Логістична система: поняття, фактори формування, мета, основні завдання та функції

Система – це сукупність функціонально віднесених елементів, що перебувають у відносинах і зв’язках один з одним, утворюють певну цілісність, єдність і визначають її призначення. Тому логістична система має низку властивостей, що забезпечують створення необхідної основи для її функціонування:

· інтегративність;

· адаптивність;

· цілісність і єдність;

· наявність як прямих, так і зворотних зв’язків;

· упорядкованість та структурованість внутрішніх зв’язків;

· розвиненість зв’язків із зовнішнім середовищем.

При формуванні логістичних систем мають бути враховані такі принципи системного підходу:

- принцип цілісності – принципова неможливість зведення властивостей системи до суми властивостей її елементів; залежність кожного елемента, властивості і відношення системи від його місця, функцій усередині цілого;

- принцип послідовного просування етапами створення системи. Дотримання цього принципу означає, що система спочатку має бути досліджена на макрорівні, тобто у форматі відносин із навколишнім світом, а вже після того – на мікрорівні, тобто всередині організаційної структури підприємства;

- принцип узгодженості інформаційних, якісних, ресурсних та інших характеристик проектованих систем;

- принцип відсутності конфліктів між ланцюгами окремих підсистем усієї системи;

- мно­жин­ність описів кожної системи – через принципову складність кожної з них адекватне їх пізнання вимагає побудови множини моделей, що описують визначені аспекти системи.

Факторами формування логістичної системи на макрорівні є:

- політичні (визначають рішення з питань розвитку бізнесу в країні; інвестиційний, фінансовий клімат тощо);

- законодавчі (формують нормативно-правові документи, що регулюють діяльність фірми);

- технічні та технологічні (визначають рівень розвитку транспортних, інформаційно-комп’ютерних систем, виробничих технологій тощо);

- економічні (впливають на рівень інфляції, валютний курс, темпи розвитку різних галузей, ринків праці, капіталу, попиту та пропозиції тощо);

- соціальні (демографічна ситуація, соціальні потреби, міграція, культурні запити тощо);

- екологічні (вимоги до технологій).

Факторами формування логістичної системи на мікрорівні є:

- організаційна структура управління логістики (лінійна, функціональна, лінійно-функціональна, дивізійна, матрична);

- зміст логістичної стратегії (конфігурація логістичної мережі, встановлення та утримання стандартів логістичного сервісу, проектування логістичної інформаційної системи тощо);

- наявність (відсутність) складськго комплексу;

- наявність (відсутність) власного автопарку;

- географічне розташування об’єктів управління;

- фінансовий та кадровий потенціал тощо.

Специфічними ознаками логістичної системи є: наявність потокового процесу (матеріального, інформаційного, фінансового та ін.) при розподілі та матеріально-технічному постачанні; здійснення синергічного ефекту, що проявляється в загальному прискоренні матеріального потоку, яке викликає підвищення реакції на бажання клієнтів, зменшення сукупних витрат шляхом усунення конфліктів часткових витрат, підвищення рівня логістичного сервісу, що викликає збільшення додаткової вартості (корисності) для клієнта і формування додаткових конкурентних переваг.

Таким чином, логістична система – цільова інтеграція логістичних елементів у межах певної економічної системи з метою оптимізації процесів трансформації матеріального потоку.

У широкому розумінні логістична система являє собою складно-організовану, завершену (структуровану) мікро-, мезо- або макроекономічну систему, що складається із взаємопов’язаних в єдиному процесі управління матеріальними та супутніми потоками ланок, сукупність яких, межі та завдання функціонування об’єднані загальними цілями.

Увузькому розумінні логістична система – це відносно стійка сукупність структурованих (функціональних) підрозділів компаній, а також постачальників, споживачів, логістичних посередників, взаємопов’язаних за основними та/або супутніми потоками та об’єднаних єдиним управлінням для реалізації стратегічного (тактичного) логістичного плану.

Мета логістичної системи – доставка в потрібне місце необхідної кількості та певного асортименту товарів і виробів, максимально підготовлених до виробничого або особистого споживання при заданому рівні витрат. Інакше кажучи, мета логістики – доставка вантажів " just in time " (точно в строк) при мінімальних витратах трудових та матеріальних ресурсів.

Схематично функції логістичної системи можна зобразити так (рис. 5.1):

 

Узгодження цілей і знаходження компромісу між елементами логістичної системи відбувається на:

· внутрішньовиробничому рівні – між постачанням, виробництвом, збутом, транспортуванням, переробкою та утилізацією відходів, підготовкою виробництва, виготовленням виробу щодо цілей підприємства;

· мікрорівні – між виробником (надавачем послуг), його структурними підрозділами та споживачем (замовником і користувачем послуг);

· метарівні – між суб’єктами логістичного ланцюга (постачальником, виробником, посередником, споживачем);

· мезо- або макроекономічному рівні – між суб’єктами логістичної мережі в міжвиробничій кооперації виробників, постачальників, дистриб’юторів, фінансових організацій, виконавців НДДКР, організацій логістичної та торговельної інфраструктури і регіоном або країною (низкою країн) загалом щодо формування їх економічного потенціалу, параметрів економічного зростання, впливу на навколишнє середовище, соціальну, політичну сферу та ін.

 

Види логістичних систем

Логістичні системи за інституціональною ознакою поділяють на макро- та мікрологістичні системи.

Макрологістична система – це велика система управління матеріальними потоками, що охоплює споживачів, промислові, посередницькі, торговельні, транспортні підприємства та організації різних відомств, розміщених у різних регіонах країни або в різних країнах. Макрологістична система є певною інфраструктурою економіки регіону, країни або групи країн.

Прикладами макрологістичних систем можуть бути об’єднання транспортних перевезень різних країн з метою оптимізації логістичних витрат, часу та безпеки вантажів – мультимодальні системи (інтермодальні), термінальні та ін.

Макрологістичні системи, у свою чергу, класифікують за трьома ознаками:

1) за ступенем глобалізації:

· державні;

· міждержавні;

· трансконтинентальні;

2) за адміністративно-територіальним розподілом:

· районні;

· міжрайонні;

· міські;

· регіональні;

· обласні;

· міжрегіональні;

· республіканські;

· міжреспубліканські;

3) за об’єктно-функціональною ознакою:

· групи підприємств;

· відомчі;

· галузеві;

· міжгалузеві;

· торгові;

· військові;

· інституційні;

· транспортні та ін.

Завданнями макрологістики, як правило, є:

- формування міжгалузевих матеріальних балансів;

- оптимізація адміністративно-територіальних розподільних систем для багатоасортиментних матеріальних потоків;

- розміщення на заданих територіях складських комплексів загального користування, вантажних терміналів, диспетчерських центрів;

- організація транспортування та координація роботи різних видів транспорту в транспортних вузлах та ін.

Мікрологістична система є підсистемою, структурною складовою макрологістичних систем. До таких систем належать різні виробничі та торговельні підприємства, територіально-виробничі комплекси. Мікрологістичні системи є класом внутрішньовиробничих логістичних систем, до складу яких входять технологічно пов’язані виробництва, об’єднані єдиною інфраструктурою.

Розрізняють три види мікрологістичних систем:

1) внутрішні – оптимізують управління матеріальними і супутніми їм потоками (інформаційними, фінансовими, потоками послуг) у межах технологічного циклу виробництва продукції;

2) зовнішні – розв’язують завдання, пов’язані з управлінням та оптимізацією матеріальних і супутніх потоків від їх джерел до пунктів призначення за межами виробничого технологічного циклу;

3) інтегровані – межі мікрологістичної системи визначаються виробничо-розподільчим циклом, який охоплює процеси закупівлі матеріальних ресурсів та організації постачання, внутрішньовиробничі логістичні функції, логістичні операції в розподільчій системі, при організації продажу готової продукції споживачам та в післяпродажному сервісі.

Таким чином, можливо виділити такі сфери застосування мікрологістики та її функції:

- у сфері виробництва – планування виробни­чих завдань з детальним розкладом випуску виробів, розподіл плану випуску продукції за виробничими дільницями підприємства, конт­роль за якістю праці;

- у переробці вантажів, що транспортуються – управління запасами, переміщення, зв’язок, організація інформацій­них потоків, пакування виробів, їх зберігання, складування, вантаж­но-розвантажувальні операції та комплектація партії вантажів;

- у маркетингу – вивчення ринку, організація служби постачання, фі­нансування та розрахунків, матеріальне заохочення;

- у споживанні – проектування замовлень на постачання продукції, складування запасів, постачання споживачів, фінансування замовлень.

Залежно від характеру взаємозв’язку між елементами логістичні системи поділяють на:

- прямі, коли товарний і супровідні потоки досягають споживача без участі посередників на основі безпосередніх господарських зв’язків;

- гнучкі, якщо доведення товарного і супровідного потоків до споживача здійснюється як за допомогою безпосередніх зв’язків, так і за участю посере­дників

- ешелоновані, коли товарний і супровідний потоки на шляху від виробника до споживача проходить принаймні через одного посередника.

Відповідно до класифікації логістичних систем залежно від механізму управління матеріальними потоками розрізняють підштовхувальні та тяглові системи.

Підштовхувальна логістична система – система організації виробництва, при якій предмети праці, які споживаються конкретною ділянкою, безпосередньо нею в попередньої не замовляються, а матеріальний потік виштовхується з попередньої ділянки на наступну за командою центрального органу управління.

Тяглова логістична система – система організації виробництва, при якій предмети праці передаються від одного підрозділу до іншого тільки після запиту наступного підрозділу, а центральний орган управління ставить завдання кінцевій виробничій ланці.

Логістичні системи можуть бути як автономними, тобто незалежними, так і релятивними, тобто відносними, або залежними. За способом організації можна виділити системи, побудовані на принципах субординації (взаємо підпорядкованості) і координації (взаємозалежності), тобто субординовані і координовані системи.

Існують більш детальні класифікації логістичних підсистем залежно від:

· функціональної ознаки – підсистеми реалізації замовлення, транспортування, формування запасів, складського господарства, обслуговування клієнтів тощо;

· фазової належності – підсистеми постачання, виробництва, збуту, переробки та утилізації відходів, інтегрована підсистема матеріальної логістики, інтегрована підсистема маркетингової логістики, інтегрована логістична підсистема замовників, інтегрована логістична підсистема торгівлі;

· функцій управління – підсистеми логістичного планування, логістичного управління, організації логістики, логістичного контролю, стратегічного та оперативного логістичного управління, система інтегрованого логістичного управління;

· предметно-структурної ознаки – підсистеми інтегрованого фізичного переміщення товарів (товарні структури), інтегрованого переміщення інформації (інформаційні структури), регулювання й організаційно-інституціонального забезпечення логістичних процесів (логістичні структури);

· формування ефективності – підсистеми логістичних витрат (витрати), послуг і логістичного обслуговування (результати).

Підсумовуючи викладене, зазначимо, що завданням будь-якої логістичної системи є забезпечення своєчасної, надійної, мінімально витратної доставки до пункту призначення необхідного товару в неушкодженому стані. Вибір типу логістичної системи залежить від комплексу виконуваних функцій та низки критеріїв, які їх характеризують.