Лекции.Орг


Поиск:




Категории:

Астрономия
Биология
География
Другие языки
Интернет
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Механика
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Транспорт
Физика
Философия
Финансы
Химия
Экология
Экономика
Электроника

 

 

 

 


Добиватися див. домагатися




Добирати див. вибирати.

ДОБРИВО - УДОБРЕННЯ

Добриво. Речовина, якою удобрю­ють грунт для підвищення врожайно­сті: азотисті добрива, мінеральні доб­рива, органічні добрива, внесення доб­рив. А як Антон не має добрива, то хоч нехай він сіє, хоч не сіє — не поверне­ться й насіння (С.Чоріїобривець); / трудились люди вволю. І давали добрив полю — Вийшов добрий урожай! (Г.Бойко).

Удобрення, р. мн. -ень. Внесення добрив у ґрунт, водойму: передпосівне удобрення, система удобрення, удоб­рення посівів.

довгота див. довжина.

ДОВЕРХУ, присл. До верхньої ме­жі, до верхнього краю. Рядами стояли чани, доверху наповнені рибою (А.Ши-ян); Знизу майже доверху вікна були замуровані (С.Чорнобривець).

ДОВЖИНА - ДОВГОТА

Довжина. 1. Протяжність лінії, площини, тіла тощо між двома най-віддаленішими точками; відстань між кінцями чогось: довжина річки, міра довжини.

2. Тривалість: довжина літа.

Довгота. 1. Кут між площиною ме­ридіана даного місця і площиною по­чаткового меридіана.

2. зрідка. Те саме, що довжина 2.

ДОВІД - ДОКАЗ

Довід, -воду. Певне міркування, Думка або факт, які наводяться для

того, щоб довести щось; аргумент. Його значно заспокоїли Соломіїні дово­ди (М.Коцюбинський); Тиха Кирило-ва мова, щира та тепла порада, розсу­дливі доводи не раз спиняли гіркі бать­кові скорботи (Панас Мирний).

Доказ, -у. 1. Незаперечний довід або факт, який підтверджує істин­ність чогось; підтвердження. — А по­єдинки ще не є доказ сміливості (І.Нечуй-Левицький); Жінка дала йо­му півхліба ще й грінку сиру — на доказ, що сьогодні для Панька святочний день (Л.Мартович); Садівник, щоб підпер­ти свої слова якимсь доказом, тицьне Йосипові перед очі книжку: — Оце чи­тав? Ні? (Д.Бедзик).

2. Предмет або обставина, що свід­чать про якусь провину. Прямих дока­зів не було, але обвинуватили її в зв яз-ках з партизанами, посадили в тюрму (А.Хижняк); Речові докази були тут же, у всіх на очах (О.Донченко).

3. зрідка. Те саме, що довід. Гоєв перший зрозумів доцільність Саїдових доказів (І.Ле).

ДОВІКУ - ДО ВІКУ

Довіку, присл. Усе життя, до кінця життя; вічно. / довіку у темниці Дове­лось поету жити (Леся Українка); Піщани закричали, заґвалтували, що вони панові довіку не покоряться (Па­нас Мирний); Нашому серцю не вмер­ти довіку/ (М.Рильський); Глоба був уже старий, женитись не схотів і до­віку лишився бурлакою (А.Кащенко).

До віку, ім. з прийм. — Не буду до суду, до віку!., батечки, голубчики!., пустіть, пустіть!.. (Г.Квітка-Осно-в'яненко); Давала вона собі обітницю до віку вічного не розлучатись з чоло­віком (Ганна Барвінок); [Василь:] Дай мені, Господи, вигоїтися і вернутися до

ДОВ

того дому, де зріс я, де кохали мене,до віку мого не піду нікуди (Панас Ми­рний); Як вода в Чорному морі не пере-ведеться поки світ сонця, так і в Січі до віку вічного не переведуться лицарі (П.Куліш).

ДОВІРЯТИ - ДОРУЧАТИ Довіряти, довірити. 1. Вірити ко­мусь, чомусь, покладатися на когось, щось. Жінка зрозуміла, що їй не довіря­ють, і заплакала (А.Хижняк); Папе­рові гроші вже вийшли з ужитку. їм не довіряли, ні старим, ні новим (Л.Дмитерко).

2. Виявляти довіру, доручати, пе­редавати кому-небудь когось, щось. У селі знайшлися дві покритки, гідні мо­лодиці, але пані боялася довірити їм дитину (Н.Кобринська); Вона довіря­ла мені свої твори раніше, ніж друку­вала їх (А.Кримський).

3. Ділитися з кимось своїми дум­ками, таємницями тощо. Багато є людей, які не вміють тримати свою радість і своє горе в собі — вони мусять їх негайно довірити іншим (Ю.Смо-лич).

Доручати, доручити, -учу, -учиш. Покладати на когось виконання чо­го-небудь; віддавати когось, щось у повне розпорядження кого-небудь. Хто тобі доручав говорити? (О.Дов­женко); Ой нащо ж малу дитину Дору­чала ти степам? (О.Олесь).

ДОВОЛІ - ДО ВОЛІ

Доволі, присл. 1. Стільки, скільки треба, багато; досить. Усього в їх дово­лі: і хліба, і грошей, і скотини (О.Сто-роженко); Доволі нидіти в знемозі! Прощайте, тихі дні печалі! (Я.Мамон-тов); Батько мріяв, щоб було доволі Хліба на селянському столі, Щоб за піт рясний, пролитий в полі, Не родили злидні і жалі (Л.Забашта).

2. у сполуч. з прикм. і присл. Про ве­ликий ступінь, міру, кількість чогось. Зрідка в тих місцях знов зацвітають мирти. Взагалі доволі гарно, хоч і гір­ше, як літом (М.Коцюбинський).

До волі, ім. з прийм. Здається, ра­діти б, що минув день, що ближче до стрічі з тобою, ближче до волі (М.Ко­цюбинський); Виходить, Лесь береже в пам 'яті, як у книзі, усі ґрунти села і до волі, і після волі (М.Стельмах); [Свічка:] А тепер на приступ!До помс­ти всі!До волі! (І.Кочерга); — Ти ска­зала, щоб собаку тримали на прив'я­зі?поспитав, коли жінка поверну­лась. — "Навіщо прив'язувати? Він звик до волі... "(Є. Гуцало); — Де шука­ти шляху до волі, як не у боротьбі з тим, хто тебе зневолює? (А.Кащенко).

ДОГЛЯДАТИ - НАГЛЯДАТИ

Доглядати (кого, що, зрідка за ким-чим). Пильнувати, стежити за кимсь, чимсь для забезпечення нор­мального стану, порядку і т. ін.; пік­луватися про когось, щось: доглядати дітей, доглядати хворого, доглядати землю, доглядати хату.

Наглядати (за ким-чим). Основне значення — стежити час від часу за кимсь, чимсь для контролю, забезпе­чення порядку, з метою нагляду то­що. Вж. зі сл.: за господарством, за квартирою, за ліфтом, за роботою, за чистотою. Мати просила бабусю, щоб та наглядала за мною, стежила, скіль­ки я їм, коли лягаю спати (Л.Смілян-ський); — Ви коли хочете мати гусей, то наглядайте за ними, а то мій синок одне забив (А.Шиян); — Ти тут на­глядай, щоб кури в квітниках не греб­лися (Леся Українка).

ДОГОВІР - УГОДА

Договір, договору. Взаємне зобо­в'язання, письмова або усна угода

дод

про права та обов'язки між держава­ми, установами, підприємствами та окремими особами. Вж. зі сл.: ав­торський, двосторонній, багатосто­ронній, взаємовигідний, видавничий, воєнний, гарантійний, господарський, житлового найму, коаліційний, колек­тивний, купівлі-продажу, ліцензійний, мирний, митний, міжнародний, оренд­ний, політичний, про ненапад, рівно­правний, сепаратний, таємний, торго­вельний; укладати договір.

Угода. 1. Взаємна згода, домовле­ність про щось: за мовчазною угодою, попередня угода, пристати на угоду.

2. Договір, за яким встановлюють­ся взаємні зобов'язання щодо чогось. Вж. зі сл.: багатостороння, двосто­роння, гарантійна, джентльменська, картельна, кредитна, ліцензійна, між­державна, міжнародна, патентна, пе­редвиборна, прикордонна, про переми­р'я, регіональна, тарифна, торговель­на, трудова (також переносно — уго­да з совістю).

ДОГОРИ - ДО ГОРИ

Догори, присл. У напрямку від зем­лі вгору. На луках зеленою щіткою пнулася догори трава (С.Чорнобри-вець); — Руки!.. Руки догори! — закри­чав комусь сполохано тонкобровий (І.Муратов); Він узяв від неї сина й, ба­луючись, підкидав його догори (А.Ка-Щенко); Він раз у раз сміявся, тоді йо­го руді вуса підіймались догори, а дов­гий ніс ховався межи вуса (М.Лазор-ський).

До гори, ім. з прийм. Дим од погас­лих вогнів стелиться од гори до гори синіми смугами (М.Коцюбинський); Ходить [Чіпка] по полю з ниви на ниву, від шляху до гори, від гори до шляху (Панас Мирний).

ДОДАТОК - ДОДАНОК

Додаток, -тка. 1. Те, що додається, є доповненням до чогось: додаток до статті закону, додаток до резолюції, додаток до словника, на додаток.

2. грам. Другорядний член речення зі значенням об'єкта, звичайно вира­жений непрямим відмінком імен­ника: непрямий додаток, прямий до­даток.

Доданок, -нка. У математиці — ве­личина, яка додається до другої вели­чини.

ДОДОЛУ - ДО ДОЛУ

Додолу, присл. На землю; вниз. — Стій... не можу...шепнув він, опус­каючись додолу (М.Коцюбинський); Додолу никне голова (Б.Грінченко); В саду похилилася квітка осіння На ніж­нім високім стеблі І сипле додолу до­спіле насіння, Ховаючи в мокрій землі (Г.Чупринка).

До долу, ім. з прийм. [Семен:] Що ж бабуся твоя, чи здраствують ще? [Одарка (жартуючи):] Підскакують: з печі до долу, з долу на піч (М.Кропив-ницький); "Почуй тягар тих пут зем­них усіх, Що тих людей до долу прида­вили" (І.Франко); Густий серпанок, спускаючись трохи не до долу, закрив її повний стан (І.Нечуй-Левицький).

ДОДОМУ - ДО ДОМУ

Додому, присл. У свій дім, до своєї сім'ї; у рідні місця. Пора рушати до­дому (М.Коцюбинський); Вернувся Чіпка додому (Панас Мирний).

До дому, ім. з прийм. Він зумисне обійшов кругом кварталу і підійшов до дому Коралаєвої, минаючи вікна (І.Не­чуй-Левицький); Хутко прийшла [Со­фія] до дому баронеси (Леся Україн­ка); — Проте ходімо до дому. — Разом зайшли вони до терема (С.Скля-ренко).

ДОЗ

ДОЗВОЛЕНИЙ - ДОЗВОЛЕН­НИЙ

Дозволений. 1. Дієприкм. від до­зволити. Тут не дозволені концерти (В.Самійленко).

2. прикм. Який можна дозволити; допустимий: дозволена книжка.

Дозволенний. Те саме, що дозволе­ний 2: дозволенна річ.

дойна див. дайна.

доказ див. довід.

докорінний див. корінний.

ДОКТОР, -а. 1. розм. Лікар.

2. Вищий учений ступінь.

ДОКУМЕНТАЛЬНИЙ - ДОКУ­МЕНТОВАНИЙ

Документальний. Який є докумен­том; властивий документу; який грунтується на документах: докумен­тальні дані, документальні свідчення, документальна точність, докумен­тальний фільм, документальна кінема­тографія. Пох.: документальність, до­кументально.

Документований. Дієприкм. від до­кументувати: у знач, прикм. — об­ґрунтований документами: добре до­кументований нарис. Пох.: документб-ваність, документовано.

ДОКУПИ - ДО КУПИ

Докупи, присл. В одне місце, в одне ціле. Дрібні хвилі зливались докупи (М.Коцюбинський); Врешті валка випливла з людського моря і, збившись докупи у вузенькій вуличці, посунулась далі (О.Досвітній); Бійці зв'язували по п ять гранат докупи (В.Собко).

До купи, ім. з прийм. Ось він дійшов до купи піску за селом і зупинився (Ю.Яновський); Швидко нагнулась [Саша] до купи білизни і руками пере-

бирала сорочки, рушники, пошивки (О.Донченко).

ДО ЛАДУ, у знач, присл. Як слід, як належить; злагоджено. — Добре, доб­ре! Тільки коли б часом не принесло Ко­вінька, бо він не дасть нам поговорить до ладу про наші справи (І.Нечуй-Левицький); Хто вміє стільки коломи­йок? Хто так прикаже до ладу? І хто так палко, поцілує В уста гуцулку мо­лоду? (О.Олесь); Прощайте, хлопці. Бийтесь до ладу (Л.Костенко).

ДОЛІ, присл. 1. (де). Унизу; на зем­лі, на долівці. Сливи навалюють купа­ми долі (І.Нечуй-Левицький); Зорі тихо тремтять угорі і долі (М.Коцю­бинський).

2. (куди). Униз, додолу; на землю, на долівку. Маруся спустила очі долі (Грицько Григоренко); Сів я, в очі йо­му не дивлюсь, одну цигарку долі кинув, другу скручую (І.Муратов).

ДОЛІВКА. Земляна підлога, вима­зана глиною; рідше — взагалі підлога. З глини були стіни, стеля, простінки, навіть підлога, яку тут називали до­лівкою (І.Сенченко); Глиняна долівка була ретельно підметена (М.Руденко); Миша., ганяє своїми тонкими ніжками по дерев'яній долівці (Панас Мирний); Поїзда ще не було, але у невеликій тем­ній залі з кам 'яною долівкою вже вила­днались до крихітного віконечка дві до­вгі черги (Б.Антоненко-Давидович).

долілиць див. горілиць.

долічерева див. голічерева.

ДОМАГАТИСЯ - ДОБИВАТИСЯ

Домагатися, домогтися, -мбжуся, -мбжешся. Наполегливо добиватися когось, чогось: домагатися роботи, домагатися свого, домагатися згоди.

Добиватися, добитися, -б'юся, -б'єш­ся. 1. Вживаючи рішучих заходів, до-

ДОП

кладаючи зусиль, досягати поставле­ної мети, результатів: добиватися пра­ва, добиватися роззброєнь.

2. Дізнаватися про когось, щось випитуванням; допитуватися. [Гри- цько:] А вона, бідна, щодня у мене до­бивається: як там Петро Васильович? Чи можна їх побачити? (Панас Мир­ний).

ДбМБРА - ДОМРА

Домбра. Казахський народний щи­пковий музичний інструмент.

Домра. Російський народний щип­ковий музичний інструмент.

ДОМІШАНИЙ - ДОМІШЕНИЙ

Домішаний. Дієприкм. від доміша­ти: до сосни в цій місцевості скрізь до­мішаний дуб.

Домішений. Дієприкм. від доміси­ти: домішене тісто.

ДОМОВИНА - ДОМОВИНИ

Домовина. 1. Труна.

2. Місце, де поховано померлого; могила.

Домовини, -вин, мн. Обряд домов-ляння перед весіллям про гостей, по­дарунки тощо.

ДОМОВЛЯТИСЯ - УМОВЛЯ­ТИСЯ - ЗМОВЛЯТИСЯ

Домовлятися, домовитися, -влюся, -вишся. Ведучи попередні розмови, переговори, досягати певної умови, вирішувати щось. Домовлятися про роботу він приїздив сюди в середині лю­того (Ю.Шовкопляс); [Лікар:] Вас пустять у палату, я домовився (В.Ку­чер); — Дивися сам, — зітхнула ма­ти. — Змерзнешбуди мене.'До­мовилися " (Вас. Шевчук).

Умовлятися (вмовлятися), умовити­ся (вмовитися). Домовлятися один з одним, укладати ділову угоду тощо.

Умовляюся з Тимофієм, що "піду " зав­тра на його дарабі (Г.Хоткевич); Ми умовилися з ним порозмовляти увечері про сценарій (Ю.Яновський); Пан хо­тів умовитись з ними на ціле літо, до Покрови (І.Нечуй-Левицький).

Змовлятися, змовитися. Погоджу­вати між собою якісь дії, домовлятися з ким-небудь про щось (переважно таємно). Козаки почали збиратися до дороги та змовлятися, хто з ким мав би тікати (О.Маковей); Ото змови­лись ми вдвох та й покинули службу в канцелярії (І.Нечуй-Левицький).

домра див. домбра.

донесхочу, донехочу див. досхочу.

ДОНИЗУ - ДО НИЗУ

Донизу, присл. У напрямку до зем­лі, вниз тощо. Руки опустилися донизу (Панас Мирний); Похмурий дядько стояв на возі й скидав вилами донизу зелені качани (Є.Гуцало); Пілоти ди­вились донизу, туди, Де димом кури­лась дорога (М.Бажан); Людині дано лиш два шляхи. Один — угору, другий — донизу (П.Загребельний).

До низу, ім. з прийм. Надвечір ді­йшли ми до низу (І.Нечуй-Левицький); Йдімо, Варко, до низу, а то тут ще мати почує.. — І вони хутко пішли до озера (Леся Українка); Стіни всі од вишки до низу розмальовані (Марко Вовчок); Задрижало дерево з верху до низу (Г.Хоткевич).

ДОПУСТИМИЙ - ДОПУСТб-

вий

Допустимий. Який можна допусти­ти, дозволити: допустимий варіант.

Допустовий. У граматиці — який виражає припущення чогось, не взяту до уваги умову, перешкоду: допустове підрядне речення, допустовий сполуч­ник.

ДОП

ДОПУЩЕНИЙ - ДОПУЩЕН­НИЙ

Допущений. Якого допустили: до­пущений до екзаменів, допущені прора-хунки. — Ви чули, що Брагова буде в ту середу читать свій вислід. Буде допу­щена й публіка (Олена Пчілка); Треба було швидше гасить допущену Слащо-вим пожежу (О.Гончар).

Допущенний. Допустимий: допу­щенні відхилення.

ДОРИЧНИЙ - ДОРІЙСЬКИЙ

Доричний. Який походить з Дори­ли — області Стародавньої Греції: до­ричний діалект, доричний орден (стиль).

Дорійський. Те саме, що доричний, але в давньогрецькій музиці: дорійсь­кий лад.

ДОРОБОК, -бку. Щось зроблене, створене ким-небудь; переважно вжи­вається в позитивному плані як кри­терій оцінки зробленого найчастіше зі сл.: літературний, творчий, поетич­ний, художній, науковий.

ДОРТУАР, -у, заст. Загальна спаль­ня у закритому навчальному закладі.

доручати див. довіряти.

ДОСАДЛИВИЙ - ДОСАДНИЙ

Досадливий. Який виражає досаду: досадливий погляд, досадлива усмішка. Пох. досадливо: досадливо знизавши плечима, досадливо покушуючи губу, досадливо поморщився, досадливо хму­ритися. Таня досадливо обернулася на стукіт клямки (А.Дімаров).

Досадний. Який викликає досаду; неприємний: досадна рана, досадні звістки, досадні прорахунки, досадні слова. Пох. досадно. Мені досадно страх, що я вже не скінчу своєї літньої роботи (Леся Українка); Дорошеві зробилося досадно, бо він спіймав себе на тому,

що не позбавлений себелюбства (Гри­горій Тютюнник).

досвід див. дослід.

ДОСВІДНИЙ - ДОСЛІДНИЙ -ДОСЛІДНИЦЬКИЙ

Досвідний. Який ґрунтується на досвіді, має життєвий досвід: досвідне пізнання.

Дослідний. Який стосується до­сліду, пов'язаний з науковим до­слідженням; призначений для прове­дення дослідів. Вж. зі сл.: робота, гур­ток, завод, інститут, центр, ділянка, лабораторія, організація, станція, установа, господарство, підприємст­во, поле, рослини, тварини.

Дослідницький. 1. Який стосується дослідника, належний йому. Вж. зі сл.: колектив, група, задум, інтерес, метод, підхід, рівень, характер, діяль­ність, енергія, настанова, праця.

2. Призначений для проведення дослідів: дослідницька кімната.

ДОСЕРЕДИНИ - ДО СЕРЕ­ДИНИ

Досередини, присл. Усередину. Ко­ли Білинський через веранду зайшов до­середини, враження змінилося. Перед­покій був напрочуд просторий і ясний (Ірина Вільде); Один вагон сплющило, як консервну банку.., санітари мету­шаться з носилками, але ніяк не мо­жуть дістатися досередини (Григорій Тютюнник); — Але село вони знають зверху. Досередини зазирнути не вміють, а може, бояться (Б.Лепкий).

До середини, ім. з прийм. У місце, однаково віддалене від кінців чогось. Блискавки бігли з різних сторін до сере­дини неба (І.Франко); Високий гілляс­тий дуб, котрий стояв коло самого ба­гаття, був до середини облитий світ­лом (І.Нечуй-Левицький); Повагом і

дох

твердо ступаючи, йшов до середини майдану молодий підполковник (Р.Іва-ничук).

ДОСЛІД - ДОСВІД

Дослід, -у. Відтворення якогось явища або спостереження за новим явищем у певних (переважно штучно створених) умовах з метою вивчення; експеримент: дослід з електрикою, до­слід на тваринах, важливий науковий дослід, розвідувальний дослід, фізичні досліди, провадити (проводити) до­сліди. Пох. дослідник.

Досвід, -у. Сукупність практично засвоєних знань, умінь, навичок, які здобуваються в житті і в практичній діяльності тощо: досвід боїв, досвід ви­рощування високих урожаїв, досвід бу­дівництва, на власнім досвіді.

досліднийдослідницький див. до­свідний.

ДОСХОЧУ - ДОНЕСХОЧУ, ДО­НЕХОЧУ

Досхочу, присл. До повного задово­лення, скільки завгодно. Я сіла біля неї і ми обоє досхочу насміялися (М.Чабанівський); [Іван:] Пий, земле, воду досхочу! (О.Левада).

Донесхочу, донехочу, присл. розм. Те саме, що досхочу. Гуляю на волі, купаюсь донесхочу (І.Нечуй-Левиць-кий); / ну щипать лице. Нащипала [Мася] донехочу і сіла (А.Свидниць-кий).

ДОТЕП - ДОТЕПНІСТЬ

Дотеп, -у. 1. Кмітливий, влучний вислів із сатиричним або гумористи­чним відтінком. На валах знову по-старому залунали глумливі козацькі до­тепи (Я.Качура); Він був веселий, і йо­го дотепи полегшували настрій усім (Н.Рибак); Він ледве здобувся на

усмішку та поганенький дотеп (Ю.Му­шкети к).

2. розм. Здібність оформляти думку у вигляді влучних, гострих або сміш­них висловів. [Анна (сміється).] Справді, він не без дотепу, твій дон Жуан!.. (Леся Українка).

Дотепність, -ності, ор. -ністю. 1. Ви­тонченість думки і здібність оформ­ляти її у вигляді влучних, гострих або смішних висловів. Не бувши балаку­чим дуже, він для Орисі, щоб розважи­ти дівчину, ставав зовсім іншою люди­ною; де та й дотепність та гумор бра­лися в нього! (А.Головко); Чим він міг вразити та зацікавити її? Своєю кра­сою? дотепністю?.. Але краси в нього ніякої, дотепність зла (П.Колесник).

2. Виразність і точність у переда­ванні суті чогось. Це була думка, ге­ніальна своєю простотою й дотепніс­тю (В.Владко).

ДОТУВАТИ - ДАТУВАТИ

Дотувати, -ую, -уєш, недок. і док. (кого, що). Давати дотацію підприєм­ству, установі, закладу тощо.

Датувати, недок. і док. Позначати, надписувати дату на чомусь; визнача­ти час якої-небудь події, документа: датувати листа, датувати рукопис.

ДОХІД - ПРИБУТОК

Дохід, -ходу. Гроші або матеріаль­ні цінності, одержувані від підприєм­ства чи якогось роду діяльності. Вж. зі сл.: валовий, грошовий, державний, додатковий, забезпечений, незабезпе-чений, комісійний, митний, натураль­ний, національний, номінальний, під­приємницький, податковий, неоподат­кований, річний, середній.

Прибуток, -тку. 1. Сума, на яку до­хід перевищує витрати; дохід, джере­лом якого є додаткова вартість. Вж. зі

ДОЧ

сл.: валовий, додатковий, зрослий, над­лишковий, підприємницький, середній, сукупний, чистий; прибуток на ка­пітал.

2. Те саме, що дохід: прибуток від господарювання, прибуток державного підприємства.

дочасний див. передчасний.

ДОЧКА, -й, д. ім. -ці. При підметі, вираженому зворотами дочка з ма­тір'ю, дочка з батьком тощо, присудок уживається: а) у формі множини; б) у формі однини. Вона весело розмовляє з батьком, щось йому розказує (І.Не- чуй-Левицький). Пор. батько.

дразливий — дражливий див. дра­тівливий.

ДРАМАТИЧНИЙ - ДРАМАТУР­ГІЧНИЙ - ДРАМАТИЗОВАНИЙ

Драматичний. 1. Який стосується драми як роду літератури чи окремого жанру; пов'язаний з драмою. Вж. зі сл.: актор, гурток, діалог, етюд, жанр, колектив, образ, письменник, твір, театр, вистава, колізія, п'єса, поема, роль, студія, сцена, трупа, мис­тецтво, новаторство, товариство, справи, характери.

2. Сповнений драматизму, напру­женості тощо. Вж. зі сл.: бій, випадок, епізод, конфлікт, момент, образ, сю­жет, фінал, фініш, зав'язка, кінцівка, зустріч, інтрига, подія, роль, ситуація, життя, напруження, обставини.

Драматургічний. Який стосується драматурга, драматургії, пов'язаний з ними. Вж. зі сл.: жанр, конкурс, при­йом, талант, діяльність, майстер­ність, побудова, спадщина, творчість, форма.

Драматизований. Відображений у драматичній формі; який посилює драматизм, напруженість чогось: дра-

матизована повість, драматизована ситуація.

ДРАТІВЛИВИЙ - ДРАТІВ­НИЙ - ДРАТЛИВИЙ - ДРАЗЛИ­ВИЙ - ДРАЖЛИВИЙ

Дратівливий. 1. Який перебуває в стані нервового напруження; який швидко дратується; який викликає роздратування; роздратований. Ос­таннім часом Сергій став дратівли­вий, неуважний на роботі (О.Гуреїв).

2. Те саме, що дратівний. Мсьє Абель.. потяг в себе дратівливий, мас­ний нафтовий аромат (Ю.Смолич); Якийсь час тишу порушували завиван­ня мотора та дратівливе деренчання., скла праворуч від Федора (Ю.Муш- кетик).

Пох.: дратівливість, дратівливо.

Дратівний. Який подразнює орга­ни чуття: дратівні запахи карболки, дратівний блиск.

Дратливий. 1. Те саме, що дратів­ливий 1. Вона здавалася йому якоюсь збудженою, дратливою (С.Голованів- ський).

2. Пов'язаний з діянням подразни­ка на організм або на окремий орган: дратливий процес.

Пох.: дратливість, дратливо.

Дразливий. 1. Те саме, що дратів­ливий 1. Оксен ішов селом, дразливий і гнівний (Григорій Тютюнник).

2. Який неприємно вражає: драз- лива тема для розмов, дразлива думка, дразливий спокій, дразлива радість.

Пох.: дразлйвість, дразлйво.

Дражливий. 1. Який потребує ве­ликої обережності, тактовності. Ста­роста канівський і староста черкась­кий прибули до Базовлука в дуже дра­жливій справі (З.Тулуб).

ДРУ

2. Те саме, що дратівний. Міська гуркотнява, дражливі дзвінки, торох-тіння, метушня, — все лишилося десь за мною (С.Васильченко); Кулі з дра­жливим звуком пронизували степ в усіх напрямках (О.Гончар).

3. Те саме, що дратівливий 1. Дуже дражливий старий Кайдаш розходився, кинувся на Карпа з кулаками (І.Не-чуй-Левицький); Через цю дитину во­на стала така дражлива (Б.Грінчен-ко); В її голосі прозвучали дражливі но­тки (О.Гуреїв).

ДРЕНАЖУВАТИ - ДРЕНУВАТИ

Дренажувати, -ую, -уєш. Виводити з порожнини тіла, рани гній, ріди­ну за допомогою певного пристосу­вання. Пох.: дренажуватися, дренажу­вання.

Дренувати. Провадити осушування ґрунту за допомогою системи тран­шей, підземних труб, канав і каналів. Пох.: дренуватися, дренування, дрено­ваний.

ДРИЛЬ - ДРИЛ

Дриль, -я, ор. -ем. Механізм для свердління.

Дрил, -а. Вузьконоса мавпа ряду мандрилів.

ДРІБНИТИ - ДРІБНІТИ -ДРІБНІШАТИ

Дрібнити, -ню, -нйш, перех. Різати, рубати на дрібні шматки; зменшувати тощо. У перших боях партизани не дрібнили своїх сил (М.Шеремет).

Дрібніти, неперех. Ставати дріб­ним, дрібнішим. Вітер розкришував хмару, вона кололася, дрібніла, мов крижина на синій воді (М.Стельмах).

Дрібнішати. Ставати дрібнішим. Лісок дрібнішав. З-під коліс уже куріло білим пустельним порохом (Ю.Смо- лич).

...ДРбМ. Кінцева частина склад­них слів, що означає місце для зма­гань, випробувань, запускання лі­тальних апаратів: автодром, іподром, космодром.

ДРОМЕДАР, ДРОМАДЕР, -а. Од­ногорбий верблюд.

ДРУЖИНА. 1. Одружена жінка стосовно до свого чоловіка. Жив тут якийсь великий пан-воєвода. І була у нього молода, дуже гарна дружина, яку він надзвичайно любив і беріг (легенда);

— І я шукаю собі дружину, — закінчив він, — розумієш, дружину, а не "коха­ну" з романсів (В.Підмогильний).

2. розм. Одружений чоловік стосо­вно до своєї дружини. Якби мені кри­ла, крила Соколинії, Полетіла б я за милим, За дружиною (Т.Шевченко);

Як один місяць у неба святого, Так ти, козаче, вірная дружино, Один у мене, й немає другого (О.Афанасьєв-Чужбинський); Хіба він буде їй дружи­ною? Хіба вона піде за злодія, за палія? (Б.Грінченко).

3. Група, загін, добровільне об'єд­нання людей, утворене з якоюсь ме­тою; у старовину — збройний загін. В усіх кварталах міста створено са­нітарні дружини (В.Кучер); Смоленсь­кий князь поліг у бою і дружина його (М.Грушевський); Це не сниться ме­ні!.. Татарва за горбами! І дружини Русі випливають з дібров (М.Вінгра- новський).

ДРУЖНИЙ - ДРУЖНІЙ Дружний. Зв'язаний дружбою, вза­ємною прихильністю, згодою, до­вірою, відданістю; який проходить погоджено, злагоджено, бурхливо, швидко тощо; одностайний. Вж. зі сл.: загін, колектив, народ, сім я, га­лас, сміх, спів, праця, робота, стріля­нина, звучання, сходи озимини. Весна

9 — 4-2287

ДРУ

була рання, дружна (3.Тулуб). Пох. дружно.

Дружній, -я, -є. Належний другові; заснований на дружбі, взаємній при­хильності, довірі, доброзичливості тощо. Вж. зі сл.: контакт, зв'язки, взаємини, відносини, армія, країна, ру­ка, усмішка, візит, жарт, погляд, при­йом, тон, шарж, допомога, зустріч, критика, обстановка, порада, розмо­ва, вітання, листування, почуття, слово, переговори. Сонце він зустрічав з веселою і дружньою посмішкою (В.Вин-ниченко). Пох. дружньо.

ДРУК - ПРЕСА

Друк, -у. 1. Процес виготовлення друкованої продукції; видавнича і друкарська справа: вийти з друку (друком), з'явитися друком, здати до друку, свобода друку, комбінат друку.

2. Спосіб друкування; зовнішній вигляд надрукованого тощо: високий друк, глибокий друк, кольоровий друк, офсетний друк, плоский друк, чіткий друк.

Преса. Періодичні друковані ви­дання (газети, журнали, бюлетені), зрідка неперіодичні (книжки, листів­ки тощо): місцева преса, центральна преса, виступати в пресі, з'явитися в пресі, мати велику пресу, роль преси, стежити за пресою, критика в пресі, мова преси, орган преси.

ДУБЛЕТ - ДУПЛЕТ

Дублет. 1. р. -а. Другий примірник якогось предмета, один з двох одна­кових предметів: дублети ключів, дуб­лети записів, словотворчі дублети.

2. р. -у. Одночасний постріл з обох стволів мисливської рушниці: ви­стрілити дублетом.

Дуплет, -у. 1. Удар у більярдній грі.

2. Те саме, що дублет 2: вистрілити дуплетом, пролунало кілька дуплетів.

ДУБЛІКАТ, -а. 1. Другий примір­ник предмета, який має таку саму юридичну силу, що й оригінал: дуб­лікати медалей, дублікати орденів, літературний дублікат, дублікат по­свідчення.

2. Те саме, що дублет 1: дублікат ключів.

ДУБЛЬ, -я, ор. -ем. Х.розм. Повто­рення того самого двічі. Все, все в од­нім змигку життя, дублів нема, дублів життя не знає! (О.Гончар).

2. Резерв спортивного колективу: зіграти за дубль.

3. Завоювання одночасно двох на­город: зробити дубль.

Дуван див. диван.

ДУМА. 1. Думка. Думи мої, думи мої, Лихо мені з вами, Чом ви стали на папері Сумними рядами? (Т.Шев­ченко); Дума по думі минали в Петро­вій голові, все чорні, непривітні думи (Б.Грінченко).

2. Народна ліро-епічна пісня, що її виконують сольним співом-деклама-цією в супроводі кобзи або бандури.

3. Представницький виборний ор­ган центрального або місцевого упра­вління.

ДУПЕЛЬ, -я, ор. -ем. Невеликий болотяний птах.

дуплет див. дублет.

ДУРИТИ - ДУРІТИ

Дурити, дурю, дуриш, перех. Обду­рювати, спокушати когось тощо. Кайдашиха була зовсім здорова й дури­ла свою невістку (І.Нечуй-Левиць-кий); Нехай стара не дурить голови ні собі, ані дівці: хазяйський син не візьме убогої (М.Коцюбинський).

Дуріти, -по, -і'єш, неперех. Втрача­ти ясність свідомості; забавлятися ду­рощами, робити необдумані вчинки тощо. — Чи не дурію я справді? — інко-

ЕКЗ

ли думається їй (Панас Мирний); Хлопці зскакували з возів, рвали на ме­жах дикі квіти, перекидались, дуріли (І.Микитенко); — Ой дочко/ не дурій/ що се ти химеруєш? (Марко Вовчок).

Е. Як назва літери вживається в с. р.: мале є; як назва звука вживаєть­ся в ч. р.: відкритий є.

ЕВАКО... Перша частина склад­них слів, що відповідає слову евакуа­ційний; пишеться разом: евакогос­піталь, евакопункт.

евальвація див. девальвація.

ЕВЕНИ - ЕВЕНКИ

Евени, -ів, мн. (одн. евен, -а). На­род, що живе переважно в Якутії та на Чукотці (застаріле ламути). Пох.: евенка, евенський.

Евенки, -ів, мн. (одн. евенк, -а). Народ, що живе переважно в лісовій смузі Сибіру (від Єнісею до Охотсь-кого моря) (застаріле тунгуси). Пох.: евенкійка, евенкійський.

ЕВОЛЮЩОШСГЙЧНИЙ - ЕВО­ЛЮЦІОНІСТСЬКИЙ - ЕВОЛЮ­ЦІЙНИЙ

Еволющошстйчний. Переважно який стосується еволюціонізму, рідше — еволюціоніста: еволюціоністична тео­рія, еволюціоністичні погляди.

Еволюціоністський. Переважно який стосується еволюціоніста, рідше — еволюціонізму: еволюціоністський під­хід до вивчення явищ природи, еволю­ціоністський метод.

Еволюційний. Який стосується ево­люції; безперервний, поступовий: ево-

9* 1

ДЮЙМ, -а. Одиниця довжини в англійській і в російській системі мір (2,64 см).

дяк див. диякон.

дякуючи див. завдяки.

люційний розвиток, еволюційна зміна, еволюційна палеонтологія, еволюційна теорія, еволюційне вчення.

ЕГОЇЗМ - ЕГОЇСТИЧНІСТЬ

Егоїзм, -у. Себелюбство, байду­жість до людей, нехтування суспіль­ними інтересами задля особистих. [Орест:] Ти хочеш відібрати від мене моє життя, моє щастя, се просто его­їзм, насильство (Леся Українка); Він керувався звичайним почуттям егоїзму і властолюбства (Ю.Бедзик).

Егоїстичність, -ності, ор. -ністю. Властивість егоїстичного: егоїстич­ність поведінки. — Куди не глянь, скрізь бачиш здирство, нечесність, гру­бу матеріальність, егоїстичність (І.Не- чуй-Левицький).

...ЕДР. Кінцева частина назв багатогранників: гексаедр, поліедр.

ЕКЗАЛЬТАЦІЯ - ЕКЗАЛЬТОВА­НІСТЬ

Екзальтація, -ї, ор. -єю, книжн. Надмірне захоплення чимось, збу­дження під впливом чогось: хворобли­ва екзальтація, сентиментальна екза­льтація, надмірна екзальтація.

Екзальтованість, -ності, ор. -ністю. Властивість і стан екзальтованого: юнацька екзальтованість, пасивна ек­зальтованість.

екземпляр див. примірник.

Е

ЕКЗ

ЕКЗО... ЕКТО... Префікси, що означають "зовні", "поза чимсь": ек­зотермічний, ектопаразити.

ЕКЗОГАМІЯ - ЕНДОГАМІЯ

Екзогамія, -ї, ор. -єю. За первісно­общинного ладу — звичай, який за­бороняв шлюби між членами однієї родової групи.

Ендогамія. Звичай, за яким дозво­лялися шлюби лише між особами од­нієї суспільної групи.

ЕКЗОГЕННИЙ - ЕНДОГЕН­НИЙ

Екзогенний, книжн. Який відбува­ється або утворюється під впливом зовнішніх сил на поверхні Землі: ек­зогенні ґрунти, екзогенне походження.

Ендогенний, книжн. Який виникає, діє всередині чогось, пояснюється внутрішніми причинами: ендогенний розвиток, ендогенна інфекція, ендоген­ний процес.

ЕКЗОТИКА, ЕКЗОТИЗМ - ЕК­ЗОТИЧНІСТЬ

Екзотика, рідше екзотизм, -у. Все характерне для природи, побуту, культури віддалених, маловідомих країн: рослинна екзотика, словесна ек­зотика, екзотика південних країн, ек­зотика в музиці.

Екзотичність, -ності, ор. -ністю. Властивість екзотичного: екзотич­ність костюма, зовнішня екзотич­ність.

ЕКЛЕКТИЗМ - ЕКЛЕКТИКА -ЕКЛЕКТИЧНІСТЬ

Еклектизм, -у, книжн. Безпринци­пне, механічне сполучення різнорід­них, несумісних, іноді протилежних поглядів, теорій, ідейних напрямів, художніх стилів тощо: еклектизм у мистецтві, політичний еклектизм.

Еклектика, книжн. Те, що містить у собі еклектизм, є еклектичним: ідейна еклектика.

Еклектичність, -ності, ор. -ністю. Властивість еклектичного: еклектич­ність поглядів.

ЕКО... Перша частина складних слів, що відповідає поняттям "осе­ля", "середовище"; пишеться разом: екосфера, екотип.

ЕКОНОМ... Перша частина скла­дних слів, що відповідає слову еконо­мічний; пишеться разом: економгео­графія, економполітика.

ЕКОНОМЕТРІЯ, -ї, ор. -єю, ЕКО­НОМЕТРИКА, -и, д. і м. -ці. Наука, що вивчає конкретні кількісні зако­номірності і взаємозв'язки економіч­них об'єктів і процесів з допомогою математичних і статистичних методів та моделей.

ЕКОНОМІКА - ЕКОНОМІЯ

Економіка. Сукупність суспільно-виробничих відносин: стан господар­ства (країни, району тощо); наукова дисципліна, що вивчає фінансово-матеріальний бік якоїсь галузі госпо­дарської діяльності: економіка праці, економіка торгівлі, економіка транс­порту, військова економіка, цивільна економіка.

Економія, -ї, ор. -єю. 1. Бережливе, ощадне витрачання чогось, вигода від цього; наука тощо: комплексна еконо­мія, економія від впровадження, боро­тися за економію палива, принципи економії, політична економія.

2. Поміщицьке господарство в ко­лишній Росії. Паничеві з поміщицького маєтку, чи пак економії, як тоді звали, склепав [коваль] поламаного велосипе­да (Б.Антоненко-Давидович).

ЕКС

ЕКОНОМІЧНИЙ - ЕКОНОМ­НИЙ

Економічний. 1. Який стосується сукупності суспільно-виробничих від­носин, господарського життя тощо: економічна боротьба, економічна кри­за, економічне життя, економічний журнал, економічна географія.

2. Вигідний у господарському від­ношенні: економічний проект, еконо­мічний режим, економічний холодиль­ник, економічна технологія.

Економний. Який ощадливо витра­чає щось, сприяє економії тощо: еко­номне витрачання коштів, економні рухи, економний опис, бути економним. Пох.: економність, економно.

економія див. економіка.

економний див. економічний.

ЕКРАНУВАТИ - ЕКРАНІЗУВА­ТИ

Екранувати, -ую, -уєш, недок. і док. Захищати когось, щось екраном від зовнішнього впливу, шкідливого діян­ня тощо: екранувати деталі машини, екранувати кабель. Пох.: екранування, екранований.

Екранізувати, недок. і док. Втілюва­ти на екрані засобами кіномистецтва літературні твори та сценічні поста­новки: екранізувати романи й повісті, екранізувати трилогію. Пох.: екра­нізація, екранізований.

ЕКС-... - ЕКС...

Екс-... Перша частина складних слів, що відповідає поняттю "колиш­ній"; пишеться через дефіс: екс-пре­зидент, екс-чемпіон.

Екс... Префікс, що означає відо­кремлення, рух догори, позбавлення, звільнення, зміну якості, завершен­ня: експатріація, екстрадиція.

ЕКСКАВАТОР - ЕСКАЛАТОР

Екскаватор, -а. Самохідна земле­рийна машина.

Ескалатор, -а. Механічні рухомі сходи.

ЕКСПАНДЕР - ЕСПАНДЕР

Експандер, -а. Пристрій, інстру­мент для розширювання труб, сверд­ловин тощо; пневматичний двигун, що діє за допомогою стиснутого газу.

Еспандер, -а. Спортивний прилад для розвитку м'язів.

ЕКСПОНАТ - ЕКСПОНЕНТ

Експонат, -а. Предмет, продукція, що їх показують на виставці або виста­вляють у музеї, галереї для огляду: му­зейний експонат, оглядати експонати.

Експонент, -а. 1. Особа чи організація, експонати якої показані на виставці: вітчизняні експоненти.

2. У математиці — назва показника степеня.

експорт див. імпорт.

ЕКСПРЕСИВНИЙ - ЕКСПРЕС­НИЙ

Експресивний. Який характеризу­ється експресією; виразний: експре­сивна поведінка,% експресивний жест, експресивна мова.

Експресний. 1. Прикм. від експрес: експресний ешелон, експресна їзда.

2. Дуже швидкий: експресні методи аналізів.

ЕКСПРЕСИВНІСТЬ - ЕКСПРЕ­СІЯ

Експресивність, -ності, ор. -ністю. Властивість експресивного: експреси­вність мови.

Експресія, -ї, ор. -єю. Виразність, сила вияву, висловлення (почуттів, переживань тощо): експресія п'єси, експресія акторської гри, експресія світла в декораціях.

ЕКС

ЕКСПРЕСІОНІСТИЧНИЙ - ЕКС­ПРЕСІОНІСТСЬКИЙ

Експресіоністичний. Переважно який стосується експресіонізму, рідше — експресіоністів: експресіоністичний стиль.

Експресіоністський. Переважно який стосується експресіоністів, рідше — ек­спресіонізму: експресіоністський гурток.

експресія див. експресивність.

експресний див. експресивний.

ЕКСТЕНСИВНИЙ - ІНТЕН­СИВНИЙ

Екстенсивний. Пов'язаний з прос­тим кількісним (а не якісним) збіль­шенням, розширенням, поширен­ням: екстенсивне господарство, екс­тенсивна система, екстенсивний шлях розвитку тваринництва.

Інтенсивний. 1. Напружений, по­силений, дійовий, продуктивний.

2. Про колір — яскравий, сокови­тий, густий.

екстер'єр див. інтер'єр.

ЕКСТРА... Префікс, що означає надмірність, винятковість, розташу­вання поза чимсь: екстралінгвістич­ний, екстраординарний.

ЕКСТРАКТОВИЙ, ЕКСТРАКТ­НИЙ - ЕКСТРАКТИВНИЙ - ЕКС­ТРАКЦІЙНИЙ

Екстрактовий, екстрактний. При­значений для виробництва екстракту: екстрактовий (екстрактний) цех, екстрактова галузь промисловості.

Екстрактивний. 1. Одержаний шля­хом екстрагування; який має власти­вості екстракту: екстрактивні речови­ни, екстрактивний замінник, екстрак­тивні сполуки.

2. Те саме, що екстракційний: екс­трактивний метод.

Екстракційний. У хімії — який сто­сується екстракції: екстракційний спо-

сіб переробки, екстракційний метод опріснення води.

екто... див. екзо...

ЕЛЕКТОРАТ, -у. Коло виборців, які голосують за якусь політичну пар­тію на парламентських, президентсь­ких або муніципальних виборах.

ЕЛЕКТРИК, прикм. незм. Блакит­ний або синій з сірим полиском: колір електрик.

ЕЛЕКТРО... Перша частина скла­дних слів, що відповідає слову елект­ричний; пишеться разом: електровозо- ремонтний, електрокомунікація (але електро- і радіоапаратура).

елімінація, елімінування див. ілю­мінація.

ЕЛІПС - ЕЛІПСИС

Еліпс, -а. 1. У математиці — плос­ка замкнена крива, сума відстаней кожної точки якої від двох даних то­чок (фокусів) лишається постійною.

2. лінгв. Те саме, що еліпсис.

Еліпсис, -а, лінгв. Пропуск у ре­ченні слова або словосполучення, зрозумілого з контексту.

ЕЛІТА. 1. Найдоброякісніше, сор­тове насіння, найкращі рослини або тварини, отримані в результаті селек­ції, призначені для подальшого роз­множення чи розведення: еліта кар­топлі. Пох. елітний {елітна порода, елітне господарство).

2. книжн. Люди, які виділяються серед інших своїм суспільним стано­вищем, розумом, здібностями тощо. Внутрішній шляхетності цієї жінки могли б позаздрити найвишуканіші ко­ла нашої еліти (А.Дімаров). Пох. еліт­ний.

ЕЛЛІН - ЕЛЛІНІСТ

Еллін,(мн. елліни, -ів). Предста­вник стародавніх греків.

ЕНД

Еллініст, -а. Фахівець із старогре­цької філології.

ЕЛЛІНІСТИЧНИЙ - ЕЛЛІНСЬ­КИЙ

Елліністичний. Який стосується ел­лінізму: елліністична культура, ел­ліністична доба.

Еллінський. Який стосується ел­лінів: еллінська мова, еллінський театр.

ЕЛЬДОРАДО, невідм., с. Міфічна країна казкових багатств і чудес.

ЕЛЮВІЙ - ІЛЮВІЙ - АЛЮВІЙ

Елювій, -ю, ор. -єм. Продукт вивіт­рювання й вилуговування гірських порід, які лишаються на місці свого утворення. Пох. елювіальний.

Ілювій, -ю. Мінеральні й органічні речовини, вплутувані водою з верхніх шарів грунту й відкладені в його ниж­ній частині. Пох. ілювіальний.

Алювій, -ю. Відклади, нагромадже­ні в долинах водними потоками: (га­лька, гравій, пісок, глина). Пох. алю­віальний.

ЕМБАРГО, невідм., с. Заборона ввезення або вивезення золота, інозе­мної валюти, деяких видів товарів (наприклад, зброї).

ЕМІГРАЦІЯ - ІМІГРАЦІЯ -МІГРАЦІЯ

Еміграція, -ї, ор. -єю. 1. Масове пе­реселення з батьківщини в іншу краї­ну; тривале перебування за межами батьківщини внаслідок переселення: економічна еміграція, вимушена еміг­рація.

2. збірн. Емігранти: ірландська еміг­рація.

Іміграція. 1. В'їзд іноземців у якусь країну на постійне або тривале про­живання: інтенсивна іміграція.

2. збірн. Імігранти: українська іміг­рація в Америці.

Міграція. 1. Переселення народів усередині країни або за її межі; пере­міщення капіталу тощо: соціальна міг­рація, міграція населення, міграція гро­шей.

2. У біології — пересування тварин у зв'язку зі змінами умов життя або з проходженням циклу розвитку: міг­рація птахів, міграція риб.

3. Переміщення, перерозподіл якихось елементів, клітин: міграція хімічних елементів.

ЕМІГРУВАТИ - ІМІГРУВАТИ -МІГРУВАТИ

Емігрувати, -ую, -уєш, недок. і док. Переселятися зі своєї батьківщини в іншу країну.

Імігрувати, недок. і док. Переїж­джати до якоїсь країни на постійне або тривале проживання (про інозем­ців).

Мігрувати, недок. і док. Здійснюва­ти міграцію.

Пор. еміграція.

ЕМІСІЯ1, -ї, ор. -єю. Випуск банк­нотів, цінних паперів державними установами та акціонерними товари­ствами. Пох. емісійний (емісійний банк).

ЕМІСІЯ2. Висилання електронів, іонів з поверхні твердих і рідких тіл під впливом нагрівання, освітлення тощо. Пох. емісійний.

емітувати див. імітувати.

ЕНДО... ЕНТО... Префікси, що означають знаходження всередині чогось: ендокринологія, ендодерма, ен­дотоксин, ентогенез, ентокінетичний, ентомезодерма.

ендогамія див. екзогамія.

ендогенний див. екзогенний.

ЕНД

ЕНДОКАРД, ЕНДОКАРДІЙ -ЕНДОКАРДИТ

Ендокард, -а, ендокардій, -я, ор. -єм. Внутрішній шар стінки серця.

Ендокардит, -у. Запалення ендо­карда.

Пор. епікард.

ЕНЕРГО... Перша частина склад­них слів, що відповідає словам енер­гія, енергетичний; пишеться разом: енергомагістраль, енергоносії.

ЕННИЙ - ЕНСЬКИЙ

Енний. 1. Кожний, всякий, певний (про величини): енне число.

2. розм. Невизначено великий, необмежений: енна кількість.

Енський. Уживається замість на­зви, яка з певних причин має бути невідомою: енське місто, енський за-вод, в енському напрямі.

ЕНТЕРО... Перша частина склад­них слів, що відповідає поняттю "кишка"; пишеться разом: ентероге­патит, ентероколіт.

енто... див. ендо...

...ЕНХЇМА. Кінцева частина скла­дних слів, що означає живу тканину: паренхіма, склеренхіма.

ЕПІ... Префікс, що означає пере­бування над чимсь або на чомусь, рух проти чогось чи до чогось, супрово­дження, додавання, надмірність, на­ступність, послідовність, причин­ність: епігенетичний, епідіаскоп.

ЕПІКАРД, ЕПІКАРДІЙ - ЕПІ­КАРДИТ

Епікард, -а, епікардій, -я, ор. -єм. Зовнішній шар стінки серця.

Епікардит, -у. Запалення епікарда.

Пор. ендокард.

епіляція див. апіляція.

ЕПІЦЕНТР, -у. 1. Місце на повер­хні Землі, яке знаходиться безпосере­дньо над або під вогнищем якихось руйнівних сил.

2. перен. Місце, де з найбільшою силою щось виявляється. Ми були в епіцентрі осені, відокремлені від усього світу нашим коханням (Ю.Щербак).

ЕРАТИЧНИЙ: Ератичні валуни. Валуни, занесені водою або кригою далеко від виходів корінних порід, з яких вони утворилися.

ЕРОДОВАНИЙ - ЕРУДОВА-НИЙ

Еродований, спец. Який зазнав руйнівної сили води або вітру; про метал — який зазнав руйнування під дією механічних факторів або елект­ричних розрядів: еродовані ґрунти, еродовані метали.

Ерудований. Який має глибокі, різ­нобічні знання в певній галузі науки й життя. Ось і молодий хлопецьагро­ном... Ерудований, самовпевнений, не­щодавно закінчив академію, готує ди­сертацію (О.Бедзик); Ерудований крає­знавець сам запропонував кілька мате­ріалів про архітектурні памятники Закарпаття (В.Поліщук).

ерозія див. корозія.

ЕРОТИКА - ЕРОТИЗМ - ЕРО­ТИЧНІСТЬ

Еротика. Почуттєвість, підвище­ний інтерес до проблем статі, до зо­браження їх; твори літератури й мис­тецтва, перейняті хтивістю.

Еротизм, -у. Надмірна почуттє­вість, підвищений потяг до статевого життя: патологічний еротизм.

Еротичність, -ності, ор. -ністю. Властивість еротичного: еротичність мислення, хвороблива еротичність.

ерудований див. еродований.

ЕТИ

ЕСЕ, невідм., с. Нарис, який хара­ктеризує літературні, філософські, соціальні та ін. проблеми не в систе­матизованому науковому вигляді, а у вільній формі.

ескалатор див. екскаватор.

еспандер див. експандер.

ЕСПЕРАНТО, невідм., с. Міжна­родна мова, штучно створена на основі граматичних і лексичних еле­ментів західноєвропейських мов: пи­сати на есперанто.

ЕСТАКАДА - ЕСТОКАДА

Естакада. Мостова споруда для підняття вгору шляхів сполучення, переходу або переїзду через дорогу, причалювання суден, а також заван­таження чи вивантаження чогось.

Естокада. Прямий перпендикуля­рний удар рапірою, шпагою, еспад­роном у фехтуванні.

ЕСТЕТ - ЕСТЕТИК

Естет, -а. Прихильник естетизму; прихильник, шанувальник прекрас­ного, витонченого.

Естетик, -а. 1. зрідка. Те саме, що естет.

2. розм. Справжній цінитель мис­тецтва.

ЕСТЕТИКА - ЕСТЕТИЗМ, ЕС­ТЕТСТВО - ЕСТЕТИЧНІСТЬ

Естетика. Наука про прекрасне; система чиїхось поглядів на мистецт­во; краса, художність чогось: естети­ка Шевченка, естетика слова.

Естетизм, -у, естетство. Надмірна пристрасть до ефектних зовнішніх форм у мистецтві на шкоду змістові твору: індивідуалістичний естетизм.

Естетичність, -ності, ор. -ністю. Властивість естетичного. — Але що там не говоріть, а се картина дуже

гарна. Я розумію її естетичність (І.Нечуй-Левицький).





Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2016-07-29; Мы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 543 | Нарушение авторских прав


Поиск на сайте:

Лучшие изречения:

Бутерброд по-студенчески - кусок черного хлеба, а на него кусок белого. © Неизвестно
==> читать все изречения...

2464 - | 2390 -


© 2015-2025 lektsii.org - Контакты - Последнее добавление

Ген: 0.008 с.