Сучасна система освіти виконує спільне призначення — залучення людини до досягнень культури. Освіта — викладання учням знань, освоєння ними системи наукових знань, причому системи, що створює відносно повну картину природи суспільства, мислення (пізнання). Освіта завдяки системності, іншими словами, завдяки викладанню взаємозв'язаних основ наук формує в учнів студентів уміння підійти до аналізу речей і процесів з різних попі цій, охопити речі і процеси з ряду боків. Система знань з тим або іншим успіхом, в залежності від ступеня науковості, закладає початки уміння оперувати нагромадженими знаннями, вирішити нові, нестандартні проблеми, завдання. Багатосторонній підхід до проблем освіти, виховання розвиває наукове мислення. Якість і надійність основ освіти залежить від рівня науковості системи освіти. Разом і тим освіта реалізує і інші різноманітні функції, служить універсалі, ним засобом, механізмом вирішення багатьох життєвих проблем людини і суспільства. Та очевидно, освіта ще не визначає вирішення проблеми формування людської особи, і щоб сформувати особу людини, необхідна система виховання і освіти.
Виховання і освіта — процес формування людини-особи — освіченої, з соціально-політичною свідомістю. Науковий зміст освіти і служить базою процесу формування людини-особи. Одного викладання учням, студентам комплексу знань науки за навчальними програмами ще не досить для формування повноцінної всебічно розвинутої людини-особи. Для формування всебічно розвинутої особи варто ще, насамперед, сформувати людські відносини. Якщо людини залишається стерильно ідейною, якщо немає спільних поглядів на життя, не відчула сенсу життя, то така людини неминуче виявляється неповноцінною.
Трагедія викладача-учителя, професора, простого менеджера, бізнесмена полягає в тому, що покликаний за самим своїм положенням бути вчителем життя, наставником молоді, або ж жити серед людей, спілкуватись у світі бізнесу, виробництва та ін. не відчуває трагічної неясності у найголовнішому — спільному погляді на життя. І якщо ж кожне почуття, кожна думка живе в учителя особняком, то і в усіх роздумах, міркуваннях про науку, театр, літературу, учнях і студентах, в усіх міркуваннях про картинки, що їх малює уява учителя, навіть найдосконаліший аналітик не знайде того, що це трагедія. І передумова для індивідуальної і соціальної мобільності появляється п людині з залученням її до освіти і тими або іншими її формами, н формуванні спільного погляду на життя, навколишній світ.
Функції освіти
Основними функціями освіти є виховання і навчання; соціальна мобільність—генератор і охоронець культурного досягнення суспільства; забезпечення кадрами народного господарства; сфери духовного життя та ін.
Реалізуючи функцію соціальної мобільності, освіта спирається на ряд засобів. Кожний індивід починає нагромаджувати свої знання ще з колиски, з перших актів освоєння навколишнього йому зовнішнього середовища і оточуючого його світу. У колисці і дитячому саду, в сім'ї формуються перші «блоки» свідомості, а потім починається шкільне навчання — найвідповідальніша і змістовніша пора формування свідомості. Навчальні програми, під ручники, навчальні посібники передбачають той або інший обсяг наукових знань. У освоєнні знань учням допомагає вчитель. Основи наук служать змістом навчання. Зміст і структура освіти не впливає на свідомість автоматично, а активно опосередуються індивідом. Характер опосередковості індивідом змісту освіти визначається системою виховання. І школа вирішує завдання: готувати людей, які вміють все робити; виховувати у молоді уміння взяти собі всю суму людських знань; розвинути і вдосконалювати пам'ять кожного учня, студента, які оволодівають знанням основ наук; вести педагогічний процес так, щоб всі надбані освоєні учнями знання продумувались, перероблювались в їх свідомість; давати молоді основи знань, виховувати уміння німим виробляти спільні погляди на життя, все навчання організовувати так, щоб молодь вирішувала практично те або інше завдання спільної праці, виховувати в учнів, студентів свідому дисципліну творчої, самовідданої праці, кожний крок навчання і виховання, освіти зв'язувати з життям.
Освіта має можливість селективності, тобто вибіркового відбору і передбачення людиною тих або інших форм професійних і соціальних занять або цілеспрямовано служити формуванню такої схильності. Успішність людини в навчанні не завжди визначає його ефективність у праці, в різних видах соціальної діяльності. Проте суспільство звикло довіряти інститутам освіти, їх якісній підготовці спеціалістів. Так, заповнюючи вакансії на ту чи іншу посаду, переваги віддаються особам, які мають дипломи про освіту. Готувати людей, які вміють все робити — це означає виховувати у кожного індивіда готовність до фізичної та розумової праці. Процес виховання готовності і уміння людей все робити досить тривалий, повільно але послідовно здійснюваний, в який постійно включається все: трудове виховання, особистий приклад батьків, учителів, мистецтво, літератури, засоби масової інформації тощо. Належить кожного хто вчиться переконати в тому, що суспільство дає освіту кожній людині не заради надання тих чи інших привілеїв, а для того, щоб вона розвивала всі свої здібності (в тому числі і здібність управляти державою), сформулювала власну людську особу. Адже канули в історію ті часи, коли освіта формувала частково людину або виконавця чужої волі, пристосування лише до фізичної праці, або володаря вільного від фізичної праці. В XX ст., а ще в XXI ст., в умовах прискорення розвитку науки, техніки, виробництва школа зобов'язана готувати людину для вузькоспеціалізованої функції. Життя породжує необхідність вузької спеціалізації функцій спеціаліста. Напередодні XXI ст. і виробництву, і науці потрібно, насамперед, широко і всебічно освічена людина — енциклопедист. Між універсалізацією загальної освіти і практично значущої вузької спеціалізації існує залежність: універсалізація загальної освіти — основа успішної, безболісної спеціалізації функцій за необхідними вузькими операціями. Практична діяльність вимагає вузької спеціалізації функцій, а освіта необхідно універсальна. Тільки універсальна освіта створює надійну базу для реалізації вимоги практичної діяльності. Для того щоб сформувався сучасний спеціаліст важливо не тільки вузькі знання в удосконаленні спеціальності; але й універсальне знання історії країни, держави, де трудиться спеціаліст, знання процесів культури духовної і матеріальної, процесів політичних та суспільних.
Соціальна функція освіти - передача нагромаджених людських знань; прийнятність соціального досвіду і повністю духовна прийнятність поколінь; соціалізація особи, нагромадження нею інтелектуального, морального і фізичного розвитку, працевлаштування випускників навчальних закладів. В умовах переходу до ринкових відносин соціальні функції освіти набувають особливе значення у зв'язку з виникненням в суспільстві економічних, соціальних труднощів і наростаючого безробіття. Організаційна структура освіти складається з ряду рівнів — дошкільного, загальноосвітнього, професійного і спеціального (середнього і вищого). В сукупності освіта — безперервне навчання, приємливе, що зв'язує нижчі і вищі ступені навчання і триває і після їх завершення. Зміст структури освіти складається з двох компонентів: навчання і виховання, в реалізації яких діє суб'єкт освіти — педагог і об'єкт освіти — учні, між якими постійно існує органічний зв'язок, взаємодія і співробітництво.
Виховання — цілісна система з специфічною структурою, що складається з ряду елементів: трудове, моральне, політичне, економічне, світоглядне,
військово-патріотичне, естетичне, фізичне виховання, що взаємодіють і взаємопроникають один в одне. В кожному з елементів виховання є аспекти інших, що найповніше виражаються в трудовому і моральному вихованні, що відіграють провідну роль в системі виховання і освіти і впливають на ш і інші види виховання. Сама ж система виховання взаємодіє з її окремими елементами. Тому в кожному з елементів знаходять відображення загальні принципи виховання. Але кожний вид виховання має відносну самостійність, тому що має специфічні особливості і впливає на весь процес виховання і освіти, збагачуючись ними, або навпаки, збіднюючись в залежної 11 від рівня і ефективності. Разом з тим освіта реалізує і інші різноманітні функції, служить універсальним засобом, механізмом вирішення багатьом життєвих потреб і проблем людини і суспільства.
Система освіти веде відбір, селекцію свого контингенту учнів. Якщо п минулому навіть початкові форми освіти були недоступні або малодоступні різним верствам суспільства, то тепер перепон немає. В Конституції України записано, що кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, освіту. Повна загальна середня освіта є обов'язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах і розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти різних форм навчання, надання державних стипендій та пільг учням і студентам. Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі (ст.ст. 23,53). Та не кожен учень, студент може оволодівати широкою системою знань. Тим більше, що сучасне матеріальне виробництво, наука, техніка розвиваються так швидко, що людині протягом її індивідуального життя доводиться декілька разів міняти трудові функції, проходячи відповідну перекваліфікацію або підвищення кваліфікації. Але перехід від однієї трудової функції до іншої можна здійснити тим безболісніше і успішніше, чим фундаментально ширше загальнонаукова освіта. Але ще не викорінено в реальному житті багато недоліків і перепон ш шляху до освіти. Ще й тепер для сучасної людини багато видів освіти недосяжні. Відбір при прийомі в навчальні заклади створює не завжди рівні можливості для різних соціальних верств. Ще діє політика протекціонізму на різних рівнях. Часом елементи протекціонізму виявляються і через навмисні дії.
