Глиняний - глинястий, глинистий

Глиняний. Який складається або виготовлений з глини; який має колір глини: глиняна гора, глиняна печера, глиняна долівка, глиняна амфора, гли­няний глечик, глиняний колір.

Глинястий, глинистий. Який міс­тить у собі глину, багатий на глину або має колір глини: глинясті (глинис­ті) ґрунти, глинястий (глинистий) на­мул, глинястий (глинистий) вигляд об­личчя.

ГЛОБАЛЬНИЙ. Який охоплює всю земну кулю, всесвітній; всебіч­ний, повний, універсальний. Вж. зі сл.: тектоніка, геодинаміка, метод, план, вивчення, інформація, телескоп; у глобальному масштабі.

ГЛОТКА - ГОРЛО - ГОРЛЯН­КА

Глотка. Частина травного каналу, що з'єднує ротову порожнину зі стра­воходом.

Горло. 1. Передня частина шиї; хрящовий канал, який є початком стравоходу й дихальних шляхів: ди­хальне горло, прополоскати горло, взя­ти за горло, дерти горло, на все горло, наступати на горло, по горло, поперек горла.

2. Верхня звужена частина посуду.

Горлянка, розм. Те саме, що горло 1.

ГЛУЗ - ГЛУЗД

Глуз, -у, мн. -и, -ів, розм. Глузу­вання з когось, чогось: на глузи брати

(підіймати). [Петро:] Се справді доля глузує: більшого глуму, гіршого глузу не пригадати!.. (Панас Мирний); —Доб­ре, що не я вів машину, — ніби сам собі зауважує Михайло, — до нового року вистачило б глузів/ (Ю.Яновський).

Глузд, -у, розм. Розум: здоровий глузд. У голові Судді не жив як треба глузд — Він все підписував, а правив се­кретар (Л.Боровиковський); Люди всі на два ранжири: Є розумні — та без віри, Другі — вірою міцні, Але глуз­дом — аніні (А.Кримський); Стара з глузду зсунулась, мов собака з соломи (М.Номис).

ГНІВЛИВИЙ - ГНІВНИЙ

Гнівливий. Схильний до гніву: гнів­ливий чоловік, гнівливий командир.

Гнівний. Пройнятий гнівом: гнівні вірші, гнівний погляд, гнівна відсіч, гнівний протест, гнівний тон.

ГНІЗДО - КУБЛО

Гніздо. 1. Місце, влаштоване або пристосоване птахами для кладки яєць і виведення пташенят; рідше — житло тварин, плазунів, комах: воро­няче гніздо, гніздо ластівки, зміїне гніз­до, гніздо гусениці.

2. Виводок: вовче гніздо.

3. перен. Місце проживання люди­ни, рідна домівка тощо: рідне гніздо, своє обжите гніздо. Тож сам собі буди­ночок поставив, Що в Малині був за гніздо йому (М.Рильський); Зрозуміло, прощатись з рідною Гетьманщиною важко, важко кидати рідні гнізда, дідівську землю, та треба (М.Лазор- ський).

4. перен. Місце зосередження, при­тулок людей із злочинними та інши­ми недобрими намірами: злодійське гніздо, гніздо контрабандистів, гніздо контрреволюції.

ГНІ

5. Скупчення, група якихось одно­рідних предметів, явищ тощо; група рослин, що ростуть укупі: гніздо аме­тистів, синонімічне гніздо, гніздо опеньків. Він сів на призьбі, глянув на берег, де зеленіло гніздо верб (І.Не- чуй-Левицький).

6. Заглиблення, отвір для чогось: кулеметне гніздо, гніздо для патронів.

Кубло. 1. Заглиблення в землі, де живуть і розмножуються звірі, плазу­ни, комахи; рідше — житло птахів: кубло хижаків, осине кубло, кубло кор-шуна.

2. Те саме, що гніздо 2: вовче кубло.

3. перен. Те саме, що гніздо 3: рідне кубло.

4. перен. Те саме, що гніздо 4: бан­дитське кубло, диверсійне кубло.

ГНІЙНИЙ - ГНОЙОВИЙ

Гнійний. Який стосується гною як продукту гниття тканини живого ор­ганізму: гнійні виділення, гнійна вираз­ка, гнійна інфекція, гнійна рана, гній­ний запальний процес, гнійний отит, гнійне запалення суглоба.

Гнойовий. Який стосується гною як органічного добрива: гнойова купа, гнойова яма, гнойове господарство, гнойовий жук.

гніт див. ґніт.

гнойовий див. гнійний.

говір — говірка див. діалект.

ГОВІРКИЙ - ГОВІРКОВИЙ

Говіркий. Балакучий: говіркий хло­пець, говірка бабуся.

Говірковий. Який стосується говір­ки — різновиду загальнонародної мо­ви: говіркова лексика, говіркові елемен­ти, говіркові особливості.

говорити див. казати.

ГОДИНА. 1. Одиниця виміру часу, яка дорівнює 1/24 доби, або 60 хви-

линам; відповідний відрізок часу (у запитальному вислові вживається із займенником котрий: котра година, о котрій годині). Тоді ще не знав я, що все проходить, все минає, забувається й губиться в невпинній зміні годин (О.Довженко).

2. Певний період часу, певна пора (звичайно з означенням). Співає дідусь і внуку, і сину, Співає дідусь про стару годину (М.Костомаров); Тихо в садку, тихо в місті, бо пізня година (Леся Українка); Любіть Україну., в годину щасливу і в радості мить, любіть у годину негоди!.. (В.Сосю- ра).

3. Тепла, суха, сонячна погода. А ми оливи наливаєм Та байдуже собі співаєм — Чи то в годину, чи в напасть (Т.Шевченко); Чи ж скоро світати-ме? Глянула на небо: хмар не було — клалося на годину (Б.Грінченко); Го­дина й негода часто міняються в над- мор 7 (Л.Дмитерко); В кожної [жінки] біля хати роботи повно, кожній кор­тить на грядці ухватить, поки година (В.Дрозд).

ГОДИТИСЯ¹, годжуся, годишся. Бути на що-небудь, до чогось придат­ним; задовольняти певні вимоги: для годиться, як годиться. [Митрохван:] Правда, що кажуть, нібито воно так і годиться за куму брати ту, котру пер­шу зустрінеш? (М.Кропивницький); Василько побачив, біжить із криком "тату", а він., в діди йому годиться (М. Стельмах).

ГОДИТИСЯ², годжуся, годишся. Давати згоду, погоджуватися з чи­єюсь думкою; миритися. Роман зовсім годився на її думки, а вона на його (О.Маковей); Як же нам тепер годи­тись, А чи битись, чи миритись? (і.Ман- жура).

гол

ГОДІВНИЦЯ - ГОДУВАЛЬ­НИЦЯ

Годівниця, -і, ор. -ею. Пристрій, куди кладуть корм для худоби, птиці.

Годувальниця. 1. Жінка, яка годує грудьми дитину.

2. Та, яка утримує або годує і до­глядає когось.

голанка — голендерка див. голланд­ка.

ГОЛІВКА - ГОЛбВКА

Голівка. Зменш.-пестл. від голова.

Головка. Кулясте чи довгасте су­цвіття або кулястий плід деяких рос­лин (капусти, маку, цибулі, часнику); заокруглене потовщення болта, стер­жня, цвяха тощо.

ГОЛІЧЕРЕВА - ДОЛІЧЕРЕВА

Голічерева, присл. розм. Догори животом; горілиць. — Я тепер уже і наввимашки і голічерева умію [плава­ти] (Панас Мирний).

Долічерева, присл. розм. Униз жи­вотом; ниць. Турган і в сні, як і наяву, був неспокійний, неврівноважений, кру­тився весь час, ось щойно долічерева лежав, а через хвилину вже боком при­падав до подушки (Ю.Збанацький).

Голландія див. Нідерланди.

ГОЛЛАНДКА - ГОЛАНКА - ГО­ЛЕНДЕРКА

Голландка. Жінка, що належить до голландської нації.

Голанка. 1. Курка голландської по­роди.

2. Грубка (звичайно кахляна).

3. Матроська верхня сорочка. Голендерка. Корова голландської

породи.

ГОЛО... Перша частина складних слів, що відповідає поняттям "весь", "повний"; пишеться разом: голоме- таболія, голотурія.

7 _ 4-2287

ГОЛОВ... Перша частина склад­них слів, що відповідає слову голов­ний; пишеться разом: головлікар, го- ловкінопрокат.

ГОЛОВАНЬ - ГбЛОВЕНЬ

Головань, -ня. 1. розм. Людина або тварина з дуже великою головою, а також переносно. В камеру заглянув одноокий головань, поморщив носа (Ю.Збанацький).

2. Те саме, що головень.

Головень, -вня. Прісноводна риба родини коропових з товстою головою й широким лобом. Колись так лови­ли.. Лящ — по пуду! Короп — по пуду!..Головні — по пуду! (Остап Вишня).

головка див. голівка.

ГОЛОВНИЙ - ОСНОВНИЙ

Головний. 1. Прикм. від голова: го­ловний біль, головний мозок, головний убір.

2. Найголовніший, найсуттєвіший. Вж. зі сл.: зміст, метод, мотив, наго­лос, напрям, підсумок, показник, пред­ставник, приз, пункт, район, удар, крок, ідея, мета, надія, перешкода, по­рода, причина, проблема, риса, роль, тема, тенденція, турбота, умова, джерело, завдання, питання, сили.

3. Який рухається попереду ко­гось, чогось; передній. Вж. зі сл.: ва­гон, дозор, загін, танк, автомашина.

4. Який перебуває в центрі чогось. Вж. зі сл.: вхід, корпус [університету], під Ьд, шлях, вулиця, дорога, пристань.

5. Який очолює що-небудь, стар­ший над кимсь тощо. Вж. зі сл.: агро­ном, актор, економіст, інженер, лікар, отаман, помічник, режисер, штаб, квартира, підприємство, речення, уп­равління.

Основний. Те саме, що головний 2. Вж. зі сл.: елемент, засіб, закон, зміст,

гол

капітал, колектив, мотив, наголос, напрям, обов'язок, осередок, показник, район вирощування, рід військ, сорт, тип, тягар, урок, факт, фонд, фунда­мент, відмінність, група, дисципліна, ділянка, олійна культура, маса, причи­на, риса, робота, споруда, супереч­ність, тема, умова, виробництво, за­вдання, значення, зусилля, знаряддя, питання, види зброї, заходи, сили.

ГОЛОСИСТИЙ - ГОЛОСНИЙ

Голосистий. Який має сильний, дзвінкий голос; дзвінкий, гучний. Співом пташки голосистої Залунав увесь лісок (П.Грабовський); Здава­лось, сама земля задзвеніла тим голо­систим кукуріканням (Ю.Збанаць-кий); О пів на сьому вихованців будив голосистий дзвоник (С.Доброволь-ський).

Голосний. Який сильно звучить, якого добре чути тощо, а також пере­носно: голосна розмова, голосне чи­тання, голосні звуки (у лінгвістиці). Серед того шуму подекуди було чути голосну дівочу пісню (І.Нечуй-Левиць-кий); Останніх голосних подій в Одесі не буду Вам описувати, бо, певно, Ви краще знаєте все з закордонних часо­писів (М.Коцюбинський).

ГОЛУБИТИ, -блю, -биш. Прояв­ляти ніжність, ласку; пестити, а та­кож переносно. / хлопці жвавії тан­цюють, Дівчат голублять і милують (С.Руданський); Вона забула, що си­лою не вернеш почування, коли вже во­но вмерло, і голубила цю мрію, і жила нею (Б.Грінченко).

голубівник див. голубник.

ГОЛУБІТИ - ГОЛУБІШАТИ

Голубіти. Ставати голубим, голу­бішим; виділятися голубим кольо­ром, виднітися (про щось голубе). На сході ледве помітно починає голубіти

небо — вже скоро почнеться світанок (В.Собко); Буйними травневими тра­вами й квітами зеленіла, синіла, черво­ніла, голубіла земля (О.Соколов-ський); Ішов Іванко із збанком до ліни­вої річечки, дивився, як чисто голубіло над Чорним лісом високе небо (А.М'я-стківський).

Голубішати. Ставати голубішим.

ГОЛУБНИК - ГОЛУБІВНИК

Голубник, -а. Приміщення для го­лубів; голуб'ятня. Біля голубника хтось із хлопців возився з голубами (А. Головко).

Голубівник, -а. Той, хто розводить, тримає голубів; голуб'ятник: завзя­тий голубівник.

ГОЛЬФ - ГОЛЬФИ

Гольф¹, -у. Спортивна гра.

Гольф², -а. Светр.

Гольфи, -ів, мн. розм. Короткі шта­ни на манжетах, що застібаються під коліном; шкарпетки, панчохи до ко­лін.

ГОМЕО... Перша частина склад­них слів, що відповідає поняттям "подібний", "однаковий", "той самий"; пишеться разом: гомеопатія, гомеопо­лярний, гомеостат.

ГОМО... Перша частина складних слів, що відповідає поняттям "рів­ність", "однорідність", "єдність"; пи­шеться разом: гомопластика, гомо­трансплантація.

...ГОН. Кінцева частина складних слів, що відповідає поняттю "кут": пентагон, полігон.

ГОНИ - ГІН - ГОН

Гони¹, -ів. Переслідування, цьку­вання звіра під час полювання.

Гони², гонів / гін. 1. Українська старовинна народна міра довжини від 60 до 120 сажнів.

ГОР

2. Смуга поля, що обробляється в один захват.

Гін, гону. 1. Дія за значенням гна­ти, гнатися.

2. Те саме, що гони² 2.

3. Стан і поведінка багатьох тварин у період парування.

Гон, -а. Одиниця виміру плоского кута в метричній системі мір XVIII ст. (1/100 прямого кута).

ГОНИТВА - ПОГОНЯ

Гонитва. 1. Переслідування з ме­тою вполювати, спіймати тощо. Треба мати доброго коня, щоб бачити гонит­ву за вовком (О.Донченко); Повз будку в шаленій гонитві мчали несамовиті моряки (В.Кучер).

2. (за чим) перен. Посилені праг­нення до чогось, переслідування якої- небудь мети. Доброї слави не може не бажати добрий поет. Але то щось зо­всім інше, ніж гонитва за популярніс­тю будь-що-будь (М.Рильський).

Погбня. 1. Переслідування втікача. Треба втікать, коли ще й втечемо, то незабаром буде й погоня (О.Сторо- женко); [Гостомисл:] Швидко За ними рушимо в погоню (І.Франко).

2. Людина або група людей, які пе­реслідують когось. Пустилися козаки щодуху гірською стежкою, а вже пого­ня за плечима (О.Довженко); Погоня Хмельницького могла настигнути кож­ної хвилини (П.Панч).

...ГбНІЯ. Кінцева частина склад­них слів, що відповідає поняттям "походження", "народження": гете­рогонія, цитогонія.

ГОНЧАРНИЙ - ГОНЧАРСЬ­КИЙ

Гончарний. Який стосується гон­чарства: гончарний круг, гончарний цех, гончарна глина, гончарний проми-

7* (

сел, гончарне виробництво, гончарне ремесло, гончарні вироби.

Гончарський. Який стосується гон­чаря і гончарства; належний гончаре­ві: гончарський круг, гончарський посуд, гончарський цех, гончарська майстерня, гончарська продукція, гон­чарська спілка, гончарська справа, гон­чарські вироби, гончарська дочка.

ГОРА, р. мн. гір. Назви, які висту­пають у ролі граматичної прикладки до слова гора і виражені відмінюва­ним іменником, звичайно не узго­джуються з цим словом: на горі Ара­рат. Узгодження буває в назвах ж. р.: на горі Говерлі, з гори Магнітної (фор­ма прикметника).

ГОРДИТИСЯ - ГОРДУВАТИ

Гордитися, -джуся, -дйшся. Відчу­вати перевагу в чомусь над кимсь; пишатися. — Сином край увесь горди­ться: Хазяює, як годиться (М.Шпак).

Гордувати, -ую, -уєш. 1. (ким, чим). Бути гордим; вихвалятися, гордити­ся, звисока ставлячись до інших. І ба­тько і мати гордували своїм сином, хвалили дома, хвалили в людях (Панас Мирний); Ти гордуєш своєю красою.. Пишним станом, густою косою (Я.Що- голів).

2. Зневажливо, звисока ставитися до інших, нехтувати кимсь, чимсь. "Не вмію я говорити з народом! — ду­мав він, ідучи вулицею. — Вони мов бо­яться мене чи гордують мною — не розбереш" (Б.Грінченко); — Може б, і не напився на вхідчинах, та небіж об­разився на дядька, що той, мовляв, гордує (Є.Гуцало).

ГОРЕЦЬ, ГОРЯНИН - ГІРНИК

Горець, -рця, ор. -рцем, горянин, -а. Житель гір.

Гірник, -а. Робітник гірничої про­мисловості, гірничий інженер тощо.

ГОР

гористий див. гірський. ГОРІЛИЦЬ - ДОЛІЛИЦЬ

Горілиць, присл. Обличчям догори, вгору; навзнак. Семен лежав горілиць, звертаючись із своїм питанням до неба (М.Коцюбинський); Він розлігся го­рілиць на колодках, заклав руки за го­лову і мріє (П.Колесник); Він сів, а да­лі горілиць ліг на покіс, і перед ним роз­крилось безмежжя нічного неба (Є.Гу­цало).

Долілиць, присл. Обличчям до зем­лі, вниз; ниць. Пахомій лежав до­лілиць на помості, зв язании ремінною волокою (Р.Іваничук); Василь спав на животі, долілиць, сховавши обличчя в долонях (П.Загребельний).

ГОРЛАСТИЙ - ГОРЛАТИЙ

Горластий, розм. Який має гучний голос; крикливий. По дворах співали горласті півні (І.Цюпа); Горласті пе­рекупки з базарів., мотали без упину язиками (Ю.Яновський).

Горлатий, розм. 1. Те саме, що гор­ластий. Закричав горлатий півень І прогнав мій страх (Л.Глібов); [Гостро­хвостий:] Оця горлата баба наробить такого крику, що й Євфросина почує (І.Нечуй-Левицький).

2. Широкогорлий (про посуд, отвір тощо): горлатий глечик, горлата пляшка.

горло — горлянка див. глотка.

ГОРН - ГОРНО

Горн, -а, ч. Мідний духовий інст­румент.

Горно, с. Піч для нагрівання або плавлення металів; частина доменної печі, вагранки, а також переносно.

ГОРОДИНА. Загальна назва горо­дніх рослин та їх плодів, що є продук­тами харчування (капуста, огірки,

морква тощо); овочі. На самій середи­ні балки грядки з усякою городиною. Капуста, буряки, морква, кавуни, огір­ки (А.Чайковський); А городи і садки в нас не йдуть: солонець.. Городина не­смачна (Дніпрова Чайка); В його сади­бі не росла ніяка городина, лише ви­ноград, яблуні, вишні і квіти, квіти (В.Симоненко).

ГОРЩбК - ГбРЩИК

Горщок, -шка. Переважно глиня­ний посуд, в якому варять страву, в який садять квіти тощо.

Горщик, -а. Зменш, від горщок; те саме, що горщок.

горянин див. горець.

ГОСТИНЕЦЬ, -нця. Крім загаль­новідомого значення "подарунок", уживається також для позначення ве­ликого битого шляху. Широкий битий гостинець тягнувся, як розвитий звій полотна, серед зеленого лісу (Н.Коб-ринська); Подорожні звернули з гос­тинця і вийшли на вузеньку, досить до­бре убиту гірську стежку (І.Франко).

ГОСТРО... Перша частина склад­них слів, що відповідає слову гострий і поняттю "надзвичайний"; пишеться разом: гострогранний, гостроконфлік-тний.

ГОТбВИЙ. 1. (до чого). Який під­готовився до чогось. Глушак встає із-за стола з виглядом людини, завжди готової до дії (О.Довженко); За півго­дини аул був готовий до виступу (З.Тулуб).

2. (на що і робити що). Схильний до чогось, який виявляє бажання ро­бити щось. Черниш, готовий на все, рішуче обернувся і поповз назад (О.Гон­чар); І скільки на землі оцій синів є, Го­тових вмерти, як батьки, в бою (Л.Дмитерко).

ГРА

ГРАБУВАТИ - ГРЕБУВАТИ

Грабувати, -ую, -уєш (кого, що). Відбирати що-небудь у когось наси­льно; переносно — нещадно експлуа­тувати, їй не треба зброї. До неї не при­йде ніхто грабувати (О.Кобилян-ська); А як грабував людей Алі-Баша!.. (З.Тулуб).

Гребувати, -ую, -уєш (ким, чим). Почувати огиду до когось; нехтувати когось, щось і т. ін. — Ви гребуєте на­шими харчами. Звикли до фешенебель­них ресторанів (О.Копиленко); [Вар­ка:] Перш ви гребували нами, а тепер наша черга (М.Кропивницький).

ГРАК, -а, ГАЙВОРОН, -а. Пере­літний птах родини воронових з бли­скучим чорним пір'ям. Пор. ворона.

гральний див. ігровий.

...ГРАМА. Кінцева частина склад­них слів, що означає "запис", "гра­фічне зображення": криптограма, те­лефонограма.

ГРАМАТКА. 1. заст. Буквар. Іван Федорович сходив до дяка і договорив за два мішки пшениці вивчити з Кирил- ком граматку (Панас Мирний).

2. церк. Поминальна книга; поми­нальний список. — Я вивчила напа-м ять в граматці усі гріхи, то й досі пам'ятаю од слова до слова (І.Нечуй-Левицький); Маруся поставила до гурту і свою мисочку і граматку батю­шці подала, щоб пом'янув її родичів (Г.Квітка-Основ'яненко).

ГРАМОТНИЙ - ПИСЬМЕН­НИЙ - ОСВІЧЕНИЙ

Грамотний. 1. Який вміє граматич­но правильно писати: грамотний учень.

2. В якому немає граматичних і стилістичних помилок: грамотний пе­реклад, грамотний твір.

3. перен. Який володіє необхідни­ми відомостями з певної галузі, знан­нями в якійсь галузі, справі: грамот­ний керівник, грамотний інженер, гра­мотний хлібороб, політично грамотна людина.

Пох.: грамотність, грамотно.

Письменний. Який уміє читати, писати. — Він, бачите, письменний, грамоту знає, книжку читає (М.Ко­цюбинський); Карпо був молодий чо­ловік, недавно жонатий. Був письмен­ний: як і Зінько, навчився читати в дя­ка (Б.Грінченко); Дід був письменний, і йому батько не міг простити своєї темноти (О.Довженко). Пох.: пись­менність, письменство.

Освічений. 1. Який має освіту, за­своїв різнобічні знання. Час, видно, минув, натомість повинні освічені та талановиті люди надійти з своєю за­помогою (Панас Мирний); Лазаревсь­кий благав його залишити Шевченка в Оренбурзі, де були гуманні й освічені люди, хороші лікарі (З.Тулуб).

2. зрідка. Те саме, що письменний. В нашім селі весь народ освічений, всі діти вміють читати і писати (І.Фра- нко).

Пох. освіченість.

ГРАНАДА - ГРЕНАДА

Гранила¹. Місто і провінція на пів­дні Іспанії.

Гранада². Місто на південному сході Нікарагуа.

Гренада. Острів і держава в Вест-Індії.

ГРАНАТ - ГРАНАТА

Гранат¹, -а. Південне дерево або кущ з яскраво-червоним цвітом; цвіт, плід з нього. Сплять кипариси, дріма­ють гранати, Ніч над землею розкину­ла шати (О.Олесь).

ГРА

Гранат². 1. р. -а. Напівкоштовний камінь, звичайно темно-червоного кольору; самоцвіт.

2. р. -у. Мінерал.

Граната¹. Те саме, що гранат¹.

Граната². Розривний снаряд.

ГРАНАТНИЙ - ГРАНАТОВИЙ

Гранатний. Прикм. від граната²: гранатний бій, гранатні осколки.

Гранатовий¹. Прикм. від гранат¹; яскраво-червоний: гранатове дерево, гранатовий колір.

Гранатовий². Прикм. від гранат²; зроблений з гранату (гранатів); тем­но-червоний: гранатовий браслет, гра­натовий колір.

ГРАНІТ, -у. Множина вживається при позначенні сортів: темні і світлі граніти.

ҐРАТ, -у. Зайвий метал, що зали­шається на краях виробів після штам­пування чи іншої обробки.

грати див. відігравати.

...ГРАФ. Кінцева частина склад­них слів, що означає особу або при­лад, який пише, записує: бібліограф, пневматограф.

...ГРАФІЯ. Кінцева частина скла­дних слів, що відповідає поняттям "записування", "відображення": ка­ліграфія, літографія.

ГРАФО... Перша частина склад­них слів, що відповідає поняттям "письмо", "почерк", "креслення", "малювання"; пишеться разом: гра­фоаналітичний, графомеханічний.

гребувати див. грабувати.

Гренада див. Гранада.

ГРИВНА - ГРИВНЯ

Гривна, -и, ор. -ою, р. мн. -вен. Металева прикраса (обруч), яку но­сили на шиї. Пастух.. Знайшов у при-

міському лісі гривну, Яку носив на гру­дях Мономах (М.Руденко).

Гривня, -і, ор. -ею, р. мн. -вень. 1. У Стародавній Русі — срібний злиток вагою близько фунта, який служив основною грошовою одиницею; мід­на монета вартістю 3—2,5 коп.

2. Сучасна українська грошова одиниця, яка дорівнює 100 копійкам.

григоріанський календар див. юлі­анський календар.

громадський див. суспільний.

ГРОМАДЯНСЬКИЙ. 1. Який сто­сується правового стану громадян у державі: акти громадянського стану. Вж. зі сл.: закон, кодекс, шлюб, право.

2. Пов'язаний з громадянами; вла­стивий свідомому громадянинові, спрямований на користь суспільства. Вж. зі сл.: обов'язок, подвиг,рух, відва­га, гідність, ідея, клятва, мужність, обрядовість, панахида, поезія, позиція, рівність, совість, права.

3. Невійськовий, цивільний. Вж. зі сл.: клуб, мир, битва, боротьба, війна, страта.

Пор. суспільний.

ГРУБІТИ - ГРУБШАТИ, ГРУБІ­ШАТИ

Грубіти. Ставати грубим, гру­бішим. Хай знає, що., руки її грубіти­муть та тріскатимуться в роботі (О. Гончар).

Грубшати, грубішати. Ставати гру­бішим. З часом ті згуки грубшали, хри­піли, оберталися в рик (М.Коцюбин­ський); Виття грубішає, наростає і обривається: фрх... фрх... (Н.Тихий).

ГРУДИ - ГРУДЬ

Груди, -ей, мн. Передня частина тулуба від шиї до живота; грудна по­рожнина. Хочеться відчинити вікно, дихнути повними грудьми (Б.Лепкий).

ГУД

Грудь, -і, мн. -і, -ей. Молочні зало­зи жінки, а також кожна з цих залоз.

ГРУЗЬКИЙ - ГРЯЗЬКИЙ

Грузький. В якому можна загрузну­ти; багнистий. Вогкий вітер гойдав тополі, зривав золоте листя і вкривав ним грузьку чорну землю (З.Тулуб); За­поріжці дочекалися відпливу Сивашу, вночі перейшли по грузькому дну, обми­нувши фортеці (Р.Іваничук); Ми з Ярославом переходили її [річечку] вбрід, коли хлопчаками ходили по гри­би, вода була холодна, аж ноги щеміли, а дно — грузьке (В.Дрозд).

Грязький. Покритий гряззю; з гряззю; брудний. Довго йшли через увесь город, аж поки прийшли до якоїсь темної і грязької вулиці (Б.Грінченко); Дрібні, грязькі, студені краплі впали так несподівано на його., лице, що він в одній хвилі зупинився (І.Франко).

ГРУПУВАННЯ - УГРУПОВАН­НЯ

Групування. Дія за знач, групувати: групування електростанцій, групуван­ня корів за продуктивністю.

Угруповання, р. мн. -ань. 1. Група осіб, підприємств тощо, об'єднаних за якимись ознаками; скупчення збройних сил на певній території: літературне угруповання, опозиційне угруповання, політичне угруповання, угруповання промислових підприємств, угруповання військ.

2. У біології — група рослинних або тваринних організмів, що співіс­нують де-небудь.

ГРЯЗЬ - БРУД

Грязь, -і, ор. -ззю. 1. Розм'якла від води земля, ґрунт. Соломія вернулась у хату і мусила одмивати грязь з ніг в ночвах (Ї.Нечуй-Левицький); Сніг, що випав тільки вчора, глибокий та гус-

тий, був тут розтоптаний в жовту грязь і багнюку (Ю.Смолич).

2. Бруд у приміщенні, на одязі, тілі тощо. На долу грязь, якийсь барліг, тріски, шматки дерева (І.Нечуй-Ле-вицький); — У хатах тісно.., грязь, дихати нічим (М.Коцюбинський); Грязь великого нечистого хазяйства, стайні, корівника і свинарника лягла на її біляве обличчя, тільки не торкну­лася по-дитячому чистих і скорбот­но-терплячих очей (М.Стельмах).

3. переважно у мн. Намул морів, озер, що використовується як ліку­вальний засіб. Грязі бердянського ли­ману — особливий дар природи. Вони містять у собі дуже цінні лікувальні речовини (з газети); Гусине діло заки­піло: Таскають грязь і глей зо дна Да мажуть Лебедя, щоб пір я посіріло (Є.Гребінка).

Бруд, -у. 1. Те, що робить що-не-будь нечистим (грязь, болото, сміття, різні покидьки). Перед бюрком стояли два крісла дубові, також темні від бруду (Лесь Мартович); Великі, зама­зані брудом вікна дивилися по-мертве-цьки на широке подвір'я (Н.Коб­ри нська); Руки їй боліли від важких ножиць, сморід овечого поту, гною і бруду з дрібним сухим пилом від вовни забивали дух (З.Тулуб).

2. перен. Розпуста, аморальна по­ведінка, нечесні вчинки, наклеп то­що. У вас в думках немає бруду (М.Ста-рицький); Наче в тумані якім ходила вона ввесь час, коли вислухувала той бруд, що матуся "гарного сина " вили­вала на її голову (Г.Хоткевич).

грязький див. грузький.

ГУДІТИ - ГУДИТИ

Гудіти, гуду, гудеш. Густи; гомо­ніти: вітер гуде, хрущі гудуть, дроти гудуть. Народ гомонить, гуде, як

ГУЛ

бджоли в улику (І.Нечуй-Левицький); В голові тілько гуде (Панас Мирний).

Гудити, гуджу, гудиш. Виносити осуд; ганити. Омелян говорить так, що не розбереш, чи хвалить, чи гудить жінку (М.Стельмах); — Оце як хочеш: хочеш гудь стару, хочеш хвали, а не до­зволила (М.Олійник).

ґуля див. ґуля.

ГУМАНІЗМ - ГУМАННІСТЬ

Гуманізм, -у. 1. Прогресивний рух епохи Відродження: англійський гума­нізм, гуманізм італійського Відроджен­ня, особливості гуманізму.

2. Суспільний вияв уваги до люди­ни: соціальний гуманізм, ідеали гума­нізму, відстоювати гуманізм.

Гуманність, -ності, ор. -ністю. Вла­стивість гуманного: гуманність укра­їнської музики, гуманність письменни­ка, виховання гуманності.

ГУМАННИЙ - ГУМАНІСТИЧ­НИЙ - ГУМАНІТАРНИЙ

Гуманний. Людяний у своїх діях і ставленні до інших людей. Вж. зі сл.: командир, погляд, діяльність, літера­тура, мета, мораль, тенденція, рішен­ня, ставлення, суспільство, дії, люди, принципи, умови.

Гуманістичний. Прикм. від гума­нізм і гуманіст. Вж. зі сл.: зміст, па­фос, розвиток [людини], діяльність, етика, концепція, культура, місія, су­тність, спрямування, ідеали, ідеї, мо­тиви, норми [моральності], переконан­ня, принципи.

Гуманітарний. 1. Який належить до суспільних наук, що вивчають люди­ну та її культуру. Вж. зі сл.: науковий заклад, факультет, освіта, науки.

2. Пройнятий гуманізмом, піклу­ванням про добробут народу, пова-

гою до людської гідності; гуманний: гуманітарна справедливість, гума­нітарне мистецтво, гуманітарна до­помога, гуманітарний вантаж.

гуманність див. гуманізм.

ГУСЕНИЦЯ - ГУСІНЬ

Гусениця, -і, ор. -ею. 1. Личинка метелика; збірн. — зрідка. З гусени­ці — Метелик став Хороший (Л.Боро-виковський); Сойка поїдає в травні хрущів, гусениць, дрібних гризунів (В.Гжи-цький); Горобці стрибали.., ловлячи гу­сеницю, метеликів (Панас Мирний).

2. Широкий ланцюг, що наклада­ється на колеса трактора, танка тощо. Скрегочучи гусеницями, назустріч швид­ко йшли трактори (О.Донченко); Всюди, по всьому плацдарму, сліди від гусениць танків (О.Гончар).

Гусінь, -сені, ор. -сінню. 1. збірн. Гусениці. Хижа гусінь сад об'їла (І.Франко).

2. рідше. Те саме, що гусениця 1. По дорозі довгою гусінню тягся резервний полк (П.Панч); Софія бачить на зеле­ній траві розтягнуту, мов гусінь, гар­монь (А.Шиян).

ГУСТІТИ - ГУСТІШАТИ

Густіти. Ставати густим, густішим. Між гіллястими липами густіє темінь (М.Стельмах).

Густішати. Ставати густішим. Ніч густішала й чорнішала (І.Нечуй-Ле­вицький); Ліс густішав і густішав (О. Гончар).

ГУЩА - ГУЩАВИНА - ГУ­ЩИНА

Гуща, -і, ор. -ею. 1. Густий відстій у рідині: гуща в олії, чорнильна гуща.

2. Те саме, що гущавина 1: гуща ча­гаря, лісова гуща.

ГУЛ

3. Місце найбільшого скупчення чогось, когось: базарна (ярмаркова) гуща, гуща бою, гуща народу, селянська гуща.

Гущавина. 1. Густий ліс, густі заро­сті: гущавина бору, гущавина очерету, гущавина лісу, лісова гущавина, гуща­вина джунглів, гущавина парку, гуща­вина саду. Ми ввійшли в таку гущави-

ну, в якій я ще до сього часу ніколи не бував (А.Чайковський); Чути було тільки тьохкання соловейка в гущавині верболозу (Д. Мордовець).

2. зрідка. Те саме, що гуща 1.

Гущина. Те саме, що гущавина 1: гущина заростей, гущина лісу, гущи­на чагарнику, гущина ялиць, лісова гу­щина.

Ґ (ґе). Як назва літери вживається в с. р.: початкове г, як назва звука вживається в ч. р.: проривний ґ.

ґава див. ворона.

ҐЛЕЙ - ГЛЕЙ

Ґлей, ґлею, ор. ґлеєм. Загуслий сік, що виступає на стовбурах вишень, черешень, слив тощо. Повітря тем­ніло набряклим вишневим ґлеєм (М.Стель- мах).

Глей, глею. Пластична, переважно гончарна глина сизого, червоного та інших кольорів; мул. Хмиззя, обмазане в глей, говорюча ластівка носить. По­ки не зліпить гнізда (М.Зеров).

ҐНІТ - ГНІТ

Ґніт, ґнота. Стрічка або шнур, що використовується для горіння в гасо­вих лампах, свічках тощо. Тихо по­тріскує тіт у лампі (В.Кучер); Свічка нагоріла; велика жужелиця на ґноті задержувала світ (Панас Мирний); Лежать при гарматах горами ядра, стоїть в бочках порох, наготовлено в надійному місці сухі ґноти (Н.Рибак).

Гніт. 1. р. -у. Гноблення, при­гнічення. Народ століття зносив гніт, Терпів ярмо й сваволю (О.Олесь); Під

вічним гнітом чорних дум Сумному співу дав я волю (П.Грабовський); Вперше в житті наліг йому на душу тяжкий гніт розпачливої безвиході (С.Голованівський).

2. р. -а. Важкий предмет, що його кладуть на що-небудь для постійного тиснення. Часом він [Єгипет] вору­шивсь, наче лев у кайдани закутий, Глухо покрикував, наче підземний во­гонь, Тяжко придавлений гнітом гори кам яної (Леся Українка).

ҐРАТИ, ґрат, мн. Переплетення переважно металевих прутів, штаб, що використовується для загорожі. Стогнуть брати наші в тюрмах про­клятих, Ґрати залізні рвучи (О.Олесь); Ми бачили світ неначе із-за ґрат — Впадає в око грубе, пересічне (М.Ру- денко).

ҐУЛЯ - ҐУЛЯ

Ґуля, -і, ор. -ею. Заокруглена опук­лість, наріст на тілі людини або тва­рини від запалення, удару тощо. їй здавалось, що вона або наб'є собі ґулю на голові, або завалить стелю в ста­ренькій хаті (М.Коцюбинський); Ли­це услалося синіми плямами, на лобі в

д

кулак завбільшки вигнало гниючу ґулю (Панас Мирний); — Годі сидіти в пла­внях та рибу ловити! — лементував козак з ґулею на лобі (М.Лазорський).

Д (де). Як назва літери вживається в с. р.: мале д; як назва звука вжива­ється в ч. р.: кінцевий д, приголосний д.

ДАВНИНА - ДАВНІСТЬ

Давнина. Давноминулі часи: глибо­ка давнина, глуха давнина, давня дав­нина, сива давнина, пам ятки давнини, свідок давнини, від давнини, прийти з давнини, звичаї давнини, згадати дав­нину.

Давність, -ності, ор. -ністю. 1. Ве­лика часова віддаленість виникнен­ня, здійснення чогось: вікова дав­ність, двадцятирічна давність, тися­чорічна давність, давність української культури.

2. Довгочасне існування: за давніс­тю років, пожовтів від давності.

3. зрідка. Те саме, що давнина: гли­бока давність, у сиву давність.

ДАГЕРОТИПІЯ - ДАГЕРОТИП

Дагеротипія, -ї, ор. -єю. Старий спосіб фотографування на металевій пластинці.

Дагеротип. 1. р. -у. Те саме, що да­геротипія.

2. р. -а. Знімок, зроблений дагеро­типією.

ДАЙНА - ДбЙНА

Дайна. Назва видів литовських пісень.

Ґуля, -і, розм. Голуб. А гуля білень­ка, Дитина маленька (пісня); Ой люлі, люлі, Прилетіли гулі (пісня).

Дбйна. Молдовська й румунська народна пісня з вільною елегійною мелодією. Вечори слухали голосіння си­ріт та дойни наречених, яким судилося посивіти без пари (А.М'ястківський).

ДАКТИЛО... Перша частина скла­дних слів, що відповідає поняттю "палець"; пишеться разом: дактило­грама, дактилоскопія.

ДАЛЕБІ, ест. сл. розм. Правду ка­жучи, справді. — Гей, давай, давай, батьку, переміни, Бо, далебі, загинем (пісня); — Я, далебі, в тім не виною, Що так роз'їхався з тобою (І.Кот­ляревський).

ДАЛЕКОГЛЯДНИЙ - ДАЛЕКО­ЗОРИЙ

Далекоглядний. Здатний передба­чати події, наслідки чогось; передба­чливий. Мачехін ще раз переконався, наскільки далекоглядна була його пове­дінка, коли наполягав на прилюдній аудієнції у короля (Н.Рибак); [Маць- ко:] Завжди треба бути далекогляд­ним, Маріє Гаврилівно, може, колись він стане і моїм родичем (В.Собко). Пох. далекоглядність.

Далекозорий. Який добре бачить на великій відстані; який має ваду зо­ру, що перешкоджає чітко бачити на близькій відстані. її далекозорі очі сяг­нули через пшеничний квадрат, на про-

Д

ДВІ

тилежному боці якого в'язала Настя (І.Рябокляч); Він був далекозорий і близько себе бачив кепсько (І.Ле). Пох. далекозорість.

ДАЛІ - ДАЛЬШЕ, ДАЛЬШ Далі, присл. 1. Вищ. ст. від далеко. А ще далі на захід вставали гори (О. Гончар).

2. Після цього (того), потім; крім того. З овечок перше вовну драли, А да­лі м'яса забажали (Л.Глібов); Сиділи мовчки. Далі один шапку під голови, за ним другі. Поснули... (С.Васильченко).

3. Продовжуючи розпочате; біль­ше, довше. Говоріть — говоріть ще да­лі! (Марко Вовчок); [Деві:] Ну, далі, дядьку/ Що ж ти не говориш? (Леся У країнка); Так далі тривати не може (О.Довженко).

Дальше, дальш. 1. (тільки дальше,). Те саме, що далі 1. Вона дальше кінця свого носа не бачила (Панас Мирний); Дядько пішов кроків на два дальше (Григорій Тютюнник).

2. зрідка. Те саме, що далі 2, 3. [Циган:] Що дальш буде? Розказуй дальше (Т.Шевченко); "Добре наше діло, побачимо, що дальш буде"(Г.Кьіт- ка-Основ'яненко); Від поконвіку нас повчали І нині раду подають, Щоб лю­ди злодіїв прощали, — Хай ближніх дальш собі цькують (П.Грабовський).

Датувати див. дотувати.

ДВАДЦЯТЕРО, -тьох, числ. збірн. — Теперечки з унуками і правнуками душ їх з двадцятеро буде (О.Сто- роженко). Пор. двоє.

ДВИГУН - МОТОР

Обидва слова мають однакове зна­чення — "силова установка, яка пе­ретворює будь-який вид енергії в ме­ханічну робогу". Паралельно вж. зі сл.: автомобільний, бензиновий, дизе-

льний, електричний, потужний, реак­тивний, роторний, танковий тощо. Проте у використанні їх намітилася певна тенденція до розрізнення.

Двигун, -а. Уживається переважно зі сл.: вітряний, вічний, двотактний, чотиритактний, двоциліндровий, чо­тирициліндровий, карбюраторний, ко­лекторний, пусковий, судновий, тепло­вий, тяговий, внутрішнього згоряння (переносно — двигун прогресу).

Мотор, -а. Переважно вживається для позначення двигунів у транс­портних засобах: підвісний мотор, ав­томобільний мотор; часто в сполучен­нях з дієсловами та віддієслівними іменниками: гуркіт мотора, заглух мотор, заглушити мотор, працює мо­тор, дає перебої мотор, шумить мо­тор, прогріти мотор, полагодити мо­тор. У скл. сл.: дизель-мотор, мотор-редуктор.

ДВІР - ПОДВІР'Я - НАДВІР'Я

Двір, двора /двору. 1. Те саме, що подвір'я 1: господарський двір, прохід­ний двір, товарний двір, фуражний двір. Двір був просторий, чистий, опле­тений (Панас Мирний); Бурлаки по­вернули до великої хати — увійшли в двір (І.Нечуй-Левицький); — Тільки ти — обережненько. Може, як-небудь прохідними дворами (А.Головко).

2. Хата з усім господарством при ній. Сусіда в їх був, удовин син, двір із двором жили (Б.Грінченко); Сяк-так зібралися, купили двір і жили собі (Г.Квітка-Основ'яненко).

3. Маєток великого землевласни­ка. Дід знову забалакав: — Що ж з ме­не візьмеш?.. Ну беріть знову в двір (Панас Мирний); Якби не поденна ро­бота в дворі та на панських ланах, то хтозна, як би Матроха прожила з дітьми (Леся Українка).

ДВО

4. Завод, майстерня: гарматний двір, монетний двір.

5. Монарх з його оточенням. Ви­сіла туга й печаль над двором королів­ським Ойнея (І.Франко).

Подвір'я. 1. Обнесена огорожею або оточена будівлями ділянка землі коло будинку, хати; приміщення для тварин, реманенту, матеріалів тощо у великому господарстві. Подвір'я було хазяйське, з мощеними доріжками (Вал.Шевчук); Дзвоник калатав собі на подвір'ї, скликаючи нас (М.Ча- банівський).

2. Те саме, що двір 2. Як твоя, до­ню, доля, то накупить чоловік і поля, а як безділля, то продасть і подвір'я (М.Номис); Іскри полетіли на повітки й на клуню, зайнялося ще одне подвір 'я (Ю.Яновський).

Надвір'я, розм. Ділянка землі коло хати. А у будень, то він тобі Не поси­дить в хаті. Все нишпорить по на­двір'ю (Т.Шевченко); Як сич той, він більше по надвір'ю тинявся (Панас Мирний).

ДВО... ДИВ. ДВОХ...

ДВОБІЧНИЙ - ДВОСТОРОН­НІЙ, -я, -є. У більшості значень ужи­ваються паралельно (з переважанням першого) — зі сл.: зв'язок, радіозв'я­зок, килим, насос, процес, шов, забудо­ва вулиці, симетрія, техніка ткання, запалення легень, покриття, свердло.

Тільки двосторонній уживається тоді, коли воно стосується двох сто­рін у значенні "особа, група осіб, ор­ганізація тощо, яка протиставляється у певному відношенні іншій особі, особам, організації". Вж. зі сл.: дого­вір, угода, домовленість, співробітниц­тво, відносини, взаємини, стосунки, зустрічі, міжнародні зв'язки, обов'яз­ки, переговори.

ДВОГОЛОСИЙ, ДВОГОЛОС­НИЙ - двоголосний

Двоголосий, двоголосний. Який звучить двома голосами або співаєть­ся на два голоси: двоголосий (двоголос­ний) хор.

Двоголосний, лінгв. Який склада­ється з двох голосних літер, що вимо­вляються як один склад.

ДВОЄ, двох, числ. збірн. Вживаєть­ся: з іменниками чоловічого роду, що означають назви істот, рідше — пред­метів: братів, дідів, коней, малюків, матросів, пасажирів, пастухів, пере­хожих, поранених, робітників, синів, солдатів, хлопців, деньків, обідів, ро­тів; з іменниками середнього роду, що є назвами істот, предметів, явищ: звірят, курчат, телят, барил, вікон, крил, ліжок, літ, слів, яєць; з іменни­ками жіночого роду, що означають істот, — зрідка: дочок, жінок, рибок, свиней, спортсменок, школярок, щук (з іменниками ж. р., що означають пре­дмети, не вживається); з іменниками, що вживаються в множині й мають відтінок збірності, а також з іменни­ками, що означають парні предмети й мають тільки форму множини: дів­чат, дітей, людей, овець, воріт, две­рей, ножиць, саней, шароварів; з осо­бовими займенниками в множині: нас (вас, їх) було двоє, їх стало двоє. У знач, ім.: у човні сиділо двоє. Двоє б'ю­ться — третій не мішайся (прислів'я). По двоє, у знач, присл. По дві особи, істоти, по два предмети: шикувалися по двоє, по двоє почали розходитися.

Збірні числівники надають висло­влюваному зниженого стилістичного відтінку і тому широко використову­ються в розмовній мові, а в науково­му та діловому стилях літературної

ДЕВ

мови вживаються зрідка (отже, краще не двоє генералів, а два генерали).

ДВОРУКИЙ - ДВОРУЧНИЙ

Дворукий. Який має дві руки (про людину).

Дворучний. Який має дві ручки (про пилку).

ДВОСКЛАДНИЙ - ДВОСКЛА­ДОВИЙ

Двоскладний. Складений з двох ча­стин: двоскладне речення.

Двоскладовий. Який складається з двох складів: двоскладова стопа.

двосторонній див. двобічний.

ДВОХ... - ДВО...

Двох... Перша частина складних слів; уживається: коли друга частина складного слова починається голос­ними а, є, о, у, я; коли другою части­ною є порядкові числівники сотий, тисячний, мільйонний, мільярдний; ко­ли другою частиною є прикметник, а першою — складний числівник з компонентом два (три, чотири); коли кінцевою частиною є прикметник або іменник, а другою — складний числівник двісті (триста, чотириста): двохадресний, двохетапний, двохсо­тий, двохтисячний, двохмільйонний, двохмільярдний, двадцятидвохрічний, сорокадвохгодинний, двохсотсильний, двохсоттисячний, двохсотріччя.

Дво... Вживається тоді, коли друга частина складного слова починається з приголосного (крім слів сотий, ти­сячний, мільйонний, мільярдний): дво­денний, дволітровий, двокілометровий, двомоторний.

Паралельно можуть уживатися: двохукісний і двовкісний, двох'ярусний і двоярусний, двохмільярдний і двоміль-ярдний тощо.

ДЕ... Префікс, що означає відда­лення, виділення, скасування, при­пинення, усунення чогось, рух дони­зу, зниження: деаерація, деблокуван­ня, деактивація, дегазація, дегероїза­ція, деполітизація.

ДЕБЕНТУРА. Митне свідоцтво на повернення мита.

ДЕБЕТ - ДЕБІТ

Дебет, -у. Ліва сторона бухгалтер­ських рахунків, куди заносяться всі одержувані цінності, а також усі бор­ги й видатки, які числяться по дано­му рахунку: дебет і кредит.

Дебіт, -у. Кількість рідини, що надходить з джерела за одиницю часу: дебіт артезіанського колодязя, дебіт свердловини.

ДЕВАЛЬВАЦІЯ - ВАЛЬВАЦІЯ -ЕВАЛЬВАЦІЯ - РЕВАЛЬВАЦІЯ, РЕВАЛОРИЗАЦІЯ

Девальвація, -ї, ор. -єю. Законо­давче зменшення золотого вмісту (вартості) грошової одиниці; знижен­ня курсу паперових грошей щодо зо­лота або іноземної валюти.

Вальвація. Визначення цінності іноземної монети в грошовій одиниці даної держави не за її номіналом, а за вагою вміщеного в ній валютного ме­талу (срібла, золота).

Евальвація. Оцінювання, обчис­лювання.

Ревальвація, ревалоризація. Гро­шова реформа з метою стабілізації валюти; підвищення державного кур­су паперових грошей щодо золота або іноземної валюти.

ДЕВІЗ - ДЕВІЗА

Девіз, -у. Стисле формулювання провідної ідеї, програми дій; корот­кий вислів або слово; напис на гербі, щиті тощо.

ДЕВ

Девіза. Вексель, чек тощо, вираже­ний в іноземній валюті для оплати його за кордоном.

ДЕВ'ЯТЕРО, -тьбх, числ. збірн. Вж. зі сл.: козаків, коней, котів, синів, сиріт, донок, дітей. Пор. двоє.

ДЕГЕНЕРАЦІЯ - ДЕГЕНЕРА­ТИВНІСТЬ

Дегенерація, -ї, ор. -єю. Вироджен­ня, погіршання з покоління в поко­ління пристосовних або господарсь­ких властивостей у рослин і тварин: процес дегенерації, ознаки дегенерації.

Дегенеративність, -ності, ор. -ніс-тю. Наявність ознак дегенерації, ви­родження: явно виражена дегенерати­вність.

ДЕДАЛІ

Дедалі, присл., наст. Чим далі. Де­далі, дедалі усе стиха, ні травка не ко­лишеться, усе ногось жде (Г.Квітка-Основ'яненко); Дедалі меншими ста­ють верхівці в степу (О.Гончар); Та старість дедалі відчутніше тисне на плечі (Р.Іваничук); В її розповіді появ­лялось дедалі більше подробиць (Є.Гу­цало).

ДЕДВЕЙТ, -у. Повна вантажопід­йомність судна (сумарна вага ванта­жу, пасажирів, екіпажу, палива то­що).

ДЕЗ... Префікс, що означає зни­щення, видалення, відсутність чи спотворення чогось: дезінформація, дезоксидація.

ДЕЗАКТИВАЦІЯ, -і, ор. -єю. Усу­нення радіоактивних речовин з чо­гось; втрата молекулою енергії, по­трібної для вступу в хімічну реакцію.

ДЕЗИДЕРАТИ - ДЕЗОДОРАН­ТИ

Дезидерати, -ів, мн. Предмети, книжки, потрібні для поповнення

якоїсь колекції (музею, бібліотеки тощо).

Дезодоранти, мн. Засоби для усу­нення, видалення неприємних запа­хів у побутових приміщеннях, прила­дах (у кухнях, холодильниках тощо) або з тіла людини.

ДЕЗІНСЕКЦІЯ, -ї, ор. -єю. Зне­шкодження отруйних речовин в орга­нізмі.

дезодоранти див. дезидерати.

ДЕКА... Перша частина складних слів, що означає "десять, у десять ра­зів більше"; пишеться разом: дека­літр, декаметр.

ДЕКВАЛІФІКАЦІЯ - ДИСКВА­ЛІФІКАЦІЯ

Декваліфікація, -ї, ор. -єю. Втрата особою кваліфікації, спеціальних знань, досвіду: декваліфікація педаго­га, повна декваліфікація.

Дискваліфікація. Оголошення ко­гось не гідним або не здатним займа­ти якусь посаду, виконувати певну роботу через професійну непідготов­леність; позбавлення спортсмена або команди права брати участь у змаган­нях за грубе порушення правил, не­тактовне поводження: дискваліфіка­ція судді, дискваліфікація гравця, дис­кваліфікація футбольного клубу.

ДЕКІЛЬКА - ДЕ КІЛЬКА

Декілька, -кох, числ. Незначна кількість; кілька. Прийшло декілька читачів за газетою (І.Франко); Де­кілька ґав — і між ними я — стоїмо, дивлячись на корму (Ю.Яновський).

Де кілька, присл. з числ. З причин, знов-таки не залежних од мене, мусив виїхати звідти до Житомира, де кіль­ка місяців вів видання газети "Волинь " і працював у редакції (М.Коцюбин­ський).

ДЕМ

ДЕКОРАТИВНИЙ - ДЕКОРА­ЦІЙНИЙ - ДЕКОРАТОРСЬКИЙ

Декоративний. 1. Призначений для оздоблення, прикраси. Вж. зі сл.: ви­гляд, елемент, естамп, ефект, живо­пис, орнамент, прийом, розпис, фак­тор, властивість, кераміка, майстер­ня, пластика, роль, скульптура, форма, значення, мистецтво, ремесло, різьб­лення, голубівництво, садівництво, тка­цтво, твори, цінності, якості, виріб, килим, посуд, пояс, ваза, плитка, тка­нина, барельєф, камінь, панно, скло, вогні, прикраси, виноград, каштан, кущ, зелень, квітка, рослина, птах, тварина, місцевість.

2. Те саме, що декораційний 1: де­коративний реквізит, декоративне оформлення сцени.

3. перен. Розрахований на зовніш­ній ефект, показний: декоративне життя.

Декораційний. 1. Який стосується театральної декорації, оформлення сцени. Вж. зі сл.: живопис, стиль, цех, майстерня, техніка, оздоблення, офор­млення роботи.

2. зрідка. Те саме, що декоратив­ний 1.

Декораторський. Який стосується декоратора, належний йому: декора­торське вміння.

ДЕКОРТ, -у. Зниження з ціни то­вару за дострокову оплату його.

ДЕКОРУМ, -у. Зовнішня, показна пристойність; те, що відповідає такій пристойності: дотримувати декоруму.

ДЕКУВЕР, -у. Різниця між оцін­кою майна і страховою сумою, яку залишають на відповідальність стра­хувальника.

ДЕЛІМІТАЦІЯ - ДЕМАРКАЦІЯ

Делімітація, -ї, ор. -єю. Визначен­ня договором або угодою, укладеною суміжними державами, загального напряму й проходження кордону між ними (позначення на карті).

Демаркація. 1. У міжнародному праві — визначення лінії державного кордону на місцевості на основі де­лімітації шляхом установлення спе­ціальних прикордонних знаків (стов­пів, пірамід тощо).

2. У медицині — відмежування від­мерлих ділянок від здорових.

ДЕЛЬКРЕДЕРЕ, невідм., с. Порука комісіонера перед комітентом за ви­конання договору, укладеного ко­місіонером з третьою особою, за що він одержує особливу винагороду.

ДЕЛЬТА-... Перша частина склад­них слів, що означає стан речовини або зв'язок з дельта-частинками; пи­шеться через дефіс: дельта-залізо, де­льта-проміння (у словах дельтаплан, дельтапланеризм, дельтапланерист пи­шеться разом і означає «подібний до грецької літери "дельта"»).

ДЕЛЬФІНАРІЙ - ДЕЛЬФІНІЙ

Дельфінарій, -ю, ор. -єм. Морсь­кий акваріум для дельфінів.

Дельфіній, -ю. Багаторічна трав'я­ниста рослина родини жовтцевих.

ДЕМАГОГІЯ - ДЕМАГОГІЧ­НІСТЬ

Демагогія, -ї, ор. -єю. Обман брех­ливими обіцянками, лестощами й на­вмисним викривленням фактів для досягнення якоїсь мети. — Ми не при­пустимо, щоб різні шпінгалети морочи­ли нам голову своєю демагогією (М.Хвильовий); Що це — демагогія чи справжня програма роботи обох лабо­раторій? (Ю.ІІІовкопляс).

ДЕМ

Демагогічність, -ності, ор. -ністю. Властивість демагогічного: демагогіч­ність висловлювань.

ДЕМЕРЕДЖ, -у, ор.-ем. У морсь­кому праві — плата за додатково на­даний час вантажовідправникові або фрахтувальникові для завантаження судна.

ДЕМОНСТРАТИВНИЙ - ДЕ­МОНСТРАЦІЙНИЙ

Демонстративний. 1. Який здійс­нюється з метою вираження протес­ту проти когось, чогось: демонстра­тивна відмова, демонстративна по­ведінка.

2. Який здійснюється шляхом пуб­лічного показу, демонстрації: демонс­тративний метод викладання, демонс­тративна переправа військ.

Демонстраційний. Призначений для публічного показу чогось: демонс­траційний зал, демонстраційний стіл, демонстраційна шахівниця.

ДЕМОНСТРАЦІЯ - ДЕМОНСТ­РУВАННЯ

Демонстрація, -ї, ор. -єю. 1. Масо­вий похід, мітинг та інші форми ви­яву громадсько-політичних настроїв; вияв, свідчення чого-небудь; публіч­ний показ чогось тощо: багатолюдна демонстрація, демонстрація протес­ту, демонстрація єдності.

2. Те саме, що демонстрування.

Демонстрування. Публічний показ чого-небудь: демонстрування кіно­фільмів.

ДЕНОНСУВАТИ, -ую, -уєш, недок. і док. У міжнародному праві — оголошувати недійсним або таким, що припинило свою чинність: денон­сувати договір. Пох.: денонсований, денонсація.

ДЕНЬ, дня, р. мн. днів / після чис­лівників також день: п ять днів (день). — За кілька день мені треба бути вже в Корсуні (О.Соколовський). У назвах свят пишеться з великої літери: День знань.

ДЕПбРТ, -у. Купівля цінних па­перів з одночасним зворотним прода­жем їх на певний термін за зниженим курсом.

ДЕПРЕСИВНИЙ - ДЕПРЕСІЙ­НИЙ

Депресивний. Пов'язаний з хворо­бливим станом пригніченості, від­чаю, скорботи: депресивний стан.

Депресійний. Який стосується за­стою в економіці країни: депресійні явища, труднощі депресійного харак­теру.

ДЕРЕВИННИЙ - ДЕРЕВНИЙ -ДЕРЕВ'ЯНИСТИЙ - ДЕРЕВ'Я­НИЙ

Деревинний. Який стосується дере­вини як матеріалу: деревинна целюло­за, деревинні відходи.

Деревний. Який стосується дерева; який добувають з дерева; який живе, водиться, паразитує на (в) дереві. Вж. зі сл.: кора, порода, промисловість, ро­слина, рослинність, попіл, спирт, сиро­вина, вугілля, па