Внутрішньовиробнича логістика охоплює функціональну сферу безпосереднього виробництва як процесу виготовлення та охоплює процеси від початку виробничого процесу до передання готової продукції у підсистему логістичного розподілу (збуту), у тому числі внутрішньовиробниче транспортування сировини, матеріалів, комплектуючих тощо, а також внутрішньовиробниче складування.
Головна мета внутрішньовиробничої логістики — це комплексне планування та управління матеріальним потоком у процесах виробництва, внутрішньовиробничого транспортування й складування та відповідним інформаційним потоком, забезпечуючи витратну та часову оптимізацію характеристик матеріального потоку.
Завданням першого рівня є мінімізація витрат на виробництво, забезпечення безперервного завантаження працівників і робочих місць, безперервність руху предметів праці у виробництві.
Завдання другого рівня полягає в підвищенні організованості процесів виробництва, реалізації основних принципів організації виробництва:
· спеціалізація – диверсифікація;
· стандартизація – універсалізація;
· прямотечійність – невизначеність;
· безперервність – перервність;
· паралельність – послідовність;
· пропорційність – резервування;
· надійність – гнучкість;
· ритмічність – аритмічність.
Завдання третього рівня – це гарантування працездатності внутрішньовиробничої системи в заданому діапазоні якісних та кількісних показників, забезпечення повного циклу управління в їх взаємозв’язку, тобто прогнозуванні, нормуванні, плануванні, організації, обліку, контролі, аналізі, координації, регулюванні, стимулюванні.
Цільова організація виробничих процесів здійснюється відповідно до головної мети, тобто на основі річної виробничої програми підприємства, і формує або уточнює його виробничу структуру.
Рисунок 7.1 - Схематичний вигляд внутрішньовиробничої логістики в логістичній системі підприємства
Для досягнення стійкого рівня конкурентоспроможності на ринку процес перебудови організації має відбуватися як процес наближення існуючої моделі організації до її ідеалу (оптимуму). Оптимальний проект підприємства повинен відповідати сучасним рівням технології, техніки та культури (знань) організації і управління підприємством. Тобто оптимальний проект має являти собою гнучку логістичну внутрішньовиробничу систему.
Гнучкість внутрішньовиробничої логістичної системи та можливість її адаптації до мінливих зовнішніх і внутрішніх умов роботи забезпечується за рахунок багатьох факторів, основними з яких є еластичність техніки і технології, рівень професіоналізму кадрів, здатність до видозмін в організації та управлінні виробництвом.
Розрізняють тактичну і стратегічну, кількісну та якісну гнучкість.
Тактична гнучкість визначає час, необхідний підприємству для опанування виробництва нового виробу чи реконструкції окремого виробництва, пов’язаного з нововведенням у техніці чи технології.
Стратегічна гнучкість розкриває значущість можливих капіталовкладень, ефекту, обсягу та часу реконструкції підприємства.
