція див. еміграція.
імігрувати див. емігрувати.
ІМІДЖ, -у, ор. -ем. Цілеспрямовано сформований образ особи, фірми, товару, послуг, який має зробити емоційно-психологічний вплив на кого-небудь з метою популяризації, реклами тощо.
ІМІТУВАТИ - ЕМІТУВАТИ
Імітувати, -ую, -уєш. Точно наслідувати когось, відтворювати щось, підробляти під щось: імітувати голоси тварин.
Емітувати. Випускати цінні папери, банкноти або паперові гроші; видаляти електрони (іони) з поверхні твердих і рідких тіл опроміненням, іонізацією тощо.
ІМПЕРАТОРСЬКИЙ - ІМПЕРСЬКИЙ
Імператорський. Який стосується імператора, належний йому: імператорський герб, імператорський палац, імператорський двір.
Імперський. 1. Який стосується імперії: імперська армія, імперські закони.
2. перен. Великодержавний: імперські амбіції, імперські зазіхання.
ІМПІЧМЕНТ, -у. Особливий порядок притягнення до відповідальності вищих посадових осіб в разі порушення ними законів країни.
ІМПОРТ - ЕКСПОРТ
Імпорт, -у. Ввезення в країну товарів з-за кордону; кількість і вартість цих товарів.
Експорт, -у. Вивіз за межі країни товарів, капіталу, цінних паперів для реалізації їх на зовнішньому ринку; кількість і вартість цих товарів.
ІМПУЛЬСИВНИЙ, ІМПУЛЬ-СІЙНИЙ - ІМПУЛЬСНИЙ
Імпульсивний, рідше імпульсійний. Схильний діяти під впливом випадкового спонукання, імпульсу; зумовлений імпульсом: надто імпульсивна людина, імпульсивна дія.
Імпульсний. Пов'язаний з електричними імпульсами: імпульсний генератор.
ІМУНО... Перша частина складних слів, що вказує на відношення до імунітету; пишеться разом: імуногенетика, імунодефіцит.
ін... див. ім...
ІНАВГУРАЦІЯ, -ї, ор. -єю. Урочиста процедура введення на посаду керівника держави (зокрема, президента) офіційними представниками влади.
інакомовний див. іноземний.
ІНВЕСТОР, ІНВЕСТИТОР, -а. Особа, організація чи держава, яка вкладає капітал в яке-небудь підприємство, якусь справу.
ІНВЕСТУВАННЯ - ІНВЕСТИЦІЯ
Інвестування, р. мн. -ань. Довготермінове вкладання капіталу в якесь
інд
підприємство з метою одержання прибутків: інвестування за кордоном, інвестування капіталу.
Інвестиція, -ї, ор. -єю. 1. Те саме, що інвестування: гарант інвестицій.
2. Вкладений капітал: прямі інвестиції.
ІНДЕКСАЦІЯ - ІНДЕКСУВАННЯ
Індексація, -ї, ор. -єю. Спосіб збереження реальної величини грошових вимог та доходів у період інфляції.
Індексування. Вираження змісту тексту якогось документа в термінах інформаційно-пошукової системи для полегшення його відшукання серед багатьох інших.
ІНДИВІДУАЛЬНИЙ - ІНДИВІДУАЛІСТИЧНИЙ - ІНДИВІДУАЛІСТСЬКИЙ
Індивідуальний. Властивий, належний певній особі, не колективний тощо: індивідуальний пакет, індивідуальні риси.
Індивідуалістичний. Який стосується індивідуалізму, пройнятий індивідуалізмом: індивідуалістична теорія, індивідуалістичні настрої, індивідуалістична поведінка.
Індивідуалістський. Властивий індивідуалістові: індивідуалістська поведінка.
ІНДІЙЦІ - ІНДІАНЦІ - ІНДУСИ
Індійці, -ів, мн. (одн. індієць, -їйця). Загальна назва корінного населення Індії та Пакистану. Американські індійці — те саме, що сучасне індіанці. Пох.: індійка, індійський.
Індіанці, -ів, мн. (одн. індіанець, -нця). У сучасному вжитку — загаль-
на назва корінного населення Америки (за винятком ескімосів); заст. — те саме, що індійці. Пох.: індіанка, індіанський.
Індуси1, -ів, мн. (одн. індус, -а), заст. Індійці.
Індуси2. Послідовники індуїзму.
ІНДО-... (ІНДО...) - ІНДІЙСЬКО-...
Індо-... (індо...). Перша частина складних слів, що означає "який стосується Індії, індійців"; пишеться через дефіс: індо-африканський, індокитайські відносини, індо-малайський. Але: індогерманський, індоєвропейські мови, індокитайський (від Індокитай).
Індійсько-... Те саме, що індо-..., але коло вживання вужче; пишеться через дефіс: індійсько-українська дружба.
ІНДОСАМЕНТ, -а. Передавальний напис на звороті цінного паперу, векселя, чека, який посвідчує перехід прав за цим документом до іншої особи.
ІНДОСАНТ - ІНДОСАТ
Індосант, -а. Особа, яка робить передатний напис на чеках, векселях та інших цінних паперах.
Індосат, -а. Особа, на яку переводять чек, вексель та інші цінні папери.
ІНДУКТИВНИЙ - ІНДУКЦІЙНИЙ - ІНДУКТОРНИЙ
Індуктивний. 1. У логіці — який ґрунтується на індукції: індуктивний метод, індуктивний умовивід.
2. У фізиці — який виник унаслідок індукції; який створюється шляхом індукції: індуктивний струм, індуктивний зв 'язок.
Індукційний. Те саме, що індуктивний 2: індукційний струм.
інд
Індукторний. Пов'язаний з індуктором: індукторний телефонний апарат.
індуси див. індійці.
ІНЕРЦІЯ - ІНЕРТНІСТЬ
Інерція, -ї, ор. -єю. 1. Властивість тіла зберігати стан спокою або прямолінійний рівномірний рух: закон інерції, рух за інерцією (по інерції).
2. перен. Відсутність активності, бездіяльність: розумова інерція, інерція звички.
Інертність, -ності, ор. -ністю. Те саме, що інерція 2: розумова інертність.
ІНЖЕНЕРНИЙ - ІНЖЕНЕРСЬКИЙ
Інженерний. Пов'язаний з діяльністю інженера; технічний: інженерний задум, інженерні війська, інженерні кадри, інженерна справа.
Інженерський. Який стосується інженера: інженерський диплом, інженерський досвід, інженерська етика, інженерська думка.
ІНКРУСТУВАННЯ - ІНКРУСТАЦІЯ
Інкрустування. Прикрашення візерунками, малюнками із врізаних у поверхню платівок кістки, перламутру, металу тощо: художнє інкрустування металом.
Інкрустація, -ї, ор. -єю. 1. Те саме, що інкрустування: матеріал для інкрустації, техніка інкрустації, володіти інкрустацією.
2. Візерунки, малюнки, виконані способом інкрустування: срібна інкрустація, інкрустація з кістки, перламутрова інкрустація, прикрашати інкрустацією.
ІНКУБАЦІЙНИЙ - ІНКУБАТОРНИЙ
Інкубаційний. Який стосується інкубації: інкубаційний період, інкубаційні яйця.
Інкубаторний. Пов'язаний з інкубатором: інкубаторна станція.
ІНОЗЕМНИЙ - ІНШОМОВНИЙ - ІНОМОВНИЙ - ІНАКО-
мовний
Іноземний. Який належить іншій країні, державі, чужому краєві: іноземний матрос, іноземні загарбники, інститут іноземних мов (але міністерство закордонних справ).
Іншомовний. Про певні мовні (переважно лексичні) елементи — слова, терміни, назви тощо: словник іншомовних слів, іншомовні запозичення, іншомовне видання.
Іномовний. Який розмовляє, пише іншою мовою тощо: іномовне населення, іномовна культура.
Інакомбвний, зрідка. Алегоричний.
ІНСАЙД - ІНСАЙТ
Інсайд, -а. Гравець у футбольній або хокейній команді, який займає в лінії нападу місце між крайнім і центральним гравцями.
Інсайт, -у. В інтуїтивістській теорії пізнання — акт безпосереднього зрозуміння, "осяяння" тощо.
інспектор див. контролер.
інструктаж див. інструктування.
ІНСТРУКТИВНИЙ - ІНСТРУКЦІЙНИЙ
Інструктивний. Який містить у собі керівні вказівки, настанови: інструктивна доповідь, інструктивна розмова, інструктивний лист.
ІНТ
Інструкційний. Який стосується інструкції, міститься в ній: інструкційні вимоги.
ІНСТРУКТУВАННЯ - ІНСТРУКТАЖ
Інструктування. Дія за значенням інструктувати — давати комусь керівні вказівки, інструкції: проводити інструктування.
Інструктаж, -у, ор. -ем. 1. Те саме, що інструктування: проводити інструктаж.
2. Керівні вказівки, інструкції: діставати інструктаж.
ІНСТРУМЕНТАЛІСТ - ІНСТРУМЕНТАЛЬНИК
Інструменталіст, -а. Музикант, що грає на якомусь музичному інструменті; композитор, який створює інструментальну музику. Пох.: інструменталістка, інструменталістський.
Інструментальник, -а. Слюсар, який виготовляє інструменти.
ІНСЦЕНУВАННЯ - ІНСЦЕНІЗАЦІЯ
Інсценування. Пристосування літературного твору для постановки його в театрі або в кіно: виконувати інсценування творів.
Інсценізація, -ї, ор. -єю. 1. Те саме, що інсценування: здійснювати інсценізацію.
2. Інсценований твір, вистава: дивитися інсценізацію, ставити інсценізацію.
ІНТЕГРУВАННЯ - ІНТЕГРАЦІЯ
Інтегрування. 1. Знаходження інтеграла даної функції.
2. книжн. Те саме, що інтеграція.
Інтеграція, -ї, ор. -єю, книжн. Об'єднання чогось у єдине ціле: економічна інтеграція, інтеграція діалектів, інтеграція мов.
ІНТЕЛІГЕНТНИЙ - ІНТЕЛІГЕНТСЬКИЙ
Інтелігентний. Розумово розвинений; освічений, культурний; властивий інтелігентові, інтелігентам: інтелігентна людина, інтелігентний вигляд, інтелігентна поведінка. Пох. інтелігентність.
Інтелігентський. Який стосується інтелігента, інтелігентів: інтелігентські кола, інтелігентська розмова.
інтенсивний див. екстенсивний.
ІНТЕР... Префікс, що означає перебування поміж ким-, чим-небудь, періодичність дії, скасування, знищення: інтернаціоналізація.
інтервент див. інтервенціоніст.
інтервенційний — інтервентський див. інтервенціоністський.
ІНТЕРВЕНЦІОНІСТ - ІНТЕРВЕНТ
Інтервенціоніст, -а. Прихильник інтервенції.
Інтервент, -а. Організатор, учасник інтервенції.
ІНТЕРВЕНЦІОНІСТСЬКИЙ -ІНТЕРВЕНЦІЙНИЙ - ІНТЕРВЕНТСЬКИЙ
Інтервенціоністський. Який стосується інтервенціоніста, прихильника інтервенції: інтервенціоністська пропаганда.
Інтервенційний. Який стосується інтервенції, служить для інтервенції: інтервенційні війська.
Інтервентський. Який стосується інтервентів: рештки інтервентських частин.
ІНТЕР'ЄР - ЕКСТЕР'ЄР
Інтер'єр. 1. р. -у. Архітектурно і художньо оформлений внутрішній простір будівлі.
ІНТ
2. р. -у. Внутрішня будова органів і тканин тварин.
3. р. -а. Картина, малюнок, на яких зображено внутрішній простір приміщення.
Екстер'єр, -у. Зовнішній вигляд і будова тіла тварини.
ІНТЕРМЕДІЯ - ІНТЕРЛЮДІЯ
Інтермедія, -ї, ор. -єю. 1. Невелика драматична п'єса, переважно комедійного характеру, яку виконують між актами спектаклю.
2. У музиці — проміжний епізод у фузі.
Інтерлюдія. 1. Невелика музична п'єса, виконувана між частинами музичного твору.
2. Те саме, що інтермедія 1.
ІНТЕРНАЦІОНАЛЬНИЙ - ІНТЕРНАЦІОНАЛІСТИЧНИЙ - ІНТЕРНАЦІОНАЛІСТСЬКИЙ
Інтернаціональний. 1. Міжнародний. Вж. зі сл.: бригада, екіпаж, клуб, дружба, єдність, співробітництво, зв'язки, солідарність, обов'язок, будівництво, підтримка, лексика.
2. Який проводять у дусі інтернаціоналізму: інтернаціональне виховання, інтернаціональне вчення.
Інтернаціоналістичний. Який стосується інтернаціоналізму: інтернаціоналістичний світогляд.
Інтернаціоналістський. Який стосується інтернаціоналістів: інтернаціоналістська організація, інтернаціоналістські переконання.
ІНТЕРПЕЛЯЦІЯ - ІНТЕРПОЛЯЦІЯ
Інтерпеляція, -ї, ор. -єю. Особливий вид запиту депутата парламенту до уряду: вносити інтерпеляцію, робити інтерпеляцію, відповідати на інтерпеляцію.
Інтерполяція. 1. Текстова вставка пізнішого походження (неавторська), якої не було в оригіналі: робити інтерполяцію.
2. У математиці — знаходження проміжних значень функції на підставі деяких відомих її значень: лінійна інтерполяція, застосовувати інтерполяцію.
ІНФІНІТИВ. Неозначена форма дієслова (інфінітив) твориться за допомогою суфікса -ти і вживається в усіх жанрах і стилях сучасної української літературної мови (бігати, носити, стукати, хитати). Скорочений варіант суфікса -ть уживається поряд з повним варіантом -ти тільки в усному мовленні й художньо-белетристичному стилі мови (здебільшого в поетичних творах для збереження ритму або рими).
ІНФОРМАТИВНИЙ - ІНФОРМАЦІЙНИЙ
Інформативний. Наповнений інформацією, відомостями: інформативний виклад, інформативний характер, інформативна функція, інформативна перевантаженість.
Інформаційний. Який містить, опрацьовує, видає інформацію; довідковий. Вж. зі сл.: бюлетень, матеріал, доповідь, передача, вісті, новини, агентство, бюро, відділ, служба, мінімум.
ІНФОРМАТИВНІСТЬ - ІНФОР-МОВАНІСТЬ
Інформативність, -ності, ор. -ніс-тю. Певна кількість відомостей, знань про якість події, чиюсь діяльність тощо; поінформованість: глобальна інформативність, обсяг інформативності.
Інформбваність. Кількість і якісні показники, що характеризують про-
ІСТ
цес засвоєння інформації; поінформованість: інформованість населення.
інформаційний див. інформативний.
інформація див. інформування.
інформованість див. інформативність.
ІНФОРМУВАННЯ - ІНФОРМАЦІЯ
Інформування. Повідомлення про щось: інформування про роботу, інформування про хід переговорів.
Інформація, -ї, ор. -єю. 1. Те саме, що інформування: інформація про хід переговорів, для інформації.
2. Відомості про щось: давати інформацію, газетна інформація, обсяг інформації.
ІНФРАСТРУКТУРА. Комплекс галузей економічного і соціального життя, які мають підпорядкований і допоміжний характер, обслуговують виробництво й забезпечують умови життєдіяльності суспільства: виробнича інфраструктура, соціальна інфраструктура.
іншомовний див. іноземний.
ібЛ - ЮЛА
Ібл, -а. Невелике судно, оснащене двома щоглами з косими вітрилами.
Ібла. Норвезька промислова легка шлюпка.
ІОНІЙСЬКИЙ - ІОНІЧНИЙ
Значення збігаються: іонійський (іонічний) ордер, іонійський (іонічний) діалект. Іноді різниться сполучність: іонійський вірш, іонійська філософія, іонійська школа, але іонічна колона.
і подібне див. і так далі.
ІРЖАВИТИ, РЖАВИТИ - ІРЖАВІТИ, РЖАВІТИ - ІРЖАВІ-ШАТИ, РЖАВІШАТИ
Іржавити, -влю, -виш, ржавити, -влю, -виш, перех. Робити іржавим.
12 — 4-2287 1
Іржавіти, -іє, -іють, ржавіти, -іє, -Гють, неперех. Ставати іржавим, іржавішим; покриватися іржею.
Іржавшіати, ржавшіати. Ставати іржавішим.
ІРРАЦІОНАЛЬНИЙ. 1. (у філософії). Якого не можна збагнути розумом; незбагненний: ірраціональна суть мистецтва, ірраціональна психіка.
2. (у математиці). Несумірні з одиницею числа, які не можуть бути точно виражені ні цілими числами, ні дробом: ірраціональне число.
ІСПАНО-... (ІСПАНО...) - ІСПАНСЬКО-...
Іспано-... (іспано...). Перша частина складних слів, що означає "який стосується Іспанії, іспанців". Коли ця частина сурядна з другою частиною складного слова, вона пишеться через дефіс: іспано-американські відносини, іспано-португальський кордон. Якщо перша частина є означенням до другої частини слова, вона пишеться разом: іспаномовний.
Іспансько-... Те саме, що іспано-..., але переважно стосовно іспанської мови; пишеться через дефіс: іспансько-італійський словник.
ІСТ... Перша частина складних слів, що відповідає слову історичний; пишеться разом: істфак.
ІСТЕРІЯ - ІСТЕРИКА
Істерія, -ї, ор. -єю. Нервово-психічне захворювання, що виявляється в нападах, підвищеній дратівливості, судорожному сміхові, сльозах тощо; переносно — посилене прагнення до чогось, гарячкова діяльність в якомусь напрямі: воєнна істерія.
Істерика. Напад істерії. Дарину вкусив ґедзь. З нею сталася істерика
І ТА
(Ю.Яновський); Коляда впав на ліжко і забився в істериці (М.Зарудний).
і сяк і так див. так-сяк.
І ТАК ДАЛІ - І ТАКЕ ІНШЕ, І ПОДІБНЕ - ТОЩО - ТО ЩО
І так далі (і т. д.). Вживається наприкінці переліку для вказування на те, що перелік міг би бути продовжений. — О, в мене тема особлива: про кохання, "Любовь — не вздохи на ска-мейке... " Чули? Ну і так далі (О.Гончар); Маємо замір зараз же скласти другий такий альманах, а за ним тре-тій і т. д. (М.Коцюбинський).
І таке інше (і т. ін.), і подібне (і под.). Вживаються наприкінці переліку для вказування на те, що далі могли б бути й інші подібні предмети, явища. Його [жеребчика] Йонька годував окремо і не шкодував вівса, бо думалося викохати для парадних виїздів — десь у гості, на базари і таке інше (Григорій Тютюнник); В кімнаті., скрізь розставлені й розкидані прилади для жіночих робіт: кросна, п'яльця, прядки, кужілки і т. ін. (Леся Українка).
Тощо. Вживається у значенні "і таке інше" та "і так далі". Класна кімната в сільській школі: по стінах географічні карти, малюнки. На вікні глобус, арифметична скринька тощо (С.Ва-сильченко); Стара почала поратися по господарству, догодовувати курей,
ї. Вживається в с. р.: велике ї. ЇДА - ЇЖА - СТРАВА їда. Споживання їжі: швидка їда, готуватися до їди.
виганяти гусей та вутят до річки, робити місиво для свині тощо (Г.Хот-кевич).
То що, част. із займ. — А то що за нахаба? (І.Нечуй-Левицький); — А в мене ні коп я. Як не зласкавиться Денис, не відсуне строку, то що я робитиму? (Б.Грінченко); — А то що за замок? — спитала Галина (А.Кащен-ко); — А чого ти так переймаєшся? Нам то що з того? (Г.Костюк).
і так і сяк див. так-сяк.
ІТАЛІКИ, -ів, мн. (одн. італік, -а). Група індоєвропейських племен давньої Італії, а також спільна назва всіх племен, що населяли Апеннінський півострів до І ст. н. є.
ІХТІО... Перша частина складних слів, що відповідає поняттям "риба", "риб'ячий"; пишеться разом: іхтіофауна.
ІЩЕ - І ЩЕ
Іще, присл. Ще. — Ти думаєш, ми тобі гроші винні? Іще з тебе треба б узяти (Марко Вовчок); Але зробилось іще сумніше (М.Коцюбинський).
І ще, спол. з присл. Іспеклася паска і висока, і жовта, і ще у печі зарум яни-лась (Г.Квітка-Основ'яненко); — Дивися, скільки панства зібралося... Ого!.. А онде ще їдуть, і ще, і ще!.. А онде якими юрбами йдуть (О.Соколовський); Він ще, і ще тиснув руки гетьману (М.Лазорський).
їжа, їжі, ор. їжею. Харчі: калорійна їжа, готувати їжу, засвоювати їжу.
Страва. Приготовлені для їди продукти харчування — варені, смажені,
і
печені тощо, а також узагалі їжа, готова для споживання. Знов молодиці понаставляли на стіл усякої страви.., знов десь набрались печені кури, гуси; знов принесли вареників у сметані та всяких пундиків (І.Нечуй-Левицький); Прийшов він раз обідать до Дем 'яна. А уДем'яна страва добрая була: І маслечко, і сало, і сметана (Л.Глібов).
ЇХНІЙ - ЇХ
їхній, -я, -є, займ. присв. Належний їм. Вона нагадала йому всі їхні дитячі забави (М.Коцюбинський); І поїзди летять, уквітчані стрічками... Куди прослалася щаслива їхня путь? (В.Сосюра).
їх. Родовий відмінок від займенника 3-ї особи множини вони. Загін-
Й (йот). Як назва літери вживається в с. р.: велике й; як назва звука вживається в ч. р.: середньоязиковий й.
й2 див. і2.
ЙОГА - ЙОГ
Йога. У давній Індії — вчення і метод управління психікою і психофізіологією людини з метою звільнення її від пут матеріального існу-
К (ка). Як назва літери вживається в с. р.: мале к; як назва звука вживається в ч. р.: глухий к, задньоязиковий к.
