Транспортна логістика інтегрує планування, управління та фізичне транспортування матеріалів, купованих частин, виробів, виробничих відходів у супроводі необхідного для цього інформаційного потоку для мінімізації транспортних витрат і витрат часу (Економічна, 2001).
Транспорт – це галузь матеріального виробництва, яка здійснює перевезення людей та вантажів.
Організація переміщень вантажів транспортом незагального користування є предметом вивчення внутрішньовиробничої логістики. Завдання вибору каналів товароруху вирішується у сфері розподільчої логістики.
Головна мета транспортної логістики зводиться до надання необхідних транспортних послуг у галузях постачання, збуту та переробки відходів з мінімальними витратами з орієнтацією на стабільне зменшення потреб у транспорті.
При цьому основні завдання транспортної логістики можна визначити так:
1) вибір виду транспортних засобів;
2) вибір типу транспортних засобів;
3) спільне планування транспортного процесу зі складським та виробничим;
4) спільне планування транспортних процесів на різних видах транспорту;
5) забезпечення технологічної єдності транспортно-складського процесу;
6) визначення раціональних маршрутів доставки.
До внутрішніхтранспортних засобів належать засоби, призначені для переміщення в горизонтальному та вертикальному напрямках. Класифікацію внутрішньовиробничих транспортних систем з відмітними особливостями подано на рис. 8.3 Їх можна розподілити на дві основні групи, а саме:
1) стаціонарні транспортні пристрої;
2) нестаціонарні, або пересувні, транспортні засоби.
Рисунок 8.3 - Класифікація внутрішньовиробничих транспортних систем
До стаціонарних транспортних пристроїв належать ті, за допомогою яких продукти пересуваються за відповідними горизонтальними, вертикальними та похилими напрямками. Наприклад, конструкції, пов’язані з підлогою:
· схований під підлогою ланцюговий транспортер;
· несучий ланцюговий транспортер;
· рольганги;
· ремінний транспортер.
Конструкції, не пов’язані із підлогою:
· ланцюговий підвішений транспортер;
· транспортер із електроприводом;
· ручні талі.
До пересувних належать транспортні засоби, які виконують або вертикальне транспортування (підйомники, у тому числі ліфти, мостові, портальні та ін. крани), або горизонтальне пересування– як система на вагонетках (карах). Горизонтально-пересувні пристрої поділяють на ті, що потребують опори, та вільні:
Горизонтально-пересувні, що потребують опори:
· вилочні підйомники;
· вилочні штабелери;
· тягачі з причіпами;
· транспортні системи без водія.
Вільні (не пов’язані із підлогою):
· картраки;
· монорельсові підвісні вагонетки.
Великого значення набувають сьогодні транспортні засоби без водія та із дистанційним управлінням (індукційні або оптичні). Вони створюють конкуренцію стаціонарним транспортним засобам, до них належать:
· рольганги;
· ланцюгові транспортери;
· підйомники з електроприводом та без нього;
· підвішені конвеєри з окремим приводом.
Безлюдні транспортні системи добре пристосовані для раціоналізації логістичних функцій та можуть використовуватися як на частково механізованих, так і повністю автоматизованих підприємствах. Удосконалення технології та зв’язок із центральною комп’ютерною системою забезпечує їх економічність, велику гнучкість і високий ступінь використання.
Безлюдні системи охоплюють такі елементи:
· вагонетки;
· пристрої для пересування;
· пристрої для управління.
Переваги транспортних систем із дистанційним управліннямповинні розглядатися поряд з їхніми недоліками, такими, як:
· висока вартість цих систем;
· проблеми завантаження та розвантаження;
· низька швидкість руху;
· залежність від змонтованих шляхів;
· складність проїзду в різних виробничих ситуаціях (наприклад, вузькі шляхи, високі бар'єри, неочікувані перешкоди і т.п.).
