Динаміка промислового спаду

Стрімкий розвиток світової фінансово-економічної кризи суттєво погіршив перспективи промислового розвитку економіки України. За підсумками 2008 р. промислове виробництво зменшилось на 3,1 %, що є найгіршим показником після 1996 р., коли спад промисловості складав 5,1 %. Від’ємна динаміка розвитку промисловості свідчить про значні ризики для перспектив модернізації національної економіки та економічної динаміки в цілому.

Основними негативними чинниками, що визначали низхідні показники в промисловості в період інтенсивного розгортання економічної кризи кінця 2008 р., були:

1. Погіршення умов торгівлі на міжнародних ринках сировинних товарів та товарів низького технологічного переділу (металу, добрив), що стримувало активізацію діяльності в експортоорієнтованих галузях української промисловості. Зокрема, з липня по грудень 2008 р. світова ціна на вуглецеву сталь знизилася з 1160 до 676 дол. США за тону, на ринку ЄС ціна впала вдвічі (з 1344 дол. США до 646 дол. США), Азії – в півтора разу (з 913 дол. США до 619 дол. США)^[6][6]. Унаслідок падіння світового попиту на металопродукцію вітчизняні металовиробники змушені були зменшувати експортні ціни на свою продукцію, відтак тенденція падіння цін на зовнішніх ринках спричинила зниження цін і на внутрішньому ринку з вересня 2008 р. – внутрішні ціни на чорний металопрокат впали на 17,5 %^[7][7]. Низхідна траєкторія цін на металопродукцію почала «видавлювати» з світових ринків продукцію з високою собівартістю виробництва. Оскільки серед найбільших експортерів металу під таку категорію потрапляв український металопрокат, вітчизняні компанії в жовтні-листопаді втратили значну частину зовнішніх ринків. Як результат, в 2008 р. в Україні було зафіксоване найглибше падіння в металургії серед країн - найбільших виробників чорних металів.

2. Скорочення промислового виробництва та будівництва в основних країнах – торговельних партнерах внаслідок поглиблення світової фінансової кризи, що спричинило згортання попиту на продукцію вітчизняної промисловості як інвестиційного, так і проміжного споживання. Так, в грудні по відношенню до вересня обсяги виробництва в переробній промисловості ЄС-27 знизилися на 7,2 %, в т.ч. Іспанії – на 8,9 %, Франції – на 9,5 %, Німеччині – 10,5 %, Польщі – 8,8 %, Болгарії – на 13,3 %, Ірландії – на 9,3 %, в Туреччині – на 12,0 %, в Росії – на 17,4 %. В США обсяг промислового виробництва в листопаді 2008 р. порівняно з серпнем знизився на 4,8 %. Сповільнюється також і динаміка будівництва, яке було одним з споживачів вітчизняної продукції металургії. Так, в ЄС-27 в листопаді порівняно з серпнем зафіксована низхідна динаміка виробництва в галузі (- 3,2 %).

3. Зниження внутрішнього попиту на продукцію вітчизняної промисловості з боку як населення (продукція харчової, легкої, деревообробної промисловості та автомобілебудування), так і державного та приватного секторів (продукція добувної промисловості, машинобудування). Зростання реальних доходів населення наприкінці 2008 р. скоротилося більш ніж вдвічі, що відобразилося на зменшенні внутрішнього попиту на продукцію вітчизняної промисловості. Стримуючим чинником для розширення споживчого попиту стало посилення банками вимог до позичальників, що відповідно сприяло зниженню обсягів кредитування цього сегмента ринку.

4. Падіння платоспроможності підприємств. Через неможливість залучення кредитних коштів для промислових підприємств ускладнилася не тільки реалізація інвестиційних планів, а і поточна діяльність. Наявні фінансові ресурси багатьох суб’єктів господарської діяльності акумульовані в запасах готової продукції, ціна і попит на яку зменшуються. Через дефіцит ліквідних коштів ускладнюється процес розрахунків з контрагентами. Внаслідок цього, було запущено циклічний процес нарощування дебіторської та кредиторської заборгованості по всій промисловості. Станом на 01.10.2008 року дебіторська заборгованість підприємств зросла на 33,6 % порівняно з початком року і становила 706,7 млрд грн.

5. Зростання витрат на основні складові собівартості. Постійне зростання впродовж року собівартості продукції, спричинене зростанням вартості енергоносіїв (на 42,2 % до грудня 2007 р.), збільшенням тарифів на залізничні перевезення (на 49 %), підвищенням заробітних плат (на 33,7 % середньої по промисловості та на 30 % мінімальної), як наслідок, спричинило зниження рентабельності виробництва та інвестиційної привабливості. У 2008 р. частка збиткових підприємств склала 33,9 %, зокрема у промисловості цей показник сягнув 41,3 %.

Синергетичний ефект від одночасної дії перерахованих деструктивних факторів привів до кризових темпів падіння промисловості. Не маючи часового ресурсу, уряд в оперативному режимі ухвалив комплекс заходів щодо пом’якшення наслідків рецесії, які були зафіксовані в так званих Меморандумах, що були підписані з представниками ключових секторів промисловості. Серед найважливіших заходів, які були спрямовані на пожвавлення промисловості, варто виділити такі.

1. Заморожування цін та тарифів на послуги природних монополій, передусім тарифів на електричну та теплову енергію, залізничні перевезення, портових зборів та ін. Щоправда, уряду не вдалося зафіксувати вартість газу для промисловості, що пов’язано з зовнішніми факторами ціноутворення.

2. Зниження податкового тиску на інвестиційно-інноваційну діяльність підприємств. Серед цих заходів варто виділити скасування ПДВ на імпорт енергозберігаючого обладнання, що не виробляється в Україні, та зменшення податку на прибуток з 25 % до 20 % в разі, коли він реінвестується в модернізацію основних фондів.

3. Ініціювання великих інфраструктурних проектів, котрі мають підвищити внутрішній попит на національну промислову продукцію. Особливу увагу приділено об’єктам, що будуються в рамках підготовки до Євро-2012. Крім того, було заплановано програми модернізації паливно-енергетичного комплексу України, житлово-комунального та дорожнього господарства.

4. Захист внутрішнього ринку. Для компенсації зниження зовнішнього попиту було зроблено спробу застосування м’якого обмеження імпорту. Так, обмеження імпорту транспортних засобів відбувалося за рахунок підвищення ставки акцизів на автомобілі та більш високим транспортним збором.

5. Девальвація національної валюти. Знецінення гривні стало найефективнішим механізмом підтримки національної промисловості, завдяки якому вдалося підвищити їх цінову конкурентоспроможність, розширити фінансові ресурси та захистити внутрішній ринок від імпорту. Водночас, варто відмітити, що для підприємств, які не мають валютної виручки, проте мають значну частку валютних пасивів, фактор девальвації гривні виявився доволі руйнівним. Крім того, навіть для експортерів вигоди від девальвації гривні були частково нівельовані тим, що таким шляхом пішли більшість країни СНД. Зокрема найбільший торговельний партнер України – РФ за останні місяці девальвувала свою валюту більш ніж на 60 %.

На відміну від 2007 р., коли вітчизняна промисловість демонструвала стабільні темпи зростання, 2008 рік характеризувався суперечливими, різновекторними тенденціями її розвитку. Перша половина року була досить сприятливою для розвитку галузі, що було пов’язано як з позитивними змінами на міжнародних ринках, так і зі структурними та інвестиційними процесами в економіці України. В січні-червні 2008 р. по відношенню до аналогічного періоду 2007 р. було досягнуто 7,5 % зростання промислового виробництва. Цей період характеризувався позитивною динамікою розвитку практично в усіх галузях промисловості, за винятком нафтопереробної, де вже четвертий рік спостерігається депресія. Позитивна кумулятивна динаміка зростання промислового виробництва зберігалася до жовтня 2008 р.

Разом з тим, вже третій квартал року засвідчив низку негативних тенденцій, що створювали суттєву загрозу для розвитку промисловості. В липні-вересні 2008 р. темпи зростання в промисловості знизилися з 7,5 % до 5,1 % (рис. 15).

 

Загальний спад промислової активності в останньому кварталі 2008 р. складав 19,1 % (грудень по відношенню до вересня). Негативна динаміка в цей період характеризувала розвиток майже всіх галузей. Найбільшого падіння зазнали галузь виробництва неметалевої мінеральної продукції (49,0 %), видобування корисних неенергетичних копалин (41,5 %), машинобудування (34,6 %), деревообробна промисловість (32,9 %), металургія (29,3 %), хімічна промисловість (28,2 %), целюлозно-паперове виробництво (20,6 %). Падіння в харчовій та легкій промисловості було більш помірним і складало 2,8 % та 12,4 % відповідно. Висхідна динаміка виробництва за вказаний період була характерна лише для окремих сировинно-орієнтованих галузей – виробництва та розподілення електроенергії, газу та води (11,0 %), видобування паливно-енергетичних корисних копалин (8,6 %), виробництва коксу, продуктів нафтоперероблення (4,2 %). Відтак за результатами IV кварталу 2008 р. промисловість України увійшла в стадію технічної рецесії (рис. 16). При цьому, якщо обсяги промислового виробництва продемонструють подібну динаміку і в І кварталі 2009 р., це дасть підстави говорити про перехід рецесії в кризу.

Галузевий аналіз показує, що сектори промисловості, орієнтовані на внутрішній ринок, виявилися більш стійкими до фінансово-економічної кризи (рис. 17). Зокрема, машинобудування, незважаючи на суттєве уповільнення впродовж двох останніх місяців, залишалось лідером промислового виробництва. За підсумком 2008 р. зростання виробництва в галузі становило 8,6 % (проти 28,6 % у 2007 р.). Завдяки цьому продовжилась позитивна динаміка збільшення частки продукції машинобудування в структурі зального обсягу промислового виробництва, яка в 2008 р. збільшилася на 0,3 в.п. порівняно з попереднім роком, що свідчить про збереження позитивних структурних зрушень в економіці.

 

Найбільший спад обсягів виробництва за підсумком року спостерігався в таких галузях, як виробництво коксу, продуктів нафтоперероблення (15,0 %), металургійне виробництво та виробництво готових металевих виробів (10,6 %) та хімічній та нафтохімічній промисловості (6,2 %). Негативна динаміка розвитку у виробництві коксу та продуктів нафтоперероблення обумовлюється багаторічною депресію нафтопереробної промисловості України та скороченням попиту на кокс з боку металургів в IV кварталі 2008 р. І, якщо коксохімічна галузь має досить оптимістичні прогнози розвитку через заміщення газу в металургійному виробництві коксом, то вітчизняна нафтопереробна промисловість конче потребує структурних реформ, без яких вона рухатиметься в низхідному напрямку.

У металургійному виробництві та виробництві готових металевих виробів значний спад обумовлений падінням цін на метал та скороченням зовнішнього і внутрішнього попиту на сталь. Варто відзначити, що після піку падіння обсягів виробництва в листопаді, коли виробничі потужності чорної металургії були завантажені на 30-35 %, в січні-лютому вона демонструвала повільну, проте сталу динаміку відновлення. Зокрема, на початок лютого рівень завантаження виробничих потужностей вже складав 60-65 %.

Скорочення обсягів виробництва продукції хімічної та нафтохімічної промисловості на 6,2 % (у 2007 р. відзначався приріст 6,2 %), перш за все, пов’язано із зниженням попиту на продукцію галузі з боку суміжних виробництв, які використовують її для проміжного споживання (у виробництві будматеріалів та машинобудуванні), та звуженням зовнішнього попиту.

Помірний спад продемонструвала добувна промисловість (- 2,4 %), що обумовлено звуженням внутрішнього попиту на неенергетичні корисні копалини з боку металургії та будівництва. Водночас, підтримку галузі здійснювало видобування корисних копалин, яке активізувалося через підготовку України до газового конфлікту з РФ.

Відносно позитивним результатом можна вважати і помірний спад у виробництві харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів – галузі, що також переважно орієнтована на внутрішній ринок. В 2008 р. обсяги виробництва в харчовій промисловості скоротилися лише на 0,9 % (у 2007 р. – приріст 10,0 %). На спадну динаміку показників галузі вплинуло зменшення обсягів виробництва олії соняшникової нерафінованої на 16,4 %, м’ясної та молочної продукції, а також цукру-піску.

Комплекс об’єктивних економічних чинників (певне покращення зовнішньоекономічної кон’юнктури на міжнародних ринках металопродукції, зниження складових собівартості промислового виробництва, зростання цінової конкурентоспроможності продукції внаслідок девальвації гривні) та оперативні заходи державних органів влади дозволили в грудні дещо призупинити темпи спаду промисловості. У грудні 2008 р. в порівнянні з груднем 2007 р. обсяг промислового виробництва зменшився на 26,6 % (у листопаді до листопада 2007 р. на 28,6 %), а до листопада 2008 року – зріс на 3,2 % (у листопаді до жовтня падіння виробництва становило 15,2 %). Зокрема, у грудні проти листопада 2008 р. на 48,3 % збільшився обсяг випуску продукції у сфері добування корисних копалин, крім паливно-енергетичних, на 16,3 % – в металургії, на 12,6 % – в машинобудуванні. Ще у листопаді порівняно з жовтнем 2008 р. у вказаних галузях промислової діяльності спостерігалось зменшення виробництва на 51,4 %, 23,5 % та 32,5 % відповідно.

Економічна криза деформувала усталену протягом кількох років структуру промисловості (рис. 18). На перший погляд, вона стала більш збалансованою, що проявилося в зменшенні частки галузей, орієнтованих на виробництво сировини та напівфабрикатів. Зокрема в IV кварталі 2008 р. частка добувної промисловості зменшилася до 8,9 % (в III кварталі 2008 р. вона складала 11,0 %), металургійного виробництва – до 17,3 % (з 25,6 %), виробництво коксу та продуктів нафтоперероблення – до 6,8 % (з 8,9 %), хімічної та нафтохімічної промисловості – до 6,2 % (з 6,4 %). Водночас, спад в сировинних галузях не компенсувався відповідним збільшення частки технологічних та наукоємних сегментів промисловості. Більш того, частка машинобудування також скоротилася – до 14,1 % проти 14,3 % в ІІІ кварталі 2008 р. Натомість в структурі промисловості суттєво зросла питома вага виробництва та розподілення газу, води та електроенергії – до 19,9 % проти 11,4 % в ІІІ кварталі 2008 р. В IV кварталі значно знизилася частка експортоорієнтованих галузей, тоді як частка сегментів промисловості, орієнтованих на внутрішній ринок, збільшилася. Проте ця тенденція обумовлена не більш високими темпами розвитку останніх галузей промисловості чи пожвавлення внутрішнього попиту, а більш глибоким падінням експортоорієнтованих галузей.

Важливим чинником сповільнення промислового розвитку стало сповільнення динаміки інвестицій. Протягом трьох кварталів 2008 р. спостерігалося сповільнення темпів інвестування в основний капітал. Темпи зростання інвестицій в основний капітал за підсумками третього кварталу зменшилися вдвічі порівняно з другим та більш ніж втричі порівняно з першим кварталом року. Загалом по промисловості за три квартали 2008 р. приріст склав лише 2,3 % проти аналогічного періоду минулого року. Зокрема, темп приросту інвестицій у переробну промисловість набув від’ємного значення (-5,5 %). У добувну промисловість було інвестовано на 18,9 % більше, ніж торік.

Негативні тенденції проявилися у виробництві коксу та продуктів нафтоперероблення. За результатами трьох кварталів темп приросту інвестицій у галузь набув від'ємного значення – 7,1 %. Схожа ситуація склалася у виробництві неметалевої мінеральної продукції – в першому півріччі спостерігалося 10,3 % приросту інвестицій в основний капітал, а вже за результатами дев'яти місяців – падіння темпів приросту на 6,7 %. Критична ситуація спостерігалася у металургійній промисловості. Поглиблення світової фінансової кризи спричинило згортання виробництв у ряді країн. Як наслідок, відбулись зменшення попиту на металопродукцію та інвестування у цю галузь. За три квартали 2008 р. в неї в Україні було вкладено на 28,8 % менше, ніж у 2007 році.

Негативне значення порівняно з попереднім роком мала динаміка залучення інвестицій в легку промисловість. За результатами трьох кварталів порівняно з аналогічним періодом 2007 р. приріст інвестицій в галузь скоротився на 28,8 %. Критичного рівня досягло падіння інвестицій в деревообробну промисловість – після приросту у першому кварталі на 24,6 % до кінця року динаміка інвестиційної активності галузі впала до рівня 61 %.

У січні-вересні 2008 р. найбільше зросла інвестиційна привабливість сільського господарства. В цей період в секторі було інвестовано в основний капітал на 56,2 % більше, ніж торік. Позитивною тенденцією є стабільність у зростанні інвестицій у машинобудування. У цю галузь було вкладено майже на чверть більше коштів, ніж за три квартали минулого року. Суттєве зростання обсягів інвестицій досягнуто у виробництві та розподіленні електроенергії, газу та води, де динаміка зростання збільшилася на 24 % порівняно з результатами трьох кварталів 2007 року.

Соціальний вимір кризи

Ефект ситуації, що склалася в економіці України під впливом світової фінансової та економічної кризи, а також внутрішніх проблем вітчизняної економіки, на соціальну політику, становище соціальної сфери, рівень та якість життя населення, виявився дещо відкладеним та почав набувати відчутного прояву лише в останні місяці 2008 року. Реакція показника сукупних доходів населення на кризові явища була повільнішою. За офіційними даними Держкомстату, наявний реальний дохід населення, який визначається з урахуванням цінового фактору, зріс за 2008 рік на 10,3 %, що насамперед обумовлене інфляційним сплеском першої половини року, а номінальний наявний дохід був на 36,1 % вищий, ніж торік. Між тим, динаміка реального доходу продемонструвала чітку тенденцію до зниження у порівнянні з попередніми роками (2007 р. - 12,8 %, 2006 р. - 16,1 %).

З нашої точки зору, надалі слід очікувати поступового наростання проблемних явищ, пов’язаних насамперед із наявністю низки значних структурних вад вітчизняних ринку праці та системи соціального захисту:

- економічно не обґрунтованою і соціально несправедливою заниженою ціною праці, значною диференціацією заробітної плати в регіональному вимірі та за видами економічної діяльності;

- фактичним блокуванням пенсійної реформи, за погіршення фінансового становища діючої пенсійної системи;

- відсутністю системного підходу до формування державних соціальних гарантій, сучасного інструментарію вибору пріоритетів соціальної політики та механізмів її реалізації;

- надмірною кількістю офіційно задекларованих пільг за фактичного недотримання принципів їх цільового надання;;

- недієвістю соціальної політики у вирішенні проблем найбільш незахищених прошарків населення;

- нераціональним використанням коштів, що виділяються на соціальні потреби, на тлі активного зростання бюджетних витрат на соціальний захист та соціальне забезпечення (у Державному бюджеті на 2008 рік такі витрати зросли на 53,3 %, тоді як у 2007 році - лише на 16 %).

Кризові явища в національній економіці України найбільш яскравим чином відбилися на динаміці заробітної плати. Гальмування її зростання у другій половині року (рис. 19) призвело до того, що, хоча в цілому за 2008 рік темп приросту середньомісячної реальної заробітної плати склав 6,3 %, середня номінальна зарплата у грудні 2008 р. була на 19,4 % вищою за показник грудня 2007 р. при рівні інфляції - 22,3 %. Це засвідчує зниження реальної заробітної плати станом на грудень приблизно на 3 %, чого не спостерігалося з 1998 року, коли вона впала на 12,9 %. При цьому в листопаді 2008 р. було зафіксовано найбільше, починаючи з 2001 року зниження номінальної заробітної плати. У грудні 2008 року розмір середньої заробітної плати в країні, завдяки традиційній виплаті річних премій та бонусів, зріс до рекордної відмітки - 2001 грн (+9,7 %), проте, у порівнянні з аналогічними періодами попередніх років, такий приріст є найменшим після 2005 р. (так, у 2007 р. груднева зарплата була вища, ніж листопадова, на 12,8 %, а у 2006 р. – на 15,7 %).

Відбулося посилення диференціації заробітної плати за видами економічної діяльності. Зокрема, у грудні 2008 р. зарплата працівників будівельної галузі була (у номінальному вимірі) на 8,7 % менша, ніж рік тому, в металургії, хімічній промисловості, виробництві будматеріалів, транспортних засобів – відповідно на 2,1 %,2,7 %, 6,6 %, 8,0 % менша, ніж у грудні 2007 р. У грудні порівняно з вереснем 2008 р. заробітна плата в промисловості знизилась на 5,9 %, в тому числі в машинобудуванні – на 18,1 %, в металургії – на 18,7 %, в хімічному виробництві – на 12,9 %, виробництві коксу та нафтопереробці – на 10,5 %. Позитивною серед галузей промисловості залишалась лише динаміка оплати в харчовій промисловості та виробництві і розподіленні електроенергії, газу та води.

Кризові явища в реальному секторі економіки здобули прояв також в активному наростанні затримок з виплатою заробітної плати. Сума заборгованості з виплати заробітної плати на 1 грудня 2008 року сягнула 1736,7 млн грн, що в 2,3 разу більше, ніж на 1 грудня 2007 р., причому дві третини абсолютного приросту заборгованості припало на листопад (рис. 20). Обсяг невиплаченої заробітної плати на 1 грудня 2008 року становив 8,3 % фонду оплати праці, нарахованого за листопад, проти 4,3 % на цю ж дату 2007 року. Основна частка боргу (на початок грудня) припадала на підприємства промисловості (60,5 %), будівництва (12,2 %), а також транспорту та зв’язку. Кількість працівників, які вчасно не отримали заробітну плату, на 1 грудня 2008 року становила 6,1 % від загальної кількості штатних працівників, зайнятих в економіці (на 1 грудня 2007 року цей показник становив 1,5 %).

Вплив кризових явищ на становище з фінансуванням соціальних статей Державного бюджету виявився значною мірою відтермінованим на перший квартал 2009 р., що пов’язане з специфікою календаря бюджетних надходжень. За повідомленнями засобів масової інформації, в січні 2009 р. уряду вдалося забезпечити виконання плану надходжень до Державного бюджету, що дозволило забезпечити фінансування соціальних видатків. Між тим, слід зазначити, що показники основних державних соціальних гарантій в бюджеті-2009 “заморожено” на рівні листопада-грудня минулого року. Передбачено залишити незмінним до кінця року також прожитковий рівень. Відтак слід констатувати зменшення рівня соціального забезпечення населення України в реальному вимірі навіть у разі стовідсоткового виконання бюджетного розпису.

Негативна динаміка заробітної плати ставить під загрозу перспективи належного фінансування виплати пенсій у 2009 році. За даними Пенсійного фонду, станом на 20 лютого виплату пенсії та грошової допомоги було профінансовано в сумі 12 595 млн грн, що становить 95,4 % місячної потреби лютого. Проте, навіть за офіційного прогнозу доходів, Бюджетом – 2009 передбачено видатки на покриття дефіциту Пенсійного фонду в обсязі 13,1 млрд (12,7 млрд у 2008 р.). Додатково Кабінет міністрів списав непогашену позику Пенсійному фонду на суму 4,7 млрд грн, надану в 2008 році. Відтак стан фінансування пенсійних виплат критично залежить від динаміки оплати праці в секторах економіки, а значить – від темпів економічного зростання та рівня зайнятості.

За даними Держкомстату України та державної служби зайнятості, за останні два місяці 2008 року спостерігалося значне погіршення становища на ринку праці (рис. 21). Відбувалося поширення застосування адміністрацією підприємств вимушених адміністративних відпусток та скорочення робочого дня. Кількість працівників, які перебували у відпустках, у листопаді досягла рівня 5,8 % від загальної чисельності штатних працівників. Цей процес найбільш відчутно торкнувся підприємств транспорту (30,1 %), лісового господарства (12,9 %), будівництва (9,7 %), та промисловості (9,1 %). Така ситуація спричинила стрімке зростання чисельності незайнятих осіб, які зверталися до державної служби зайнятості. Кількість офіційно зареєстрованих Державною служби зайнятості безробітних, яка на кінець жовтня 2008 року складала 530 тис. осіб, протягом листопада-грудня різко зросла – до 640 та 845 тис. осіб відповідно, сягнувши на кінець року 3 % населення працездатного віку. Станом на початок 2009 р. безробіття в країні складає 1,4 млн осіб, або 6,2 % від економічно активного населення. За оцінками міністра праці і соціальної політики Л.Денисової, згідно попередніх офіційних підрахунків рівень безробіття у 2009 році складе 7,5 % за оптимістичним сценарієм, або 9 % - за песимістичним.

Зниження життєвого рівня більшої частини населення України негативним чином відбивається на рівні соціального самопочуття. За результатами соціологічного опитування^[8][8], більшості громадян нашої держави довелося обмежити свої витрати, а третині - заощаджувати на харчуванні. Зокрема, 69,3 % респондентів заявили, що їхнім сім'ям довелося знизити свої витрати в результаті економічної кризи. 32,8 % опитаних зазначили, що змушені були заощаджувати на харчуванні. Затримку з виплатою зарплат, пенсій, соціальної допомоги в грудні 2008 та січні 2009 відчули 39,5 %. 16,6 % респондентів, засвідчили, що вони втратили роботу, або були відправлені в неоплачувану відпустку.

Опитування засвідчує збільшення місця і вагомості в структурі соціальних побоювань тих, що пов’язані зі зниженням матеріального рівня життя, соціальною незахищеністю тощо: зростання цiн на продукти та предмети найпершої необхідності, зменшення заробiткiв, зниження рiвня життя, затримок зарплат, пенсiй та стипендій, втрати роботи тощо (рис. 22).

Зауважимо, що у березні 2008 р. громадяни вважали, що Україні переважно загрожують: екологічні катастрофи (67 %), енергетична залежність від країн, що постачають енергоносії (62 %), епідемія СНІДу (60 %), економічний занепад (60 %), техногенні катастрофи, великі аварії (59 %), глобальне поширення хвороб, як, скажімо, пташиний грип (59 %), наслідки глобального потепління клімату (51 %)^[9][9].

Природним за таких умов є зниження довіри громадян до банківської системи. У грудні 2008 року населення України вже виявило дуже низький рівень довіри до банків: повністю довіряли цим фінансовим установам 1 % опитаних і ще 16 % переважно довіряли. Зовсім не довіряли банкам 35 %, ще 32 % респондентів переважно не довіряли^[10][10].

Тривожною тенденцією є втрата населенням довіри до органів влади, зокрема до заяв владних структур стосовно подолання чи зменшення ними наслідків світової економічної кризи. За даними Національного інституту стратегічних досліджень^[11][11]:

- дві третини громадян не довіряють заявам Прем’єр-міністра про вчасну і повну виплату зарплат, пенсій, соціальної допомоги;

- дві третини громадян вважають неефективними дії Прем’єр-міністра і уряду з подолання економічної кризи, 72 % - вважають Уряд нездатним подолати економічну кризу;

- 80,7 % не довіряють заявам Кабміну про те, що ціни на газ і тарифи на комунальні послуги для населення не будуть підвищені;

- понад третина респондентів, або членів їхніх родин вже потерпали через відключення тепла, світла, гарячої води, газу протягом останніх двох місяців.

Фінансова скрута підвищує градус знервованості в суспільстві. Звідси - зростання депресійного стану громадян, що потенційно може призвести до різкого загострення соціальної напруженості. Опитуванням виявлено зростання рівня протестної активності населення. За даними Національного інституту стратегічних досліджень, у січні 2009 року третина респондентів готова була взяти участь в акціях протесту, а 44,7 % вказали на можливість своєї участі у таких акціях в разі загострення кризи. Між тим, недостатня довіра до спроможності влади до ефективних антикризових дій обумовлює те, що 42,9 % опитаних підтримали б запровадження надзвичайного стану для подолання економічної кризи, а 41,5 % не підтримали б.

Регіональний вимір кризи

а) Регіональна економічна динаміка

Сучасна економічна криза в Україні має чітко означену специфіку прояву на регіональному рівні. Зміна зовнішньої кон’юнктури на світових ринках (падіння попиту та цін на товари сировинної групи та напівфабрикати, насамперед на продукцію металургійного та хімічного виробництва) обумовило й стрімке падіння обсягів виробництва та погіршення соціально-економічних показників у промислових регіонах, які традиційно мали статус «лідерів» регіонального розвитку: Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Луганська області тощо. Стрімке падіння обсягів виробництва у східних регіонах, висока питома вага монофункціональних міст (та районів), відсутність потенційних можливостей та досвіду розвитку альтернативних видів економічної діяльності (зорієнтованих на потреби внутрішнього ринку), відсутність традицій «заробітчанства» – сприяють «консервації» кризової ситуації в цих регіонах та загострюють низку загальнонаціональних проблем (поповнення державного, місцевого бюджетів, виплати працівникам бюджетної сфери та соціальні виплати тощо).

Кризові явища в економічній сфері на загальнодержавному рівні поглибили наявні структурні диспропорції регіонального економічного розвитку. Найбільш критичними були зміни у промисловості, будівництві, інвестиційній, житлово-комунальній сферах та на ринку праці.

Вже у вересні 2008 р. 15 з 27 регіонів продемонстрували падіння промислового виробництва порівняно з вереснем 2007 року (рис. 23). У жовтні промисловість лише 4 регіонів сягала чи перевищувала рівень жовтня 2007 року. У листопаді позитивна динаміка зафіксована лише в трьох регіонах, а у грудні лише Тернопільська область продемонструвала 0,1 % зростання порівняно з останнім місяцем 2007 року. Більш того, у 10 областях грудневий обсяг промислового виробництва не досяг і 80 % рівня грудня 2007 року. Серед аутсайдерів опинились, зокрема, й традиційні промислові лідери: Дніпропетровська (-38,3 %), Донецька (-36,2 %), Запорізька (-31,6 %), Луганська (-25,6 %) області. Найбільш катастрофічне падіння відбулось у Волинській області, де промислове виробництво не досягло половини обсягу грудня 2007 року.

Завдяки здобуткам перших трьох кварталів, Тернопільська, Одеська та Черкаська області все ж завершили 2008 рік з відчутними показниками приросту промислового виробництва (10,4 %, 27,6 % та 33,0 % відповідно). Дніпропетровська, Донецька та Луганська області зменшили обсяги виробництва на 8,6 %, 7,8 %, 5,9 % відповідно. У січні 2009 року падіння промислового виробництва продовжилося і відбувалось в усіх регіонах як порівняно з груднем 2008 року, так і щодо січня 2008 року.

Видається очевидним, що позитивна динаміка за підсумками року спостерігалася переважно у регіонах, чиє виробництво орієнтоване на локальний ринок, поточне споживання, має нетривалий цикл та не є матеріало- чи капіталоємним. Натомість найбільше падіння у грудні 2008 до грудня 2007 рр. відзначено в східних регіонах України, де переважно сконцентровані підприємства металургії, машинобудування та хімічної промисловості, які найбільше постраждали від кризи.

 

Вересень

Жовтень

Листопад

Грудень

 

 

- падіння

- без змін або незначні зміни

- зростання

 

	В цілому по Україні у 2008 р. до 2007 р. темпи падіння промислового виробництва склали 3,1 %
	понад -10,1 %
	від -10 % до -3,4 %
	від -3,5 % до +3,4 %
	від +3,5 % до +10 %
	понад +10,1 %

Рис. 23. Темпи приросту (зменшення) обсягів виробництва промислової продукції у 2008 році до відповідного місяця 2007 року (вгорі) та за підсумками року (внизу)

Розраховано за даними Державного комітету статистики України

 

Останні 3 місяці 2008 року закономірно позначились падінням експорту в усіх регіонах, крім м. Севастополя. Найбільше падіння експорту в IV кварталі 2008 р. спостерігалось в Луганській (-52,7 % до попереднього кварталу та -10,8 % до IV кварталу 2007 р.), Дніпропетровській (-51,9 % та -27,9 % відповідно), Донецькій (-43,9 % та -5,6 %), Полтавській (- 37,9 % та -8,7 %) областях. Причому загалом за рік темпи зростання експорту в Дніпропетровській, Донецькій та Харківській областях відповідали середнім темпам по Україні і становили близько 1,3 разу, що обумовлено активною позитивною динамікою в передкризовий період.

Стрімким було падіння обсягів будівельних робіт, які, як відомо, є не лише потужним мультиплікатором для регіональних господарських комплексів, але й індикатором інвестиційної активності у відповідних регіонах. Воно відбулось у 25 регіонах, найбільше у Вінницькій області (- 32,2 %), найменше – у Херсонській (- 4,5 %). Варто зазначити, втім, що падіння обсягів будівельних робіт пов’язане не лише зі скороченням обсягів замовлень, загальною кризою неплатежів, порушенням механізмів кредитування, але також із завершенням окремих масштабних будівельних проектів (таких, наприклад, як ВАТ «Алчевський металургійний комбінат», ЗАТ «Лисичанський склозавод «Пролетарій» у Луганській області).

Очевидним чинником зменшення обсягів інвестиційної діяльності стало погіршення фінансових результатів підприємств. Так, у 2008 році збитків зазнала понад третина підприємств, тоді як у 2007 році частка збиткових підприємств становила 28,9 %. Найбільша частка збиткових підприємств за підсумками року була зафіксована у Дніпропетровській (37,9 %), Волинській (37,5 %), Харківській (36,8 %) областях та АР Крим (37,6 %). В IV кварталі прибуток до оподаткування найбільше скоротився порівняно з трьома попередніми кварталами у Луганській (на 91,3 % або 3,4 млрд грн), Одеській (на 89,9 % або 2,9 млрд грн), Запорізькій (71,8 % або 3,4 млрд грн) областях. Найменш відчутно прибуток знизився у Харківській області (на 20,8 % або 599 млн грн).

Варто відзначити недостатньо активну діяльність місцевих органів виконавчої влади регіонального рівня щодо вжиття заходів з недопущення поширення кризових явищ та подолання негативних наслідків для розвитку окремих регіонів. Так, лише Донецька, Миколаївська, Чернігівська обласні державні адміністрації і Севастопольська міська державна адміністрація розробили «антикризові» нормативно-правові акти та вжили окремих заходів.

б) Соціальний ефект кризи у регіонах

Негативні тенденції в економіці регіонів невідворотно позначилися на показниках соціального розвитку. Поряд із загальною політичною нестабільністю та серйозним негативним впливом інфляційних процесів першого півріччя 2008 року, кризові явища останніх чотирьох місяців року болісно вразили ринок праці, сферу доходів населення, що на фоні стагнації банківської системи та загрози втрати накопичених фінансових активів населення створило реальні загрози соціальній стабільності в Україні.

У жовтні 2008 р. зниження індексу заробітної плати порівняно з вереснем спостерігалось у 18 регіонах. В листопаді зменшення середнього розміру заробітної плати відбулося у всіх 27 регіонах, найбільше – в Дніпропетровській (19,6 %), найменше – у Хмельницькій (2,2 %) області. Натомість, випереджаюче зростання грудневої заробітної плати у порівнянні зі зростанням цін відбулось лише в 11 регіонах. Заробітна плата зростала повільніше за ціни в Донецькій (на 10 %), Полтавській (7 %), Запорізькій (7 %), Дніпропетровській (6 %) областях та м. Києві (на 5 %).

Відповідно, зберігалася висока диференціація заробітної плати по регіонах. У грудні 2008 року лідерами, як і в попередні роки, стали м. Київ (3549 грн), м. Севастополь (2105 грн), Київська (2039 грн), Донецька (2035 грн) області. Традиційно низьким був розмір середньої заробітної плати у грудні у Волинській (1522 грн), Кіровоградській (1555 грн), Житомирській (1568 грн), Черкаській (1577 грн) областях, де він ледве перевищував дві третини середнього рівня по Україні.

Найбільше зростання суми заборгованості з виплати заробітної плати перед працівниками економічно активних підприємств спостерігалося в регіонах з переважанням промисловості у структурі валового регіонального продукту. До таких областей належать, зокрема, Донецька, Луганська, Львівська - на них припадає найбільша частка працівників, яким не виплачена заробітна плата. Упродовж грудня 2008 року порівняно з кінцем листопада обсяг заборгованості з виплати заробітної плати було зменшено у 26 регіонах загалом на 35,3 % (або на 613,2 млн грн), проте ця позитивна тенденція була зведена нанівець в січні 2009 року – обсяги заборгованості знову зросли у всіх регіонах, в т.ч. найбільше - в містах Києві (у 10,7 разу) та Севастополі (у 5,6), найменше у Волинській (у 3,4), Чернігівській (у 3,2), Полтавській (у 2,7), Львівській, Херсонській (у 2,4) та Житомирській (у 2,3 разу) областях. Винятком стала Тернопільська область, де обсяг заборгованості було зменшено на 23,3 %, що корелює з показником позитивної промислової динаміки в цьому регіоні в грудні 2008 р.

Погіршення становища з обсягами та виплатою заробітної плати стало одним із чинників зниження платіжної дисципліни по житлово-комунальних послугах. Так, в листопаді 2008 року заборгованість населення з оплати житлово-комунальних послуг зросла в 14 регіонах порівняно з початком року; найбільше - в м. Севастополі (на 8,6 в.п.). Відповідно, знизився рівень оплати населенням житлово-комунальних послуг порівняно із середньорічним показником: максимальне зниження продемонструвала Херсонська область (на 29,7 в. п.).

Зниження обсягів виробництва спричинило зміни на ринку праці, які найбільш відчутними були для промислово орієнтованих регіонів. Найбільше зменшення кількості штатних працівників у листопаді-грудні 2008 року порівняно з листопадом-груднем 2007 року відбулося в Донецькій (на 17,9 тис. осіб), Дніпропетровській (на 15,6 тис. осіб) областях та м. Києві (на 11,8 тис. осіб). У відпустках з дозволу або ініціативи адміністрації перебував кожен 13-й працівник у Кіровоградській та Полтавській і кожен 10-й у Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій областях. Неповний робочий день або тиждень працювали відповідно 14,6 та 10 % штатних працівників у Запорізькій та Полтавській областях. Відбулося суттєве скорочення кількості вільних робочих місць та вакансій, зросла кількість осіб, що зверталися до державних служб зайнятості з приводу працевлаштування. Відповідно зросло навантаження на вакантні робочі місця: на 10 вільних робочих місць (вакансій) на кінець грудня 2008 року припадало від 4 незайнятих громадян у м. Києві до 767 осіб у Черкаській області. Посилюються галузево-професійні та територіальні диспропорції на регіональних ринках праці: кількість претендентів на одне вільне робоче місце часом різниться в десятки разів навіть для сусідніх районів однієї області та місцями перевищує 100 осіб, зокрема, для посад, які не потребують спеціальної професійної підготовки.

Новою показовою тенденцією регіональних ринків праці стало безпрецедентне збільшення кількості осіб, що звернулися до центрів зайнятості після звільнення з підприємств, які знаходяться за межами відповідного регіону. Такі явища найбільш характерні для Черкаської, Чернігівської, Вінницької та Житомирської областей, що пояснюється близькістю до столичного регіону та звуженням можливостей працевлаштування у ньому для мешканців сусідніх територій. Станом на 1 січня 2009 р. найвищий рівень офіційно зареєстрованого безробіття спостерігався у Тернопільській області (5,1 %), а найнижчий – у м. Києві (0,6 %). Найвищий приріст чисельності зареєстрованих незайнятих громадян спостерігався у Дніпропетровській, Донецькій, Харківській та Полтавській областях.

Специфічною ознакою проявів кризи на регіональному рівні стала відсутність синхронної динаміки наростання диспропорційності регіонального розвитку. В межах України в цілому спостерігалось зменшення регіональних диспропорцій за показниками динаміки обсягу прямих інвестицій по регіонах України, за показниками інвестицій в основний капітал, за показниками доходів місцевих бюджетів (без трансфертів на одну особу) та ін. Разом з тим, спостерігалось зростання регіональних диспропорцій за показниками приросту (зменшення) прибутків (або ж збитків) підприємств, рівнем рентабельності операційної діяльності підприємств, приростом (зменшенням) суми заборгованості тощо. Відбулось подальше порушення взаємозв’язку між економічними та соціальними показниками регіонів: приріст промислового виробництва в регіоні може супроводжуватися стрімким зростанням безробіття. В умовах економічної кризи загострюються проблеми розвитку монофункціональних міст та районів з моноструктурною експортно-орієнтованою економікою. Для багатьох регіонів (міст та районів) України стан розвитку економіки починає залежати від діяльності лише одного чи декількох промислових об’єктів. Так, за оцінками експертів, закриття Херсонського та Львівського заводів сільськогосподарського машинобудування призведе до падіння обсягів валового регіонального продукту цих регіонів на рівні понад 37 %, суттєво погіршить всі базові соціально-економічні показники регіонального розвитку. Така ситуація свідчить про слабкість економічної бази розвитку більшості регіонів України.

Наростання негативних тенденцій кризового періоду, їх неконтрольоване поширення та відсутність дієвої протидії цим явищам з боку держави породжують низку серйозних ризиків та загроз для розвитку як регіонів, так і країни в цілому. Найбільш небезпечними ризиками для регіонального розвитку є:

- нерівномірність територіального розвитку країни, мультиплікована кризовими явищами, що створює можливість виникнення відцентрових тенденцій та формування локальних осередків соціального невдоволення в окремих регіонах країни;

- зниження здатності до капіталотворення та інноваційного розвитку у базових галузях старопромислових регіонів, які потребують ресурсного забезпечення для здійснення необхідної структурної модернізації;

- серйозне послаблення зовнішньоекономічних позицій експортоорієнтованих регіонів внаслідок зміни кон’юнктури та зростання конкуренції на світових ринках, що сприятиме збільшенню негативного сальдо зовнішньої торгівлі у регіонах – лідерах промислового розвитку;

- поглиблення структурних диспропорцій регіональних ринків праці, зменшення мобільності робочої сили в межах країни, зневіра населення у результативності власної економічної активності, що породжує та посилює патерналістські настрої, знижує трудовий потенціал окремих територій, посилює соціальну напруженість тощо;

- часткова втрата податкової бази через скорочення кількості (та зменшення обсягів діяльності) платників податків - під загрозою припинення фінансування можуть опинитись численні об’єкти соціальної інфраструктури, насамперед – на моногалузевих територіях;

- значне зменшення обсягів бюджетного фінансування соціальної інфраструктури та інших життєво важливих сфер (медицина, освіта, культура), що може погіршити демографічну ситуацію, спричинити сплески соціальної напруженості.

Криза не лише не сприятиме подоланню асиметрії показників економічного розвитку, а навпаки, як свідчить динаміка макроекономічних показників у різних регіонах, ­– обумовлюватиме їхнє поглиблення. Це ставить перешкоди процесам подальшої консолідації українського суспільства, загрожує зростанням соціально-економічних ризиків.

У посткризовий період, внаслідок кардинальної структурної перебудови світової економіки та переорієнтації кон’юнктури світових ринків на конкурентну інноваційно-зорієнтовану продукцію кінцевого призначення з низькою матеріало- та енергоємністю виробництва, повернення до старого розподілу сил в регіональному розрізі буде неможливим. Старопромислові регіони України (Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Луганська області) в нових умовах господарювання втратять свій традиційний конкурентний потенціал, а країна може опинитися без «донорів» валютних надходжень. З метою врахування таких тенденцій в Україні має зрости роль державних важелів управління регіональним розвитком, а також активізуватись діяльність місцевих органів влади та органів місцевого самоврядування в процесі впровадження дієвої антикризової політики в регіональному вимірі.