Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


«асоби науковоњ комун≥кац≥њ




—истема науковоњ комун≥кац≥њ забезпечуЇ циркул€ц≥ю поширенн€ науковоњ ≥нформац≥њ, перетворенн€ окремих сфер п≥знанн€ в Їдину систему знань. “ому-то розвиток системи науковоњ комун≥кац≥њ Ч необх≥дна умова процесу ≥нституал≥зац≥њ науки. јдже, по сут≥, наукова д≥€льн≥сть колек≠тивна. ¬≥к науковоњ комун≥кац≥њ вим≥рюЇтьс€ тис€чол≥тт€ми. ѕочаток кому≠н≥кац≥њ заклали сам≥ вчен≥, маючи потребу в обм≥н≥ ≥нформац≥Їю. ѕершим засобом комун≥кац≥њ стали листи, що тривалий пер≥од виконували роль формальноњ публ≥кац≥њ та закр≥пленн€ пр≥оритету. ÷е дос€галос€ тим, що одержан≥ листи показувались вс≥м зац≥кавленим та при потреб≥ коп≥ювали≠с€. ¬чених тод≥ було небагато й науков≥ новини без перешкод розповсюджу≠вались у њх вузькому кол≥.

 нигодрукуванн€ п≥д≥рвало значенн€ лист≥в €к засобу розповсюдженн€ науковоњ ≥нформац≥њ. ¬же п≥сл€ античних час≥в наукова ел≥та починаЇ швид≠ко розростатись ≥ листи б≥льше не могли виступати Їдиним засобом комун≥≠кац≥њ. Ћ≥дерство у систем≥ науковоњ комун≥кац≥њ почали завойовувати книги. ” приватному листуванн≥, €к ≥ ран≥ше, висувались, обговорювались ≥, нав≥ть, вир≥шувались багато наукових проблем (наприклад, у листуванн≥ м≥ж Ѕлезом ѕаскалем та ѕ'Їром ‘ерма народилас€ теор≥€ ймов≥рностей). јле саме публ≥кац≥њ почали забезпечувати пр≥оритет та розповсюдженн€ наукових знань. «б≥льшенн€ к≥лькост≥ наукових книг, знанн€, що в них м≥стились, ставали дедал≥ б≥льш в≥докремленими, трудн≥ше ставало њх засвоювати, визна≠чати њх новизну та наукову ц≥нн≥сть. ” систему науковоњ комун≥кац≥њ прони≠каЇ новий елемент Ч науков≥ журнали. ѕерш≥ з них, наприклад, ЂЌауков≥ записки  орол≥вського товаристваї, мало схож≥ на сучасн≥: друкували огл€≠ди, реферати, попередн≥ пов≥домленн€ про незак≥нчен≥ досл≥дженн€,

¬иникнувши у XVII ст., €к додатковий зас≥б у систем≥ науковоњ комун≥кац≥њ, журнали зайн€ли пан≥вне становище. Ѕлижче до XX ст. жур≠нальн≥ статт≥ стають уже стандартними, набувають майже сучасного вигл€≠ду, остаточно перетворилис€ на найважлив≥ший зас≥б науковоњ комун≥ка≠ц≥њ. ” середин≥ XX ст., коли наука перетворилас€ у безпосередню продуктивну силу, а про њњ розвиток почали п≥клуватис€ держава, ур€ди, сталис€ нов≥ зм≥ни у систем≥ науковоњ комун≥кац≥њ. якщо досл≥дженн€ та терм≥н њх завершенн€ плануютьс€, то вчений не може чекати завершенн€ циклу досл≥джень, а вже пот≥м узагальнювати, писати книжку. Ќа кожному б≥льш-менш зак≥нченому етап≥ учений публ≥чно зв≥туЇ. ѕубл≥кац≥њ, в≥дм≥чаЇ в≥домий наукознавець ƒжордж де-—олла ѕрайс, перетворюютьс€ здеб≥льшого на обов'€зкове завершенн€ витрат часу та кошт≥в, ан≥ж особливим прив≥леЇм, винагородою за в≥дкритт€ чогось такого, що г≥дно перебувати у золотому науковому арх≥в≥ й привертати увагу обраного кола людей. “ака зм≥на м≥сц€ науки у сусп≥льств≥ привела до того, що кожн≥ 10Ч15 рок≥в к≥льк≥сть книг та журнал≥в подвоюЇтьс€. ¬ таких умовах неможливо нав≥ть перегл€нути ус≥ статт≥ за фахом, можна пропустити важливу ≥нформац≥ю й т≥льки по завершенню досл≥дженн€ д≥знатис€ про зап≥зненн€. “ому формуютьс€ нов≥ форми науковоњ комун≥кац≥њ. “ак, знову набувають значенн€ р≥зн≥ реферативн≥ огл€ди, видаютьс€ спец≥альн≥ реферативн≥ журнали. —тво≠рюютьс€ велик≥ ≥нформац≥йн≥ системи та мереж≥, €кими можна користуватись за допомогою персонального комп'ютера.  омпТютеризац≥€ науки та системи њњ комун≥кац≥њ викликаЇ потребу всезагальноњ комп'ютерноњ осв≥че≠ност≥, передбачаЇ волод≥нн€ загальним у€вленн€м про можливост≥ обчислювальноњ техн≥ки, навиками њњ використанн€, вм≥нн€ складати прост≥ комп'ютерн≥ програми.

Ќев≥д'Їмна частина науковоњ комун≥кац≥њ Ч р≥зноман≥тн≥ конференц≥њ, симпоз≥уми, конгреси, школи молодих вчених тощо. ¬ таких умовах в≥д≠буваЇтьс€ обм≥н нов≥тньою ≥нформац≥Їю, порушуютьс€ та обговорюютьс€ дискус≥йн≥ питанн€ сучасних наукових проблем, досл≥джень. «ростаЇ в сучасних умовах ≥ значенн€ неформальноњ комун≥кац≥њ. ѕ≥драховано, що в сучасних умовах неформальн≥ комун≥кац≥њ принос€ть вченому 70 Ч 80 % не≠обх≥дноњ ≥нформац≥њ. њњ переваги особливо значн≥ на етап≥ розробки т≥Їњ чи ≥ншоњ науковоњ проблеми. Ќеформальний, оперативний обм≥н думками м≥ж квал≥ф≥кованими, обдарованими спец≥ал≥стами дозвол€Ї орган≥зувати своЇ≠р≥дний Ђмозковий штурмї й наштовхнутис€ на нову ≥дею, висв≥тити незрозум≥л≥ м≥сц€ власних лог≥чних побудов. “ак, добре в≥домий Ђкопенгагенсь≠кий стильї науковоњ прац≥, що склавс€ в ≤нститут≥ теоретичноњ ф≥зики п≥д кер≥вництвом Ќ≥льса Ѕора. —уть Ђкопенгагенського стилюї пол€гаЇ в пост≥й≠ному безперервному сп≥лкуванн≥, зд≥йсненн≥ сп≥льних досл≥джень, обговоренн≥ дос€гнутих результат≥в. ѕод≥бним Ї ≥ стиль досл≥джень ≈нр≥ко ‘ерм≥ та його колег. Ѕ≥льш≥сть наукових досл≥джень та в≥дкритт≥в, зд≥йснених у –им≥, народилас€ в процес≥ гри у Ђдв≥ л≥риї, чи у т≥й форм≥ њњ продовженн€, €ку ≈нр≥ко ‘ерм≥ надав своњй прац≥ у лаборатор≥њ. —уть гри в тому, що кожний учасник задавав ≥ншим т≥ питанн€, над €кими сам м≥ркував у ход≥ досл≥джен≠н€, ≥ в≥дпов≥дь на €к≥ часто й сам не знав. ќдну л≥ру платив той, хто не м≥г в≥дпов≥сти на питанн€, що задавали йому ≥нш≥, а дв≥ л≥ри той, хто не м≥г в≥дпов≥сти на своЇ питанн€.

ўе одна перевага Ч фактор часу. „итанн€ наукових праць н≥би повертаЇ час назад: в≥дбуваЇтьс€ знайомство з тим, про що м≥ркував вчений р≥к-два тому. ƒов≥датись, що зм≥нилось в≥дтод≥, можна т≥льки у неформальному сп≥л≠куванн≥. « ≥ншого боку, й самому вченому важливо дов≥датись, €к зустр≥нуть його працю, а в≥дгуки ж друкуватимутьс€ лише через тривалий пер≥од. як≠що ж скористатись неформальними каналами, послати коп≥њ статт≥ де€ким колегам, то в≥дгуки прийдуть значно ран≥ше. Ќеформальна комун≥кац≥€ мо≠же допомогти й тод≥, коли матер≥ал≥в дл€ друкуванн€ висновк≥в досл≥дженн€ ще не вистачаЇ, але Ї необх≥дн≥сть за€вити про досл≥дженн€, що ведетьс€. ƒжерела неформальноњ комун≥кац≥њ р≥зноман≥тн≥: особист≥ зустр≥ч≥ вченого з колегами, починаючи з м≥жнародних форум≥в ≥ к≥нчаючи сп≥льними особис≠тими розмовами, обм≥н листами, коп≥€ми статей тощо. ќтже, значенн€ нау≠ковоњ комун≥кац≥њ дл€ процесу ≥нституал≥зац≥њ науки та њњ розвитку надзви≠чайно велике.

Ќаукова комун≥кац≥€ забезпечуЇ обм≥н науковою ≥нформац≥Їю, закр≥п≠люЇ пр≥оритет наукових в≥дкритт≥в за певним вченим, спри€Ї формуванню нових ≥дей та п≥дход≥в. —творенн€ ефективноњ системи науковоњ комун≥ка≠ц≥њ та вм≥нн€ вчених максимально продуктивно використовувати вс≥ њњ р≥зноман≥тн≥ форми Ч необх≥дна умова дальшого прогресу науки, один з най≠важлив≥ших напр€мк≥в соц≥ального управл≥нн€ розвитком науки.





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 844 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

Ѕутерброд по-студенчески - кусок черного хлеба, а на него кусок белого. © Ќеизвестно
==> читать все изречени€...

1443 - | 1454 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.011 с.