Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


≈тичн≥ теор≥њ: ≈лл≥н≥стична ф≥лософ≥€: скептики,стоњки, еп≥курейц≥




” ≤≤≤ ст. до н.е. античний св≥т вступаЇ в пер≥од поступово наростаючоњ кризи рабовласницького сусп≥льства. Ќастроњ в≥дчаю ≥ песим≥зму стають пануючими у св≥тосприйн€тт≥ епохи елл≥н≥зму. Ќа передн≥й план елл≥н≥стичноњ ф≥лософ≥њ виходить особист≥сть. ѕереважаючою проблематикою Ї морально-етична. якщо ран≥ше вищим благом дл€ людини вважалось знанн€, то теперЧ щаст€. ” чому пол€гаЇ сутн≥сть щаст€? як нього дос€гти? ¬≥дпов≥дь на ц≥ питанн€ шукали три пров≥дн≥ ф≥лософськ≥ напр€мки: стоњцизм, еп≥курењзм ≥ скептицизм.

—тоњцизм виникаЇ наприк≥нц≥ IV ст. до н.е. «асновником ц≥Їњ школи був «енон з  ≥т≥она (≤≤ ст. до н.е.), найб≥льш в≥домими представникамиЧ —енека (1ст. н.е.) ћарк јврел≥й. (2 ст.н.е..—тоњки характеризують ф≥лософ≥ю €к Ђвправу з мудрост≥ї. њњ знар€дд€м, основною частиною вони вважають лог≥ку. ¬она вчить поводитис€ з пон€тт€ми, створювати судженн€ ≥ робити висновки. Ѕез нењ неможливо зрозум≥ти н≥ ф≥зику, н≥ етику, €к≥ Ї центральними частинами стоњчноњ ф≥лософ≥њ..—тоњки вважали, що у св≥т≥ пануЇ невблаганна необх≥дн≥стьї немаЇ можливост≥ протисто€ти њй, людина ц≥лком залежить в≥д усього, що д≥Їтьс€ у зовн≥шньому св≥т≥, природ≥. јле сл≥д уважно вивчати природу. ’оча це ≥ не завадить д≥€нню необх≥дност≥, але дозволить, знаючи необх≥дн≥сть, добров≥льно п≥дкор€тис€ њй. ѕ≥д природою стоњки розум≥ють €к зовн≥шню природу, так ≥ природу самоњ людини.

«вичайно, тверд€ть стоњки, ≥ мудрець, ≥ нев≥глас п≥дкор€ютьс€ необх≥дност≥, але Ђмудрого необх≥дн≥сть веде, дурного волочитьї. ќтже, ≥деалом, до €кого повинн≥ прагнути люди, Ї пристосуванн€ до закон≥в природи. якщо жити у злагод≥ з природою, то здобудеш щаст€ ≥ доброчинн≥сть.

јле шл€х до щаст€ гальмують людськ≥ пристраст≥, прагненн€ до чуттЇвих задоволень. ћудрець повинен њх повн≥стю подолати. ≤деальний стан пол€гаЇ у безпристрасност≥, апат≥њ (в≥д грец. Ђапатей€ї Ч байдуж≥сть, безчуттЇв≥сть). ™дине знар€дд€ людини у т€жк≥й життЇв≥й боротьб≥ ЧЄ байдуж≥сть до таких речей, €к багатство, ф≥зична краса, соц≥альний стан, нав≥ть здоров'€. якщо людина зберегла внутр≥шню свободу, то нав≥ть смерть не може знищити њњ €к особист≥сть.

Ќаприк≥нц≥ IV ст. до н.е. в јф≥нах виникла, школа ≈п≥кура. ‘≥лософське вченн€ ≈п≥кура було спр€моване на п≥дтримку спокою, рад≥сного стану духу. …ого ≥деал емоц≥йного стану людиниЧ атаракс≥€ (в≥д грец. Ч незворушн≥сть), €ка передбачаЇ зв≥льненн€ в≥д ус€ких хвилювань ≥ пристрастей. ЂЌасолода, Ч зазначав в≥н, -- Ї початком ≥ к≥нцем щасливого житт€ї..,.

‘≥лософ≥€, €к њњ' розум≥в ≈п≥кур, повинна бути практичною системою ≥ забезпечувати щасливе житт€. Ђ√оловне Ч жив≥ть так, щоб уникнути страхуї, Ч писав в≥н. якраз осмисленн€ проблеми страху привело ≈п≥кура до теоретичноњ ф≥лософ≥њ. ¬≥н вважав, що два джерела страху Ч рел≥г≥€ ≥ страх смерт≥ Ч пов'€зан≥ одне з одним. “ому в≥н. шукав таку ф≥лософ≥ю, котра б довела, що боги не втручаютьс€ у житт€ людей ≥ що душа гине разом з т≥лом.

≈п≥кур був матер≥ал≥стом, посл≥довником вченн€ ƒемокр≥та. јле, на в≥дм≥ну в≥д нього, вважав, що атоми не завжди п≥дкор€ютьс€ механ≥чним законом природи. ¬они можуть в≥дхил€тис€ в≥д першопочаткового пр€мол≥н≥йного руху. ¬ченн€ про в≥дхиленн€ атом≥в було пов'€зане з≥ спробою по€снити свободу людських вчинк≥в. ўоб свобода була можливою дл€ людини, потр≥бно, вважав ≈п≥кур, щоб передумови ц≥Їњ свободи ≥снували уже в ф≥зичному св≥т≥, частинкою €кого Ї людина. Ћюди мають свободу вол≥ ≥ можуть розпор€джатис€ своЇю долею. Ќаприклад, ми не можемо уникнути смерт≥, але смерть, €кщо њњ правильно зрозум≥ти, не стане дл€ нас злом, ЂЋюдина н≥коли не зустр≥чаЇтьс€ з≥ смертю.  оли ми Ї, њњ немаЇ.  оли вона Ї, нас вже немаЇї. “ому смерт≥ не ≥снуЇ н≥ дл€ живих, н≥ дл€ мертвих. ≤ бо€тись њњ не варто.

ќтже, благом дл€ еп≥курейц≥в Ї все те, що породжуЇ задоволенн€, злом Ч все те, що породжуЇ стражданн€. ўаст€ Ч в почутт≥ задоволенн€, в розумн≥й насолод≥ радощами житт€, в душевному спокоњ. —пок≥й дос€гаЇтьс€ не в≥дходом в≥д житт€, а вивченн€м природи, проникненн€ у њњ таЇмниц≥, а отже, уникненн€м страху.

«асновником скептицизму був ѕ≥ррон (IV ст. до н.е.), €кий оголосив неможливим будь-€ке ≥стинне знанн€ про реч≥ навколишнього св≥ту. ¬с≥ реч≥ Ч абсолютно неп≥знаван≥. ѕро них н≥чого не можна сказати Ч н≥ ≥стинного, н≥ хибного.

ЌемаЇ н≥€коњ р≥зниц≥ м≥ж добром ≥ злом, щаст€м ≥ нещаст€м. ∆одноњ проблеми не можна вир≥шити однозначно, жодне твердженн€ не б≥льш ≥стинне, н≥ж протилежне йому. ЂЌа кожне слово Ї зворотнЇ слової Ч улюблене присл≥в'€ скептик≥в. ќтже, ф≥лосфський спос≥б в≥дношенн€ до речей повинен про€вл€тись в стримуванн≥ в≥д будь-€ких суджень про них.  ористю в≥д стримуванн€ в≥д будь-€ких суджень буде незворушн≥сть, спок≥й, що ≥ Ї вищим благом дл€ ф≥лософа.

≈поха елл≥н≥зму була епохою занепаду, згасанн€, песим≥зму. Ћюдина була незадоволена навколишн≥м св≥том, тому вчилась бути незалежною в≥л нього, прагнула внутр≥шньоњ свободи. ћатер≥альн≥ блага"Ч нест≥йк≥. Ћише духовн≥ блага доброчинн≥сть, розумн≥сть Ч м≥цн≥ ≥ мають ц≥нн≥сть дл€ мудрец€.





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-23; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 1082 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

Ћибо вы управл€ете вашим днем, либо день управл€ет вами. © ƒжим –он
==> читать все изречени€...

2071 - | 1808 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.009 с.