В умовах ринкової економіки, яка характеризується зростанням конкуренції, загострення проблеми виживання, завдання економічного аналізу не обмежуються лише оцінкою поточного фінансового стану підприємства.
Виникає необхідність прогнозування стратегії подальшого розвитку господарської діяльності підприємства за оптимальним параметрами фінансового стану платоспроможності і мінімальним ризиком.
Підприємства на кожному етапі своєї господарської діяльності мають потребу в грошових коштах для того, щоби сплачувати поточні борги.
Сума від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не завжди є достатньою для здійснення платежів, крім того, дебітори можуть затримати свої платежі.
Таким чином, з'являється потреба у пошуку та залученні інших (додаткових) коштів.
Звідси випливає та важлива роль, яку відіграють кредитні відносини; вони дозволяють підприємствам залучати позики банків (грошові маси) для підтримки постійного процесу створення доходу, тобто - у господарську діяльність.
У здійсненні фінансової стратегії розвитку підприємства велику роль відіграють банківські кредити.
Перш, ніж надати кредит, банк глибоко аналізує фінансовий стан своїх клієнтів з метою оцінки їх надійності та кредитоспроможності.
Кредитоспроможність - це наявність у підприємства можливості для отримання кредиту і здатності повернути позику у строк.
Аналіз кредитоспроможності підприємства-позичальника з боку банків проводиться в таких напрямках:
1) вивчається, наскільки позичальник є обов'язковим, тобто своєчасно розраховується по отриманих раніше кредитах, має якісну звітність, а керівництво підприємства є компетентним і відповідальним;
2) вивчається ділова активність підприємства (для промислового -чи здатно воно виробляти конкурентноспроможну продукцію, для торгівельного — чи прискорюється оборотність товарів).
3) оцінюється прибуток з точки зору можливості сплати банку процентів за кредит; а також рівень створення резервів (за рахунок нерозподіленого прибутку):
4) з'ясовується мета (ціль) використання кредиту підприємством-позичальником;
5) розраховується сума кредиту, виходячи із господарських потреб.
Фінансовий менеджер перш за все вирішує питання необхідної суми короткострокового кредиту (Σ кредиту):
де ΣАзмін – сума змінних активів (запасів, дебіторської заборгованості за товари, роботи і послуги, грошові кошти та їх еквіваленти);
∆Пзмін – сума змінних поточних зобов'язань (кредитів банків, кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги, з оплати праці та ін.);
КР звич. діяльн. – коефіцієнт рентабельності звичайної діяльності за планом;
∆РТО – запланована зміна роздрібного товарообороту. Наведена формула більш підходить для визначення розміру необхідного кредиту на підприємствах сфери обігу (торгівля, заготівля, ресторанне господарство).
Для підприємств сфери виробництва можна застосувати наступний розрахунок величини потреби у кредиті (Σ кредиту):
де ТФЦ – тривалість фінансового циклу, днів, за планом;
Р – реалізація планова;
Д – кількість днів у плановому періоді;
НВОК – норматив власних оборотних коштів;
ОКрЗ – оборотність кредиторської заборгованості, днів (термін погашення кредиторської заборгованості).
В аналізі використання банківських кредитів важливим питанням є "ціна" кредиту – процентна ставка, встановлена банком. За період дослідження підприємства можуть брати різні кредити. Тоді сума сплати відсотків за кредит (Σ%) може бути розрахована за такою формулою:
де Сі – сума і-того кредиту, тис.грн;
Ті – термін, на який отриманий і-тий кредит, днів;
%і – річна процентна ставка за і-тий кредит;
і=1..П - кількість отриманих кредитів.
Підприємства торгівлі отримують, в основному, один вид кредиту -товарно-комерційний. Сума відсотків за кредит у такому випадку визначається за наступною залежністю:
де т/о – товарооборот обноденний, тис.грн.;
Одн – оборотність товарних запасів в днях;
ДУБ – дольова участь банківських кредитів в оплати товарів,
% – середня ставка за кредит, %.
Аналіз факторів, що спричинили зміну суми сплати відсотків за кредит, за наведеними формулами проводиться способом їх розрахунку -ланцюговими підстановками.
В ході аналізу необхідно оцінити забезпеченість кредитів. У забезпечення кредитів приймаються (за даним балансу):
– запаси (товарно-матеріальні цінності) за купівельною вартістю;
– залишки грошових коштів та їх еквівалентів;
– розрахунки з бюджетом.
Із суми забезпечення виключаються:
– розрахунки з кредиторами за товари;
– норматив власних коштів в товарних запасах.
Визначена сума забезпечення кредиту порівнюється з розміром кредиту. Нестача забезпечення свідчить про нераціональне використання кредитів зростання дебіторської заборгованості, потенційну неможливість своєчасно погасити кредит. Це призводить до сплати підвищених відсотків за прострочку погашення кредиту, зменшення прибутку, зниження рентабельності.
Коли підприємству вигідно брити кредити? На це питання відповідає розрахунок фінансового ліверіджу. Ліверідж – важіль – в економічному розумінні – це певний фактор, зміна якого може призвести до суттєвої зміни результативного показника. Він показує вплив використання позикових коштів на прибуток підприємства, яке їх отримало.
Ефект фінансового ліверіджу (Ефл) розраховується таким чином:
Ефл=Д*П,
де Д – диференціал, який показує різницю між рівнем рентабельності активів підприємства (РРа) і процентною ставкою за кредит (%):
Д=РРа-%,
П – плече важеля, коефіцієнт співвідношення позиченого і власного капіталу, або коефіцієнт фінансового ризику (Кфр):
П=Σ короткострокових кредитів / Σ власного капіталу.
Розширена формула розрахунку ефекту фінансового важеля виглядатиме:
Ефл=(РРА-%)* (Σ короткострокових кредитів / Σ власного капіталу.)
Таким чином, вигідно брати кредити в банку, коли:
- рентабельність активів вище за процентну ставку (Д>0);
- коефіцієнт фінансового ризику знижується (оптимальне значення Кфр=0,3-0,5).
Фінансовий менеджер повинен дотримуватись оптимального співвідношення рівня рентабельності, процентної ставки та рівня фінансового ризику.
Оскільки вітчизняні підприємства сплачують податок з прибутку, то до розрахунку ефекту фінансового важеля (фінансового ліверіджу) слід
брати не весь прибуток, а лише чистий прибуток, за вирахуванням податку на прибуток:
Ефл=0,5*Д*П==(0,75* (РРА-%))* Σ короткострокових кредитів / Σ власного капіталу
Якщо підприємство використовує лише власні кошти, то його економічна рентабельність буде дорівнювати 0,75 ЕРа; якщо підприємство використовує у господарській діяльності кредити банку, то його рівень рентабельності змінюється в залежності від співвідношення залученого і власного капіталу (тобто коефіцієнту фінансового ризику).
Таким чином, ефект фінансового важеля – це приріст рентабельності власного капіталу завдяки використанню кредитів.
В той же час рентабельність має бути такою, щоби підприємство мало вчасно сплатити відсотки за кредит.
В країнах з розвинутою економікою вважається доцільним використовувати короткострокові кредити на придбання матеріальних оборотних активів, виходячи із існуючого у бізнесі положення, що рентабельність активів повинна перевищувати процентну ставку за кредит. Формувати оборотні активи за рахунок власних коштів вважається неефективним, тому вільні власні кошти слід вкладати у більш вигідну справу (акції інших підприємств), для отримання додаткового прибутку від фінансових операцій.
Важливість питання щодо використання кредитів на підприємстві обумовлює необхідність керівником і фінансовим менеджером приймати розумні рішення відносно границь диференціалу для запобігання необґрунтованого ризику. З цією метою необхідно визначити оптимальний розмір кредитів для підприємства, здійснювати страхування кредитів, контролювати забезпеченість кредитів, укладати постійні кредитні договори замість разових кредитів, регулярно оцінювати платоспроможність підприємства.
Здатність повернути вчасно кредит та сплатити за нього відсотки характеризує надійність підприємства, як клієнта банку. Це обґрунтовується визначенням наступних відносних показників:
Коефіцієнт кратності покриття суми процентів за кредит =Прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг, товарів) / Сума відсотків за кредит>4
(по довгострокових кредитах 5).
Коефіцієнт забезпечення сплати суми відсотків за кредит= Прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг, товарів) / Сума відсотків за кредиті
(по довгострокових кредитах 6).
В процесі аналізу необхідно визначити, яку роль відіграють кредити в основній діяльності підприємства. Це характеризується такими показниками, як:
Коефіцієнт використання банківського кредитує = Сума використаного кредиту / Реалізація
Величина коефіцієнту показує частку використаного (сплаченого) протягом періоду дослідження кредиту в обсязі реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).
Коефіцієнт видачі кредиту = Реалізація / сума використаного кредиту; він свідчить про ефективність використання кредиту у господарській діяльності підприємства, і доповнює характеристику ефективності використання кредитів.
Рентабельність кредитів = Прибуток від використання кредитів / Сума використаного кредиту * 100%;
сума прибутку від використання кредитів визначається таким розрахунком: (сума кредиту * коефіцієнт рентабельності реалізації) – сума відсотків за кредит.
Узагальнюючим показником ефективності використання кредитів є інтегральний показник (Іеф кредитів):
Час, протягом якого відшкодовується сума кредиту, розраховується як відношення суми кредиту до величини прибутку від використання кредиту.
Зіставлення фактичних значень коефіцієнтів з їх оптимальними величинами, що визнані світовою та вітчизняною практикою, а також оцінка динаміки показників ефективності використання банківських кредитів складатимуть результати проведеного аналізу позичених коштів, за якими будуть прийматися відповідні управлінські рішення.
