Керувати, -ую, -уєш. Спрямовувати рух, хід, роботу чогось за допомогою керма та інших пристроїв; спрямовувати процес, впливати на розвиток, стан чогось; спрямовувати діяльність, бути на чолі когось, чогось, давати вказівки, бути керівником установи, спрямовувати чи зумовлювати чиїсь вчинки тощо: керувати човном, керувати боєм, керувати господарством.
Управляти. Те саме, що керувати (кермом та іншими пристроями — рідше): управляти підприємством.
Правити, -влю, -виш. Переважно здійснювати верховну владу над ким-, чим-небудь, рідше — спрямовувати рух когось, чогось: правити державою, правити човном.
кесар див. цезар.
КИЛЕКТОР, -а. Судно з потужними вантажопідйомними пристроями.
КИРКА - КІРКА - КІРХА
Кирка. Ручне знаряддя для подрібнювання, розколювання твердих порід, льоду тощо.
кит
Кірка. Верхній затверділий шар чогось, тонка кора.
Кірха. Лютеранська церква.
КИТАЙКА - КИТАЯНКА
Китайка1. Густа, переважно синя шовкова тканина, яку завозили з Китаю; пізніше — вовняна тканина, яку виробляли в Росії, а також переносно. Йому Дидона підослала.. Сорочку і каптан з китайки (І.Котляревський); Високії ті могили, Де лягло спочити Козацькеє біле тіло, В китайку повите (Т.Шевченко); Ночі синяя китайка Вкрила щастя смертним злом (Г.Чупринка).
Китайка2. Морозостійкий сорт яблуні з невеликими плодами; плоди цієї яблуні.
Китаянка. Представниця народу, що становить основне населення Китаю.
КИТОБІЙ - КИТОБОЄЦЬ
Китобій, -ббя, ор. -боєм. 1. Людина, яка займається китобійним промислом.
2. зрідка. Те саме, що китобоєць 1.
Китобоєць, -бійця, ор. -бійцем. 1. Судно, призначене для китобійного промислу.
2. зрідка. Те саме, що китобій 1.
КИШЛАК, -у. Осіле сільське поселення в Узбекистані й Таджикистані; зимове поселення в кочових народів Афганістану й Іраку.
КІВШ - КІШ
Ківш, ківша / ковша. Посудина для зачерпування, розливання чогось (окрема чи в складі механізму); черпак. Вж. зі сл.: дерев'яний, залізний, глибокий, коритоподібний, півтонний, екскаваторний, сталерозливний.
Кіш1, коша. Великий кошик для зберігання зерна, борошна, ловлі ри-
би; пристрій у млині, віялці для засипання зерна; короб воза, саней тощо. Вж. зі сл.: важкий, великий, малий, дерев яний, лозовий, плетений, кіш борошна, кіш картоплі.
Кіш2, коша, іст. Військовий табір, обоз; місце перебування запорізьких козаків; стан і житло кочівників. Розказують і плачуть [запорожці], Як Січ руйнували,..Як козаки Вночі утікали І на тихому Дунаї Новим кошем стали (Т.Шевченко); Скотарі мали собі од вітру., халабуди, окутані повстьми; вони кошами прозивались (О.Сторо-женко).
КІЛЕР, -а. Професійний убивця, який здійснює вбивство на замовлення.
КІЛО... Перша частина складних слів, що відповідає поняттю "тисяча"; пишеться разом: кілокалорія, кілотонна.
КІЛЬКАНАДЦЯТЬ - КІЛЬКАНАДЦЯТЕРО
Кільканадцять, -ти / -тьох, числ. У межах від одинадцяти до дев'ятнадцяти. Та річечка звалась Половицею, як і ті кільканадцять хаток, що тулилися до неї (А.Кащенко).
Кільканадцятеро, -тьбх, числ. збірн. Те саме, що кільканадцять. Уживається як двоє. Од того співу, сказала Ха-пуниха, кільканадцятеро собак на околиці захворіло на алергію (Вал.Шевчук).
...КІНЕЗ,...КІНЕЗЇЯ. Кінцеві частини складних слів, що означають рух, переміщення: бластокінез, брадикінезія.
КІНЕЦЬ КІНЦЕМ, ВРЕШТІ-РЕШТ (УРЕШТІ-РЕШТ). Вставні слова, які вказують на те, що підсумовує, завершує, закінчує що-небудь,
висловлене раніше. Зі злості навіть обізвав себе злочинцем, якого доля кінець кінцем приводить на місце скоєного злочину (А.Гудима); [Ройс:] Я дуже радий, що зможу з вами врешті-решт одверто домовитись (І.Мура-тов).
Заміняти ці слова рідковживаними в кінці кінців, у кінцевому рахунку (підсумку) тощо не слід.
Пор. також зрештою, врешті.
КІННИЙ - КІНСЬКИЙ - КОНЯЧИЙ
Кінний. 1. Якому надають руху коні, пов'язаний з їздою на конях: кінний плуг, кінна залізниця, кінна дорога, кінний спорт, кінна естафета.
2. Який складається з вершників: кінний загін, кінна армія, кінна розвідка.
Кінський. Належний коневі, пов'язаний з конем, кіньми, властивий їм тощо: кінський волос, кінське стійло, кінський завод, кінська торговиця, кінська сила. У ботанічних назвах: кінський щавель, кінська м'ята, кінський біб, кінський зуб, кінський каштан.
Конячий. Те саме, що кінський, а також прикметник до розмовного коняка: коняча голова, конячий біг.
кіннотник див. верхівець.
КІНО... Перша частина складних слів, що відповідає слову кіно; пишеться разом: кінопрограма, кінотехно-логічний (але кіно- й фотоматеріали).
кінський див. кінний.
кірка — кірха див. кирка.
КІСТЛЯВИЙ - КОСТИСТИЙ -КІСТЯНИЙ
Кістлявий. Худий, з випнутими кістками: кістлява людина, кістляві плечі. Під іконами лежав Томаш, дов-
гий, кістлявий і жовтий, з запалими очима і загостреним носом (3.Тулуб). Костистий. 1. Який має широкі, великі, випнуті кістки; ширококостий: костистий у плечах, костисте обличчя.
2. Який має багато дрібних кісток: костиста риба.
3. Те саме, що кістлявий: костисті руки, костисті пальці.
Кістяний. Зроблений або видобутий з кістки: кістяний гребінець, кістяні наконечники списів, кістяний клей, кістяне борошно.
кіш див. ківш.
