Соціологія науки, на відміну від інших галузей наукознавства, розглядає науку як соціальний інститут, своєрідну форму та сферу діяльності. Ці два головних аспекти соціологічного дослідження науки взаємозв'язані: наукова діяльність відбувається у певній системі відносин, у певних формах організації та управління; взаємодія людей, що відповідають за генерацію знань, залежить від конкретних соціокультурних умов.
Отже, предмет соціології науки — це функціонування науки в межах конкретного суспільства як соціального інституту, форми та сфери діяльності, своєрідної системи норм та цінностей. Соціологія науки вивчає соціальні аспекти формування наукового знання, систему соціальних відносин, що виникають у процесі руху нового знання від його появи до його практичного використання, типи поведінки науковців у різних соціальних сферах, їх ціннісні орієнтації, а також конкретні форми взаємодії науки та суспільства, науки та інших соціальних явищ.
Соціологія науки — самостійний розділ соціології та наукознавства формується на початку XX ст. на Заході й розвивалася в межах соціології знання, де спільно з вивченням релігії та філософії аналізуються взаємозв'язки знань та соціальної системи. Становлення соціології науки пов'язано з творчістю Макса Вебера, Карла Мангейма, Макса Шеллера, Імре Лакатоса, Томаса Куна та ще багатьох. Значну роль у формуванні соціології науки відіграли праці Джона Бернала, якого вважають засновником марксистського напряму у соціології науки, а з ім'ям американського соціолога Роберта Мертона пов'язують становлення соціології науки як самостійної галузі знань. Соціолог Роберт Мертон та його учні сформулювали певну сукупність понять та методів — так звану «мертоніаяську парадигму», що панувала у соціології науки аж до 70-х років. її змінила когнітивна соціологія, що поєднує різні дослідницькі програми, об'єднані спільною рисою: прагненням пояснити не тільки норми науки — соціального інституту та форми поведінки вчених (що властиво дія мертоніанської парадигми), але й зміст наукового знання у будь-яких його формах. Проте, методологічної єдності сучасна західна соціологія науки не має.
У соціології дослідження науки як соціального інституту розгортається у 50-х й, особливо, 70-х роках. Розвиток соціології науки триває на Україні і в сучасних умовах. Бурхливий розвиток науки в XX ст., суперечливість її соціальних наслідків, змусили замислитися над тим, що таке наука, з якими факторами зв'язаний її розвиток, від чого залежить вірогідність адекватної реалізації чи спотворення її відкриттів у тих чи інших умовах, чого вимагає наука від людини в сучасних умовах та в майбутньому. З'ясування, вирішення проблем стає одним з найважливіших завдань соціології науки, визначає її соціальну значимість.
Соціологічні дослідження науки мають теоретичне та практичне значення. Теоретичне значення соціології науки полягає в тому, що осмислення науки як соціального явища допомагає розкрити специфіку наукової діяльності, вивчити відносини, що складаються у її межах, виявити взаємозв'язок наукової сфери з іншими сферами суспільного життя, глибше зрозуміти актуальну та потенційну значимість науки. Це важливо для управління та організації наукової діяльності, підвищення її соціально-економічної продуктивності та ефективності, формування науково обґрунтованої національної та міжнародної політики держави, тобто необхідно для цілеспрямованого розвитку науки і суспільства. Прикладне значення соціології науки пов'язано з тим, що її результати дослідження використовуються при вирішенні конкретних практичних завдань та проблем. Особливо велике значення мають конкретно-соціологічні дослідження, що дозволяють з'ясувати реальні показники та тенденції розвитку науки у її взаємозв'язку з суспільством Можливо «виміряти» динаміку кількості науковців, простежити «криві» зростання кількості публікацій, розподіл матеріально-технічних ресурсів та кошми загальну виробничу ефективність наукових досліджень тощо. З допомогою методик та процедур конкретно-соціологічних досліджень можна порівнювати, співвідносити та вимірювати не тільки «фізичні» показники, але й імматеріальні об'єкти — думки, оцінки, засоби орієнтації та ін. Практичне значення опису та осмислення параметрів розвитку науки для раціонального ти ефективного управління за природою завжди конкретне. Конкретно-соціологічні дослідження розвитку науки також дозволяють з'ясувати не тільки 11 особливості в межах певної соціальної системи, але й розкрити специфіку науки саме в конкретній країні, у певний історичний період.
Соціологія науки має дуже важливу функцію: загальнокультурну, гуманістичну. Теоретичне осмислення багатомірних взаємозв'язки! науки та суспільства дозволяє виявити та обґрунтувати позитивний потенціал науки для розвитку людини та людства взагалі, розкрити та ефективно використовувати чи коректувати механізми включення нових знань у наукову картину світу та світогляд людини. Формуванню світогляду можуть допомогти й конкретно-соціологічні вимірювання статусу науки у суспільстві, у процесі якого виявляються зокрема світоглядницькі показники: ставлення до науки, оцінка наукової діяльності, довіра до наукових результатів тощо. Соціологічний аналіз науки має велике значення й для виявлення вимог, що їх висуває науково-технічний прогрес до людини, до системи освіти, з'ясувати, наскільки рівень розвитку освіти відповідає вимогам що сприятиме удосконаленню системи освіти — соціального інститут}'.
