Жилавий, жилуватий -жильний

Жилавий, жилуватий. 1. З випнути­ми жилами; з великою кількістю су­хожилків: жилава (жилувата) ялови­чина. Чоловік був у баєвій теплій соро­чці, з розхристаного коміра випиналась жилава, схожа на півусохлий комір зморшкувата шия (Є.Гуцало); Шия у жінки вся довга, жилувата, в зморш­ках (Леся Українка).

2. Міцний, мускулистий; міцний, сукуватий (про дерево); цупкий, з жилками (про листя): жилавий (жи­луватий) дід, жилавий (жилуватий) дуб. Виразно було видно його широкі плечі й короткі жилаві руки (В.Вин-ниченко); Не дала мені доля сталевого зору, Ані м 'язів бронзових, ні жилавих рук, Щоб вести корабель в далечінь не­озору (Є.Маланюк).

Жильний. 1. Виготовлений з жил: жильні нитки, жильні струни.

2. Пов'язаний з жилою — міне­ральним тілом, яке заповнює щілину в земній корі: жильне золото, жильні породи, жильні роботи.

жилий див. житловий.

жилуватий — жильний див. жила­вий.

ЖИРАНТ - ЖИРАТ

Жирант, -а. Індосант.

Жират, -а. Індосат.

ЖИРНИЙ - ЖИРОВИЙ

Жирний. З великою кількістю жи­ру; товстий, гладкий — про людину, тварину або частини їхнього тіла; со­ковитий — про рослини; з великим умістом якихось речовин: жирна яло­вичина, жирний суп, жирне волосся, жирна людина, жирне обличчя, жирна

глина, жирна земля, жирне вугілля, жирна трава, жирне листя, жирні бо­лотяні квіти.

Жировий. Який стосується жиру; пов'язаний з виробництвом і викори­станням жиру тощо: жирові відкла­дення, жирові продукти, жирові тка­нини, жировий завод, жирова промис­ловість.

ЖИРО, невідм., с. Напис на вексе­лі, чекові тощо, який дає право іншій особі на одержання грошей: іменне жиро.

жиро... див. гіро...

жировий див. жирний.

ЖИТЕЛЬ, -ля, ор. -лем, МЕШ­КАНЕЦЬ, -нця. Вживаються парале­льно, але мешканець до того ще й той, хто проживає в якомусь приміщенні, а також про тварин, птахів тощо.

ЖИТЛО... - ЖИТЛОВО-...

Житло... Перша частина складних слів, що відповідає слову житловий; пишеться разом: житлоплоща, жит­лобудівний.

Житлово-... Те саме, що житло...; пишеться через дефіс: житлово-бу­дівельний, житлово-побутовий, жит­лово-кооперативний.

ЖИТЛОВИЙ - ЖИЛИЙ

Житловий. Пов'язаний з житлом, який стосується житла, жител; при­стосований, призначений для життя людей. Вж. зі сл.: вагончик, відділ, корпус, масив, побут, фонд, архітек­тура, будова, забудова, комісія, коопе­ратив, криза, норма, площа, спілка, будівництво, питання, право, при­міщення, управління, проблеми, справи, умови. Дерев не повалили люди — Сто­ять берези ще живі. Та поруч виросли

жит

споруди — Нові будинки житлові (М.Руденко).

Жилий, зрідка. Обжитий, в якому живуть люди. Фельдфебель поверта­ється до жилого кутка теплушки (Ю.Яновський); Щоб потрапити до жилої частини будинку, треба було., ввійти спершу в простору, ще не розго­роджену переділками нежилу (Н.Ти­хий).

житлово-... див. житло...

ЖІН... Перша частина складних слів, що відповідає слову жіночий; пишеться разом: жінвідділ.

ЖІНОЧИЙ - ЖІНОЧНИЙ

Жіночий. 1. Який стосується жін­ки: жіноча доля, жіноча сукня, жіноче питання.

2. Такий, як у жінок, притаманний жінкам: жіночий погляд, жіноче облич­чя, жіноча логіка.

Жіночний. Те саме, що жіночий 2: жіночна грація, жіночні рухи. Пох. жіночність. — Я проти емансипації, коли вона веде до винищення жіночнос­ті (Вас.Шевчук).

ЖНИВАРКА - ЖНЙЦЯ

Жниварка, -и, д. і м. -ці. Машина, яка жне хлібні рослини. Бачив би ти, як прикажчик ганяв нас за жниварка­ми в'язати снопи (Л.Юхвід); Крила жниварки нахиляють до зубастого но­жа все нові й нові стебла (М.Руден­ко).

Жниця, -і, ор. -ею. Жінка, яка жне хлібні рослини. Тоне в грі красуня жниця, В коси квітоньки вплела; Знать, їй щастя-доля сниться, Що й коралів не зняла (Г.Чупринка); Уже піснями жниць бренить пшеничний лан (М.Рильський); На полі чужім у висо­кій пшениці з серпами схилилися втом­лені жниці (Н.Забіла).

ЖНИВНИЙ - ЖНИВАРСЬКИЙ

Жнивний. Пов'язаний зі жнивами: жнивна пора, жнивні пісні.

Жниварський. 1. Те саме, що жнив­ний: жниварські дні, жниварські пісні.

2. Пов'язаний із жнивуванням, жниварями: жниварський реманент, жниварська машина.

жниця див. жниварка.

ЖОВТИТИ - ЖОВТІТИ - ЖОВ­ТІТИСЯ - ЖОВТІШАТИ

Жовтити, -вчу, -втиш, перех. Роби­ти щось жовтим, фарбувати, забарв­лювати в жовтий колір.

Жовтіти, неперех. Ставати жовтим, жовтішим; виділятися жовтим кольо­ром, виднітися (про щось жовте). Уже осінь красить листя, Тополя жов­тіє (О.Афанасьєв-Чужбинський); За­ходило сонечко саме, золотило садочок, що жовтіть починає (А.Тесленко); Мати дивиться на неї, Од злості німіє; То жовтіє, то синіє (Т.Шевченко); Сап'янці жовтіли на всю вулицю (І.Нечуй-Левицький); Вгорі крізь лис­тя береста, як золоті цвяшки, жов­тіли зорі (В.Винниченко); Жовті­ли солом 'яними стріхами комори, по­вітки, сажі й інші будівлі (А.Кащен-ко).

Жовтітися. Виділятися жовтим ко­льором, виднітися (про щось жовте).

Жовтішати. Ставати жовтішим. Жо­втішали вогні свічок (С.Скляренко).

ЖОВТОБРЮХ - ЖОВТОБРЮ­ХА, ЖОВТОБРЮШКА

Жовтобрюх, -а. Неотруйна змія з жовтим черевом.

Жовтобрюха, жовтобрюшка. Ма­ленька пташечка з жовтим черевцем.

ЖУРАВЛИНИЙ - ЖУРАВЛИН­НИЙ

ЗАБ

Журавлиний. Який стосується жу­равля: журавлиний крик, журавлина зграя. Кричать ключі у небі журавлині (Л.Костенко); — Зичу тобі, сину, —

3^і (зе). Як назва літери вживається в с. р.: велике з; як назва звука вжива­ється в ч. р.: твердий з.

32 _ о - ЗІ

З, прийм. Вж. у словосп.: з вини, з власного бажання (і за власним бажан­ням), з газет, з допомогою (і за допо­могою), з ініціативи (\ за ініціативою), з нагоди, з наказу (і за наказом), з при­мусу, з радості (\ від радості), з умо­вою, екзамен з географії, заввишки з дерево, кричати з болю (\ від болю), література з аграрного питання, укра­їнець з походження (і за походженням), чемпіон з боксу.

Із. Варіант, що вживається перева­жно між свистячими й шиплячими звуками (після них або перед ними), а також між групами приголосних: із заходу, із степу, вітати із святом, звучить із вікон, кутий із щирого золо­та, пасуть із собаками, стоять із свіч­ками, щось із півроку.

Зі. Варіант, що вживається перева­жно перед групами приголосних, особливо тими, які починаються сви­стячими або шиплячими звуками: зі всього світу, зі Львова, зі мною, зі зброєю в руках, зі складу, зі скрипкою, зі сміху, зі сну, зі співами, зі степу, зі стільцем, зі сцени, зі школи (але невда­ло, немилозвучно: зі зали, зі засту­пом, зі землі, зі золотом, зі самого по­чатку, зі секретарем, зі сином, зі Січі, зі собору, зі собою).

тихо мовила мати, — лебединий вік, а журавлиний крик (М.Лазорський).

Журавлинний. Який стосується жу­равлини: журавлинний відвар.

3..., ІЗ... - С...

3..., рідше із..., преф.: збити, зроби­ти, зуміти, ізЬдити.

С..., преф. Пишеться перед глухи­ми приголосними к, п, т, ф, х: скопа­ти, спитати, стягати, сфотографу­вати, схопити.

ЗА, прийм. Вж. у словосп.: взятися за зброю (і до зброї), взятися за роботу (\ до роботи), за власним бажаням (\ з власного бажання), за всякої погоди, за два кроки від мене, за допомогою (і з допомогою), за дорученням, за законом, за звичаєм, за зразком, за ініціативою (1 з ініціативи), за наказом (1 з наказу), за повідомленням, за прикладом, за пропозицією, за теперішніх часів, за умови, йти за грибами (також по гри­би), іти за компасом (1 по компасу), пливти за течією, сідати за стіл (\ до столу), старший за віком, туга за ба­тьківщиною, українець за походжен­ням (і з походження), вітер — 15мет­рів за секунду.

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ - ЗАБЕЗПЕ­ЧЕНІСТЬ

Забезпечення. 1. Задоволення ко­гось, чогось у якихось потребах, ство­рення надійних умов для здійснення чого-небудь; гарантування чогось: за­безпечення промисловості енергоносія­ми, забезпечення міцного миру.

2. Матеріальні засоби до існуван­ня: матеріальне забезпечення, пенсійне забезпечення, соціальне забезпечення.

з

ЗАБ

Забезпеченість, -пості, ор. -ністю. Ступінь забезпечення кимсь, чимсь: забезпеченість шкіл підручниками, ма­теріальна забезпеченість, забезпече­ність господарств добривами.

ЗАБЕЗПЕЧУВАТИ, -ую, -уєш, -ують, ЗАБЕЗПЕЧИТИ. 1. (кого, що чим). Задовольняти чиїсь потреби в чому-небудь. Забезпечувати сина всім потрібним (А. Головко); Година — дбать про шлях освіти, Люд забезпечи­ти добром (П.Грабовський).

2. (кому що). Створювати надійні умови для здійснення чогось, гаран­тувати кому-небудь щось. Тільки сміливий, неймовірно сміливий удар мо­же забезпечити успіх його атакуючим бійцям (О. Гончар).

ЗАБОБбНИ - ПЕРЕСУДИ -МАРНОВІРСТВО

Забобони, -ів, мн., рідше одн. забо­бон, -у. 1. Віра в існування надприро­дних сил, у долю, віщування, при­кмети тощо. Щира мусульманка, яка знала страх Божий, вихована у давніх звичаях та забобонах, вона не могла вибачить чоловікові гяурських примхів, вважала його мало не зрадником (М.Ко­цюбинський); Трошки вірить серце в забобони Логікам усім наперекір. — І не треба, може, заборони... Віриш — тро­шки? На здоров я, вір! (М.Рильський); Олекса не вільний від забобону про за­гробне життя (Ірина Вільде).

2. Помилкові погляди на щось, які стали для когось звичними. Як кожен шляхтич, Бжеський був насичений ка­стовими забобонами (3.Тулуб); На іподромі завжди панував забобон щодо кінських мастей: коней чорних, воро­них, гнідих сюди не допускано (П.За- гребельний).

Пересуди, -ів, мн., рідше одн. пере­суд, -у. Те саме, що забобони 2: расові

пересуди. Оригінальність потрібна то­ді, коли вона дійсно потрібна, тобто коли вона, скажемо, розбиває людські пересуди, сприяє поступові людської ду­мки і людської праці... (М.Рильський). Марновірство. Віра в забобони. [Альбіна:] Се — лихо, Мартіне, палю­ча, люта рана в мене в серці, те марно­вірство. Але що ж я вдію? (Леся Украї­нка).

ЗАБОЛОЧЕННЯ - ЗАБОЛОЧЕ­НІСТЬ

Заболочення. Перетворення в бо­лото; забруднення болотом: заболо­чення ґрунтів, заболочення лук, заболо­чення пасовищ.

Заболоченість, -ності, ор. -ністю. Ступінь заболочення: велика заболо­ченість берегів.

ЗАБОРОНЕНИЙ - ЗАБОРОН­НИЙ

Заборонений. Дісприкм. від заборо­нити: заборонена література.

Заборонний. Який стосується забо­рони, забороняє: заборонний дорожній знак.

ЗАВАЖАТИ, ЗАВАДИТИ - ПЕ­РЕШКОДЖАТИ, ПЕРЕШКОДИТИ,

-джу, -диш. Дієслова недоконаного виду заважати і перешкоджати в зна­ченні "бути на перешкоді комусь, чо­мусь, ставати на заваді в чомусь" уживаються паралельно. Але дієслово доконаного виду перешкодити в цьо­му значенні вживається частіше, ніж завадити. Сьогодні, коли ніщо не пере­шкодить, почну писати (М.Коцю­бинський); — Я думала ви спите, боя­лась вам перешкодити (Леся Україн­ка); Данило поспішав, бо могла вдари­ти відлига і перешкодити походові (Д.Хижняк).

ЗАВ

ЗАВАЛ - ЗАВАЛЬ

Завал, -у. 1. Дія за знач, завалити.

— Тут недавно стався завал. Бачиш — земля свіжа (Ю. Мокріє в).

2. Нагромадження, велика купа чого-небудь обваленого або звалено­го; скупчення чогось, що зібралося за певний час; штучно створена пере­шкода тощо: кам 'яні завали, крижані завали, розбирати завали, запобігати завалам. Величезні берези й осики ле­жали, мов зрубані сокирою, одна на одній, доводилося обходити завали (Л.Первомайський); На вулицях роби- лися завали, барикади (О.Іваненко);

— Не до вас мені зараз, з планом завал (О.Гончар).

Заваль, -і, ор. -ллю. Велика кіль­кість чогось зваленого, накиданого; товар, який залежався непроданий (переважно недоброякісний). Вони читали довгі й скучні романи без кінце­вих карток, витягнені в коморі з по­критої пилом завалі (М.Коцюбин­ський); [Кирпа] Наша [крамниця] су­проти його, як хлів проти горниць.. За­валі та гнилі тепер вже не продаси, го­ді (М.Кропивницький).

ЗАВДАВАТИ - ЗАДАВАТИ

Завдавати, -даю, -даєш. Переваж­но чинити комусь щось неприємне; викликати, спричиняти щось непри­ємне; сполучається, як правило, з іменниками негативного плану: болю, втрат (втрати), жалю, клопоту, мо­роки, мук (муки), неприємності, нудь­ги, поразки, прикрості, скорботи, сму­тку, страху, суму, туги, турботи, удару, шкоди; зі словами позитивного плану — зрідка: завдавати втіхи.

Задавати. Основне значення — пропонувати, давати щось для вико­нання, вирішення або відповіді; ро-

10 — 4-2287 1

бити, влаштовувати щось і т. ін. Вж. зі сл.: гарту, жару, завдання, задачу, перцю, прочухана, тон, урок, хропака, чосу.

ЗАВДАННЯ - ЗАДАЧА

Завдання, р. мн. -ань. Наперед ви­значений, запланований обсяг робіт, якесь доручення; те, що хочуть здійс­нити тощо: бойове завдання, домашнє завдання, за завданням редакції.

Задача, -і, ор. -ею. Питання (пере­важно математичного характеру), яке розв'язується шляхом обчислень за визначеною умовою: математична задача, фізична задача, логічна задача.

ЗАВДЯКИ - ДЯКУЮЧИ

Завдяки (кому, чому), прийм. Вжи­вається переважно при вказуванні на причини, які дають бажаний на­слідок. Івась був тендітне створіння, що трималося на ногах тільки завдя­ки якійсь надприродній силі (О.Досвіт­ній); Монтажник Яків Стецюра по­трапив на весілля тільки завдяки про­текції Галини Краснощок (Л.Дмитерко). Рідше може вживатися при вказуван­ні на причини взагалі (нейтральні) і навіть такі, що викликають небажані наслідки. Завдяки тому, що око має властивість затримувати в собі певну долю секунди все те, що воно бачить, — ми мали безпереміжний рух (Ю.Янов- ський). Не вживається тільки при різ­кій суперечності між вихідним лекси­чним значенням прийменника (від дієслова дякувати) і вказуванням не­гативної причини: Він не прийшов на роботу завдяки хворобі матері.

Дякуючи (кому, чому), дієприсл. Бу­дучи вдячним комусь, чомусь. Хто поживе добро чесно, В добрую годину, І згадає, дякуючи, Як своя дитина?..

ЗАВ

(Т.Шевченко); Аж любо глянуть: оріх в оріх, Цілісінькую б зиму, дякуючи, їс­ти. — Та тільки що ж?Дивись на них: Дали тоді, як нічим гризти (Л.Глібов); Лелеки., радісно клекотіли, дякуючи своїм пташиним богам за те, що збере­гли їм рідну домівку (Р.Іваничук).

ЗАВДЯЧУВАТИ, -ую, -уєш (кому, чому чим). Бути зобов'язаним комусь, чомусь чим-небудь, за що-небудь; мати щось завдяки комусь, чомусь. Він перебрав багато випадків із свого життя і не знав, чим завдячував своє­му щастю (С.Скляренко); Йому, Олен-чукові, завдячує він тепер своїм жит­тям (О.Гончар).

ЗАВЕРШЕННЯ - ЗАВЕРШЕ­НІСТЬ

Завершення. Здійснення, доведен­ня чогось до остаточного кінця; за­кінчення: завершення роботи, завер­шення маневрів.

Завершеність, -ності, ор. -ністю. Досконалість, найвищий рівень у ви­кінченні чогось. П'єса відзначається високою художньою завершеністю.

ЗАВЕРШУВАТИ - ЗВЕРШУВА­ТИ

Завершувати, -ую, -уєш, заверши­ти, -шу, -шйш. Здійснювати, доводи­ти що-небудь до кінця, закінчувати; викладати верх на чомусь, вивершу­вати, а також переносно: завершува­ти (завершити) переговори, завершу­вати (завершити) перебудову, завер­шувати (завершити) похід, завершува­ти (завершити) стіг.

Звершувати / звершати, звершити. Здійснювати, робити щось важливе, значне: звершувати і звершати (звер­шити) подвиг.

ЗАВІТРЕНИЙ - ЗАВІТРЯНИЙ

Завітрений. Темний, засмаглий від вітру; обвітрений. Вони були обоє за­вітрені, аж чорні (П.Панч); Мати — дужа, завітрена, вдень чистила дорід­не сортове зерно (К.Гордієнко).

Завітряний. Захищений від вітру: завітряний берег, стали із завітряного боку.

ЗАВІШАНИЙ - ЗАВІШЕНИЙ

Завішаний. Дієприкм. від завіша­ти — заповнити багатьма почеплени­ми, навішаними предметами. Мало не вся хата була обліплена картинками, завішана рушниками та квітками (Грицько Григоренко); На човнах цілі пальмові дерева, завішані ліхтарями різноколірними, махали вітами (М.Ко­цюбинський); Вздовж стін, завішаних килимами, стояли високі віденські стільці (Н. Рибак).

Завішений. Дієприкм. від завіси­ти — закрити повішеним полотни­щем, шматком тканини, папером то­що. Лице її було завішене чорною гус­тою вуаллю (І.Нечуй-Левицький); Ми-левський.. спиняється перед завішеним мольбертом (Леся Українка); Двері на балкон були завішені одинарною парче­вою шторою (Ю.Збанацький).

ЗАВМИРАТИ, ЗАВМЕРТИ, -мру, -мреш. Застигати на місці, припиня­ти будь-які рухи (про істоти); пере­ставати діяти, рухатися (про машини, механізми); припинятися (про хід, розвиток чогось), а також переносно. Вона здіймала руки до неба, завмираю в благаючій позі (М.Коцюбинський); На червонім черепичнім даху журливо завмер задумливий полтавський лелека (О.Ільченко); Голос так дзвенить, плете шовки-узори, Що серце завмира (А. Мал иш ко); Броньовик крутнувся на місці і завмер (В.Кучер); / здава-

ЗАД

лось — життя задрімало, завмерло, Заблукало в безмежжі неміряних нив (В.Симоненко).

завод див. фабрика.

заводь див. затон.

...ЗАВР. Кінцева частина складних слів, що вказує на належність до ви­копних плазунів: динозавр, іхтіозавр.

завчасний див. передчасний.

ЗАГАЛЬНИЙ - СПІЛЬНИЙ

Загальний. Який стосується всіх, усього, поширюється на всіх, усе; який містить тільки найголовніше, основне, без подробиць; весь, цілий. Вж. зі сл.: вигляд, фонд, згода, сума, враження, збори.

Спільний. Однаковий, схожий, один і той самий; властивий комусь одно­часно з кимсь іншим; взаємний; який належить усім, кільком; який стосу­ється всіх; сукупний тощо. Вж. зі сл.: політ, кухня, мета, назва, робота, праця, справа, життя, дії, знайомі.

загаятися див. гаятися.

ЗАГОТ... Перша частина складних слів, що відповідає словам заготівля, заготівельний; пишеться разом: загот- зерно, заготконтора.

ЗАГРбЖУВАТИ - ПОГРОЖУ­ВАТИ

Загрожувати, -ую, -уєш. 1. Містити в собі, становити якусь небезпеку. Лртамонову загрожувала сліпота (Л.Дмитерко); Рана була неглибока і життю не загрожувала (О.Гончар).

2. Те саме, що погрожувати. — Ти ще загрожуєш мені? (М.Стель­мах).

Погрожувати. Грозити покаран­ням, залякувати чимсь тощо. Юрко обходить гарбу навкруги, погрожує ба­тогом услід дівчині (С.Журахович); Тетеря благав, сварився, погрожував,

ю* \ 1

але його ніхто не слухав (Григорій Тю­тюнник).

задавати див. завдавати.

задача див. завдання.

ЗАДВІРКИ - ЗАДВІРОК

Задвірки, -ів, мн. Місце за двора­ми, позад будинків, хат; переносно — закуток: на задвірках. Козак задвірка­ми звернув, Де кінь його припнутий був (М.Бажан); Задвірками попрямувала [Надія] за шахту (С.Чорнобривець).

Задвірок, -рка. Частина двору по­зад будинку, хати; задня частина бу­дівлі; переносно — віддалена від центру місцевість. Жовта стіна [ха­ти] дивилась на задвірок двома чорни­ми дірами (М.Коцюбинський); [Кар- пова хата] стояла до Лаврінових две­рей задвірком (І.Нечуй-Левицький); Кому знати, може, колись, ще при ва­шім житті, цей тихенький зелений задвірок теж стане гучним містом (В.Земляк).

ЗАДУМ - ЗАДУМА

Задум, -у. Задуманий план дій, на­мір; основна ідея твору. Задум Кири- лика здавався їй зухвалим, занадто вже сміливим і ризикованим (Я.Гри-майло); Олександр Іванович негоден самостійно оцінити задум і виконання малюнка (Б.Антоненко-Давидович); Герць зайшов гарячіший, ніж це могли передбачити в задумі творці вистави (О.Ільченко).

Задума. Заглиблення в думки, роз­думи. Олександра Василівна сиділа на лавочці в глибокій і гіркій задумі (О.Дов­женко); Вона взяла сокиру і деякий час стояла в задумі (Григорій Тютюн­ник).

ЗАДУМАТИ - НАДУМАТИ

Задумати. 1. Міркуючи, вирішити щось. Задумала Орлиха свого Василя

лі

ЗАЗ

одружити (Марко Вовчок); Тарас ро­зумів, що його вчитель задумав велику картину (О.Іваненко).

2. Міркуючи, вибрати, визначити щось: задумати число. Куди голова задумала, то туди й ноги несуть (М.Номис); Торгує було [Макуха], зна­єте, дьогтем, сіллю, часом хлібом і всячиною, чим задумав (Г.Квітка-Ос- нов'яненко).

Пох.: задумувати, задуманий.

Надумати. 1. Вирішити після три­валих роздумів. [Степан:] Надумав я поїхати з тобою в гостину до твоїх (Леся Українка); Сидить вовк сам со­бі — так їсти хочеться!.. Думав, думав і надумав: "З'їм бичка та й утечу/.." (казка).

2. Згадати. Не встигла Катя наду­мати [пісню], як інша з дівчат поча­ла: — Чорноморець, матінко, чорномо­рець... (А.Головко).

ЗАЗДАЛЕГІДЬ, присл. За якийсь час до чого-небудь; наперед. — Не вбивайтесь, мамо, заздалегідь. Ще хто його знає, як воно буде (І.Нечуй-Ле-вицький); Треба заздалегідь десь захи­сту шукати, притулку для себе (Панас Мирний); Я хотів заздалегідь попере­дити вас, щоб ви встигли продумати свій виступ (О.Гуреїв).

ЗАЗНАВАТИ, -наю, -наєш (чого). 1. Пізнавати на власному досвіді, пе­реживати щось переважно негативне; відчувати щось. Вж. зі сл.: горя, експ­луатації, заборони, зневаги, лиха, на­паду, невдачі, нещастя, поразки, при­ниження, розчарування (але й спокою).

2. Під дією чогось мати певні зміни в своєму складі: зазнавати роз­паду.

заклад див. установа.

ЗАКОРДОН - ЗА КОРДбН -ЗАРУБІЖЖЯ

Закордон, -у, розм. Чужоземні, за­рубіжні країни. — Однієї морозної ночі спалахнув на економії великий хлів з вигодуваними для закордону сорока п'ятьма кабанами (Є.Кротевич); Де­сять хвилин вони говорять про інс­титут, про знайомих, про закордон (В.Собко).

За кордон, ім. з прийм. За межі своєї країни. Про закордон я мріяв тільки в дитинстві. Тому відрядження за кордон, хоч і не на зовсім постійну роботу, у Варшаву, мене дуже схвилю­вало і налякало (О.Довженко).

Зарубіжжя. Те саме, що закордон: близьке зарубіжжя.

ЗАКОРДОННИЙ - ЗАРУБІЖ­НИЙ

Закордонний. Який стосується закордону; який міститься, живе, здійснюється, виготовляється або ви­дається за кордоном; прибулий, при­везений із-за кордону; пов'язаний з виїздом за кордон тощо: міністерство закордонних справ, закордонні друзі, закордонні міста, закордонні видання, закордонні твори, закордонні гості, за­кордонний паспорт, закордонне відря­дження, закордонна поїздка.

Зарубіжний. Який міститься, живе, здійснюється за рубежем; закордон­ний: зарубіжні країни, зарубіжна куль­тура, зарубіжна преса, зарубіжні гості.

ЗАКРИВАТИ. Двері, вікно, воро­та, шафу, скриню тощо — переважно зачиняти. Повіки очей — переважно заплющувати.

залога див. облога.

ЗАМІШАНИЙ - ЗАМІШЕНИЙ

Замішаний. Дієприкм. від заміша­ти — зробити однорідною сумішшю;

ЗАЛ

втягнути в якусь справу: замішана ко­рові обмішка (мішанка), замішана січ­ка з буряками, я ні в чому не заміша­ний.

Замішений. Дієприкм. від замісити (про щось сипке, ретельно розмішане з якоюсь рідиною до утворення одно­рідної в'язкої маси): густо замішене тісто, замішена глина.

ЗАМОЖНИЙ. Який володіє знач­ними матеріальними цінностями, має велике майно; який характеризу­ється достатком; багатий. Вж. зі сл.: господар, двір, дім, жених, купець, на­род, ремісник, селянин, хлібороб, чоло­вік, земля, країна, людина, родина, сім'я, життя, село.

ЗАПИТАННЯ - ПИТАННЯ

Запитання, р. мн. -ань. Звертання до когось, яке потребує відповіді, роз'яснення тощо: відповідати на за­питання, звертатися із запитанням, ставити запитання.

Питання. 1. Вживається переважно тоді, коли йдеться про якусь пробле­му, справу, котрі потребують розв'я­зання, обговорення, вивчення тощо: болюче питання, жіноче питання, за­гострювати питання, питання жит­тя і смерті.

2. Те саме, що запитання: підніма­ти питання, ставити питання.

3. У мовознавстві: знак питання, інтонація питання.

ЗАПОБІГАТИ, ЗАПОБІГТИ, -іжу, -іжйш. 1. (чому). Заздалегідь відверта­ти щось неприємне, не бажане, не допускати його. Вж. зі сл.: аваріям, війнам, забрудненню повітря, лихові, помилкам, руйнуванню.

2. (перед ким, кого і без додатка). Догоджати комусь, підлещуватися до когось, домагаючись прихильності,

заступництва. Його боялись, перед ним запобігали (С.Добровольський); Ні­хто з професорів не запобіга так його ласки/ (І.Нечуй-Левицький); — Ди­тина, прошу вас, — запобігав Ко­валь, — нікому було навчити людськос­ті... (Я. Качура).

запозичати, запозичувати див. пози­чати.

ЗАПОРУКА - ПОРУКА

Запорука. Запевнення, гарантія в чомусь; джерело, основа, які забезпе­чують що-небудь. — Якщо ти її так кохаєш, — хай вона завжди буде з то­бою.. Це запорука того, що колись вона стане твоєю дружиною (З.Тулуб); — Дай запоруку мені, що правдиво я звав­ся і звуся Сином твоїм (М.Зеров); — Спокій у нашому віці — запорука здо­ров'я (В. Кучер).

Порука. 1. Гарантія, запевнення в чому-небудь; узята на себе відпо­відальність за когось, щось: на поруки брати (взяти), кругова порука. — Ні­хто тобі векселя не підпише, коли ти безземельний; і порука твоя нікому не потрібна (М.Томчаній).

2. Те саме, що запорука. — Де ті сили в мене для боротьби? Де той гарт, що міг би служити порукою пе­ремоги? (М.Коцюбинський).

ЗАПРАЦЮВАТИСЯ - ЗАРОБИ­ТИСЯ

Запрацюватися, -ююся, -юєшся, розм. Заглибившись у роботу, не по­мічати нічого або втомитися. — Я ра­дий, що ви зайшли, бо справді так уже запрацювався, що скоро забуду, як і розмовляти з людьми... (Я.Гримайло).

Заробитися, -облюся, -ббишся, розм. Роблячи щось, забруднитися. Зароби­вся, як чорт (М.Номис).

ЗАП

ЗАПРОВАДЖУВАТИ - ВПРО­ВАДЖУВАТИ (УПРОВАДЖУВА­ТИ) - ВТІЛЮВАТИ (УТІЛЮВАТИ)

Запроваджувати, -ую, -уєш, запро­вадити, -джу, -диш. Переважно вво­дити щось нове, установлювати, ро­бити звичаєм тощо: запроваджувати (запровадити) роботу в дві зміни, за­проваджувати в господарстві машини, запроваджувати в життя.

Впроваджувати (упроваджувати). Переважно вводити щось у дію, в практику тощо: впроваджувати меха­нізоване доїння, впроваджувати посіви високоврожайних кормових культур, впроваджувати замінники кріпильно­го лісу, впроваджувати економічні ре­форми.

Втілювати (утілювати), -юю, -юєш, втілити (утілити). Здійснювати ідею, задум, мрію тощо в процесі практич­ної діяльності (звичайно в конкрет­них формах і справах); перетворюва­ти в життя; відбивати в собі: втілюва­ти задуми, втілювати ідею в життя. Великий поет, великий письменник не­одмінно втілюють у собі, в своїй твор­чості основні, найглибші риси народно­го світогляду (М.Рильський); Зімкну­ться живі лави, проймуться стремлін-ням виробити, втілити свою одвічну мрію (В.Еллан).

ЗАП'ЯСТОК, ЗАП'ЯСТЯ - ЗА­П'ЯТОК

Зап'ясток, -тка, зап'ястя. Частина руки, що прилягає до передпліччя; частина передньої кінцівки у хребет­них між передпліччям і п'ястком; та­кож браслет. З нелюдською силою Бо­гу н схопив Чарнецького за зап'ясток: шабля висковзнула (Я.Качура); Руки в неї по самі зап'ястя щільно зав'язані

бинтами (В. Кучер); Блискучі зап'ястя на чорних руках [негра] трепетали й дзвеніли (О.Ільченко).

Зап'яток, -тка. 1. Задня частина п'яти.

2. Задник, каблук, закаблук (у взутті). Якась фігура., шпурнула на нього чобітьми так, що мало йому за­п'ятками ока не вибила (І.Франко).

ЗАРАДЖУВАТИ, -ую, -уєш, ЗА­РАДИТИ, -джу, -диш. Знаходити ви­хід із скрутного становища; допома­гати кому-небудь. Вона з сусідами-бідаками жила дружно. Вони часто за­раджували одне одному чим могли (С.Чорнобривець); Важко було так жити. Ганна часто плакала, мучилась, не сплячи ночі, але зарадити лихові не могла (Б.Грінченко); — Ідіть і пра­цюйте. А я спробую щось зарадити (А.Дімаров); Хоч би хто підійшов, мо­же б, зарадив чимось (Є.Гуцало).

ЗАРАЖАТИ - ЗАРЯДЖАТИ

Заражати, заразити, -ажу, -азиш. Передавати заразу комусь, чомусь, а також переносно: заражати лишая­ми, заразити дітей кором. — Що ж. Давай [фати], — погодився Дорош, якого заразила Джмеликова веселість (Григорій Тютюнник). Пох.: зараже­ний (заражений виноград), зараження (зараження ангіною), зараженість, за­ражено.

Заряджати, зарядити, -яджу, -ядиш. Вкладати набій у вогнепальну зброю, запальник у гранату; готувати до дії якийсь апарат, прилад, а також пере­носно: заряджати гармату, зарядити автомат, зарядити фотоапарат, за­рядити акумулятор. Бажання — як кресало. Воно викрешує іскри, заря­джає енергією, гартує волю (Г.Коцю-

ЗАС

ба). Пох.: заряджений (заряджена ру­шниця, заряджена частинка), заря­дження, зарядженість (ступінь заря­дженості акумулятора), заряджено.

ЗАРАЗНИЙ - ЗАРАЗЛИВИЙ

Заразний. Який має здатність пе­редаватися (про хвороби).

Заразливий. 1. Те саме, що зараз­ний.

2. перен. Який легко передається іншим, впливає на інших: заразливий приклад, заразливий сміх.

зарікатися див. відрікатися.

заробитися див. запрацюватися.

ЗАРОЗУМІЛИЙ. Який поводить­ся гордовито, занадто самовпевнено, пихато, вважаючи себе в чомусь ви­щим від інших. Панна Наталя трохи зарозуміш й розпещена дівчина, але., добросерда (Н. Кобри не ька); — Не знаю тільки, в кого вона вдалася така горда, така неприступна.. Така вона якась зарозуміла, так дивиться згори на всіх (Ірина Вільде). Пох.: зарозумі­лість, зарозуміло.

зарубіжжя див. закордон.

зарубіжний див. закордонний.

Заряджати див. заражати.

ЗАСВОЮВАТИ - ОСВОЮВАТИ

Засвоювати, -юю, -юєш, засвоїти. 1. Сприймаючи щось нове, чуже, ро­бити властивим, звичним для себе; запам'ятовувати, вивчати щось: за­своювати нові звичаї, засвоювати таблицю множення, засвоювати пра­вила дорожнього руху.

2. Поглинувши, перетравлювати (їжу, поживні речовини); вбирати в себе (про живі організми): засвоюва­ти страву, засвоювати ліки.

Освоювати, освоїти. 1. Робити при­датним для використання; повніс-

тю використовувати, застосовувати: освоювати заболочені землі, освоїти проектну потужність машини, освої­ти асигновані кошти.

2. Навчатися користуватися чим-небудь; навчаючись, глибоко вивчати щось, оволодівати чимось: освоювати сучасну техніку, освоювати суміжні професії, освоювати виробництво но­вих будівельних матеріалів, освоювати досягнення передового досвіду, освою­вати тему.

ЗАСІК - ЗАСІКА

Засік, -а. Відгороджене місце в ко­морі або великий ящик з лядою для засипання зерна, борошна тощо.

Засіка. Штучна перешкода із зру­баних дерев для захисту від нападу ворога. Ті, що кидалися в обхід узвозу, натрапляли в лісі на засіки, із-за яких теж стріляли козаки (П.Панч).

ЗАСЛУХАТИ - ПРОСЛУХАТИ -ВИСЛУХАТИ

Заслухати. Щось виголошене на зборах: заслухати звіт, заслухати промову.

Прослухати. Щось від початку до кінця (розділ навчальної дисципліни; стан когось, чогось; якийсь час то­що): прослухати зведення, прослухати лекцію, прослухати хворого, прослуха­ти мотор.

Вислухати. Прослухати все, до кін­ця; дослідити, визначити на слух стан внутрішніх органів людини: вислуха­ти скарги, вислухати легені, вислуха­ти серце.

заснований див. оснований.

ЗАСУДЖУВАТИ - ОСУДЖУВА­ТИ

Засуджувати, -ую, -уєш, засудити, -уджу, -удиш. 1. Визнаючи когось винним, установлювати йому міру

ЗАТ

покарання. Що ж це буде? Та ні оборо­нця з його боку, ні свідків. Засудять (А.Тесленко); [Фіона:] Чоловіка мого тепер судитимуть скоро, нехай його хоч і засудять, мені байдужісенько (М.Кропивницький).

2. Те саме, що осуджувати 1. 1 тіль­ки тим не вартий я докору, Що сам се­бе засуджую суворо (М.Рильський); Улас присів до столу не роздягаючись і в душі засуджував Дороша за те, що дав згоду на таку пусту розвагу (Гри­горій Тютюнник); Усі, звичайно, засу­джували її легковажність (С.Жура- хович).

3. Прирікати кого-небудь на щось тяжке, неминуче. Ніколи не забуду, як просто і щиро засудила ти мене на не­людську муку (Леся Українка).

Осуджувати, осудити. 1. Виявляти негативне, несхвальне ставлення до кого-, чого-небудь; висловлювати не­вдоволення чиїмись діями, вчинка­ми. Що було старий у господарстві по­порядкує, що там намислить чи зро­бить, — мати удові похваляться, — удова все осудить (Марко Вовчок); Молодий хлопець мовчить засоромле­ний. [Елеазар:] Ти сам себе мовчанням осудив (Леся Українка).

2. Поширювати погані думки про когось; неславити. Думала, як би роз­питати батюшку про Соломію, з чого почати, щоб і довідатись про Соломію, і не осудить молодої дівчини (І.Не- чуй-Левицький); — Вірно, донечко, не суди, бо й тебе осудять (М.Стельмах).

3. зрідка. Те саме, що засуджува­ти 1. Щоб царству цілому за його не терпіть Біди од праведного неба, Його вам осудити треба І смерть страшну йому зробить (Є.Гребінка).

затверджувати див. утверджувати.

ЗАТЕ - ЗА ТЕ

Зате, спол. Вживається для проти­ставлення речень або членів речення; проте, однак, рідше тому. Латин од няньки наживався, Зате ж за няньку і вступався (Ї.Котляревський); Погода тут гарна, дні теплі, зате по ночах бу­ває вітер (М.Коцюбинський).

За те, займ. із прийм. Вибачайте мені за те, що я вам пишу тепер коро­тенько (Т.Шевченко); [Мавка:] А я не знаю нічого ніжного, окрім берези, за те ж її й сестрицею взиваю (Леся Українка); Коли я стояв за те, щоб да­лі іти, то хіба через те, що люблю степ (В.Винниченко); За те ми й цінуємо один одного, що про одну і ту ж річ мислимо неоднаково (В.Земляк).

ЗАТИМ - ЗА ТИМ

Затим, присл. розм. Потім, після того (цього); тому; для того; у складі складеного сполучника. Давид зараз же, вставши з-за стола, почав збира­тися. Треба йому затим ще до Тихона зайти (А.Головко); Та то я, дівчата, затим туди біжу, бо тут з гори, так легше (Г.Квітка-Основ'яненко); [Ко- нон:] Правда, що я тобі похвалявся, але ж не затим, щоб ти перехвалював­ся (М.Кропивницький).

За тим, займ. із прийм. За тим роз­думом і застала Антона Герасимовича несподівана відвідувачка (О.Гончар); / вслід за тим під дужими вітрами Дуби хитнулися і пущі загули (М. Нагни- біда).

ЗАТИСКАЧ - ЗАТИСКУВАЧ

Затискач, -а, ор. -ем, спец. При­стрій для затискування чогось: затис­кач вольтметра, затискач електродів, затискач різців, пневматичний затис­кач, пружинний затискач.

Затискувач, -а, ор. -ем. Особа, що затискує, обмежує кого-небудь у чо­мусь: затискувач критики.

ЗАХ

затір див. затор.

ЗАТбН - ЗАТОКА - ЗАВОДЬ

Затон, -у. Затоплена водою частина річки, озера, що глибоко вдається в сушу; місце стоянки й ре­монту річкових суден.

Затока. Частина океану, моря, озе­ра, річки, що вдається в сушу: Персь­ка затока.

Заводь, -і, ор. -ддю. Невелика зато­ка, невеликий затон; переносно — спокійне, затишне місце чи середо­вище з відсталим і закостенілим бут­тям: тиха, поросла очеретом заводь. На бистрині нелегко плавать, Бо хвиля зносить, хвиля рве. Хто нидіє, а не жи­ве, Нехай шукає тиху заводь! (Д.Пав- личко).

ЗАТбР - ЗАТІР

Затор, -у. Скупчення людей, транспорту тощо, що перешкоджає руху.

Затір, затору. Суміш, яка викорис­товується при виготовленні горілки, пива тощо.

затрати див. витрати.

ЗАХІД¹, заходу. 1. Одна з чотирьох сторін світу, протилежна сходу; на­прям, протилежний східному; місце­вість, частина країни, материка, роз­ташована в цьому напрямі. Вітре ти­хий від заходу! Вволи волю мого серця (П. Куліш); 3 заходу легіт повіяв пест­ливий (М.Зеров); Стіна підіймалася чорно навпроти ще світлого заходу і здавалася зараз набагато вищою, аніж була насправді (А.Дімаров).

2. (з великої літери). Західна Євро­па; країни Західної Європи й Амери­ки. Встають, хвилюються народи, Але назустріч їм в ночах Кривава тінь хре­ста й меча Повзе од Заходу до Сходу (В.Сосюра); Запалюючи в повному ва­гоні Цигарку, певності й спокою знак,

Чи думав я, що зливою агоній Йде з За­ходу ватага розбишак? (М.Рильсь­кий).

3. захід, заходу. Спуск небесного тіла (переважно сонця). Після заходу сонця раптом похолоднішало (3.Ту­луб); Прозорі хмари червоніли ще задо­вго до барвистого осіннього заходу сон­ця (О.Ільченко).

ЗАХІД², заходу. 1. Заходження. Пройшли ще декілька гін. На останньо­му заході перед обідом Марко тпрукнув на воли (Григорій Тютюнник); Бом­бардувальники зробили захід, і на стан­цію з завиванням посипались бомби (Ф.Малицький); [Семен:] Приходь же, Іване, на сватання! Та збігай за одним заходом і за музиками (М.Кро- пивницький).

2. переважно мн. заходи, заходів. Сукупність дій або засобів для досяг­нення, здійснення чогось: уживати (ужити) заходів ("уживати міри або мір" — неприйнятне). Марта викори­стовувала цей ранок на хатні заходи щодо чистоти та ладу свого помеш­кання й одежі (В.Підмогильний).

ЗАХІДНО... Перша частина склад­них слів, що відповідає слову захід­ний; пишеться разом: західноєвропей­ський, Західноафриканський валютний союз.

ЗАХОПЛЮЮЧЕ - ЗАХбШІЮ-ЮЧИ

Захоплююче, присл. (як?). Оповіда­ла Леся захоплююче (М.Олійник); Це було так захоплююче [ковзатися], що ми замість школи ходили на ковзанку три дні підряд (Л.Смілянський); Як він радів тому! Дитинно, захоплююче (з газети).

Захоплюючи, дієприсл. (що робля­чи?). Мов широка вода, пливе вона

ЗАЧ

[пісня], захоплюючи все до свого виру (Ю.Яновський).

зачин див. почин.

ЗАЧИНАТИ - ЗАЧИНЯТИ

Зачинати, зачати, зачну, зачнеш. Розпочинати щось, становити поча­ток чому-небудь тощо: зачинати (за­чати) гукати, зачинати (зачати) твір.

Зачиняти, зачинити, зачиню, зачи­ниш. Прихиляти щось, припиняючи вхід, доступ у приміщення чи вихід назовні; поміщати кудись, не випус­каючи, тощо: зачиняти (зачинити) двері, зачиняти (зачинити) ворота, зачинити у в 'язницю.

зашкодити див. нашкодити.

ЗАЩЕПНУТИ - ЗАЩИПНУТИ

Защепнути, -ну, -неш. Узяти щось на гачок, защіпку: защепнути вікно, защепнути валізу. Пох.: защепнений, защепнутий.

Защипнути. Затиснути щось, захо­плюючи щипцями. Пох. защипнутий.

ЗБАГАТИТИ - ЗБАГАТІТИ

Збагатити, -ачу, -атйш, перех. Зро­бити когось, щось багатим, збільшу­ючи прибутки, майно тощо; зробити змістовнішим, досконалішим; збіль­шити вміст корисних речовин у руді, вугіллі, ґрунті тощо. Бажаю Вам як-найскоріше одужати та збагатити нашу не дуже-то родючу ниву своїми коштовними творами (Панас Мир­ний).

Збагатіти, -ію, -і'єш, неперех. Стати багатим. З того часу цареве царство побільшало і збагатіло (О.Сторожен-ко); 3 того часу зміцніла й збагатіла Січ (3.Тулуб).

ЗБАГНЕНИЙ - ЗБАГНЕННИЙ

Збагнений, діеприкм. Якого зрозу­міли, збагнули. Вона зрозуміла, що ці

кілька останніх хвилин сталася якась найважливіша, ще, може, навіть са­мим інженером не збагнена, але ви­рішальна подія (В.Собко).

Збагненний, прикм. Який можна зрозуміти, збагнути, осягти. Вираз об­личчя Ведерникова був лютий, озлобле­ний, і весь він перебував у якомусь не збагненному для сторонньої людини стані (О.Лупій).