Основні заходи антикризової політики країн світу та України

а) Досвід країн світу

Світова фінансова криза, яка в процесі свого розгортання породжує економічну кризу в багатьох країнах світу, змусила уряди і центральні банки вживати швидких і масштабних рішень щодо підтримання стійкості фінансової системи країни, забезпечення ліквідності банківської системи, підтримання виробництва і економічного зростання, а також мінімізації соціальних втрат працівників і населення.

Серед значного різноманіття антикризових заходів, які вживаються різними країнами світу, чільне місце посідають заходи, спрямовані на безпосередню підтримку компаній як фінансового, так і реального секторів економіки, що потерпають від кризи. Системним наслідком таких заходів, на думку авторів, має стати відновлення або прискорення економічного зростання, підвищення конкурентоспроможності компаній, збереження, або збільшення зайнятості. Узагальнення міжнародного досвіду дозволяє виокремити низку антикризових інструментів у наступних сферах.

1. Розширення пропозиції кредитних ресурсів:

- збільшення кредитування економіки банками розвитку;

- продовження річного пільгового періоду, протягом якого боржник може погасити лише відсотки, відклавши погашення основного боргу;

- зміцнення і розширення державних кредитних гарантій і фінансування з боку державних фінансових установ;

- збільшення статутного капіталу державних банків;

- придбання комерційних цінних паперів, випущених компаніями з метою послаблення жорсткості умов фінансування.

2. Підтримка малого й середнього бізнесу:

- субсидування процентної ставки за комерційними кредитами для малих і середніх підприємств (МСП) та домогосподарств;

- тимчасове зниження ставки корпоративного податку для МСП;

- звільнення підприємств від сплати певної частки відрахувань до бюджету при прийнятті на роботу нових працівників та поступове збільшення таких відрахувань в наступні періоди;

- створення спеціальних фондів, які надаватимуть кредити МСП, що мають потенціал для зростання і створення додаткових робочих місць;

- надання спеціалізованими кредитними установами позик підприємствам на покриття короткострокових фінансових потреб МСП, які потерпають від нестачі оборотного капіталу;

- розширення кредитних ліній, що надаються державними фінансовими установами;

- збільшення мінімального ліміту кредитів, що надаються для малих підприємств та фізичних осіб;

- спрощення процедури отримання кредитів для МСП, відкриття власної справи, надання на ці цілі податкових пільг, фінансування консалтингових послуг;

- розміщення коштів державних суверенних фондів у банках другого рівня на програми фінансування малого й середнього бізнесу.

3. Стимули для інвестицій та інновацій:

- надання тимчасових інвестиційних податкових пільг на придбання нових матеріальних активів та капітальні інвестиції;

- відшкодування частини витрат на сплату відсотків за кредитами, спрямованими на технологічне переоснащення;

- прийняття на себе відповідальності державним банком розвитку в розмірі до 80 % кредиту і покриття ним банківських ризиків за контрактами, що були укладені в 2009-2010 роках;

- зниження процентної ставки за кредитами з метою фінансування інвестицій та оборотного капіталу;

- зменшення норми амортизаційних відрахувань на рухоме майно, що буде утримуватися на балансі підприємства протягом двох років;

- утворення стратегічного фонду інвестицій для захисту промисловості від іноземних поглинань (фонд може викупати частки великих і стратегічно важливих компаній, уразливих до поглинань через падіння цін акцій);

- субсидування та розширення кредитування житлового будівництва;

- направлення капіталу до малих підприємств, сільських областей, на технічні нововведення та індустріальну раціоналізацію шляхом скасування обмежень у розмірах кредитів для комерційних банків;

- податкові пільги для стимулювання довгострокових інвестицій в акції;

- пряме державне фінансування перспективних проектів;

- залучення прямих інвестицій шляхом створення спільних фондів із зарубіжними партнерами;

- збільшення асигнувань на реконструкцію будівель з метою поліпшення їхньої енергетичної ефективності;

- надання допомоги та кредитів, спрямованих на вдосконалення транспортних засобів та розробку альтернативних видів палива;

- інвестиції на наукові дослідження та розробки;

- інвестиції в поновлювані джерела енергії;

- списання податкових платежів для високотехнологічних досліджень, зокрема, досліджень, основна увага яких приділяється промисловості, що не забруднює повітря;

- прискорення відшкодування податкових кредитів для науково-орієнтованих інвестицій в МСП;

- купівля акцій технологічних компаній, з метою погашення ними боргів; при цьому вони зобов’язані викупати назад свої частки, після того, як їхні труднощі минуть;

- надання кредитів, атестація продукції, закупівля й маркетингові дослідження для просування нових продуктів для заохочення розвитку енергозбереження, нових технологій і видів продукції;

- збільшення фінансування університетів, місцевих науково-дослідних інфраструктур та розвитку кар’єри дослідників.

4. Підтримка галузей:

- надання знижки для покупців нових автомобілів у разі позбавлення від старих транспортних засобів, а також звільнення від сплати податку з власників транспортних засобів для нових автомобілів строком до двох років;

- надання коштів на ремонт державного житла для бідних верств населення;

- підвищення субсидій для фермерських господарств, збільшення обсягів державних закупівель продовольства у фермерів;

- субсидування кредитів для агропромислового комплексу в розмірі від 80 % до 100 % ставки рефінансування Центрального банку;

- розширення обсягу і спектру державних інтервенцій на сільгосппродукцію за фіксованими закупівельними цінами;

- підвищення мінімальної закупівельної ціни зернових для підвищення доходів населення сільських територій та повернення додому робітників-мігрантів з міст.

5. Підтримка експортерів:

- надання субсидій організаціям-експортерам промислової продукції для відшкодування частини витрат на сплату відсотків за кредитами, отриманими для виробництва продукції на експорт;

- зниження експортних мит на нафту та нафтопродукти;

- створення спеціальної кредитної лінії серед банків, які мають виступити в якості гарантів експортних контрактів;

- відшкодування податку з продажу та акцизного збору для експортерів;

- збільшення експортних податкових пільг для заохочення експорту високоякісної кінцевої продукції за рахунок:

- поповнення центрального фонду розвитку зовнішньої торгівлі;

- збільшення ставки відшкодування податку на частину трудомістких виробів продукції машинобудування, електронної продукції й інших товарів, на сфері виробництва яких особливо сильно позначається фінансова криза;

- збільшення податкових пільг для деяких видів продукції, техніки, високотехнологічних, механічних та електротехнічних виробів з високою доданою вартістю;

- надання кредитів з кращими умовами для експортерів через підтримку відповідних посередників, таких, як експортний банк, компанія страхування експорту, банк розвитку;

- збільшення експортних гарантій інститутом експортного кредитування.

6. Податкові інструменти:

- зниження ставки ПДВ;

- зниження ставки податку на прибуток;

- збільшення розміру амортизаційних премій;

- збільшення періоду розстрочки по сплаті податків і платежів до бюджету для малих компаній (зокрема, ПДВ, податок на корпорації, прибутковий податок та державне страхування) за узгодженим з податковою службою розкладом;

- відстрочка підвищення ставки корпоративного податку для малих підприємств;

- прискорення відшкодування ПДВ, яке має відбуватися щомісяця, (там, де це здійснювалося щорічно);

- надання податкових преференцій та використання прискореної амортизації при здійсненні інвестицій;

- скорочення податку з бізнесу і прибуткового податку, що стягується з операцій з нерухомістю;

- збільшення мінімального обсягу обороту, що не обкладається ПДВ;

- перенесення термінів збитків для всіх підприємств з 3 до 10 років;

- зниження стандартної ставки ПДВ за витратами, що понесені на будівництво нового приватного житла;

- скорочення санкцій за прострочення сплати податків, внесків на соціальне страхування і несвоєчасну виплату відсотків;

- зменшення податку на дивіденди;

- зменшення відрахувань підприємств до фонду соціального страхування.

В якості важливого стимулятора економічної активності у міжнародній практиці розглядається розвиток інфраструктурних проектів. Зокрема, нові інфраструктурні проекти передбачають модернізацію транспортної інфраструктури, енергетики, в тому числі альтернативних джерел енергії, а також сільського господарства.

Так, в США згідно Проекту відновлення і реінвестування для розвитку інфраструктури передбачено фінансування протягом двох років будівництва і реконструкції доріг і мостів, інвестицій в залізничний транзит, медичних інформаційних технологій, проектів, спрямованих на «озеленення» Америки, енергоефективності громадських будівель на федеральному, державного і місцевого рівнях, будівництва, ремонту і модернізації шкіл і лікарень, екологічних проектів. Загальна вартість проекту складає 180 млрд дол. США.

Європейський інвестиційний банк надаватиме додаткові кредити для розвитку енергетики, інфраструктури та подолання наслідків зміни клімату. На реалізацію зазначених заходів виділено 14 млрд євро.

В Німеччині було прийнято два пакети антикризових заходів. Нимипередбаченододаткове фінансування програм підвищення енергоефективності, інноваційної та інвестиційної програм в транспортній галузі, громадських інфраструктурних проектів. Загалом на подолання наслідків кризи передбачено 27,2 млрд євро.

Уряд Китаю передбачив першочергову підтримку таких галузей, як транспорт (покращення управління, безпеки технологій, підготовки кадрів та інформаційних систем), енергетика (підвищення ефективності електричних та атомних електростанцій, технологій для дистанційного електроживлення об'єктів), паливний сектор, а також розвиток інфраструктури районів, що постраждали від землетрусів. Загалом передбачено фінансування у розмірі від 270 до 470 млрд дол. SHAPE

За своїм характером майже всі елементи програм антикризових заходів різних країн світу мають соціальний зміст. Адже соціальна орієнтація антикризової політики, зрештою, має на меті підтримання та розвиток споживчого попиту, який небезпідставно розглядається як одна з ключових підвалин післякризового пожвавлення економіки, а також дозволяє зберегти в кризовий період людський капітал – ключову конкурентну перевагу в новітній економіці. Основні заходи соціальної політики країн світу, спрямовані на подолання негативних тенденції внаслідок світової фінансово-економічної кризи, реалізуються за наступними ключовими напрямами:

1. Стимулювання і підтримка зайнятості населення:

- збільшення терміну та обсягу виплат допомоги по безробіттю;

- надання допомоги по безробіттю працівникам з тимчасовою зайнятістю;

- підтримка ліквідності проектів з будівництва комерційної нерухомості, які у випадку різкого скорочення джерел фінансування змушені будуть звільняти тисячі робітників;

- скорочення робочого дня;

- обов’язкове переведення підприємствами непостійних працівників на постійну зайнятість після 2 років зайнятості;

- впровадження додаткової системи соціального забезпечення для службовців, метою якого є прив’язка гарантії зайнятості до подальшої кваліфікації;

- збільшення чисельності працівників агентств по працевлаштуванню;

- збільшення фінансування заходів щодо надання ефективної підтримки пошуку робочих місць безробітними;

- проведення щотижневого моніторингу працівників звільнених у зв’язку з ліквідацією підприємств та організацій або скороченням чисельності чи штату працівників, а також неповної зайнятості працівників;

- створення консультаційних пунктів для працівників, видання інформаційних буклетів і брошур;

- збільшення обсягу фінансування програм підготовки і перепідготовки для робітників, зайнятих неповний робочий день, а також для молодих робітників без професійної кваліфікації;

- збільшення державного фінансування програм професійного навчання без відриву від виробництва;

- збільшення кількості кредитів, наданих для професійного розвитку, що розширить можливості проходження перепідготовки і здобуття нових навичок спеціалістами;

- впровадження освітніх програм і програм навчання для робітників з сільських місцевостей, які повернулися додому з міст внаслідок звільнень;

- надання податкових пільг для підприємств з високою часткою зайнятого сільського населення;

- надання податкових кредитів підприємствам за кожне нове створене робоче місце;

- розширення обсягів субсидування створення нових робочих місць;

- використання страхування на випадок безробіття для субсидування підприємств, які пропонують професійне навчання для внутрішньофірмового повторного прийому на роботу;

- преміювання підприємств, які сплачували страхові внески протягом більше, ніж двох років, без звільнень робітників;

- створення додаткових субсидованих державним агентством трудових контрактів^[12][12].

2. Зниження витрат населення:

- встановлення банкоматів, які не зніматимуть плату за здійснені трансакції, в регіонах з низьким рівнем доходу;

- замороження розміру плати за проїзд, а також тимчасове зменшення регульованих цін на газ і електрику.

3. Податкові стимули:

- збільшення розміру мінімальної заробітної плати;

- підвищення (зниження) рівня заробітної плати, з якого починається сплата податку з доходів фізичних осіб;

- зменшення ставки податку з доходів фізичних осіб;

- запровадження єдиної ставки податку з доходів фізичних осіб замість прогресивної шкали податку;

- запровадження знижки в фіксованому розмірі з національного і місцевого податку з доходів фізичних осіб для громадян, які одержують низький дохід, та пенсіонерів;

- вирахування з оподатковуваного доходу витрат на послуги, які надаються кваліфікованими майстрами з поточного ремонту і відновлення будинків;

- підвищення рівня податку з доходів фізичних осіб для громадян з високим рівнем доходу;

- зниження податку на іпотечні кредити, строк погашення яких закінчується наприкінці поточного року, або продовження цих строків;

- скасування податку на дохід у формі відсотків по заощадженнях;

- зменшення податку на фінансові трансакції фізичних осіб;

- підвищення єдиного соціального податку;

- зниження ставки за обов’язковим страхуванням на випадок хвороби та безробіття;

- відстрочка сплати внесків підприємств до фондів соціального забезпечення;

- зниження розміру страхових внесків на медичне страхування для людей з низьким рівнем доходу;

- введення єдиної ставки замість регресивної шкали ставок соціального податку.

4. Збільшення соціальних платежів:

- збільшення фонду оплати праці бюджетних установ та державних підприємств;

- підвищення середнього розміру соціальної пенсії до рівня прожиткового мінімуму пенсіонера;

- підвищення мінімального розміру погодинної оплати праці;

- збільшення розміру виплат на дітей для реципієнтів другого етапу виплат допомоги по безробіттю;

- збільшення одноразової додаткової грошової допомоги на дитину;

- виплата допомоги державою щодо сплати оренди житла для економічної підтримки молодих людей віком від 22 до 30 років;

- надання субсидії для компенсації витрат з догляду за народженою, або усиновленою дитиною (виплата здійснюється у формі зниження прибуткового податку для працюючих батьків);

- підвищення допомоги і субсидій для осіб, які вийшли на пенсію, або непрацездатних військовослужбовців і членів родин солдатів, які загинули;

- збільшення розміру державних соціальних виплат і спеціальних державних виплат;

- введення нового виду соціальних виплат – допомоги батькам, опікунам, що виховують дітей-інвалідів, у розмірі мінімальної заробітної плати;

- розширення переліку фахівців, які одержують доплати за шкідливі умови праці;

- проведення компенсаційних виплат прибуткового податку готівкою і товарними сертифікатами;

- надання допомоги громадянам, які в умовах кризи втратили своє житло через звільнення;

- розширення програми надання кредитів на утримання для людей з низьким рівнем доходів і матерів-одиначок;

- фінансова підтримка осіб, які доглядають за хворими, інвалідами;

- збільшення рівня повної державної пенсії відповідно до зростання цін;

- надання домогосподарствам чеків на знижки.

5. Політика у житловій сфері:

- запровадження податкових знижок та надання субсидій при купівлі першого будинку;

- дворічний мораторій на 50 % платежів по іпотеці для тих, хто став безробітним, і розширення періоду звільнення від оподаткування реінвестованого капіталу, отриманого від продажу будинку;

- зменшення податкової ставки на позику при купівлі будинку і податкової знижки у випадку, якщо житло придбане за рахунок використання власних фінансових ресурсів, або капіталу компанії;

- збільшення максимального розміру десятирічної податкової пільги для осіб, які сплачують іпотечний кредит за будинок, що відповідає встановленим урядом критеріям енергоефективності та стійкості до великих землетрусів;

- збільшення ліміту для розрахунку майнового відрахування при придбанні житла;

- розширення безкоштовного юридичного представництва в судах для домогосподарств, що знаходяться під ризиком вилучення майна через несплату іпотечного кредиту;

- надання безкоштовних консультацій щодо погашення боргів;

- відстрочення на термін до 2 років сплати частини відсотків за іпотечними позиками для домогосподарств, які відчувають значні і тимчасові втрати доходу в результаті економічного спаду;

- розробка плану мінімізації переходу заставленої нерухомості у власність заставоутримувача шляхом зміни умов застави;

- рефінансування позик домовласників, які зазнають фінансових труднощів, забезпечення державного страхування таких позик;

- надання урядом гарантій кредиторам щодо втрати відкладеної виплати відсотків за іпотечними кредитами у випадку невиконання боржником своїх зобов’язань.

Безпосередня композиція вищенаведених антикризових засобів залежить від особливостей кризових явищ в кожній з країн, специфіки її господарської системи, політичних пріоритетів та вподобань, здатності органів державної влади до реалізації таких засобів.

Реалізація вищенаведених антикризових заходів вимагає концентрації значних фінансових ресурсів. В конкретних країнах застосовуються різні комплекси джерел фінансування, серед яких, зокрема:

- збільшення дефіциту державного бюджету внаслідок надання низки податкових пільг;

- зростання державного боргу;

- використання валютних резервів для вливання ліквідності в банківську систему (Корея), підтримки доступу компаній до ліквідності (Бразилія);

- випуск казначейських облігацій;

- використання коштів фондів суверенного багатства чи національних фондів (Казахстан, Росія, Норвегія)

- використання коштів державних та місцевих бюджетів;

- використання коштів державних банків та банків розвитку.

б) Заходи антикризової політики в Україні

Прояв кризових явищ в Україні восени 2008 р. спонукав до реалізації відповідних антикризових заходів і на українських теренах. В цілому уряд розробив та направив до Верховної ради понад 160 законопроектів, що мають антикризовий характер. Крім того, у Верховній Раді зареєстрована значна кількість законопроектів, розроблених представниками різних політичних блоків, представлених у ній.

Одним з найперших стратегічних нормативних актів, спрямованих на подолання кризи, було рішення РНБОУ «Про невідкладні заходи з посилення фінансово-бюджетної дисципліни та мінімізації негативного впливу світової фінансової кризи на економіку України» від 20.10.2008 р., введене в дію Указом Президента від 24.10.2008 р. Враховуючи загрозливі тенденції у банківському секторі та реальному секторі економіки, зумовлені світовою фінансовою кризою, РНБОУ окреслила основні напрямки антикризової політики та визначила низку комплексних заходів, реалізація яких була покладена на уряд, НБУ, СБУ та Генеральну прокуратуру.

Зокрема, РНБОУ запропонувала уряду створити Стабілізаційний фонд та визначити основні напрями його наповнення та використання; передбачити бездефіцитність бюджету на 2009 рік, скорочення видатків на утримання державних органів управління щонайменше на 20 %; тимчасово запровадити додаткові обмеження на імпорт; забезпечити протягом місяця повернення з Державного бюджету України платникам податку на додану вартість заявлених до відшкодування сум податку, що підтверджені перевірками та наявністю повернутої у 60-денний строк валютної виручки за експорт товарів і послуг, запровадження спрощеного механізму відшкодування податку на додану вартість експортерам за умови надходження валютної виручки; вжити заходів щодо невідкладного скасування мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення тощо.

НБУ було запропоновано реалізувати низку заходів антикризового характеру в сфері банківського нагляду та грошово-кредитної політики, зокрема: збільшити з 1 квітня 2009 року нормативи резервування за кредитними операціями по кредитах, інформацію щодо яких не внесено до кредитних історій; розробити механізми обмеження верхньої межі ставки залучення банківськими установами на внутрішньому ринку депозитів фізичних осіб; посилити вимоги щодо прозорості корпоративного управління банками, зокрема визначення реальних власників банків та їх відповідальність за підтримання фінансової стабільності банків; не допускати дострокового погашення позик, отриманих резидентами України за кордоном; запровадити норматив резервування для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків у розмірі 100 % від обсягу наданих кредитів на споживчі потреби тощо.

Загалом заходи антикризового спрямування, які здійснювалися в Україні з вересня 2008 р., можна поділити на:

- заходи з фінансової стабілізації (регулювання фінансового сектора, підтримка банківського сектора, валютне регулювання, покращення структури платіжного балансу);

- заходи макроекономічного регулювання (вплив на реальний сектор економіки, захист та стимулювання національного виробника, підтримка внутрішнього попиту);

- заходи соціальної політики (соціальний захист населення, стримування безробіття).

У сфері заходів з фінансової стабілізації антикризові заходи держави були спрямовані, в першу чергу, на врегулювання проблемних питань в банківському секторі, який суттєво постраждав від кризи ліквідності, що спостерігалась на світових фінансових ринках.

Зокрема, з метою припинення лавиноподібного закриття депозитів фізичними особами НБУ Постановою від № 319 14 жовтня 2008 року заборонив дострокове закриття депозитів як фізичними так і юридичними особами. Це дозволило припинити швидке вилучення коштів фізичними особами з вітчизняної банківської системи, що ставило останню у вкрай загрозливу ситуацію.

Невдовзі, для забезпечення невідкладної капіталізації банків Правління Національного банку України прийняло постанову № 389 від 21.11.2008 р. «Про здійснення діагностичного обстеження банків». Крім того, постановою Правління Національного банку України № 405 від 01.12.2008 р. було затверджено Спеціальний порядок здійснення заходів щодо фінансового оздоровлення банків, спрямований на спрощення процедури та скорочення термінів внесення змін до статутів банків щодо збільшення рівня статутного капіталу.

Постанова № 319 втратила чинність після прийняття Правлінням НБУ Постанови № 413 «Про окремі питання діяльності банків» від 04.12.2008 р., яка була спрямована на фінансове оздоровлення банків, їхнє діагностичне обстеження згідно визначених нормативів та врегулювання окремих питань у валютній сфері.

4 листопада було прийнятно Постанову КМУ № 960 «Про затвердження Порядку участі держави в капіталізації банків», якою визначався порядок рекапіталізації банків державою. Документом, зокрема, передбачалась можливість отримання коштів банками за умови передачі Мінфіну контрольного пакету акцій. Проте 18 лютого 2009 року Кабмін спростив процедуру рекапіталізації, новий варіант постанови передбачав більш гнучкі умови отримання додаткового фінансування банками за рахунок держави.

З метою захисту прав клієнтів банківських установ та припинення практики односторонньої зміни умов укладених кредитних договорів та договорів банківського вкладу, 12 грудня 2008 року Верховна Рада прийняла Закон України « Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку». Законом внесено зміни до Цивільного кодексу України, Закону України «Про банки і банківську діяльність», якими банкам заборонено змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, щодо збільшення розміру процентної ставки за кредитними договорами або зменшення її розміру за договорами банківського вкладу.

31.10.2008 року Верховна Рада прийняла Закон «Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Законом передбачено створення Стабілізаційного фонду за рахунок понадпланових надходжень від приватизації державного майна у 2008 році та надходжень цих коштів у 2009 році, цільового розміщення державних цінних паперів, а також перелік заходів, спрямованих на підтримання державою капіталізації вітчизняних банків. При цьому Закон містив перелік витрат, на які можуть спрямовуватись кошти Стабілізаційного фонду, зокрема надання кредитів для погашення, рефінансування та обслуговування кредитів, одержаних вітчизняними банківськими установами та іншими суб’єктами господарювання в іноземних кредиторів до 15 вересня 2008 року; надання кредитів на завершення будівництва житла, яке здійснюється із залученням іпотечних кредитів і обов'язковою умовою якого є співфінансування з боку банків та забудовників; надання фінансової допомоги банкам (у тому числі з метою збільшення статутних капіталів), поповнення статутних капіталів державних банків та Державної іпотечної установи.

Також урядом було суттєво збільшено статутні фонди державних банків – Державного ощадного банку (Постанова КМУ від 27 грудня 2008 р. № 1119 «Про збільшення статутного капіталу відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»») та Укрексімбанку (Постанова КМУ від 17 грудня 2008 р. № 1116 «Про збільшення статутного капіталу відкритого акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» та внесення змін до його статуту»).

Комплекс нормативних актів був спрямований на врегулювання відносин у валютній сфері та зміни порядку здійснення операцій на валютному ринку (Постанова Правління НБУ від 18 грудня 2008 року № 436 «Про валютні інтервенції Національного банку України на міжбанківському валютному ринку України до кінця грудня 2008 року», Постанова Правління НБУ від 29 грудня 2008 № 469 «Про запровадження Національним банком України валютних аукціонів», Постанова Правління НБУ від 14 січня 2009 року № 12 «Про валютні інтервенції Національного банку України на міжбанківському валютному ринку України в січні 2009 року», Постанова Правління НБУ від 4 листопада 2008 року № 351 «Про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та банківських металів»). Зокрема, НБУ запровадив систему здійснення своїх інтервенцій на валютному ринку шляхом проведення валютних аукціонів. При цьому передбачено, що заявки на участь в аукціоні формуються на основі не задоволеного на прямому міжбанківському ринку обсягу заявок клієнтів і потреб банку.

З метою поліпшення структури платіжного балансу Верховна Рада прийняла за основу проект Закону України «Про внесення змін до деяких Законів України з метою поліпшення стану платіжного балансу України у зв’язку із світовою фінансовою кризою», яким передбачено, у випадку досягнення платіжним балансом України критичного стану, застосування процедури запровадження тимчасової надбавки до діючих ставок ввізного мита на деякі товари.

Заходи макроекономічного регулювання, спрямовані на підтримку національного виробника в реальному секторі, включали прийняття низки законів, що врегульовували діяльність підприємств окремих галузей.

Зокрема, положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо мінімізації впливу фінансової кризи на розвиток вітчизняної промисловості», прийнятого 18 грудня 2008 р., спрямовані на підтримку автомобільної та переробної промисловості. Законом передбачено надання підприємствам переробної промисловості права застосовувати щорічну 25-відсоткову норму прискореної амортизації основних фондів групи 3; звільнення від сплати ввізного мита обладнання та комплектуючих виробів до нього, що не виробляються в Україні та ввозяться на митну територію України підприємствами переробної промисловості; подовження до 31 грудня 2013 року дію Закону України «Про розвиток автомобільної промисловості України»; віднесення виробництва автомобілів, обладнання, комплектуючих виробів, розробки та впровадження новітніх технологій для складання та виготовлення автомобілів до стратегічних напрямків інноваційної діяльності.

Положення Закону «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», прийнятого 25 грудня 2008 р., спрямовані на підтримку будівельної галузі та забезпечення житлових прав громадян, які потребують державної підтримки, а також стимулювання житлового будівництва в умовах світової фінансової кризи. Зокрема, Законом передбачено, що державна підтримка будівництва доступного житла полягає у сплаті державою 30 % вартості будівництва чи придбання доступного житла. Також законом передбачено надання девелоперським та будівельним компаніям кредитів на завершення розпочатого будівництва. Фінансуватись зазначені кредити мають за рахунок Стабілізаційного фонду.

З метою стабілізації ситуації на окремих ринках, а також з метою послаблення соціального тиску на підприємствах, уряд ініціював підписання меморандумів з представниками низки галузей.

Зокрема, 10 листопада 2008 року було підписано Меморандум про взаємопорозуміння з КМУ, Федерацією металургів України, об’єднаннями профспілок. Документ передбачав підтримку підприємств ГМК державою в період кризи, а також заморожування кількості робочих місць на підприємствах та рівня зарплати робітників. До найбільш вагомих заходів, передбачених документом, слід віднести ті, які спрямовані на зниження собівартості вітчизняної металургійної продукції, зокрема:

- зниження цін на електроенергію та залізничні тарифи;

- скасування 12- % націнки на газ, який купують виробники металу;

- 5-денне повернення ПДВ на експорт і відстрочка платежів по податку на прибуток до 1 липня 2009 року;

- надання підприємствам ГМК кредитів за мінімальними ставками;

- звільнення від ввізного мита обладнання для проектів комплексної модернізації і енергозаощадження;

- запровадження державного регулювання відпускних цін.

Меморандуму передувала постанова КМУ від 14 жовтня 2008 р. № 925 «Про першочергові заходи щодо стабілізації ситуації, що склалася в гірничо-металургійному та хімічному комплексі».

17 листопада 2008 року був також підписаний меморандум порозуміння між Кабінетом Міністрів України та підприємствами хімічного комплексу, положення якого були спрямовані на подолання наслідків скорочення виробництва хімічної продукції в Україні, викликаного зменшенням споживання та світовою фінансовою кризою; збереження робочих місць, існуючого рівня заробітної плати та інших соціальних гарантій для працівників галузі; стабілізацію внутрішніх цін на хімічну продукцію.

Згідно документу, керівники хімічних підприємств взяли на себе соціальні зобов’язання зберегти існуючу заробітну плату і трудові колективи, узгоджуючи можливі скорочення з профспілками. Зі свого боку, уряд зобов’язався шляхом переговорів про скасування антидемпінгових санкцій по відношенню до української хімічної продукції розширити її доступ на зовнішні ринки. Також було передбачено, що Міністерство економіки проведе дослідження внутрішнього ринку України на предмет можливості запровадження антидемпінгових заходів стосовно хімічної продукції, що ввозиться в Україну.

З метою врегулювання ситуації в аграрному секторі в листопаді 2008 року був прийнятий за основу законопроект «Про внесення змін до деяких законів України щодо запобігання негативним наслідкам впливу світової фінансової кризи на розвиток агропромислового комплексу», яким передбачено фінансові інтервенції на аграрному ринку за рахунок коштів Стабілізаційного фонду. Також закон дозволить створити умови для реалізації продукції рослинництва за сприятливими цінами, захистити вітчизняний ринок тваринництва (законопроектом передбачається обмеження конкуренції на внутрішньому ринку з боку імпортерів шляхом тимчасового підвищення ввізного мита на окремі види сільськогосподарської продукції). 17 грудня 2008 року КМУ також видав розпорядження № 1565-р «Про затвердження плану невідкладних заходів щодо запобігання виникненню негативних наслідків для агропромислового комплексу, зумовлених впливом світової фінансової кризи». Заходами, запропонованими Кабінетом Міністрів, зокрема, передбачено тимчасове обмеження імпорту низки видів сільськогосподарської продукції, посилення захисту внутрішнього ринку сільськогосподарської продукції із застосуванням заходів нетарифного регулювання, зниження тарифів на перевезення сільськогосподарської продукції тощо.

Для врегулювання ситуації на ринку нафтопродуктів Верховна Рада 19 лютого 2009 року прийняла Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо послаблення негативного впливу світової фінансової та економічної кризи на вітчизняну нафтопереробну галузь)», яким встановлено імпортне мито на бітум нафтовий у розмірі 10 % від його митної вартості; скасовано експортне мито на скраплені гази (крім природного); вилучено з числа об’єктів оподаткування нафтопродукти, що ввозяться для промислової переробки за прямими договорами на нафтопереробні підприємства України, які мають усі стадії технологічного процесу з виготовлення нафтопродуктів за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України «Про ставки акцизного збору на деякі товари (продукцію)».

В рамках антикризових заходів соціальної політики Верховна Рада 25 грудня 2009 року прийняла Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо зменшення впливу світової фінансової кризи на сферу зайнятості населення», яким передбачено заходи, спрямованіна збереження кадрового потенціалу підприємств, недопущення зростання рівня безробіття понад прогнозовані обсяги та забезпечення громадянам соціальних гарантій від безробіття.

Законом передбачено створення механізму підтримки працівників, які опинилися під загрозою звільнення, передбачено фінансування з 1 січня 2009 року суспільних робіт за рахунок держбюджету. Раніше такі роботи могли фінансуватись тільки за рахунок місцевих бюджетів а також фондів підприємств та організацій. Також, згідно закону, з 2009 року в дію вступає норма про надання допомоги по частковому безробіттю. В тому випадку, якщо працівників переводять на неповний робочий день, їм пропонується компенсувати дві третини тарифної ставки. Законом також передбачена реалізація інфраструктурних проектів, в тому числі і в рамках підготовки до Євро-2012, робота яких оплачуватиметься за рахунок державного бюджету.

З метою збалансування бюджету Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття законом передбачається як перерозподіл страхових внесків між фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування, так і додаткове збільшення розміру внесків.

З метою посилення адресності державної соціальної допомоги, яка надається малозабезпеченим сім’ям, та удосконалення контролю за її призначенням 24 грудня 2008 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям».

Законом конкретизовані обставини, за яких державна соціальна допомога не призначається. Разом з тим, законом передбачено надання Комісіям при місцевих органах виконавчої влади права у разі, якщо у їхніх сім’ях є троє і більше дітей, або у складі сім’ї є інвалід, а також якщо сім’я не отримує будь-яких джерел для існування в результаті тривалої хвороби одного або кількох членів сім’ї. Крім цього, в законі уточнюється порядок призначення державної допомоги малозабезпеченим сім’ям та умови, за яких вона призначається.

Між тим, як було показано раніше, практична реалізація цих та інших засобів антикризової політики відбувалася вельми непослідовно й не завжди приносила належний ефект. Слід зауважити, що такі заходи розроблялись та приймались в умовах жорсткого внутрішнього політичного протистояння та блокування роботи Верховної Ради, що негативно позначилось на якості, своєчасності та системності антикризової політики. Зволікання із запровадженням необхідної антикризової політики припускало наростання кризових явищ до рівня, на якому вони вже не могли бути подолані лише передбаченими антикризовими заходами. Різке зниження дієздатності влади в умовах політичної кризи обумовило неможливість повномасштабної реалізації передбаченого інструментарію, який передбачає чітку координацію владних інституцій. Це повною мірою стосується й дотримання умов укладених урядом галузевих меморандумів.

Чимало з ухвалених заходів антикризової політики досі залишаються лише стратегічними намірами, реалізація яких має відбуватися шляхом прийняття наступних нормативних актів. До того ж, слід зважати на те, що значна кількість антикризових заходів, запропонованих урядом і закріплених в законах, прийнятих Верховною Радою, потребує фінансування з державного бюджету, відтак ефективність цих заходів залежатиме від здатності уряду забезпечити належні бюджетні надходження.

Отже, в Україні актуальним залишається завдання визначення пріоритетних термінових заходів антикризового спрямування, а також напрямів, завдань та інструментів антикризової політики на середньострокову перспективу.