Материнська частина плаценти людини — це видозмінена слизова оболонка матки, так звана відпадаюча оболонка, зв'язана з хоріальною пластинкою.
Відпадаюча оболонкамістить численні лакуни — заглибини, які є частиною своєрідно побудованої судинної системи матки між дрібними артеріями і венами.
Вистелені лакуниендотелієм, який є продовженням ендотелію згаданих кровоносних судин. По артеріях в лакуни поступає кров і заповнює їх, а по венах — відтікає з лакун. Отже в лакунах відбувається постійна циркуляція крові матері.
В лакунах розміщуються ворсинки хоріону, поверхня яких омивається кров'ю матері. Деякі з них досягають дна сполучнотканинної основи слизової матки і приростають до неї (якірні ворсинки).
Слід відзначити, що кров плоду і матері відмежована стінкою кровоносних судин ворсинок плоду, що створює гемохоріальний (плацентарний) бар'єр,який забезпечує захист організму зародка від багатьох шкідливих факторів, що можуть потрапити в кров матері. Однак, гемоплацентарний бар’єр проникливий для алкоголю, нікотину, наркотичних і багатьох лікарських засобів, тому вони можуть негативно впливати на розвиток зародка.
7. Класифікація плацент.
За походженням третинної ворсинки:
- жовткова - якщо кровоносні судини третинної ворсинки походять від жовткового мішка (наприклад, у більшості сумчастих),
- алантоїдна - якщо кровоносні судини проростають з алантоїсу.
У вищих ссавців спочатку функціонує жовткова плацента, а згодом, коли до хоріона приєднується алантоїс, вона замінюється на алантоїдну.
У таких тварин, як кріт, кролик, верблюд та інші функціонує плацента обох типів.
За будовою розрізняють такі типи плацент (мал. 5):
Мал. 5. Схема різних видів плацент:
а – епітеліохоріальна; Б – десмохоріальна; в – ендотеліохоріальна; г – гемохоріальна;
1 – сполучна тканина хоріону; 2 – епітелій хоріону; 3 – епітелій ендометрію (стінки матки);
4 – кровоносні судини ворсинок хоріону; 5 - сполучна тканина слизової матки;
6 – материнська кров у порожнинах; 7 – міометрій матки.
- епітеліохоріальна плацента (напівплацента -має найпростішу структуру. Під час її утворення на поверхні хоріона з'являються ворсинки у вигляді невеличких горбків, які занурюються у відповідні заглиблення слизової оболонки матки, без руйнування у її стінці (див. мал. 5, а)У процесі пологів ворсинки виходять зі своїх заглиблень, без порушення матки. Перебіг пологів відбувається безболісно і без кровотеч. Така плацента є у свиней, коней, верблюдів, бегемотів, китів, лемурів та ін.
- десмохоріальна плацента - характеризується встановленням тісного зв'язку хоріона зародка зі стінкою матки, У місці сполучення з ворсинками хоріона епітелій слизової оболонки матки руйнується. Розгалужені ворсинки занурюються у сполучну тканину, наближуючись цим самим до кровоносних судин матері (див. мал. 5, б). Таку плаценту мають жуйні тварини.
- ендотеліохоріальна плацента - характеризується руйнуванням не лише епітелію слизової оболонки матки, а й сполучної тканини. Ворсинки хоріона торкаються судин і відділені від материнської крові тонкою ендотеліальною стінкою (див. мал. 5, в). Така плацента формується у хижаків.
- гемохоріальна плацента – у цьому випадку під час встановлення контакту плода з материнським організмом відбувають ся глибокі зміни у матці — частково руйнується сполучна тканина і навіть стінки судин. На місці зруйнованих тканин утворюються порожнини, заповнені кров'ю, що витікає з судин. Ворсинки хоріона омиваються кров'ю, всмоктуючи з неї поживні речовини. Прямого з'єднання між судинами ворсинок і матки немає. Обмін речовин здійснюється через дуже тонку стінку ворсинки. Внаслідок тісного контакту між зародком і материнським організмом пологи і супроводжуються відторгненням значної частини стінки матки і кровотечею. Цей тип плаценти характерний комахоїдним, гризунам, приматам, зокрема людині.
Класифікація плацент за формою. Розміщення ворсинок хоріона плоду і відповідно контакти з ними слизової оболонки матки мають різну форм. Залежно від форми, плаценти поділяють на такі типи:
- дифузна - в якій ворсинки розміщені по всьому хоріону (у коней, свиней, верблюдів);
- котиледонна, або множинна - коли ворсинки формують скупчення «кущиками» — котиледони, а відповідно до них на слизовій оболонці матки розростаються бородавчастої форми випинання — карункули. Ворсинки хоріону проникають у крипти на карункулах (у рогатої худоби);
- поясна або стрічкова - в якій ворсинки зібрані в смужку що опоясує довкола хоріон, а решта його залишається вільною від ворсинок (у хижаків);
- дисковидна, або дискоїдальна - характерна тим, що ворсинки в ній збираються на хоріоні у вигляді диска і відповідно розміщені лакуни материнської плаценти (у людини).
Класифікація плацент за ступінню руйнування слизової оболонки матки:
- невідпадаючі - якщо під час пологів ворсинки хоріона виходять із заглибин слизової оболонки матки, не пошкоджуючи її, без кровотечі (у деяких сумчастих, свиней, китоподібних, верблюдів, коней, бегемотів, жуйних).
- відпадаючі - якщо під час пологів руйнується частина слизової оболонки матки (материнської плаценти) з кровотечею (у хижаків, гризунів, деяких комахоїдних, летючих мишей і приматів)
8. Алантоїс.
Одночасно із утворенням амніотичної порожнини розвивається а лантоїс (від грец. аllапtos — ковбаса і еіdоs — вид) — тонкий пальцеподібний виріст вентральної стінки задньої частини первинної кишки, який проникає в амніотичну ніжку.
Як і кишка, він складається з ентодерми, вісцерального листка спланхнотому та мезенхіми, що проростає поміж ці листки разом із кровоносними судинами.
У деяких ссавців в ньому збираються продукти метаболізму, тому він функціонує як екстракорпоральний сечовий міхур.
У інших ссавців рано встановлюється зв'язок зародка з материнським організмом і тому алантоїс розвивається значно слабше і являє собою лише тяж, в якому проходять кровоносні судини від ембріона і плаценти.
Під час утворення алантоїса його зачаток вклинюється між амніоном і хоріоном і у різних тварин ступінь його розвитку і взаємовідношення з іншими плодовими оболонками буває різним.
Так, у хижаків і кролика алантоїс має форму сліпого мішка і одна сторона його зростається з хоріоном, утворюючи алантохоріон, а друга — приєднується до амніону і формує алантоамніон.
У жуйних алантоїс ділиться на два сліпі мішки, які проникають між хоріоном і амніоном, роз'єднують їх в окремих ділянках і зростаються з ними — в інших. Тому в цих тварин, крім названих оболонок, є ще амніохоріон.
У багатьох видів плацентарних ссавців, за винятком приматів, алантоїс виконує функцію живлення, газообміну і виділення.
Отримані дані про те, що в ранній період ембріогенезу в алантоїсі продукуються В-лімфоцити.
Крізь стінку алантоїса проходять кровоносні судини від ембріона і плаценти. Місце сполучення алантоїса з хоріоном називають хоріоалантоїсом, або алантоїдною плацентою.
Починаючи з другого місяця внутрішньоутробного розвитку людини, цей провізорний орган редукується.
Пуповина.
Зв'язок зародка з плацентою здійснюється за допомогою пупкового канатика. Пуповина, або пупковий канатик — сполучнотканинний тяж, що з'єднує тіло зародка з плацентою. Він містить залишки протоки жовткового мішка - жовткове стебельце, алантоїс і кровоносні судини — дві пупкові артерії і одну вену.
Основу пупкового канатика складає особлива слизова сполучна тканина, що має назву вартонових драглів (мал. 6).
Ця слизова тканин забезпечує тургор (пружність) пупкового канатика і неспадання кровоносних судин, які проростають через нього від тіла зародка до ворсинок хоріону.
Через кровоносні судини пуповини здійснюється постачання зародка поживними речовинами і киснем від плаценти.
Крім цього, слизова тканини виконує захисну функцію позасудинним шляхом. Пуповинна вена несе кров, збагачену киснем і поживними речовинами, від плаценти до плоду, а артерії доносять венозну кров від плоду до плаценти.
У деяких тварин з плацентою зв'язаний і жовтковий мішок. Така плацента називається жовтковою.
Мал. 6. Схема пупкового канатика ссавця (поперечний розріз).
ЕкАм – ектодерма амніотичної оболонки; ССТ – слизова сполучна тканина (вартонові драглі); ЖС – жовткове стебельце з залишком довткового міхура; ПА – пупкові артерії; ПВ – пупкова вена; Ал – аллантоїс; ЕнАл – ентодерма аллантоїсу; МД – мезодерма.
Тривалість ембріогенезу у різних плацентарних тварин не однакова. Вона зумовлюється зрілістю народження дітей і характером зв'язку зародка з організмом матері, тобто будовою плаценти.
