Соціальні інститути — це певні форми організації спільної діяльності людей, що склалися в ході історії. Основною ознакою інституалізації виступає оформлення певного виду діяльності стосовно самостійної сфери суспільного життя. Процес інституалізації науки пов'язаний з переходом до професійної діяльності, з появою професійного співтовариства, спеціальних професійних закладів, розвинутої матеріально-технічної бази — необхідної умови дальшого розвитку науки, з становленням нормативно-ціннісної системи, що регулює професійну наукову діяльність. Більше ніж двохтисячолітню історію має наука. Проте, тривалий період наука не становила цілісне, розвинене самостійне соціальне утворення, а розвивалася в межах інших соціальних інститутів — релігії, освіти тощо. Окремі елементи наукових знань формуються уже в стародавніх цивілізаціях (Шумерська культура, Єгипет, Китай, Індія). Та протягом ще багатьох століть наукові знання теоретично не систематизовані, фрагментарні, співіснуючи з міфологією та релігією, залишалися на периферії суспільного життя й не становили науки в повному розумінні.
Вважають, що наука виникла ще до VI ст. до н. є., коли в Стародавній Греції сформульовано перші теоретичні системи (Фалес, Демокріт) та склались відповідні умови для створення науки — благотворна духовна атмосфера (криза міфологічного світогляду, зростання опозиції традиційній релігії, дальше нагромадження наукових знань), можливість займатися науковою діяльністю (відокремлення розумової праці від фізичної). Розвиток науки триває
середні віки, хоча й досить суперечливо, під егідою церкви. Звідси, з одного боку — великий внесок вчених-богословів у розвиток філософії, логіки, лінгвістики, математики, медицини, оптики, історіографії та інших галузей знань, а з другого — жорстока боротьба інквізиції з мислителями, чиї наукові пошуки розбігалися з офіційною церковною доктриною, заборона наукових знань, що суперечили панівній картині світу. Значно прискорився розвиток науки в епоху Відродження. Тоді зародження перших паростків капіталізму, розвиток торгівлі та мореплавства, секуляризація суспільного життя, сприяло і розвитку наукових знань. В XVII —XVIII ст. стався справжній переворот у розвитку науки. Тоді починають оформлятися як соціальний інститут філософські, соціальні, точні та інші науки. Завершується секуляризація суспільного життя. Набирають силу результати промислової та соціальної революцій, а капіталістичне виробництво дедалі вдається за допомогою до науки. Зростають, розширюються наукові знання. Тоді ж у Європі організуються перші наукові товариства та академії, розпочинається видання наукових журналів. На рубежі XIX—XX ст. наука вступає у новий, вищий етап розвитку: формується новий спосіб організації науки — великі лабораторії та інститути з потужною технічною базою, що наближає наукову діяльність до форм сучасної індустріальної праці. На зміну поодиноким вченим приходять великі наукові колективи з чітким розподілом функцій. Виникають нові форми фінансування наукових досліджень, що частіше залежать від концентрації матеріальних зусиль суспільства, а іноді навіть людства.
Сучасна наука дедалі більше зв'язується з усіма, без винятку, суспільними інститутами, збагачує знаннями не тільки промислове та сільськогосподарське виробництво (тобто перетворюється на безпосередню виробничу силу), але й політичну, адміністративну, військову сфери, стає невід'ємним фактором духовного життя суспільства. Наука як соціальний інститут виступає важливим соціально-економічним потенціалом й, водночас, потребує дедалі більших витрат. Політика у сфері науки перетворюється в одну з провідних сфер соціального управління, набуває найважливішого значення.
Отже, сучасна наука має всі ознаки розвинутого соціального інституту. Наукова діяльність відокремилась у структурно організований вид виробництва, обсяг якого, починаючи з XX ст., подвоюється кожні 10— 15 років, а на порозі XXI ст. — кожні 5 років. Функціонування та розвиток сучасної науки забезпечується спеціалізованими закладами та засобами: науково-дослідними інститутами, науково-інформаційними центрами, бібліотеками та музеями, органами планування та управління. Наука має розвинену систему наукових комунікацій. В сучасних умовах у світі видається понад 100 тисяч наукових журналів, склалися світові інформаційні системи, зокрема, в 90-х роках система Internet. Чисельність науковців у світі перевищує 15 млн., що становить понад 90% від загальної кількості вчених за всю історію людства. Склалися та постійно вдосконалюються ціннісно-нормативні системи та нормативне регулювання науки.
