Естетичний. Який стосується естетики; пов'язаний із створенням і сприйняттям прекрасного; пройнятий естетизмом. Вж. зі сл.: аналіз, ідеал, смак, думка, картина, мета, оцінка, роль, теорія, форма вираження, цінність, виховання, враження, задоволення, значення, погляди, потреби, принципи, видовище.
Естетний, розм. Пройнятий естетством: естетні крайнощі.
Естетський. Який стосується естета; з претензією на естетизм: естетська витонченість, естетська споглядальність, естетське штукарство, естетські манери.
естетичність див. естетика.
естетний див. естетичний.
естетство див. естетика.
естетський див. естетичний.
естокада див. естакада.
ЕТИКА - ЕТИКЕТ - ЕТИЧНІСТЬ
Етика. Наука про мораль; норми поведінки, сукупність моральних правил якогось класу, суспільної організації, професії тощо: лікарська етика.
Етикет, -у. Установлені норми поведінки і правила ввічливості в якомусь товаристві: дотримуватися етикету, придворний етикет. Під час бенкету князеві всупереч етикету забагнулось дати якесь важливе доручення своєму ад'ютантові (Ірина Вільде); Один з офіціантів під час нашого обіду не додержав етикету: він помилково подав блюдо спершу чоловікові, а не жінці, що сиділа поруч (В.Минко).
ЕТН
Етичність, -ності, ор. -ністю. Властивість етичного: етичність вчинку.
ЕТНО... Перша частина складних слів, що відповідає поняттю "народ"; пишеться разом: етногеографія, етнопсихологічний.
ЕТНОЛбГІЯ - ЕТОЛОГІЯ
Етнологія, -ї, ор. -єю. Наука, що вивчає культуру й побут народів світу, їх розселення тощо; етнографія.
Етологія. Наука, що вивчає особливості поведінки тварин у природних умовах їх існування.
ЕФЕКТ - АФЕКТ
Ефект, -у. Сильне враження, викликане кимсь, чимсь; наслідок якихось дій, заходів тощо; засоби, прийоми для створення такого враження: високий економічний ефект, зовнішній ефект, лікувальний ефект, тепловий ефект. Увагу свою автор звертає найбільше на драматизацію сюжету, вживаючи штучних і надмірних ефектів (М. Вороний).
Афект, -у. Стан дуже сильного, але короткочасного нервового збудження: в стані афекту, під впливом афекту.
ЕФЕКТИВНИЙ - ЕФЕКТНИЙ - АФЕКТИВНИЙ
Ефективний. Який має потрібні наслідки, найбільший ефект; який
Є. Вживається в с. р.: початкове є. ЄВАНГЕЛЬСЬКИЙ - ЄВАНГЕЛІЧНИЙ - ЄВАНГЕЛЇСТСЬКИЙ
викликає ефект. Вж. зі сл.: метод, прилад, промисел, промова, робота, слово, використання, добриво, співробітництво, ліки.
Ефектний. Який справляє сильне враження, ефект; розрахований на це. Вж. зі сл.: засіб, одяг, рух, жінка, картина, поза, сцена, вбрання, виконання, враження, світло.
Афективний. Пройнятий афектом; емоційний: афективна лексика.
ЕФЕКТИВНІСТЬ - ЕФЕКТНІСТЬ
Ефективність, -ності, ор. -ністю. Дієвість: ефективність виховання, ефективність застосування добрив, ефективність профілактичних заходів, ефективність препаратів.
Ефектність. Властивість ефектного; здатність справляти сильне враження: ефектність жесту, зовнішня ефектність, сценічна ефектність.
ефектний див. ефективний.
ефектність див. ефективність.
ЕФІРО... - ЕФІРНО-...
Ефіро... Перша частина складних слів, що відповідає словам ефір, ефірний; пишеться разом: ефіроносний, ефіроолійний.
Ефірно... Перша частина складних слів, що відповідає слову ефірний; пишеться через дефіс: ефірно-ацетоновий, ефірно-валеріановий.
Євангельський. Який стосується Євангелія: євангельська віра, євангельський пастор, євангельська тема, єван-
є
гельське оповідання, євангельський текст.
Євангелічний. Який опирається на Євангеліє, виходить з нього: євангелічна церква, євангелічна громада.
Євангелістський. Який стосується євангелістів — укладачів Євангелія або членів секти євангельських християн.
ЄДИНИЙ. 1. Один, без інших; тільки один: єдина дитина, єдиний вихід.
2. Який становить собою внутрішню єдність, цілісний: єдиним фронтом, єдина енергетична система.
ЄДИНОВІРНИЙ - ЄДИНОВІРСЬКИЙ
Єдиновірний. Який має одну і ту саму віру, релігію з кимсь: єдиновірні народи.
Єдиновірський. Який стосується єдиновірства — старообрядської секти: єдиновірська церква.
ЄПИСКОПСЬКИЙ - ЄПИСКОПАЛЬНИЙ
Єпископський. Який стосується єпископа, єпископства: єпископський
Ж1 (же). Як назва літери вживається в с. р.: велике ж; як назва звука вживається в ч. р.: приголосний ж, твердий ж.
ж2 див. а2, же1.
ЖАЛІБНИЙ - ЖАЛОБНИЙ
Жалібний. 1. Який виражає тугу, печаль; журливий: жалібний голос, жалібний погляд, жалібна музика, жалібна пісня, жалібна розмова.
сан, єпископський будинок, єпископська кафедра.
Єпископальний. У якому вища церковна влада належить єпископам: єпископальна церква.
ЄР- ЄРИК - ЄРЙ
Єр, -а. Назва літери Т>.
Єрик, -а. Назва літери Ь.
Єри» кевідм. Назва літери ЬІ.
ЄХИДА - ЄХИДНА
Єхида, -ди, ч. і ж. розм. Лиха, зла, хитра, лукава людина. Єхида!Аби підвести чоловіка, аби шкоди другому наробити (Панас Мирний); В тій он хаті — мій сусіда... Кар уєрист він і єхида. Дуже вредний чоловік! (С.Опт\\\\к).
Єхидна, -ни. 1. Однопрохідний яйцекладний ссавець, верхня частина тіла якого вкрита голками.
2. Отруйна австралійська змія.
3. перен. розм. Те саме, що єхида. [Елеазар:] Єхидна лиш отрутою говорить, але не всіх отрута досягає (Леся Українка); [Ніна:] І подумати, що такій єхидні він надсилає свій перший привіт (І.Кочерга).
2. Траурний: жалібний дзвін, жалібний марш, жалібний чорний креп, жалібна корогва.
Жалобний. Те саме, що жалібний 2: жалобний кортеж, жалобний одяг, жалобний плач, жалобний похід, жалобні дзвони.
ЖАЛІСНИЙ - ЖАЛІСЛИВИЙ
Жалісний. 1. В якому виражені безпорадність, біль, мука; журливий:
ж
жалісний звук, жалісна нотка, жалісна пісня.
2. Те саме, що жалісливий 1: жалісна людина. — Ну ви подумайте, собака, а такий жалісний і таке витворяє. Ач як повзає (О.Довженко).
Жалісливий. 1. Схильний до жалості, співчуття; який виражає жалість, співчуття: жаліслива людина, жалісливе серце, жалісливий голос, жалісливе слово.
2. Сповнений суму, співчуття: жалісливий докір, жалісливий погляд.
ЖАЛОБА. Скорбота, сум, туга за померлим; чорний одяг, пов'язка тощо на знак скорботи: день жалоби. Долорес в глибокій жалобі стоїть на колінах коло одної могили (Леся Українка).
жалобний див. жалібний.
ЖАРГОН - АРГб
Жаргон, -у. 1. Мова якоїсь соціальної чи професійної групи, що відрізняється від загальнонародної наявністю в ній специфічних слів і висловів, властивих цій групі: жаргон акторів, містечковий жаргон, учнівський жаргон.
2. Те саме, що арго: злодійський жаргон.
Арго, невідм., с. Умовні вислови, слова, вживані в якійсь невеликій відокремленій або професійній групі, гуртку тощо: арго жебраків, злодійське арго, картярське арго.
ЖАРОСТІЙКИЙ - ЖАРОТРИВКИЙ
Жаростійкий. 1. У техніці — який не втрачає своїх властивостей при високій температурі: жаростійкий бетон, жаростійкий посуд, жаростійка смола, жаростійке покриття, жаро-
стійкі марки сталі, жаростійкі матеріали, жаростійкі сплави.
2. Про рослини — який добре переносить високу температуру: жаростійкий сорт кавунів.
Пох. жаростійкість (жаростійкість сплавів, жаростійкість рослин).
Жаротривкий. Те саме, що жаростійкий 1: жаротривкий бетон, жаротривке скло, жаротривкі емалі, жаротривкі матеріали, жаротривкі речовини. Пох. жаротривкість (жаротривкість сталі).
ЖВАВИЙ. Сповнений життєвої енергії, з швидкими, легкими рухами, рухливий, а також переносно — який відбувається енергійно, у пришвидшеному темпі. Жвавий хлопець приходив, Срібло-злото приносив (П.Чубин-ський); Цікава дівчинка... Жвава, цо-котлива, блискучоока (М.Чабанівсь-кий); У селі не раз ще й опісля бачили, як жваві коники пана Адама заїздили до двору (Н.Кобринська); Жваві чорні очі його дивилися весело (З.Тулуб); На пероні почався жвавий рух (М.Труб-лаїні); В печі гуготить жвавий, веселий вогонь (А.М'ястківський); Нараз ми почули жвавий гомін і тупотіння (О.Досвітній); У Рильського пам'ять безсмертна — добра, жива, надійна, образна, жвава (Ю.Мартич). Пох.: жвавість, жваво. На Нілиному обличчі поступово згасала жвавість, воно немов замерзало (Є.Гуцало); Веселе полум'я жваво стрибало по соломі (М.Коцюбинський).
ЖЕ1 — Ж, част. Пишеться окремо: після приголосних же (стій же, в той же час, який же, як же; але аякже), після голосних — ж (але ж, в ту ж хвилину, того ж, яка ж).
же2 див. а2.
жит
живописний див. мальовничий.
