Виникнення утопічного соціалізму

У пізнє Середньовіччя (ХVІ-ХVІІ ст.) в економічній думці західної Європи відбуваються значні зміни, спричинені глибоким процесом розвитку мануфактурного виробництва. Великі географічні відкриття, пограбування колоній прискорили процес нагромадження капіталу. У цей період виникають соціальні утопії. Одним із основоположників утопічного соціалізму був Томас Мор (1478-1532 рр.) - видатний мислитель-гуманіст, політичний діяч Англії, страчений за опозицію абсолютизму (відмовився скласти присягу королю як главі церкви). Син багатого судді і сам юрист за освітою, Мор обіймав високі державні посади, незважаючи на це, він співчував лиху народних мас. У 1516 році ним було опубліковано знамениту книжку "Утопія", яка поклала початок утопічному соціалізму і дала йому назву. Мор піддав різкій критиці в Англії соціальні порядки, методи первісного нагромадження капіталу. Першопричину виникнення убогості він вбачав у приватній власності, виступив її противником. Мор був першим критиком капіталізму. Погляди Мора не мали особливої наукової цінності. Це були лише мрії. До числа ранніх представників утопічного соціалізму належить італійський мислитель Томмазо Кампанелла (1568-1639 рр.), який вийшов із середовища бідного селянства. Він відомий як активний учасник боротьби за звільнення Південної Італії від гніту іспанської монархії. Опинившись у руках ворогів, Кампанелла 27 років провів у казематах. Там він написав свій знаменитий твір "Місто Сонця" (1623 р.), в якому піддав різкій критиці соціальний устрій Італії того часу. У ньому Кампанелла висунув проект ідеальної утопічної держави - місто Сонця, основу якого складала спільність майна. Відображаючи традиції економічної думки Середньовіччя, він орієнтувався на господарство натурального типу. Суспільство майбутнього видавалося йому сукупністю сільськогосподарських громад, в яких до робіт залучаються всі громадяни. Кампанелла визнавав індивідуальність житла і сім'ї, спільність праці, відкидав тезу про те, що після скасування власності ніхто не працюватиме. Споживання в місті Сонця, вважав він, буде громадським за умови достатку матеріальних благ, зникнуть злидні. Відносини між людьми повинні ґрунтуватися на принципах дружби, товариської співпраці і взаєморозуміння. Проте ні Т. Мор, ні Т. Кампанелла не знали реальних шляхів до нового суспільства. Вони обмежилися описом утопічної держави з незвичайними порядками, в чому виявилася історична обмеженість їх економічних проектів. Суть утопічних концепцій ранніх соціалістів-утопістів полягала в тяжінні до примітивного ідеалу суспільного устрою на принципах рівності потреб та рівності здібностей. Однак у першій половині XIX ст. під впливом праць представників класичної політекономії доктрини соціалістів-утопістів зазнали істотних якісних змін. Для утопічного соціалізму цей період, пов'язаний із завершенням промислового перевороту, знаменний осмисленням нових економічних реалій, які знайшли своє відображення в розробках лідерів цієї школи Р. Оуена в Англії, А. Сен-Сімона і ПІ. Фур'є у Франції. Саме ці автори та їхні послідовники стали пов'язувати свої ідеї зі сформованими до початку XIX ст. панівними тоді принципами класичної школи політекономії. Вони, як і класики, схиляються до подальшого прискорення наукових відкриттів і технічних винаходів, будь-якого можливого зростання продуктивності.

Класики вважали капіталізм вічним і природним устроєм. На противагу їм, соціалісти-утопісти піддали критиці капіталізм, указуючи на бідність і убогість трудящих мас. Вони вважали, що на зміну капіталізму прийде такий громадський порядок, який принесе щастя всім членам суспільства. Ідеальний суспільний устрій вони іменували по-різному: так, А. Сен-Сімон називав його індустріалізмом, ПІ. Фур'є - гармонією, Р. Оуен - комунізмом. Своїм завданням вони вважали розвиток свідомості, пропаганду своїх ідей, втілення їх у життя шляхом створення комуни, "фаластера", або "базарів справедливого обміну". Утопічний соціалізм виявляв протилежність класових інтересів, але відкидав політичну боротьбу і революцію, сподіваючись на перетворення суспільного устрою мирним, еволюційним, компромісним шляхом.

Клод Анрі де Ребруа Сен-Сімон (1760-1825 рр.) - французький соціаліст-утопіст, який, через свої переконання відмовився від графського титулу і дворянського звання, є одним із авторів цього напряму економічної думки. Йому належать такі відомі твори, як "Листи Женевського мешканця до сучасників" (1803 р.), "Про промислову систему" (1821 р.), "Катехізис промисловців" (1823-1824 рр.) та ін.

У своїх судженнях перехід від феодалізму до індустріальної соціально справедливої системи неминучий у силу прийдешніх змін і таких зростаючих чинників, як наука, розум і передові ідеї.

На його думку, у новому суспільстві зникнуть антагоністичні (протилежні) класи і уряд знайде замість політичних економічні функції.

Проте слід зазначити, що на відміну від всіх інших представників утопічного соціалізму, він був єдиним, хто не заперечував існування в новому суспільстві приватної власності. Сен-Сімон вважав, що "саме цей інститут є основою суспільного устрою" і необхідним є "закон, що встановлює власність, і регулює користування нею".

Важливу роль у суспільстві він відводить "промисловцям", завдяки яким "величезна більшість нації" стане жити "у більш щасливих умовах". Промисловцями він називає три великі класи: 1) землеробів (селян); 2) робітників та інженерів, учених; 3) торговців. Саме вони виробляють всі багатства. До непромислового класу належать дворяни (землевласники), фінансисти (банкіри).

У справі розбудови нового суспільства Сен-Сімон усіма способами захищав близькість інтересів королівської влади і промисловців. Королівська влада повинна об'єднатися з промисловцями в боротьбі з пережитками феодалізму. Сен-Сімон відкидав насильницький перехід до нового суспільства і вважав, що освіченість, свідомість людей буде сприяти розбудові нового суспільства.

Роберт Оуен (1771-1858) - англійський соціаліст-утопіст, автор робіт, які містять проекти соціалістичних перетворень. З поміж них такі твори, як: "Про утворення людського характеру" (1813-1814 рр.), "Доповідь графству Нью-Ланарк" (1820 р.), "Книга про новий моральний світ" (1836-1844 рр.) та ін.

Його трактування економічної категорії "вартість" наближається до класичного трактування Д. Рікардо. Він беззастережно прийняв трудову теорію вартості, але не допускав положення про те, що цінність товару охоплює ще й прибуток. Саме несправедливість її виникнення, на його думку, є причиною знедоленості робочих й економічних криз.

Р. Оуен, будучи тривалий час крупним фабрикантом, передбачив багато соціальних заходів в умовах фабрично-заводської організації суспільного виробництва. Так, для своїх робітників в Нью-Ланарку ще в XIX столітті ним були побудовані спеціальні упорядковані житла, їдальня, торгова лавка, ощадна каса, дитячий садок і ясла тощо. А встановленим порядком праці Р.Оуен на півстоліття випередив фабричне трудове законодавство:

- скоротивши робочий день для дорослих з 17 до 10 годин;

- відмовившись від дитячої праці (дітей віком менше 10 років) і створивши школи, які вперше були світськими;

- знищив штрафи на виробництві, які раніше були буденним явищем.

У своїх творах Р. Оуен намагається обґрунтувати концепцію "розумного устрою суспільства". Під час переходу до нового суспільства, на думку ученого, необхідно за допомогою "розумних законів" виправити стару систему без якого-небудь насильства. Панування приватної власності, вважав учений, є головною причиною незліченної кількості "несправедливостей, злочинів і бід", випробовуваних людиною, а машини, які могли б бути "найбільшим благодіянням", стають її "найбільшим прокляттям". Заміна "несправедливого суспільного устрою буде здійснюватися "поступово, мирно і мудро" за умови реалізації "наукових начал". Оуен пропонував скупити приватну землю за "її ринковою ціною у тих, хто бажає продати її, перетворивши тим самим у майбутньому на суспільну власність. Вона буде джерелом державних доходів". На цих землях учений пропонує створити селища з населенням від 500-3000 осіб. Усі ці заходи має проводити розумний уряд і забезпечувати для суспільства розумні умови, якими, за словами Оуена, будуть 26 законів - так звана розумна конституція:

- широке застосування машин для заміни ручної праці, включаючи домашнє господарство;

- перетворення праці на єдине мірило цінності;

- забезпечення достатку багатства людства завдяки заміні металевих грошей "бонами праці";

- використання різних засобів для освіти населення, особливо друку;

- ліквідація "даремної приватної власності", а відповідно і прибутків завдяки контактам виробників без посередників і т.д.

Шарль Фур'є (1772-1832) - французький соціаліст-утопіст, що запропонував не менш оригінальну модель "справедливого" соціального устрою суспільства, ніж його сучасники Р. Оуен і К.Сен-Сімон. Найзначнішими публікаціями цього ученого є "Теорія чотирьох рухів і загальних доль" (1808), "Новий господарський і соцієтарний світ" (1829) та ін. Виходець з купецької сім'ї, торговий агент за професією і самоучка в різних галузях науки, ПІ. Фур'є у своїх працях гнівно критикує класичну політекономію, що вихваляється її представниками економіку вільної конкуренції. Він пропонує покінчити з порочною експлуататорською системою так званого цивілізованого суспільства і перейти за допомогою реформ до нового "соцієтарного світу" до так званих "фаластерів". У цих асоціативних утвореннях, на думку Фур'є, не буде місця найманій праці, оскільки власність набуває загального характеру, а робітник, ставши акціонером, зможе брати участь у прибутках і бути обраним на керівні посади в структурі відповідної фаланги. ПІ. Фур'є у своїх творах звинувачує класиків за перетворення політекономії в науку, яка "говорить тільки гаманцю...". ПІ. Фур'є доходить висновку, що економіка вільної конкуренції невиправдано розширює армію торговців, представників паразитуючого класу, і може перетворитися на жахливу силу, бо вона ухиляється від втручання уряду. Свою програму реформ він висловлює на основі зіставлення недоліків "ладу цивілізації" і достоїнств "ладу узгодженості". До недоліків "ладу цивілізації" він відносить соціальний хаос, пограбування бідняків і збагачення імущих, невизначеність зростання народонаселення, індустріалізм, що підсилює убогість бідняків. Достоїнствами "ладу узгодженості", перехід до якого зайняв би 30 років, стануть:

- всесвітня гармонія;

- встановлення по всьому світу однієї мови, грошей, заходів і т.д.;

- незмінно вищі урожаї;

- звільнення негрів і рабів;

- досягнення високих культурних вдач;

- можливість збільшити дохід від розумного господарювання. Утопічний соціалізм - течія, яка зародилася на початку XIX століття і призначалася для боротьби з експлуатацією в суспільстві. Утопічний соціалізм відображав майбутнє суспільство як суспільство достатку, забезпечуючи задоволення людських потреб і розквіт особи. Для цієї течії характерне використання гіпотетичного методу "що було б, якщо...".

Проте, цей напрям економічної науки має все-таки досить значимі елементи з погляду передбачень, що збулися, соціального й економічного характеру. Це видається особливо актуальним з урахуванням нинішніх реалій сучасного суспільства, що вимагають вироблення соціально орієнтованих концепцій розвитку економіки країни.