Освіта — один з найдавніших соціальних інститутів, що викликана потребами суспільства відтворювати і передавати знання, уміння, навики готувати нові покоління для життя, готувати суб'єктів соціальної дії для вирішення економічних, соціальних, культурних проблем, що стоять перед людством. У сучасному світі освіта — складне і багатоманітне суспільне явище, сфера передачі, усвоєння і перероблення знань і соціального досвіду. Освіта є певна система щипальних і виховних закладів, що здійснюють різноманітні форми залучення їх досвідів в усвоєнні багатств культури. Освіта інтегрує різні види навчальної і виховної діяльності, їх зміст в єдину соціальну систему, орієнтує їх на соціальне замовлення, на соціальні потреби суспільства. Серед соціальних інститутів суспільства сучасної цивілізації освіта займає одну з провідних позицій. Адже благо людини, становище культури та духовності в суспільстві, темпи економічного, науково-технічного, політичного і соціального прогресу саме залежать від якості і рівня освіти. Навчання, уміння, вивчення, освіті та ін. поняття, терміни використовуються для забезпечення навального процесу.
В житті людини навчання займає тривалий період, забираючи її продуктивні творчі сили і роки. Претендуючи на професію, ту чи іншу спеціальність молода людина повинна учитися не менше десяти-п'ятнадцяти років, а ^ля професії вищої кваліфікації — навчання доходить до двадцяти років. Навчання втручається в життя людини ще з дитинства, по суті, людина не млі: чіткого уявлення про психологічні наслідки такого втручання. Адже встановилась уже традиція: в сім'ї дитина досягає шести-семи років і тоді її посилають в школу, забуваючи про її підготовку фізично, психологічно та ін. Вважається, що дитина має вчитися, освоювати знання, загальні і відповідальні фази навчання припадають на період соціального самоутвердження, мужіння людини — професійного, сімейного, громадянського. Буває ж у дитини змалку проявляються ті чи інші нахили, але в сім'ї їх не помічають, і в Школі їх не помічають, а тим часом нахили пригнічуються, а інтерес, потяг до тих чи інших знань у дитини згасає, не розвивається. Дитина поступово Перетворюється ніби в посудину, що наповнюють всім потроху. І більшість «м шків і дівчат, закінчуючи школу, так і не уявляють чітко про ту чи іншу професію, спеціальність, а одержують про них відомості від батьків. Часто-густо в сім'ях, де тільки одержавши ту чи іншу спеціальність намагаються передати її дітям: педагоги посилають дітей учитися на учителів, лікарі — на лікарів та ін. Затягнуте навчання, де людині відводиться, як правило, пасивна роль, приємниці культури, нерідко дає плоди інфантильності. Молоді люди частіше потрапляють у стресові ситуації, змінюють професію, повторно (добувають ті чи інші знання, спеціальність, а іноді розчарувавшись, зневірившись формально відмовляються від одержання знань, а за те прагнуть одержати атестата, диплома, свідоцтва про знання.
Освіта як соціальне явище,, органічно зв'язана з усіма галузями матеріальної і духовної культури — об’єкт дослідження багатьох наук. Кожна з них має аспект дослідження, обумовлений її специфікацією. Соціальна філософія досліджує закономірності розвитку освіти в системі: суспільне буття суспільна свідомість. Філософія освіти розробляє фундаментальні основ освіти. Педагогіка безпосередньо вивчає освітній і виховний процеси в усіх типах шкіл, методичні і дидактичні основи. Якщо психологія має об'єкти освіту як джерело формування особи, то наука про політику розглядає зв'язки освіти з політикою і ідеологією. Економічна теорія основну увагу зосереджує на розкритті суті матеріальної і технічної бази освіти і її ролі в розвитку економіки. Поряд з усіма суспільними і гуманітарними науками, щ вивчають той або інший аспект проблеми освіти, що спеціально займається дослідженнями систем освіти як соціального інституту. На долю соціології освіти припадає найголовніший з усіх об'єктів дослідження — соціальний аспект, що дозволяє розглядати освіту з позицій суспільних відносин, її взаємодії з суспільством, впливу на суспільний розвиток, його сфери і структури. Соціологія освіти — одна з наук, що прагне впливати на подолання негативних тенденцій в одержанні знань, шукає нові імпульси впливу на озброєнні! сучасної людини, яка освоює культуру. Соціологія саме і вивчає освіту як соціокультурний інститут, його розвиток, функціонування, структуру, способи організації, динаміку соціальної структури сфери освіти, її взаємодії і іншими соціальними та суспільними інститутами і сферу життя людини. Та й саму навчальну діяльність соціологія освіти подає з позицій соціокультурних умов, життєвих орієнтацій, особливостей способу життя учнів, студентів, потреб виробництва, науки, всієї культури суспільства тощо. Визначаються основні напрямки соціології освіти: місце освіти як соціального інституту в системі суспільного відтворення; взаємовідносини процесу освіти з іншими процесами суспільного життя (економічними, демографічними, політичними); взаємозв'язок системи освіти з соціальною структурою суспільства; соціальне визначення освіти і динаміка змін; соціальне становище і спільна роль учителя і викладача; динаміка взаємовідносин між учнями І вчителями та ін.
Освіта — це цілісна самостійна система, що має інституалізований характер. Це не просто діяльність з навчання і виховання, а особлива організована, структуралізована, ролева діяльність, що опирається на спеціальні установи, регульована спеціальними норма ми. Соціологія освіти є самостійна спеціалізована галузь знані., предметом якої є система освіти як соціальний інститут, взаємодія її компонентів, а також взаємодія системи освіти та її компоненті м з суспільством, насамперед, з його соціальною структурою та ін.. Соціологія освіти розглядає освіту як форму та засіб громадянського буття, досліджує загальні соціальні закономірності освіти та ви ховання як соціальних процесів та їх функції на всіх рівнях взаємодії громадських сил. Для американської соціології більш характерне визначення предмета соціології освіти як вивчення формалізованих навчальних закладів та установ — шкіл, коледжів, університеті м тощо, освітнього процесу в них, зв'язків, що склалися між ними та іншими інститутами суспільства, що їх оточує. Об'єкт соціології ос віти — це сфера освіти, є саме те соціальне середовище, де розгортається функціонування процесів освіти, де діють певні суб'єкти у формі різноманітних навчальних занять з відповідною системою взаємодії людей, з їх інституціональною та неінституціональною організацією. Найважливіші суттєві оцінки освіти та навчання зумовлені, а інколи безпосередньо визначені впливом інших сфер життя чи способом буття особи. Зміст соціології освіти охоплює безпосередню галузь самого навчання й освіти — культурні цінності, бо і приводу їх засвоєння формується процес навчання як галузь соціокультурної діяльності.
Соціокультурний підхід дозволяє простежити динаміку галузі освіти, характер якісної взаємодії освіти з іншими сферами життя суспільства, усвідомити реальний процес становлення та розвитку суб'єкта під впливом освіти. Соціологія освіти є компонентом соціології культури, без її принципів, настанов теорії неможливо здійснити соціологічний аналіз освіти. Соціологія освіти є частиною соціології виховання: навчання як форма виховання орієнтоване на розвиток певних якостей, властивостей культури. Отже, предмет соціології освіти є становище і динаміка соціокультурних процесів І галузі освіти; закони, принципи, механізми та технології навчання, соціокультурна діяльність людини, взаємодія галузі освіти з іншими сферами суспільного життя та співвідношення соціології освіти І соціології культури, науки, виховання.
