Щодо валютно-курсової стабілізації

В найближчому майбутньому є підстави очікувати збереження потужних чинників впливу на динаміку валютного ринку України, пов’язаних з періодичним розбалансуванням попиту та пропозиції, спекулятивними мотивами поведінки суб’єктів, в тому числі – ажіотажним попитом на іноземну валюту. За таких умов недоцільно розраховувати на підтримання збалансованого курсу гривні лише шляхом дії ринкових регуляторів курсоутворення. Лібералізація валютного ринку в кризовий період цілком ймовірно може спричинитися до різких курсових коливань та виникнення періодів надмірного знецінення (а у певних випадках – надмірного переоцінення) гривні. На нашу думку, девальвація гривні в умовах кризи та значного нагромадженого в попередні роки негативного сальдо зовнішньої торгівлі є позитивною адаптаційною реакцією економіки та може відіграти роль стимулятора економічного зростання. Проте – лише в разі збереження девальвації в економічно обґрунтованих та прогнозованих межах. Відтак завданням курсової політики в Україні мало б стати збереження протягом 2009 року курсу гривні на рівні, близькому до досягнутої у грудні 2008 –січні 2009 рр. проміжної рівноваги, ймовірно – з допущенням певної реальної ревальвації внаслідок стабільності номінального курсу.

Реалізація такого завдання могла б бути відносно нескладною навіть за ліберального регулювання ринку, в разі проведення жорсткої монетарної політики. Проте, як було показано вище, стійке погіршення становища у фінансовому секторі держави вимагає здійснення цілеспрямованих проактивних монетарних кроків, які можуть створювати ризики дестабілізації на валютному ринку, що вимагає додаткових заходів щодо запобігання такій дестабілізації.

Цілком очевидно, що за поточних умов досягнення курсової стабільності за допомогою суто інтервенційних заходів практично неможливо. Відтак, хоча перехід до гнучкого курсу є однією з основних умов надання Україні стабілізаційного кредиту МВФ, проте застосування комплексу заходів щодо стримування надмірних курсових коливань є допустимим і застосовується практично усіма центральними банками зарубіжних країн. Валютна стабілізація сприятиме недопущенню інфляційно-девальваційної спіралі, створить основу для врегулювання заборгованості по валютних кредитах у банківському секторі, слугуватиме чітким і зрозумілим орієнтиром для населення і бізнес-структур, надасть економіці час для пристосування до нової системи цін на основі досягнутих курсових значень, поліпшить середовище для інвестицій. Отже, доцільним є проведення додаткових консультації з МВФ щодо врахування вищезазначеного та внесення відповідних змін до умов Меморандуму.

Стабілізація курсової динаміки неможлива без збалансування валютного сегмента фінансового ринку у спосіб ужорсточення монетарної політики НБУ шляхом:

- посилення контролю над валютними і фінансовими потоками через кордони України у спосіб:

- подальшого ужорсточення норм контролю за вивозом капіталу,

- розгляду можливості запровадження оподаткування спекулятивного капіталу («податку Тобіна») у формі 15 % оподаткування капіталу, що виводиться з країни менш ніж через рік після його введення^[13][13];

- активнішого проведення операцій НБУ на відкритому ринку (РЕПО);

- посилення норм пруденційного нагляду і контролю за збалансованістю термінової і валютної структури банківських активів і пасивів;

- запровадження нормативу обов’язкового продажу частини експортної виручки з подальшим наданням НБУ законодавчої можливості використовувати його в кризових умовах;

- оприлюднення і чіткого дотримання тактики валютних інтервенцій для стабілізації ситуації на валютному ринку і гасіння девальваційних очікувань;

- здійснення, з метою уникнення надмірних шокових сплесків попиту на валюту, позаринкового цільового продажу валюти з резервів та за офіційним курсом НБУ: «Нафтогазу України» - для оплати передбачених контрактами обсягів імпорту газу; комерційним банкам – для сплати зовнішніх зобов’язань, набутих не пізніше 1 вересня 2008 р.;

- розробки механізмів вирішення проблеми валютної заборгованості населення (у т.ч. розгляду можливості відкриття фізичними особами депозитних рахунків для купівлі безготівкової валюти для наступних розрахунків по валютних кредитах), що дозволило б зупинити наростання панічних очікувань та відплив валюти з банківської системи.