Керівник групи радників голови Національного банку України

Які важливі критерії кризи визначив Національний інститут стратегічних досліджень? Інститут стверджує, що з вересня економіка України увійшла у кризу. По яких критеріях ви визначаєте, що це криза? У чому різниця між кризою і рецесією? У нас в рецесії за минулий рік перебувала одна галузь – протягом всього року це було будівництво. Промисловість була у рецесії тільки один четвертий квартал – це навіть не технічна рецесія, оскільки для останньої треба два квартали. Яка різниця між кризою і рецесією?

ЖАЛІЛО Я. А.:

В науковій літературі є визначення поняття кризи – це ситуація, в якій виявляється недієздатність існуючих зв’язків в межах системи. Якщо звернутись до теорії систем, криза системи полягає в тому, що система в рамках тих взаємозв’язків, які встановилися, стає недієздатною. Тому, коли ми говоримо про кризу, ми насамперед констатуємо те, що наша економічна система, яка спиралася на експортоорієнтовані галузі економіки та грошово-кредитні важелі стимулювання споживання, втратила дієздатність.

ЛИТВИЦЬКИЙ В. О.:

У нас криза перевиробництва чи недовиробництва? За якими критеріями ви все ж стверджуєте, що з вересня економіка у кризі? А може, вона вже з кризи виходить? А може, тільки підходить до кризи? А може, вона тільки однією ногою у кризі? Всі знають, що криза, але які її критерії? Як виміряти кризу? Де її «дно»?

РУБАН Ю. Г.:

Валерію Олексійовичу, ви над нами сміятиметеся, проте ми вважаємо, що наша економіка не процвітає. Ви можете нас за це скільки завгодно критикувати, проте ми вважаємо, що, коли за один місяць виробництво падає на 30 %, це погано і називається кризою. Хоча приріст ВВП за 2008 рік і склав 2 %, це, будьмо відверті, багаж першого півріччя. А в другому півріччі реально відбувається дуже помітне економічне падіння, що дозволяє нам говорити про певні кризові явища.

ЛИТВИЦЬКИЙ В. О.:

Якщо у січні було 30 % падіння, а 57 % падіння – у будівництві, це аргумент! У нас будівництво було 13 місяців у спаді (весь минулий рік і на початку цього), промисловість – 3 місяці у спаді, а ВВП виріс в середньорічному вимірі на 2,1 %. Тому я ставлю питання, намагаючись зрозуміти: які критерії Інститут вкладає у визначення того, що є початком кризи, що є її серединою? Є галузі, які дали «плюс»: сільське господарство, наприклад, дало 0,5 %. Проте його питома вага – 10 %, воно не в кризі, але і не процвітає. 0,5 % - це рівень статистичної похибки.

На мою думку, по-перше, треба дати ідентифікацію кризи. Що таке криза? Яка у неї симптоматика? По-друге, треба дати діагностику: чому ми це маємо? І по-третє, якою має бути терапія? Як «лікувати»?

ЧЕРНЯК В. К.:

А якою має бути реанімація?

ЛИТВИЦЬКИЙ В. О.:

Реанімація – це не терапія, шановний Володимире Кириловичу. Інтенсивна терапія – це терапія, а реанімація – це реанімація. Це не синоніми.

Так що є кризою? Економіка входить у рецесію, і в цьому немає приводу для дискусії. Дискусія - в тому, що є рецесією, і що є кризою. Я особисто поки що цієї різниці не знаю. Не готовий про це казати. Це перше.

Друге. У 2008 році повноцінно у рецесії перебувало будівництво. Третє. У січні спад зафіксовано у промисловості. Четверте. Будівництво різко знизило обсяги. І п’яте, промисловість знизила обсяги вже протягом двох кварталів, а це вже називається технічною рецесією. Якщо немає різниці між рецесією і кризою – промисловість вступила в кризу. Будівництво в кризі вже весь минулий рік. Якщо термін «рецесія» не подобається, можна сказати, що воно в спаді. Але разом вони створюють одну третину ВВП. Тобто на одну третину можна сказати, що економіка «не процвітає».

Далі. Дві третини економіки знаходяться на підході до великих проблем. Якщо хочете, назвіть це кризою, хочете – рецесією. Промисловість і транспорт разом «скинули» обсяги на третину: 34 % - промисловість, а 35 % - транспорт. Цього не спостерігалося у січні за всю історію незалежності України. Максимум спаду відзначався у січні 1994 року - 32,7 %. Оці галузі разом створюють одну третину ВВП: приблизно 38 %. Таке «фото» січня. Але це - тільки січень! Найскладніший квартал –перший, а в річній квартальній траєкторії найскладнішими місяцями є січень і лютий. А січень, до речі, до того ж, ще й був теплий.

Торгівля і будівництво. Торгівля, галузь, яка представляє споживчий попит, індикатором якої є роздрібний товарообіг, «скинула» вперше за багато місяців 7,8 %. Ця галузь є індикатором того, вдасться чи ні замістити зовнішні чинники, які послабилися, внутрішнім попитом. Якщо вона почала «знижувати оберти», постає питання діагностики: чому це відбулося. Ці галузі, торгівля і будівництво, створюють одну шосту. І повторюю, вперше за багато місяців торгівля «скинула» майже 8 %, а будівництва питома вага невелика - 5 % (будівництво «скинуло» 57 % - це історичний максимум, здається, за весь повоєнний період також). Сільське господарство зросло за січень на 0,5 %. Минулого року було 0 %. Воно створює всього близько 7 % ВВП. Таким чином, рік тому одна галузь в січні була у спаді, або ж у кризі, або ж, можна сказати, у рецесії – і цією галуззю було будівництво. А сьогодні по січню одна галузь із п’яти базових у зростанні – це сільське господарство. У нас тепер Держкомстат не дає іншої статистики, по послугах, фінансовому сектору, тому Національний банк робив свої оцінки. Мої персональні оцінки падіння ВВП по січню – близько 20 %. Більш точні оцінки моїх колег по департаменту прогнозування (прізвищ вони просили не називати) – приблизно 26-34 %.

Тому січень – старт важкий. По інфляції, як вам відомо – старт високий, по зростанню – старт низький. По інфляції, як і минулого року - 2,9. Таким чином, моя оцінка ситуації (і не тільки моя) така – у січні економіка уже занурилася більш ніж на одну третину у кризу. Я не беруся сказати, наскільки.

Причини. Перше - інвестиційна апатія, а, якщо скористатися медичними аналогіями, я назвав би це «анемією» та «дистонією». За моїми оцінками, «інвестиційна апатія» вже у листопаді-грудні дала негативну динаміку капітальних вкладень в основний капітал. У середньому за рік - близько 2 % (в середньому 2007 році зростання становило 28 %). Це базова причина. Я не беруся казати про вплив інших факторів, наприклад, «анемії» експорту. Я. А. Жаліло дуже правильно сказав, що девальвація ще не виявилася повною мірою. Проте зараз вона вже «вдарила» по імпорту. Сьогодні вже надійшла найсвіжіша статистика: падіння імпорту в січні становило 50 %. Проте ця девальвація чомусь не додала «тяги» експорту. По експорту менше, близько 30 %, але теж падіння. Коли вимагали дати курс, дати девальвацію і цим захистити вітчизняного виробника, я хочу запитати: де ж імпортозаміщення? Де ж вітчизняний виробник, якщо девальвація відбувається з жовтня? Поки що девальвація одним «крилом» зачепила економіку: це «крило» називається імпортом. Імпорт обвалюється. Треба ще дискутувати: чи це добре, що імпорт обвалюється настільки вже третій місяць поспіль? Правда, частково він обвалюється тому, що в січні ми майже не споживали газу. Що, до речі, і на рецесійну динаміку вплинуло. Тому в такій ситуації експорт «анемічний».

Далі, це «дистонія» споживчого попиту. Вперше за багато місяців споживчий попит зазнав контракції. Падіння роздрібної торгівлі становило 7,8 %. Це найнебезпечніший сигнал, який тільки може бути. Якщо «анемію» експорту й інвесторів доповнимо спадом споживчої активності, тоді ми отримаємо ще той «букет».

Підсумовуючи, я не лякаю даними наведеного аналізу, а пропоную такі засоби «терапії» (поки ще не «реанімації»). Це необхідність невідкладного прийняття нового антикризового пакету-2. Ревізія бюджету (перегляд бюджету з наступним секвестром), навіть із урахуванням електоральних «мінусів» цієї події. Встановлення «стоп-крану» тиску на Національний банк України; «реінкарнація» співпраці з Міністерством фінансів. Ми повинні налагодити співпрацю з Мінфіном, треба, щоби був міністр фінансів, аби щоденно тримати ситуацію під контролем, якщо ми хочемо від передкризи навіть для декількох галузей не перейти у кризу. Рекапіталізація (Нацбанк отримав добрі оцінки по першому етапу діагностики, треба робити другий етап і рекапіталізацію). Рефінансування (це окреме питання, рефінансування мало паузу у січні). Тут я хочу знову підтримати Я. А. Жаліла, який звернув увагу на те, що треба знову пройти між необхідністю дати ін’єкцію ліквідності банківській системі (зараз 15 млрд становлять кореспондентські рахунки, а це 10-15 % від монетарної бази) та зробити ліквідність такою, аби вона не тиснула на валютний ринок і не збудила нової цінової хвилі. Тому щодо курсу окремо можу сказати таке: курс – це не тільки справа психології, невиважених заяв. Курс буде сильнішим тоді, коли буде зростання. Коли буде нижчою інфляція. Коли буде позитивна, а не негативна динаміка експорту. Буде коливатися курс – будуть коливатися ціни, коливатиметься економіка, неприйнятно коливатиметься курс. І тому, хто хоче мати «меню» щодо того, як зробити стабільний курс, треба дати відповіді на ці питання. Якою є фіскальна політика, яким є бюджет, яке економічне зростання, яка інфляція, який платіжний баланс тощо.

І останнє – це політика встановлення більш-менш нейтральних процентних ставок. Ми не можемо зараз підвищувати ставки, тому що не знаємо, як поведеться інфляція у лютому-березні. І тим більше, не можемо знижувати процентні ставки, тому що вони мають бути у позитивному вимірі до інфляції. Тому ми будемо певний час проводити політику вичікування, тобто побачимо, як розвиватиметься ситуація, і тоді запроваджуватимемо адекватні корективи у процентній політиці.